Герої України. Доска пошани

Vоїн – це я: Ближній бій у шахті. Знищення групи противника. Розвідка в тилу ворога. Еміль Ішкулов

Еміль Ішкулов народився у Таджикистані. Навчався у НАСВ ім. Петра Сагайдачного. У 2014 році — командував розвідувальним взводом 25 ОПДБр. Приймав участь у боях біля Амвросіївки, Зеленопілля, Шахтарська, Дебальцевого, Савур-Могили, Авдіївки, Торецька, Щастя та ін.
Народний Герой України. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Розповідь про утримання Нижньої Кринки, яке сковувало значні сили противника в районі Харцизька, Єнакієвого та Кіровського й дозволило встановити вогневий контроль над ділянкою дороги Харцизськ — Зуєвка. Розвідувально-диверсійні групи 25-ї ОПДБр в цьому районі постійно заходили в тил ворога та знищили сім блок постів неподалік Зуївки, Зугресу, Кіровського, Харцизська.

 

“Кіборг” з Волині про сафарі та війну за життя у Донецькому аеропорту

Двадцять один день лучанин Вадим Ваврищук провів у одній із найгарячіших точок східного фронту – в Донецькому аеропорту. Боєць однієї з десантних частин отримав контузію, через що його відправили у Луцький військовий госпіталь.
«Громадському Волинь» вдалося взяти інтерв’ю у “кіборга”, в якому він розповів про запеклі бої між бійцями української армії з російськими солдатами та сепаратистами.
Вадим Ваврищук розповів, як бойовики влаштовували з українськими солдатами цілі сафарі. Як “кіборги”, оточені з усіх боків ворогами, боролися за своє життя та тримали оборону. Як перемир’я було лише дешевою ілюзією. І найпарадоксальніше – як вони, аби потрапити в аеропорт, проїжджали через ворожий блок-пост.

 

Історія єдиного блокпосту, через який російські диверсанти не змогли прорватися зі Слов'янська у Донецьк.

 

7-Й ДРУГИЙ ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ПОЛКОВНИКА БУЛАЦИКА

Рівно 7 років тому під час ведення розвідки в районі Слов’янська у Су-24МР влучила ракета ворожого ПЗРК. Екіпаж літака-розвідника фактично на одному двигуні пролетів більше трьохсот кілометрів та сів на оперативному аеродромі, виконавши надзвичайно важливе завдання.
Знімки ворожої оборони допомогли українським захисникам зайти в Слов’янськ та Краматорськ. Ризикували недаремно! Вже за три дні усі українські ЗМІ радісно повідомлять: «Слов’янськ і Краматорськ звільнено!».
Командир екіпажу Євген Булацик та штурман Олександр Трошин запам’ятали бойовий виліт 1 липня 2014-го на все життя.
Маневруючи та використовуючи теплові пастки, вони успішно ухилились від кількох ворожих ракет. Втім одна таки наздогнала Су-24МР. Літак добряче трусило, управління значно ускладнилось, замерехтіло табло відмов.
Євген Булацик взяв курс на зниження, він «заховав» палаючий літак, використовуючи рельєф місцевості.
Літак почав втрачати пальне. До оперативного аеродрому – 330 кілометрів. Ризикувати чи ні? Таке питання перед льотчиками не стояло. Попереду – непрості півгодини польоту. Через брак пального на посадку — лише одна єдина спроба…
Коли екіпаж вийшов на глісаду, двигун загорівся вдруге.
Ситуація без перебільшення критична – палаюча 25-тоннна машина і жодного права на помилку!
І її не було…
Під акомпанемент сирен пожежних та медичних автомобілів літак-розвідник торкнувся злітки оперативного аеродрому…
Льотчики доповіли командуванню про успішне виконання повітряної розвідки.
Відтак, щороку, 1-го липня, побратими та рідні вітають льотчиків із Другим Днем народження!
Один невірний рух і хтозна, що могло трапитись!
За успішне виконання завдання в бойових умовах, проявлені витримку та героїзм екіпаж був нагороджений орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня.
Та й літак не «здався» — вже менше ніж за три місяці його вдалось повернути до строю. Пройшло сім років, а борт і досі в строю, щоправда на зберіганні і в разі потреби готовий до бою.
Готовий до бойових завдань і командир бригади тактичної авіації полковник Євген Булацик, його беззаперечний авторитет надихає авіаторів на нові звершення!

