Судебные решения (приговоры), связанные с ст.263 УК Украины, с "хорошим" финалом)))

Справа №459/2890/20

Провадження № 1-кп/459/187/2021





В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И



23 березня 2021 року Червоноградський міський суд Львівської області

у складі: головуючого судді Дем`яновської Ю.Д.

за участю секретаря судового засідання Піскляк Ю.О.,

прокурора Іванова С.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Гнатущенко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020140150000516 від 07.07.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чирчик Ташкентської області, Узбекистан, кримського татарина, громадянина України, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні одну малолітню дитину, проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 01.03.2012 року Ленінським районним судом АР Крим за ч.1 ст.115 КК України до позбавлення волі строком на 9 років, яке відбув 26.12.2019 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 2ст. 263 КК України



В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 07 липня 2020 року близько 15 години, достовірно володіючи інформацією про те, що для нього у відділення «Нової Пошти» №2, що по проспекту Шевченка, 5 в м.Червоноград Львівської області, надійшла посилка, будучи обізнаним про вмістимість вказаної посилки, направився у вказане поштове відділення для її отримання. 07 липня 2020 року близько 15:00 години, перебуваючи у приміщенні «Нової Пошти» №2, ОСОБА_1 отримав вищевказану посилку, в якій містилася шабля, виготовлена саморобним способом, яка належить до категорії довгоклинкової холодної зброї колюче-ріжучої-рублячої дії. В подальшому, тримаючи у руках вказаний предмет, ОСОБА_1 , порушуючи встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, маючи прямий умисел на порушення громадської безпеки, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями він створює підвищену загрозу для суспільства, вийшов на алею, що по проспекту Шевченка в м.Червонограді Львівської області та почав слідувати по пішохідній частині проспекту Шевченка в напрямку вул.Паркової у м.Червонограді Львівської області, де біля будинку №5 по проспекту Шевченка у м.Червонограді був виявлений працівниками поліції, які вилучили у нього шаблю, виготовлену саморобним способом, яка належить до категорії довгоклинкової холодної зброї колюче-ріжучої-рублячої дії, яку останній носив без передбаченого законом дозволу. Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у носінні холодної зброї без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.263 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину заперечив категорично, пояснив, що 07.07.2020 року на його мобільний телефон поступив дзвінок від «Нової Пошти» про отримання поштового відправлення на його ім`я, хоча текстове повідомлення у вигляді смс на його номер телефону не надходило. Він з`явився у відділення «Нової Пошти» №2, що знаходиться за адресою: м. Червоноград, проспект Шевченка,5, отримав відправлення (посилку) та на виході з приміщення до нього по імені звернулись працівники поліції і попросили розпакувати посилку. Він розпакував посилку та виявив предмет, схожий на шаблю в ножнах на підставці, однак з ножен дістати шаблю ніхто не зміг. На запитання поліції з приводу цього відправлення він пояснив, що очікував доставку запчастин, а саме ричага до колеса, яке замовляв через мережу Інтернет на сайті «Розборка» в м. Луцьку, але через відсутність такого у м. Луцьк відправка здійснювалась з м. Рівне, після чого працівники поліції запросили понятих. Вказує, що з того моменту, коли до нього підійшли працівники поліції, з ними постійно був присутній працівник оперативного підрозділу львівської поліції та з цього часу він був позбавлений можливості вільно пересуватись. Після цього його доставили у Червоноградський ВП ГУНП у Львівській області та не дозволили зв`язатись з адвокатом. Стверджує, що він не знав та не міг знати який саме предмет буде знаходитись у відправленні, оскільки замовляв запчастини для автомобіля, що належить свідкові ОСОБА_2 , оплатив такі при замовленні, а за послуги пересилання розрахувався при отриманні відправлення у відділенні, чому відправником і отримувачем вказаного відправлення вказано саме його прізвище пояснити не може, відправник не узгоджував з ним цієї обставини. У відділенні «Нової пошти» не оглядав відправлення, оскільки очікував запчастини, хоча не є спеціалістом в таких, а у відділення прибув за дзвінком працівників «Нової пошти». Зазначає, що коли до нього підійшли працівники поліції на виході з відділення, на їх запитання щодо вмісту посилки відповів «сувенір» з іронією, оскільки очікував саме сувеніру від товариша з м. Рівне, з яким пізніше зв`язувався, щоб отримати будь-які чеки на купівлю цієї шаблі, але отримав відповідь, що товариш ще нічого не купив. Звертає увагу на те, що до приїзду СОГ коло нього було близько семи-восьми працівників поліції, з яких затримання здійснювало 4 оперативні працівники Червоноградського ВП та один оперативний працівник Львівського підрозділу. Всього у нього було вилучено чотири предмета шабля, ножни, підставка та пакування з маркуваннями "Нової Пошти".

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що працює оперуповноваженим Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області. В липні 2020 року близько обіду він з колегами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відпрацьовували розшук іншої особи на прізвище « ОСОБА_6 » і проходили по проспекту Шевченка в м. Червонограді, коли побачили, що з відділення «Нової Пошти» вийшов візуально знайомий йому ОСОБА_7 , який тримав у руках продовгуватий картонний пакет. На їх запитання про вміст пакету відповів, що сувенір шабля, після чого на їх прохання ОСОБА_7 самостійно розпакував картонку, всередині якої виявилась металева шабля в ножних з підставкою, після чого по ліні 102 ними була викликана слідчо-оперативна група, після приїзду якої все було передано їм, а сам свідок разом з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишились поряд, хоча участі у слідчих діях не приймали. На уточнююче запитання адвоката, свідок пояснив, що в той день він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спочатку знаходились в автомобілі, припаркованому за адресою м. Червоноград, проспект Шевченка,5 навпроти відділення №2 «Нової Пошти», при виході з якого помітили ОСОБА_8 , який виходив з приміщення відділення. Відеозйомку того моменту, як ОСОБА_7 виходив з «Нової пошти» вів свідок ОСОБА_5 на свій мобільний телефон та зазначив, що можливо рядом був присутній працівник поліції зі Львова на ім`я ОСОБА_9 , однак всі дії вчинялись виключно ним, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_7 самостійно та добровільно розпакував відправлення на їх прохання, можливості вільно пересуватись ОСОБА_7 не був позбавлений.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що працює оперуповноваженим Червоноградського РВ ГУНП у Львівській області і на початку липня 2020 року він спільно з оперативними працівниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проходили біля відділення «Нової Пошти» №2, що знаходиться за адресою: м. Червоноград, проспект Шевченка,5, з приміщення якого виходив ОСОБА_7 з пакетом в руках. На їх запитання про вміст пакету, ОСОБА_7 відповів, що там шабля, після чого ними була викликана слідчо-оперативна група через дзвінок на 102. ОСОБА_7 добровільно розпаковував картонну обгортку, а ОСОБА_5 здійснював відеофіксацію. Стверджує, що працівники поліції з м. Львова не були присутні при цих діях, а після прибуття СОГ всі слідчі дії вчинялись саме ними.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює оперуповноваженим Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області. На початку липня 2020 року після обіду він разом з оперуповноваженими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювали розшук ОСОБА_10 та проходили повз відділення «Нової Пошти» №2, що знаходиться за адресою: м. Червоноград, проспект Шевченка,5. ОСОБА_3 побачив та упізнав ОСОБА_8 , який виходив з приміщення відділення «Нової Пошти» №2 з продовгуватим пакунком в картонній обгортці в руках. На пропозицію ОСОБА_3 вони підійшли до ОСОБА_8 , який на запитання про вміст пакету відповів щось про подарунок. Свідок ОСОБА_5 здійснював відеозйомку цієї події на свій мобільний телефон на пропозицію ОСОБА_3 . Після того, як ОСОБА_7 добровільно та самостійно розпакував пакет, то була викликана СОГ, яка в подальшому вчиняла слідчі дії. Можливо, вони залишались поряд, однак участі в таких діях не приймали. Крім того, свідок заперечив присутність працівника оперативного підрозділу поліції з м. Львова та не може пригадати чи попереджали ОСОБА_8 про те, що його покладуть «лицем до асфальту» якщо відмовиться відкривати пакет. Вказує, що затримання ОСОБА_8 не здійснювалось, а тому протокол затримання не складався.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_11 пояснив, що з ОСОБА_12 вони знайомі кілька місяців. Орієнтовно в кінці літа 2020 року на прохання ОСОБА_8 він разом з свідком ОСОБА_13 та самим ОСОБА_12 під`їхали до відділення «Нової Пошти» №2, що знаходиться за адресою: м. Червоноград, проспект Шевченка,5 та припаркували автомобіль. ОСОБА_7 вийшов з машини та пішов в приміщення відділення, де пробув близько 10-15 хв. В той момент до їх машини підійшов мужчина в цивільному, представився працівником львівської поліції, сказав заглушити автомобіль і в цей момент свідок побачив, що до ОСОБА_8 теж підійшли якісь чоловіки, однак свідком подальших подій не був, оскільки йому сказали їхати.

