Если самодеятельность на балоне,вам его не запрявят,до тех пор пока вы документы на него не оформите.
Привітався! Іще з Київського госбанку можна золото пошукати: https://reibert.info/threads/zoloto-kievskogo-gosbanka.21174/
В банк віднесіть, там поміняють. Але не мешкайте, бо станут фантиками. Хоча і за таку суму зараз можна купити лише шмат ковбаси..... Років з дясять це була сума....
Доброго всім ранку недільного, соняшно і файно га подвір'ї, кава і до справ недільних. Гарного всім дня.
Доброго здоров"я, панове! Відносно золота Київського банку, думаю, що воно вже давно в москві, в сейфах національного банку. Просто як звільнили територію, відкопали і перевезли тихенько. В Згурівському районі тільки легенда залишилась... --------------------------------------------------------------------- Маю хоббі подорожувати ровером. В багатьох селах маю знайомих. Роки два тому, перекусював у одного. Розмовляли про старожилів і минуле. Знайомий розповів про одного тепер місцевого жителя. Той залишився у селі в 1941 році, коли радянські війська відступали. Одружився на місцевій. Тут же працював, пішов на пенсію. Коли добре постарів, як товаришу, розповів знайомому, що служив у військах НКВД. В 1941 вони четверо нквдістів закопали недалеко від села два сейфи. Його залишили приглядати за сейфами, а товариші пішли далі. Так і перебув при німцях. Чекав що приїдуть за сейфами, а ніхто так і не приїхав. А час ішов. Зрозумів, що якщо заявить про сейфи, то розстріляють. Так вони там і лежать. Знайомий не погодився, щоб той показав місце де закопані сейфи... От тепер в мене виникли питання: 1) чому не забрали на фронт, як звільнили село - мабуть предьявив якісь документи, і сказав що виконує спеціальне завдання, 2) Чому хотів передати місце де закопані сейфи знайомому - може дітей не було ... і так далі. ---------------------------------------------------------------------- Якщо із за двох сейфів залишили спостерігача за місцем - То що ж говорити, про чотири тони золота. Мабуть таки залишили когось у найближчому населеному пункті, а може й не одного.
Здравствуйте, трава по пояс розраслася... для себя весенний сезон сщитаю закрытым. Закрыл сегодня, закрыл удачно
Авжеж....і " гебісти" вуха розвісили, подякували за виконання державного завдання, до нагороди представили.......
Доброго всім понеділка, сиро мокро і з неба капає . Кава з печенькою смачна була, но трошкі маю роботи, тож гарного всім початку тижня .
Таких спеців є,особливо коли кинуть кілька чарок і вільних вух трохи є,для розвішування макаронних виробів
Доброго, зробіть фото побільше і на визначення в профільну тему, по фото що є важко шось одразу сказати .
Наче ні, але гадаю там виживу з такою погодою шо поробиш якщо клімат міняється і хочеться сонечка на вихідних була погода файна була, але мене в дома не було . Пару світлин в тему. Річка Случь в Рівнеській області .
А чи була необхідність тоді зберігати золото в Києві,цінні папери так,тони паперових грошей так,може і зберігались цінні антикварні вироби історичного значення,але їх скоріш за все вивезли ще в перші дні війни,але золото ??
Вітаю, товариство. Одна бабуся розповідала.. їі батько був головним бухгалтером цукрового заваду. Ще за царя Миколая. Зарплату на заводі видавали і паперовими грошима, і золотим рублями. Батько брав паперовими грішми. Важкі монети не любив носити в кишенях. Вони, бачиш, протирали дірки в карманах. Були заощадження. Але в революцію паперові гроші обесцінились. Були багаті, а стали як усі. І ще історія. На цьому заводі, до революції, працювали два брати. Були спеціалістами по ремонту різних там котлів і чанів. По спеціальності - клепальщики. І роботи виконували по договору. Заробітки мали високі. Зарплату отримували червонцями. Любили роботу з металом Були у них грошики. Відро червонців. Ховали його десь у льоху. Хати поряд. Прийшла війна у село. Почали стріляти якось на вулиці. Стало неспокійно. Вийшов один із братів заховати те відро подалі. А в хату не повернувся. Знайшла його куля, чи у дворі, чи на вулиці.Ніхто не бачив. Не знайшли те відро і по сьогодні. Але переконані, що відро таки десь сховане. Розповів син одного із братів..