 

Солдат Іван Лаптін-один з захисників Донецького аеропорту
Солдат Іван Лаптін – простий, відкритий хлопець, який після поранення опинився у лікарняному ліжку в Одесі. Подивитися смерті в обличчя йому довелося під час боїв у Донецькому. аеропорті. Йому лише 19-ть, а він вже знає що таке постійній артобстріл, бачив смерть своїх товаришів. Спочатку – бойова служба на блокпостах під Кримом, потім перша відправка у бойове відрядження на cхід. Під Зеленопольском потрапили в оточення – тримались 26 днів, але вдалося вирватися. Після короткострокової відпустки, як обстріляного бійця 79-ої окремої аеромобільної бригади, де Іван перебував на посаді гранатометника, вдруге відправили до зони АТО, на цей раз з бойовим завданням в район Міжнародного аеропорту «Донецьк». У перший же день Іван опинився на межі життя й смерті.

 

Iнтерв'ю з комбатом 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців Олександром Вдовиченком.
Як поранили охоронця супермаркету Гіві та знищили так званий батальйон "Сомалі", дивіться у інтерв'ю з комбатом 72 окремої механізованої бригади ім. Чорних Запорожців Олександром Вдовиченком.
Його батальйон зайшов на Авдіївську промзону у 2016-му та захищав її більше року.
Місто знаходиться у 6 кілометрах від Донецька. Тут знаходиться один з найбільших коксохімічних заводів у Європі – Авдіївський коксохім. Також поруч колишній пункт дислокації Донецького зенітно-ракетного полку (ОП Зеніт) та шахта "Бутівка". Ці околиці та промзона зазнавали щільних обстрілів з БМ-21 "Град" та ствольної артилерії, а також танків збройних формувань РФ від початку війни. А після знищення Донецького аеропорту стали найближчою до Донецька лінією зіткнення.
У боях в Авдіївській промзоні бійцями 72 бригади ЗСУ було знищено ватажка російсько-окупаційних військ Івана Балакая, на прізвисько "Грек", та поранено так званого командира батальйону "Сомалі" російсько-окупаційних військ Михайла Толстих, відомого як Гіві. А сам батальйон вийшо після таких боїв на так зване відновлення, і так і не повернувся у ОРДЛО.

 

Юрій Бутусов

5 лет назад майор спецназа ГУР МО Буданов дал приказ своим бойцам в Крыму: живыми в плен не сдаваться!
Когда же ГУР снова начнет наносить удары России?