Допитаний в судовому засіданні свідок захисту ОСОБА_13 пояснив, що 07.07.2020 року він разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_11 під`їхали до відділення «Нової Пошти» №2, що знаходиться за адресою: м. Червоноград, проспект Шевченка,5. ОСОБА_7 пішов у відділення, а вони залишись чекати в машині. В цей час до нього підійшов мужчина, візуально знайомий йому як працівник поліції, представився працівником карного розшуку і сказав заглушити машину. В цей же час до ОСОБА_8 теж підішли якісь люди. Після цього їм сказали їхати і очевидцем подальших подій він не був.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснив, що не пригадує дати, коли був запрошений працівника поліції бути присутнім при розкритті пакету, який знаходився на лавці в парку біля відділення «Нової Пошти» №2, що знаходиться за адресою: м. Червоноград, проспект Шевченка,5. Біля лавки стояв чоловік, який присутній в залі суду, та пояснював щось про сувенір. Крім нього, був присутній ще один понятий. Після роз`яснення прав, в їх присутності розпакували картонний пакет, з якого дістали предмет, схожий на сувенір шаблі в ножних та підставку, однак дістати шаблю з ножен не змогли. Після цього підписали протокол, а ОСОБА_8 забрали працівники поліції.

 

Згідно висновку експерта Львівського НДЕКЦ МВС № 10/1-307 від 22.07.2020 року надана на експертизу шабля, вилучена у громадянина ОСОБА_1 виготовлена саморобним способом та належить до категорії довго клинкової холодної зброї коляче-ріжучої-рублячої дії.

В обґрунтування обвинувачення прокурором надано суду докази, які, на його думку, свідчать про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.263 КК України, а саме:

- рапорт старшого інспектора-чергового СРПП №2 Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Турко І.В. від 07.07.2020 року;

- протокол огляду місця події від 07.07.2020 року з відеозаписом проведеної слідчої дії;

- рапорт оперуповноваженого СКП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області Сторощук Р.С. від 07.07.2020 року;

- постанова про визнання речовим доказом та прилучення речового доказу до кримінального провадження від 07.07.2020 року;

- ухвалу від 09.07.2020 про арешт майна;

- висновок експерта №10/1-307 від 22.07.2020 року;

- ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів від 20.07.2020 року; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06.08.2020 року; опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 06.08.2020 року;

- протокол огляду речей і документів від 07.08.2020 року з носієм, на якому збережено оглянуту інформацію;

- історію здійснення посилок на ім`я ОСОБА_1 в межах ТОВ «Нова Пошта»;

- ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів від 31.07.2020; протокол тимчасового доступу до речей і документів від 07.08.2020; опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 07.08.2020;

-протокол огляду речей і документів від 07.08.2020 з носієм, на якому збережено оглянуту інформацію.

Надані суду докази отримані під час досудового розслідування та відкривались сторонам кримінального провадження.

Дослідивши подані письмові докази, заслухавши показання обвинуваченого, допитавши свідків, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також в сукупності всі зібрані докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку, що органом обвинувачення не доведено винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.263 КК України, і такого слід виправдати відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.373 КПК України, зокрема, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

У постанові ККС ВС від 31.05.2018 року в справі № 127/27182/15-к зроблено висновок про те, що норма ст. 263 КК України є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю, необхідним є аналіз відповідного закону. При цьому поняття «закон», яке використав законодавець, має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об`єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 263 КК України .

Склад кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст. 263 КК України передбачає наявність об`єктивної сторони у формі здійснення альтернативних суспільно-небезпечних діянь: 1) носіння; 2) виготовлення; 3) ремонт; 4) збут,які характеризуються незаконністю, тобто здійснюються без відповідного дозволу. Під носінням зброї, слід розуміти дії по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості їх швидкого використання нанесення удару. Суб`єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Ст. 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо (опосередковано) підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст.91 КПК України, і такими є, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом. Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Ст. 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В силу норм ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Бербера, Мессере и Хабардо проти Іспанії" (Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain) від 06 грудня 1998 p. (п.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, а обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Ч. 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 р. у справі "Федорченко та Лозенко проти України"). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.2013 р. у справі "Вєренцов проти України"). Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 р. "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Подані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 263 КПК України не відповідають вимогам ст.86 КПК України, оскільки відсутність витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, як єдиної підстави початку здійснення досудового розслідування відповідно до ст.214 КПК України та постанови про призначення прокурора (групи прокурорів) відповідно до ст.37 КПК України щодо їх повноважень здійснювати та приймати будь-які процесуальні рішенняу справі, не дають можливості зробити висновок про їх допустимість, а тому трактуються судом на користь обвинуваченого.