Spoiler

6-8 августа 2016 года, ровно 5 лет назад, диверсионная группа в составе 5 бойцов ГУР МО под командованием нынешнего начальника ГУР МО Кирилла Буданова совершила известный рейд в Крым. Согласно материалам российского суда, целью группы было проведение диверсии на российской авиабазе. По плану, оглашенному в российских СМИ, наши бойцы высадились с моря на западном берегу Крыма, взяли необходимое вооружение, заложенное в тайник, затем должны были садиться в арендованный микроавтобус, и подъехать ближе к цели атаки. Накануне визита президента РФ Путина в украинский Крым руководство Украины - президент Петр Порошенко, секретарь СНБО Александр Турчинов и начальник ГУР МО Валерий Кондратюк решили показать оккупантам, что россияне на нашей земле не будут в безопасности.
Для перевозки диверсантов был использован "втемную" гражданин Украины Андрей Захтей, долгое время проживавший в России. Он и был водителем микроавтобуса, нанятого для перевозки неизвестных ему людей из одной точки Крыма в другую, его не поставили в известность кого и с какой целью он перевозит.
Никто из из наших не знал, что операция была провалена. Российские спецслужбы получили информацию об активности украинских спецслужб в Крыму в этом районе и все силы ФСБ были подняты по тревоге. Захтей был близ своей машины "Доджа Каравана" близ Армянска однако в этот момент к нему подъехал бронетранспортер и машину окружила группа спецназа ФСБ "Вымпел" в Крыму во главе с подполковником Романом Каменевым, подчиненная непосредственно начальнику ФСБ Крыма Виктору Палагину, лично руководившему облавой.
Одновременно ФСБ схватило украинца Евгения Панова - ветерана войны, который якобы должен был действовать, по версии российского следствия, совместно с группой Буданова.
Судя по всему, ФСБ не знало в деталях что конкретно происходит. Они рассчитывали захватить неких украинских агентов. Каменев имел большой боевой опыт, не первый год был в Крыму, чувствовал себя уверенно в оцепленном своими войсками районе. В машину к Захтею сели три российских спецназовца во главе с Каменевым, вторая машина еще с четырьмя спецназовцами следовала в отдалении, чтобы не спугнуть тех, кто должен выйти на встречу к "Доджу".
А теперь расскажу слухи, с нашей стороны официально не подтвержденные.
ФСБ не знало, что при подготовке рейда Кирилл Буданов отдал приказ своей группе - живыми в плен не сдаваться, при угрозе захвата в плен подрывать себя на месте. У украинских диверсантов не было боеприпасов для долгой перестрелки, но у каждого из них была сильная мотивация бороться до конца.
"Додж" подъехал на окраину Суворово, к кладбищу в полной темноте. Из темноты вышел человек без оружия, в российской военной форме. В то же мгновение спецназовцы ФСБ вылетели из машины, Каменев заорал: "Стоять! Работает ФСБ!"
Однако никто не стоял. Человек, вышедший навстречу, тотчас нырнул в темноту, а по спецназу ФСБ прицельно резанули очереди автоматов спецназовцев ГУРа.
Выскочивший вперед Каменев был убит на месте. Второй спецназовец ФСБ получил три пули, но упал в овраг и остался жив. Не имея запаса боеприпасов и будучи обнаруженной, группа ГУР МО начала стремительно уходить.
Далее началась беспрецедентная по масштабам облава с участием всех сил - российской армии, ФСБ, Нацгвардии, пограничников, полиции. Район Армянска был наглухо блокирован, десятки единиц техники, тысячи российских силовиков перекрыли и прочесали каждую щель. Когда рано утром легковой автомобиль "Шкода" выехал из Суворово, российский боевой вертолет расстрелял ее из пулемета без предупреждений. Но оказалось, в машине ехали местные жители, крымчанка Татьяна Фрич получила тяжелое ранение в живот. А вот обнаружить украинских диверсантов россиянам так и не удалось. Каким-то невероятным образом они сумели скрытно покинуть Крым и перехитрить все российские спецслужбы и военных - вся эта российская армада не смогла обнаружить целую пятерку диверсантов на очень небольшой территории. В ночь с 7 на 8 августа, по материалам российского суда, украинские диверсанты прорвали блокаду на участке, который контролировали подразделения 247-го десантно-штурмового полка ВС РФ, в ночной перестрелке был убит российский ефрейтор Семен Сычев. С украинской стороны достоверных данных об этих событиях пока нет.
Что дальше?
Группа Буданова вернулась в Украину. Кирилл стал одним из первых полных кавалеров ордена "За Мужність" всех трех степеней.
Командир спецназа ГУР МО Максим Шаповал, непосредственно руководивший рейдом в Крым и многими другими операциями, 27 июня 2017 года был взорван в Киеве российскими диверсантами в отместку за серию диверсий и в том числе - за крымский рейд.
За гибель Шаповала ГУР МО удалось не один раз отомстить россиянам, но счет не закрыт.