Пояснення обвинуваченого щодо його фактичного затримання працівниками Червоноградського ВП ГУНП у Львівській області не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Разом з тим, стороною обвинувачення представлено протокол огляду місця події від 07.07.2020 року. Як вбачається з тексту протоколу, огляд розпочато о 15.28 год та закінчено о 15.32 хв. Об`єктом огляду являється алея в парку по вул. Шевченка в м. Червоноград навпроти відділення №2 «Нової пошти» по вул. Шевченка,5 Предметом огляду являється предмет, схожий на шаблю, який лежить на лавці в парку зі східної сторони алеї. Предмет схожий на шаблю розміром по довжині близько одного метра та ширині близько 5 см. Шаблю поставлено на підставку із дерева, колюча частина шаблі одягнена в металевий футляр. Рукоятка шаблі довжиною близько 15 см, наявні два виступи знизу та зверху, розігнуті в протилежні сторони. Громадянин ОСОБА_1 під час огляду повідомив, що вказаний предмет схожий на шаблю належить йому, оскільки він отримав його у відділенні «Нової пошти» в м. Червоноград. Під час огляду вилучено предмет схожий на шаблю. Підпис ОСОБА_1 відсутній. Відомості про особу, яка здійснювала відеофіксацію події в протоколі відсутні, інформація про повідомлення осіб, що беруть участь в слідчій дії про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічного засобу фіксації та носія інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання внесена не в повній мірі.

Однак, з проглянутого в судовому засіданні відеозапису безперервної відеофіксації огляду місця події не вбачається, що понятим ОСОБА_15 , ОСОБА_16 роз`яснено їх процесуальні права, не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від підписання протоколу, не зафіксовано дій, вчинення яких передбачено ч.5,6 ст. 104 КПК України та ст.237 КПК України.

Одночасно, згідно вказаного протоколу, з місця події було вилучено предмет, схожий на шаблю, який в подальшому, було визнано речовим доказом відповідно до постанови від 07.07.2020 року та накладено арешт ухвалою слідчого судді від 09.07.2020 року.

Однак, як з пояснень обвинуваченого, так із показів свідків, даних в судовому засіданні, встановлено, що в ході огляду місця події було вилучено три предмети, а саме: шаблю, чохол-ножни та дерев`яну підставку і саме ці три предмети являлись об`єктом дослідження експерта (а.с.46).

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису фрагментів завантаженого відеозапису із камери встановленої всередині приміщення відділення №6 «Нова Пошта» у м. Рівне по вул. Київська 44, від 04.07.2020 року вбачається, що 04.07.2020 року близько 16 год 45 хв у приміщення пошти заходить невідома особа чоловічої статі, віком близько 32-35 років, середньої статури, ростом близько 175-180 см, короткострижений, волосся чорняве, одягнений у футболку сірого кольору, шорти в клітинку біло-чорного кольору, босоніжки коричневого кольору, медична маска синього кольору на обличчі одягнена до носа, на лівій руці годинник чорного кольору, у правій руці тримає запаковану у картонну коробку посилку, не проводячи розпаковку підходить до касового відділення та здійснює відправлення вказаної посилки. В судовому засіданні прокурор підтвердив, що особа, яка здійснює відправлення не являється ОСОБА_1 .

З оглянутого в судовому засіданні відеозапису фрагментів завантаженого відеозапису із камери встановленої всередині приміщення відділення №2 «Нова Пошта» у м. Червонограді, по вул. Шевченка 5, від 07.07.2020 року вбачається, що 07.07.2020 року близько 14 год 48 хвилин, обвинувачений, перебуваючи у приміщенні пошти отримав посилку упаковану у картонну коробку, не розпаковуючи і не оглядаючи її, покинув приміщення пошти після чого з`явився, в межах огляду зовнішньої камери відеоспостереження пошти та швидкою ходьбою попрямував в сторону центральної пішохідної доріжки по проспекту Шевченка, рухаючись перпендикулярно до відділення пошти, після чого пропадає з меж огляду камери через паркові дерева.

Таким чином, стороною обвинувачення не доведено наявність суб`єктивної сторони у формі прямого умислу в діях обвинуваченого ОСОБА_8 , що виключає кваліфікацію його діяння за ч.2 ст.263 КК України. Посилання сторони обвинувачення на розбіжності у поясненнях обвинуваченого, які полягали в тому, що на запитання працівників поліції про вміст отриманого поштового відправлення, ОСОБА_1 відповів що отримав «сувенір», хоча очікував на запчастини, а в судовому засіданні заперечив свою обізнаність про вміст посилки, не доводить достовірну обізнаність обвинуваченого про вміст отриманого поштового відправлення, як не доводять наявність умислу в діях обвинуваченого і покази свідків обвинувачення.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналізуючи всі докази в сукупності з наведеними вище обставинами, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність "обґрунтованої підозри" у вчинені правопорушення передбачає "наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин", суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід виправдати, оскільки органом обвинувачення не доведено, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.263 КК України.

Запобіжні заходи органом досудового розслідування не обирались.

Долю речового доказу вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи стягненню з обвинуваченого в дохід держави не підлягають відповідно до ст. 124 КПК України.

З врахуванням викладеного вище, судом повно та всебічно досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази, які з власної ініціативи суду здобувати заборонено вимогами КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , обвинуваченого за ч.2 ст.263 КК України, визнати невинуватим та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Речовий доказ шаблю знищити, а вилучені футляр (ножни) та дерев`яну підставку повернути володільцю.

На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду через Червоноградський міський суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.


Суддя: Ю. Д. Дем`яновська

 

СЛЕДУЮЩЕЕ

Справа № 700/557/19

Провадження № 1-кп/700/36/21





В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И







18 березня 2021 р. смт.Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Яценко Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І.О.,

за участю прокурора Судоми О.А.,

захисника обвинуваченого адвоката Ящука Л.А.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 1-кп/700/36/21 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, тимчасово не працює, інваліда II групи, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимий, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 Кримінального кодексу України,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.02.2019 року близько 23 години 20 хвилин перебуваючи на річці Гнилий Тікич с.Бужанка, Звенигородського району, Черкаської області, незаконно придбав знайшовши, пістолет, який у подальшому забрав та переносив до місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , пістолет, який згідно висновку експерта від 16.04.2019 року №1/485, є гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю пістолет «Zoraki mod.914-S», промисловий № НОМЕР_1 , промислового виробництва фірми «Atak arms ltd.» Туреччина. Вказаний пістолет придатний для здійснення пострілів пістолетними шумовими та газовими пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., патроном роздільного спорядження (куля, картеч та ін. діаметром до 6,5 мм) використовуючи при цьому штатні газові чи холості патрони, при цьому стріляні снаряди набувають достатньої вражаючої здатності для заподіяння людині чи тварині небезпечних для життя або смертельних ушкоджень.

14.02.2019 року близько 00:40 годин ОСОБА_1 переносив вказаний пістолет у кишені свої куртки, коли на нього здійснили напад ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та під час бійки він його загубив. Вказаний пістолет того ж дня було виявлено та вилучено працівниками поліції по вул. Бужанській, 7, смт.Лисянка, Черкаської області під час огляду місця події, неподалік місця, де ОСОБА_1 наносили тілесні ушкодження.