4 апреля 2019 года в Киеве российский агент с документами гражданина Киргизии Алексея Ломако осуществил покушение на Буданова, но по случайности при установке мины Ломако подорвался сам, и был задержан. Процесс по его делу не закончен. Украина выдала почти всех российских террористов и диверсантов, которые находились в наших руках, пожалуй, одним из немногих известных агентов, которого не обменяли, остается Ломако.
Кирилл Буданов был назначен сразу начальником ГУР МО в августе 2020-го, чтобы перебить назначением одного из героев войны увольнение экс-начальника ГУР МО Василия Бурбы (из-за его требования расследовать провал спецоперации по захвату "вагнеровцев").
К сожалению, за два с половиной года работы президента Зеленского не проведено ни одной успешной операции ГУР МО против России. Зеленский по сути остановил действия спецслужб, если сравнивать нынешнюю ситуацию с операциями при Порошенко. При этом, к сожалению, громкие провалы наших агентов продолжаются, и становятся широкоизвестны. Хочется верить, что Буданову удастся войти в историю как эффективному начальнику ГУР МО, а не только как к бесстрашному командиру диверсионной группы. Ведь счет за гибель бывшего командира Кирилла - генерал-майора Шаповала, до сих пор не закрыт.
Валерий Кондратюк, на тот момент начальник ГУР МО, взявший на себя ответственность за рейд, после ГУР МО был назначен замглавы администрации Порошенко, затем перешел в команду нового президента Зеленского, получил должность начальника Службы внешней разведки. Однако был уволен с должности в июле этого года - из него сделали "крайнего" за дипломатические осложнения с Молдовой после похищения экс-судьи Николая Чауса и скандала с выдвижением Молдовой обвинений против украинской разведки.
Евгений Панов достойно держался в плену, перенес страшные пытки, был освобожден по обмену пленными в 2019-м.
Андрей Захтей Андрей Романович Львовский, который оказался невольным участником тех событий, сидит в российской тюрьме. Ему еще предстоит сидеть полтора года.
Семья Андрея, жена Захтей Оксана с их шестилетним ребенком, проживает в городе Золочев Львовской области. Никакой поддержки от государства семья не получает. Обидно, что граждане Украины, которые не по своей воле очутились в российском плену на неопределенный срок, остаются предоставленными самим себе. Государство должно научиться показывать свое уважение к нашим гражданам, которые находятся в российских застенках, к их семьям и к их проблемам.
Ведь эта война надолго.

 

Первый пограничник с инвалидностью подписал контракт на воинскую службу – ГПСУ

В Государственной пограничной службе заработал на практике механизм принятия на службу лиц, уволенных с воинской службы по состоянию здоровья, заболеваний, ранений, полученных во время выполнения воинских обязанностей. Первым подписавшим контракт пограничником с инвалидностью стал сержант Юрий Гладченко – он уже ранее был пограничником, но был серьезно ранен в 2014 году в Луганске при нападении на пограничников боевиков ОРДЛО.
Он успешно прошел все процедуры, определенные законодательством, и может снова вернуться на воинскую службу по контракту, пишет ГПСУ.
Как информирует погранслужба, сержанту Гладченко всего лишь 22 года. В 2013 году после завершения обучения он был направлен в Луганский погранотряд. В 2014 году 2 июня их атаковали, проводили массированный обстрел, бой был длительным и жестоким, Гладченко был одним из тех, кто отбивал огневую атаку террористов, пока выстрелы не стали долетать и с другой стороны. Один из снарядов упал неподалеку от сержанта – он получил проникающие ранения брюшной полости, внутренних органов, множественные переломы костей таза, позвоночника, ребер. Состояние Гладченко было по медицинской классификации несовместимо с жизнью, но ему удалось выжить. Сначала Юрия лечили в Луганской больнице, потом – в реанимации Центрального клинического госпиталя ГПСУ. Он даже не помнит сколько было операций. Но реабилитация, в том числе и за границей, придала пограничнику сил, а теперь и его мечта сбылась, он может заниматься любимым делом.
Сам Юрий рассказал, что он занимается документальной работой, и может ее выполнять, быть частью чего-то важного, несмотря на свои физические недостатки.

 

Ось про кого має гудіти інтернет: він руками викопав 2 метри землі, щоб врятувати побратима..

На Донбасі боєць ЗСУ під ворожим вогнем врятував побратима від лютої смерті. Окупанти ввечері 24 травня обстріляли українських військових у районі Новолуганського, більше години били з самохідних артилерійських установок, випустивши близько сотні снарядів.
“Один зі 122 мм снарядів потрапив точно в бліндаж. Там у цей час був один з армійців – Ярослав. Його засипало землею. Його побратим Володимир під обстрілом кинувся рятувати друга – руками викопав два метри землі і витягнув Ярослава майже неушкодженим”
Командування бригади вже подало чоловіка на державну нагороду за виявлену мужність. У повідомленні бригади відзначили, що вогонь по бійцях вели з Горлівки, окупанти розташувалися недалеко від місця проживання мирного населення.