У обвинувальному акті прокурором зазначено, що своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 263 КК України, носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

У судовому засідання прокурор підтримав обвинувальний акт та просив застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі звільнивши від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) рокуіспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки, а також просив стягнути з обвинуваченого витрати на проведення судово балістичної експертизи №1/485 від 16.04.2018 року у сумі 1884 грн 12 коп.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України не визнав та заперечував обставини вказані в обвинувальному акті. Суду пояснив, що 13.02.2019 року дванадцятої години ночі він та ОСОБА_4 поїхали патрулювати річку ОСОБА_5 від браконьєрів, оскільки він є членом громадського товариства «Лисянська Варта». Вони, як члени товариства та рибаки патрулювали водойму від браконьєрів. У них був графік патрулювання. В той день патрулювання відбувалося з ОСОБА_4 . До с.Бужанка, Лисянського району (Звенигородського), Черкаської області їх підвіз його син. Потім вони ще 100 метрів йшли пішки. Коли спускалися до річки побачили слід від мотоцикла з коляскою. Він та ОСОБА_4 розділилися та пішли по різних сторонах берега. Один одного вони не бачили. Він ішов за слідами від коліс мотоцикла та натрапив на свіжу лунку. Оглянувши лунку, зрозумів, що сітку вийняли. Але слід пішов далі і він пішов за слідами. Через 200 метрів, побачив другу лунку. Знову став її перевіряти. Коли озирнувся, на кризі побачив пістолет. Це був здоровий, важкий пістолет, він таких раніше не бачив. Оглянувши пістолет, витягнув обойму та побачив 4 - 5 патронів. Зрозумівши, що працівники поліції не можуть ходити з таким пістолетом, що можливо пістолет належить інспектору рибоохорони, який також інколи їздить з рейдами по виявленню браконьєрів. Подумав, що можливо інспектор зняв сітку та загубив пістолет. Зателефонувати інспектору, не зміг оскільки не було мобільного зв`язку. До поліції також не додзвонився, оскільки був відсутній зв`язок. Залишити пістолет на тому місці він не міг, тому забрав його з собою, поклавши до кешені куртки. Він думав, що коли дійде додому зателефонує інспектору Рибоохорони, або до поліції та повідомить про пістолет. Йому та ОСОБА_4 на той момент залишалося перевірити ще 4 км річки щодо наявності сіток. Коли вони з ОСОБА_6 зустрілися почули, як хтось тікає. Потім почули, що позаду них хтось йде. Коли йшли, про пістолет взагалі не думав, оскільки думав щоб утекти від тих людей, що їх переслідували. Коли дійшли до знаку смт.Лисянка, Черкаської області, згори побачили, що за ними йдуть особи, які їм не відомі. Вирішили йти додому. Дійшли до сільхозтехніки. Далі пішли вуличками, щоб заплутати слід. Почули, що позаду хтось говорить. Почекали на місці п`ять хвили та пішли по вулиці Бужанська до вулиці Тракторної, що у смт. Лисянка, Черкаської області. Дійшли до перехрестя вулиць Тракторна та Садова, що у смт. Лисянка, Черкаської області. ОСОБА_7 йшов попереду, а він позаду. Потім побачив, що перед ОСОБА_6 стояли два чоловіки. Вони пройшли повз ОСОБА_8 , зрівнявшись з ним почали його бити дерев`яними предметами. Він намагався закритися руками та ухилитися від ударів. Потім ОСОБА_9 ухватив його за ноги, що спричинило падіння, та вони били лежачого. Коли били він чув, як хтось казав шукайте у нього пістолет. Потім з`явилася машина, вони вигукнули, що поліція та почали тікати. Пістолет весь час був в кишені, про нього взагалі не пам`ятав. Повідомити когось про пістолет не мав змоги, оскільки з річки за ними хтось йшов, і вся його увага була зосереджена на осіб, які йшли за ним.

Крім показань обвинуваченого судом були досліджені наступні докази:

-допитаний у якості свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що 13.02.2019 року він та ОСОБА_1 здійснювали рейд з охорони річки ОСОБА_5 від браконьєрів. Десь близько 22:00 години вони виїхали з дому. Їх підвіз син ОСОБА_1 та залишив їх на березі кутка Китлярівка в с.Бужанка, Лисянського (Звенигородського) району. Він та ОСОБА_1 розійшлися по різні боки річки ОСОБА_5 . Він пішов в сторону с.Душаківка, Лисянського району, а ОСОБА_1 у сторону кар`єра. На річці вони бачили людей, які ходили по кризі. Коли вони вже поверталися додому, на перехресті вулиць Садова - Тракторна, смт.Лисянка, Черкаської області на них здійснили напад та нанесли тілесні ушкодження. У нападаючих він впізнав ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , третього він не впізнав. Коли зустрілися з ОСОБА_1 на березі річки за пістолета він нічого не повідомив.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що є керівником громадської організації «Лисянська Варта». ОСОБА_1 є членом громадської організації «Лисянська Варта». На час подій, коли відбувалося нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 він не був присутній під час патрулювання. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 пішли на патрулювання удвох. Близько 03:00 год ночі він зателефонував до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , але ніхто йому не відповів. Вже вранці поліція повідомила йому про події, які відбулися вночі, а саме про нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Про те, що ОСОБА_1 знайшов зброю йому повідомив ОСОБА_4 , в процесі відтворення подій нападу. Зі слів ОСОБА_11 пістолет ОСОБА_1 знайшов на річці. Зі свого досвіду знає, що в тих місцях де здійснюється патрулювання дуже поганий мобільний зв`язок, або його взагалі може не бути.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснив, що в лютому 2019 року, близько 07:20 години їхав на роботу та на перехресті вулиць Тракторна - Садова, смт.Лисянка помітив на дорозі червону пляму. Лежав сніг, а на ньому виднілося червона пляма. Коли повернувся додому, біля двору побачив виламану внизу та вгорі сітку, а на землі побачив пістолет. Він зателефонував до поліції. Поки чекав працівників поліції, сусідка розповіла про нічні події нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 . Коли приїхала поліція, склали протокол огляду. На перехресті вулиць Тракторна Садова, смт.Лисянка та біля його будинку телефонний зв`язок зазвичай є, але іноді відсутній.

Судом досліджено:

- приймальний акт від 21.05.2019 р., відповідно до якого пістолет, гільзи та патрони, які визнано в якості речового доказів передано на зберігання на склад озброєння УЛМТЗ ГУ НП в Черкаській області;

- висновок експерта від 16.04.2019 року №1/485, згідно з яким пістолет моделі ««Zoraki mod.914-S» промисловий № НОМЕР_1 , промислового виробництва фірми «Atak arms ltd.» Туреччина є гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю. Придатний для здійснення пострілів пістолетними шумовими та газовими пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., патроном роздільного спорядження (куля, картеч та ін. діаметром до 6,5 мм) використовуючи при цьому штатні газові чи холості патрони, при цьому стріляні саряди набувають достатньої вражаючої здатності для заподіяння людині чи тварині небезпечних для життя або смертельних ушкоджень. Три предмети, є боєприпасами патронами промислового (кустарного) виробництва, що споряджені еластичною кулею шляхом переспорядження капсульних гільз шумових патронів промислового виробництва «Yavascalar A.S.» Туречинна. Два предмета не являються боєприпасами. Дані предмети являються стріляними гільзами шумових (холостих) патронів промислового виробництва компанії «Giulio Fiocchi S.p.a.» Італія. Три патрони придатні для стрільби, гільзи для стрільби не придатні;

- протокол огляду місця події від 14.02.2019 р., згідно з яким під час огляду за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено предмет, схожий на травматичний пістолет, який поміщено у спецпакет № INZ1033415 та 5 предметів, що схожі на травматичні патрони, а саме: 3 шт мають маркування Р.А.К- Y.A.S. із чорною головкою, 2 шт маркування G.F.S із зеленими головками які поміщено у спецпакет № INZ1033416;

- фототаблицю до протоколу огляду місця події від 14.02.2019 року;

- копію посвідчення №1, згідно з яким ОСОБА_1 є членом ГФ «Лиянська Варта»;

- завірену належним чином копію Статуту громадського формування з охорони громадського порядку «Лисянська варта», основним завданням якого, зокрема є: надання допомоги органам внутрішніх справ у забезпеченні порядку і громадської безпеки, запобігання адміністративним та кримінальним правопорушенням і злочинам; сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті кримінальних правопорушень, злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захист інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань;

- копію посвідчення № НОМЕР_2 , згідно з яким ОСОБА_1 є позаштатним дільничним інспектором міліції;

- копію журналу інструктажів, згідно з яким ОСОБА_1 та ОСОБА_11 14.02.2019 року перебували у природоохоронному рейді по річці Гнилий ОСОБА_13 ;

- копію виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, згідно з якою 14.02.2019 року ОСОБА_1 було направлено у стаціонар Лисянської центральної лікарні з важкою відкритою ЧМТ;

- оглянуто копію довідки до акта медико соціально експертною комісією серії 12 ААБ №460705, згідно з якою ОСОБА_1 22.05.2019 року безтерміново встановлена ІІ ( друга) група інвалідності;

- характеристику Виконавчого комітету Лисянської селищної ради на ОСОБА_1 згідно якої за час проживання у смт.Лисянка, Черкаської області ОСОБА_1 зарекомендував з позитивної сторони. .

Вище переліченідокази підтверджують,що ОСОБА_1 13.02.2019року о23годині 20хвилин перебуваючи на річці Гнилий Тікич с.Бужанка, Лисянського (Звенигородського) району, Черкаської області, знайшовши, пістолет, який у подальшому забрав та переносив до місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої передачі його працівникам поліції. Близько 00:40 годин 14.02.2021 року на ОСОБА_1 був здійснений напад ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , внаслідок чого обвинуваченому було заподіяну відкриту черепно - мозкову травму. Під час даного нападу знайдений ОСОБА_1 предмет, схожий на пістолет, зник та під час нападу, він його втратив. Дані предмети були виявлено та вилучено працівниками поліції по вул.Бужанській, 7, смт.Лисянка, Черкаської області під час огляду місця події.

Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_1 не було здобуто, а обсяг обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Суд вважає, що саме по собі придбання (знайдення), зберігання та носіння предметів, пістолет та патрони не свідчить про умисел на незаконне придбання, зберігання та носіння саме вогнепальної зброї і бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Статтею 2 КК України встановлено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Елементами складу злочину є: об`єкт злочину; об`єктивна сторона злочину; суб`єкт злочину; суб`єктивна сторона злочину.

Зокрема, суб`єктивна сторона складу злочину - це характеристика внутрішньої сторони злочину, ставлення особи до діяння (дії або бездіяльності), яку вона вчинила, та шкідливих наслідків своєї поведінки. Обов`язковою ознакою цього елементу складу злочину є вина, яка може виступати у формі умислу або необережності.

Пунктами 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. №3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» передбачено наступне. Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці. Незаконне носіння холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо). Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.

Тобто, суб`єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України є наявність вини у формі умислу.

Статтею 24 КК України передбачено, що умисел поділяється на прямий і непрямий. Прямим є умисел, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 13.02.2019 року близько 23 години 20 хвилин перебуваючи на річці Гнилий Тікич, с.Бужанка, Лисянського (Звенигородського) району, Черкаської області, знайшовши, пістолет який у подальшому забрав та переносив до місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшої його передачі працівникам поліції. У період знайдення та носіння вказаних предметів для подальшої передачі його працівникам поліції, оскільки був відсутній мобільний зв`язок змоги повідомити про знахідку не було можливості це близько 80 хвилин ОСОБА_1 не знав, що знайдений ним предмет є вогнепальною зброєю та бойовими припасами. Відтак, ОСОБА_1 не усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, не міг передбачати суспільно небезпечних наслідків діяння і будь які наслідки внаслідок цього злочину не наступили та не могли наступити. Відтак у ОСОБА_1 відсутній прямий та непрямий умисел на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Відсутність у ОСОБА_1 умислу на вчинення інкримінованого йому правопорушення підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4 , наданими під час судового засідання.

 

Стороною обвинувачення суду не надано доказів умислу в діях ОСОБА_1 на незаконне придбання, зберігання та носіння саме вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Відтак, відсутня суб`єктивна сторона злочину і відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Крім того, в обвинувальному акті зазначено, що вказаний пістолет 14.02.2019 року було виявлено за адресою: АДРЕСА_2 під час огляду місця події. Однак згідно протоколу місця події від 14.02.2019 року та показань свідка ОСОБА_12 , які були подані у судовому засіданні вказаний пістолет було виявлено за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України ратифікована 17.07.1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції».

Нормою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barbera Messegu ahd Iabardo v Spain» від 06.12.1998 р. (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презупціїї невинуватості вимагає, серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитись на користь підсудного.

У відповідності до п.23 Пленуму ВСУ «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справи і постановлення вироку» №5 від 29.06.1990 р. (із змінами), всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібранні у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдальний вирок.

Відповідно до п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Пунктом 2 ч.1 ст.284 КПК України передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому в частині 7 ст. 284 КПК України зазначено, що при виявлені судом під час судового розгляду обставини, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Відповідно до ч.3 п.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність визнати ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та виправдати останнього через недоведеність відсутність в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів, слід вирішити в порядку ст.100 КК України

Речові докази у справі, а саме: пістолет «Zoraki mod.914-S», промисловий № НОМЕР_1 , промислового виробництва фірми «Atak arms ltd.» Туреччина, три патрони, промислового (кустарного) виробництва, що споряджені еластичною кулею шляхом переспорядження капсульних гільз шумових патронів промислового виробництва «Yavascalar A.S.» Туречинна, та дві стріляні гільза шумових (холостих) патронів промислового виробництва компанії «Giulio Fiocchi S.p.a.» Італія, які зберігаються на складі озброєння УЛМТЗ ГУ в Черкаській області, суд вважає за необхідне знищити.

Витрати на проведення експертизи №1-000485 від 16.04.2019 року у розмірі 1884,12 грн. слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368 - 371, 374, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Виправдати ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України через недоведеність наявності в його діянні складу кримінального правопорушення.

Речові докази: пістолет «Zoraki mod.914-S», промисловий № НОМЕР_1 , промислового виробництва фірми «Atak arms ltd.» Туреччина, три патрони, промислового (кустарного) виробництва, що споряджені еластичною кулею шляхом переспорядження капсульних гільз шумових патронів промислового виробництва «Yavascalar A.S.» Туречинна, та дві стріляні гільза шумових (холостих) патронів промислового виробництва компанії «Giulio Fiocchi S.p.a.» Італія, які знаходяться на складі озброєння УЛМТЗ ГУ в Черкаській області знищити.

Витрати на проведення експертизи №1-000485 від 16.04.2019 року у розмірі 1884,12 грн. віднести за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Лисянський районний суд Черкаської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Копію вироку Лисянського районного суду Черкаської області негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок проголошено 19.03.2021 року.











Суддя Г.М. Яценко

 

ДАЛЕЕ

Справа № 658/248/19

(провадження № 1-кп/658/131/21)





В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



01 березня 2021 року м. Каховка



Каховський міськрайонний суд Херсонської області



у складі: головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі с/з Оніщенко Л.В.

за участю прокурора Зюзя О.В.

адвокатів Вознюка О.В., Мироненка В.В.



розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Каховка кримінальне провадження № 12018230190001931 від 22.09.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каховка Херсонської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, не суди-мого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.263КК України,



в с т а н о в и в :



Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, незаконно, не маючи на те спеціального дозволу, у невстановлений час та місці, придбав пред-мет, зовні схожий на пістолет, який згідно висновку експерта №340-БЗ від 08.11.2018 року є коротко-ствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю 9 мм самозарядним пістолетом «Eskort 2008 Magnum» № НОМЕР_1 , виготовленим заводським способом, зі стволом переробленим саморобним спосо-бом, який 18.10.2018 року в ході санкціонованого обшуку працівниками Каховського ВП ГУНП у Херсонській області в приміщенні гаражу № НОМЕР_2 гаражного кооперативу «Сигнал-2», розташованого на території м. Каховка Херсонської області , було вилучено у громадянина ОСОБА_1 ..



Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1ст.263 КК України, як зберігання та придбання вогнепальної зброї, без передбаченого законом дозволу.



В судовому засіданніобвинувачений ОСОБА_1 винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що ніякого злочину чи інших незаконних дій він не вчиняв, вогнепальну зброю не придбав і не зберігав.

ОСОБА_1 пояснив, що він працює приватним підприємцем, і здійснює ремонт автомобілів в гаражному кооперативі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де він та його члени сім`ї користуються кількома гаражами. Під-судний зазначив, що пістолет був виявлений в приміщенні гаражу, яким користується його тесть - ОСОБА_2 . Самому ОСОБА_1 пістолет показали вже після його виявлення в гаражі, який йому не належить. Працівників поліції було близько 8 чоловіків. Вони повідомили, що шукають викраде-ний автомобіль, зачитали ухвалу слідчого судді, і він відчинив свій гараж. Вже через приміщення га-ражу ОСОБА_1 , який знаходиться поруч, працівники поліції потрапили і до приміщення гаражу ОСОБА_3 , через внутрішні двері. Сам гараж ОСОБА_3 був зачинений, і він не був запрошений до участі у його огляді.

ОСОБА_1 наголосив, що він не вчиняв злочинних дій, просив суд його визнати невинуватим і виправдати.



Таким чином, обвинувачений в судовому засіданні повністю заперечив факт придбання ним та зберігання вогнепальної зброї, а також ствердив, що при проведнні обшуку в його гаражах праців-никами поліції не було виявлено предметів, вилучених з загального цивільного обороту, а виявлений пістолет ніколи йому не належав, і був знайдений у приміщенні гаражу, яким сам ОСОБА_1 не ко-ристується.



Захисник обвинуваченого адвокат Вознюк О.В. просив виправдати свого підзахисного, по-силаючись на те, що стороною обвинувачення не доведено в законний спосіб вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Крім того, захисник вказує на грубі порушення під час про-ведення обшуку, що тягне за собою визнання протоколу обшуку недопустимим доказом.



Перевіривши та дослідивши всі матеріали кримінального провадження суд приходить до ви-сновку, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, пе-редбаченого ч.1ст. 263 КК України, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні за обста-вин, вказаних в обвинувальному акті.



Зокрема, прокурор, як на докази вини обвинуваченого, посилається на покази свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ..



Допитаний в судовому засіданнісвідок ОСОБА_11 показав, що він працював головою га-ражного кооперативу «Сигнал 2» м. Каховка, і знає ОСОБА_1 , як члена даного товариства, іноді приходив до нього в гараж знімати показання електролічильника. Більше йому нічо-го невідомо.



Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні відмовилася від надання показань в порядку ст.63 Кон-ституції України.



Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні відмовився від дачі пояснень в порядку ст.63 Консти-туції України.



Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він виконував роботи по покрасці в га-ражах ГК «Сигнал 2», і знайомий з ОСОБА_1 , але обставини виявлення зброї йому не відомі.



Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він не знайомий з ОСОБА_1 і не мо-же нічого пояснити по кримінальному провадженню.



Від допиту свідка ОСОБА_6 прокурор відмовився в зв`язку з неможливістю забезпечення його явки для допиту в судовому засіданні.



Таким чином, жоден з допитаних в судовому засіданні свідків, не надав суду показань про об-ставини вчинення кримінального правопорушення.



Крім показів вищевказаних свідків, стороною обвинувачення, як на підтвердження вини ОСОБА_1 надано ряд письмових доказів, які досліджені в судовому засіданні.



Так, відповідно до протоколу обшуку від 18.10.2018 року слідчим Томашевським В.В., в при-сутності понятих ОСОБА_13 та ОСОБА_14 18.10.2018 року в період часу з 12 год. 05 хв. до 13 год. 59 хв. проведено обшук в приміщенні гаражів № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 гаражного кооперативу «Сигнал 2» м. Каховка. Даний обшук проведено 18.10.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Ка-ховського міськрайонного суду Подіновської Г.В. від 03.10.2018 року, яка постановлена за резуль-татами розгляду клопотання слідчого про проведення обшуку у кримінальному провадженні, внесе-ному до ЄРДР за №12018230 190001931 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

З ухвали слідчого судді від 03.10.2018 року вбачається, що судом задоволено клопотання слід-чого ОСОБА_15 і надано дозвіл на проведення слідчої дії обшуку, в приміщенні гаражів № НОМЕР_3 , НОМЕР_6 , які належать ОСОБА_16 , гаражу № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_12 , № НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_17 .

Як вбачається з протоколу обшуку, такий було проведено слідчим Томашевським В.В. в присут-ності понятих ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та громадянина ОСОБА_1 тобто особи, якої не зазначено в ухвалі слідчого судді.

Крім того, відомості про інших працівників поліції, які брали участь у проведенні обшуку, у вступній частині протоколу не зазначено, хоча, в даному протоколі учасниками обшуку зазначено осіб: ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які, також, підписали протокол обшуку, без зазначення їх посад та процесаульного статусу.

Згідно ч. 3ст.104КПК України вступна частина протоколу повинна містити відомості зокрема про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).



В судовому засіданні переглянуто відеозапис проведення обшуку гаражів на території гаражного кооперативу «Сигнал 2». При цьому, на даному відеозапису відсутні коментар слідчого в якому га-ражі (за яким номером) проводиться обшук, відсутнє зазначення осіб, які проводять обшук і прий-мають участь у слідчій дії, відсутня інформація про власника приміщень.

На даному відеозаписі зафіксовано, що обшук проводить не слідчий Томашевський В.В., а пра-цівники поліції, анкетні дані яких не оголошувалися.

Таким чином, судом встановлено, що в дослідженому протоколі обшуку відсутні відомості (за-значення посад, дат народження та місць проживання) про оперативних працівників, які брали у ньому участь.



Крім того, в протоколі обшуку зазначено, що предмет, схожий на пістолет, виявлено в примі-щенні гаражу № НОМЕР_6 , хоча фактично його було виявлено в приміщенні гаражу № НОМЕР_2 , тобто в примі-щенні, обшук якого ще не було санкціоновано слідчим суддею Каховського міськрайонного суду Херсонської області станом на 18.10.2018 року. Вказана обставина встановлена зі змісту ухвали слід-чого судді Каховського міськрайонного суду від 20.11.2018 року, з якого вбачається, що предмет, схо жий на пістолет, працівниками поліції було виявлено та вилученого в гаражному кооперативі «Сиг-нал 2» м. Каховка, в приміщенні гаражу № НОМЕР_2 , в ході проведення обшуку 18.10.2018 року.



Зі змісту рапорту оперуповноваженого Каховського ВП ГУНП в Херсонській області Мазура Б.В. від 18.10.2018 року вбачається, що він був присутнім при проведенні обшуку в приміщенні гаражу № НОМЕР_6 гаражного кооперативу «Сигнал 2» м. Каховка, в ході якого було виявлено та вилучено пістолет марки «Magnum». Разом з цим, в протоколі обшуку від 18.10.2018 року о/у ОСОБА_22 , як учасника слідчої дії, не зазначено, відомості про нього, як учасника слідчої дії відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що фактичні дані, які зазначені в протоколі обшу-ку, є недопустимим доказом, оскільки вони були отримані з порушенням вимог ч.3ст.104 КПК Ук-раїни.

Така позиція щодо недопустимості протоколу обшуку у випадку відсутності в ньому відомостей про оперативних працівників, які брали у ньому участь, висловлена і Верховним Судом у справі № 591/4742/ 16-к (провадження № 51-1733км19), постанова від 02.09.2020 року.



Також, суд не може залишити поза увагою те, що дозвіл на проведення обшуку приміщення га-ражу № НОМЕР_2 , яким фактично користується ОСОБА_1 , було надано за ухвалою слідчого судді Каховського міськрайонного суду від 20.11.2018 року. При цьому, зі змісту резо-лютивної частини даної ухвали вбачається, що «..судом поновлено строк для подання слідчим клопо-тання до суду про проведення у період часу з 12.05 год по 13.59 год. 18.10.2018 року приміщення га-ражу № НОМЕР_2 , яким фактично користується ОСОБА_1 . Надано дозвіл слідчому СВ Каховського ВП ГУНП в Херсонській області Томашевському В.В.на проведення слідчої дії обшу-ку приміщення гаражу № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_12 , розташованого на території га-ражного кооперативу «Сигнал 2», в м. Каховка, яким фактично користується ОСОБА_1 , де 18.10.2018 року в період часу з 12.05 год по 13.59 год було виявлено та вилучено предмет, схожий на пістолет, якийй згідно висновку експерта №335-БЗ від 30.10.2018 року є коротко-ствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю , а саме самозарядним пістолетом «Stalker-2914-UK», калібру 9 мм, Р.А.К. № НОМЕР_7 , виробництва Туреччини, із стоволом, переробленим само-робним способом».

Таким чином, при зверненні до суду в листопаді 2018 року з клопотанням про надання дозволу на проведення обшуку 18.10.2018 року в приміщенні гаражу № НОМЕР_2 , слідчий ОСОБА_15 за-значив інформацію, яка не відповідає змісту самого протоколу обшуку, оскільки в останньому зазна-чено, що 18.10.2018 року предмет, схожий на пістолет, який було виявлено працівниками поліції в приміщенні гаражу № НОМЕР_2 , мав марку «Eskort 2008 Magnum», і номер № НОМЕР_1 , а не «Stalker-2914-UK», калібру 9 мм, Р.А.К. № НОМЕР_7 .

Суд звертає увагу на те, що саме предмет, схожий на пістолет, вилучений з місця проведення об-шуку 18.10.2018 року був досліджений при проведенні судово-балістичної експертизи №340-БЗ від 08.11.2018 року, і був визначений експертами, як короткоствольна гладкоствольна вогнепальна зброя 9 мм самозарядний пістолет марки «Eskort 2008 Magnum» № НОМЕР_1 , виготовлений заводським спо-собом, зі стволом переробленим саморобним способом.

Зазначена ж в ухвалі слідчого судді від 20.11.2018 року судово-балістична експертиза №335-БЗ від 30.10.2018 року, взагалі, до письмових матеріалів не долучена, і не визначена органом слідства, як доказ. Також, вказаний в вищенаведеній ухвалі самозарядний пістолет марки «Stalker-2914-UK, ка-лібру 9 мм, Р.А.К. № НОМЕР_7 , виробництва Туреччини, речовим доказом не визнаний і до мате-ріалів кримінального провадження не долучений.

Крім того, суд погоджується з думкою захисника обвинуваченого, що при проведенні обшуку приміщення гаражу № НОМЕР_2 ГК «Сигнал 2» м. Каховка, слідчим ОСОБА_15 було порушено ви-моги ч.1 ст.233 КПК України, оскільки ОСОБА_1 не є власником даного приміщення, а відповідно до ч.3 ст.233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор мають право до постановлення ухвали слід-чого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий провів обшук приміщення гаражу № НОМЕР_2 ГК «Сиг-нал 2» без згоди його власника або володільця, не вказавши підстав для входження в приміщення в протоколі обшуку, що є порушенням вимог ст..233 КПК України.



З врахуванням наведених обставин суд приходить до висновку, що протокол обшуку від 18.10. 2018 року в приміщеннях гаражів № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 гаражного кооперативу «Сигнал 2» м. Каховка, є недопустимим доказом, оскільки такий обшук проведено з грубими порушеннями Кримінально-процесуального Закону.



Як на доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, прокурор поси-лається також на висновок експерта №340-БЗ від 08.11.2018 року, згідно якого, наданий на дослід-ження предмет є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю 9 мм самозарядним пі-столетом «Eskort 2008 Magnum» № НОМЕР_1 , виготовленим заводським способом, зі стволом перероб-леним саморобним способом.

 

Даний висновок не може бути прийнятим до уваги судом, як допустимий доказ, з наступник під-став.

Згідно з ч. 1ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного пору-шення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними до-говорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-якіінші дока-зи, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Таким чином, будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав гро-мадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом вияв-лення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили. У такому разі «от-руйне дерево» породжує «отруйні плоди». Отримання доказів на підставі інформації, отриманої з не-допустимого доказу, тягне за собою їхню безумовну недопустимість. Така недопустимість доказів не залежить від характеру та ступеня того чи іншого порушення кримінально-процесуального закону.

Для проведення вказаної експертизи слідчим був наданий експерту на дослідження предмет, ви-лучений в ході обшуку 18.10.2018 року в приміщенні гаражу № НОМЕР_2 ГК «Сигнал 2» м. Каховка. Ос-кільки протокол обшуку від 18.10.2018 року судом визнано недопустимим доказом, тому висновок експерта №340-БЗ від 08.11.2018 року, відповідно до якого досліджувався лише предмет, вилучений під час цього обшуку, також слід вважати недопустимим доказом у справі.



Яких-небудь інших доказів на підтвердження обставин, зазначених у висунутому ОСОБА_1 обвинуваченні, прокурором в судовому засіданні не надано.



Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обви-нувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства.



У відповідності дост. 62 Конституції Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинува-тість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її ко-ристь.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного за-конодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кри-мінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розум-ного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).



Такий же принцип закріплений устатті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов`яза-ний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправда-ним, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.



У відповідності дост. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального право-порушення мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.



Як передбаченост. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для криміналь-ного провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, ре-чові докази, документи, висновки експертів.

Отже, джерелами доказів, на підставі яких можуть бути встановлені фактичні дані про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, винуватість цієї особи та інші обставини, які мають значення для встановлення істини у справі є протоколи з відповідними додатками, складені уповно-важеними органами за результатами проведення слідчих дій.



Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Яллог проти Німеччини» (11 липня 2006 року), «Шабельник проти України» (19 лютого 2009 року), зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди упов-новажені оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним пра-вом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недотор-каність, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.



Суд зазначає, що відповідно до ст.86КПК України доказ визнається допустимим, якщо він от-риманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рі-шення.



Згідно зі ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кри-мінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Ко-дексом.



Як вбачається з документів, на які посилається сторона обвинувачення та які були досліджені судом, всі докази вини обвинуваченого ґрунтуються на протоколі обшуку від 18.10.2018 року. Однак, як зазначено вище, вказаний протокол не є допустимим доказом, що тягне за собою визнання недо-пустимими і інших доказів, які на ньому грунтуються.

Отже, докази, визнані судом недопустимими, підлягають виключенню з кримінального процесу. В такий спосіб забезпечується гарантованийКонституцієюзахист особи від порушення її прав.



Відповідно з ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.



Відповідно достатті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду Ук-раїни від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є не-допустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на ко-ристь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можли-вості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.



Згідност. 373 ч. 1 п.3 КПК Україниколи не доведено що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд ухвалює виправдувальний вирок.



Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись зако-ном, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_1 не було здобуто, а обсяг обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 263 КК України, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1ст.263 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_23 , суд вважає, що його слід визнати невинуватим у вчиненні даного кримінального право-порушення та виправдати.



Судові витрати у справі складають 1 144,00 грн. за проведення судової експертизи зброї і дані витрати слід прийняти на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно дост. 100 КПК України.



На підставі вищенаведеного, керуючисьст.ст. 373,374 КПКУкраїни, суд



у х в а л и в :



ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнати невинуватим у пред`яв-леному обвинуваченні за ч.1ст. 263 КК Українита виправдати через недоведеність вчинення обвину-ваченим кримінального правопорушення.



Речові докази по справі - самозарядний пістолет марки «Eskort 2008 Magnum» № НОМЕР_1 (ви-готовлений заводським способом, зі стволом переробленим саморобним способом) - знищити.



Судові витрати в розмірі 1 144,00 грн. за проведення судово-балістичної експертизи №340-БЗ від 08.11.2018 року - прийняти на рахунок держави.



На вирок може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду через Кахов-ський міськрайонний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку не-гайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.









Головуючий суддя: О. Є. Терещенко

 

ДАЛЕЕ

Справа № 303/2594/20

Провадження № 1-кп/303/142/21

ряд. стат. звіту № 197



ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



29 січня 2021 року м.Мукачево


Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області



в складі судді Котубей І.І.,

з участю секретаря судового засідання Дорош У.О.,

сторін кримінального провадження:

прокурорів Бокшан В.В., Демко В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Коваленка О.М.,



розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мукачево кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2020 року за № 12020070000000122, по обвинуваченню



ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Зняцево Мукачівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,



у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,



В С Т А Н О В И В:



Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 01 жовтня 2019 року о 07 годині 30 хвилин, під час проведення на підставі ухвали слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 18.09.2019 року санкціонованого обшуку за місцем його проживання - АДРЕСА_1 , в одній з кімнат даної квартири, облаштованої під робочий кабінет, виявлено і вилучено 9 (дев`ять) набоїв до вогнепальної зброї калібру 5,45 мм, які згідно висновку експерта є бойовими автоматними патронами центрального бою, калібру 5,45х39 мм, споряджені трасуючою кулею (7ТЗМ), призначені для стрільби із зброї калібру 5,45х39 мм та являються боєприпасами, які виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби.

Дані боєприпаси, а саме 9 (дев`ять) бойових автоматних патронів центральною бою, калібру 5,45х39 мм, споряджених трасуючою кулею (7ТЗМ), ОСОБА_1 , всупереч ст. 68 Конституції України та законів України, зокрема п.п.1,2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п.п.12.1, 12.2, 12.13 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними знаряддями несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, відповідно до норм яких продаж бойових боєприпасів, які споряджені трасуючими кулями заборонений, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не маючи на це передбаченого законом дозволу, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, умисно придбав, після чого, без передбаченого законом дозволу, переніс їх до місця свого проживання, де в подальшому умисно зберігав їх за місцем свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_1 до моменту виявлення та вилучення їх працівниками поліції, що мало місце 01.10.2019 року о 07 годині 30 хвилин під час проведення обшуку за вказаною адресою.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 263 КК України, як зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.



В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та пояснив, що ніякого злочину чи інших незаконних дій він не вчиняв, бойові припаси не придбавав, їх не зберігав і не мав наміру цього робити. У власності він має мисливську зброю, а саме мисливський карабін «Вулкан», калібру 5,45х39 мм., яка зареєстрована у встановленому законом порядку і на яку має відповідний дозвіл. До даної зброї він придбавав набої, які могли в нього зберігатися, лише у офіційних магазинах, однак це ніяк не могли бути бойовими набоями. Відповідно, ті набої, які були вилучені в нього під час проведення обшуку, бойовими бути не могли. Набої, які визнані експертом як бойові, не його, як вони потрапили до нього, не знає, і чи були вони взагалі вилучені в його квартирі під час обшуку, не впевнений. Перед проведенням обшуку, в ході якого були вилучені набої, в нього кілька разів проводилися інші обшуки, в тому числі і за його відсутності. Коли набої та інші речі були виявлені в столі, він не заперечував, що це його речі, оскільки був впевнений, що це мисливські набої, на які він має дозвіл, про що на місці говорив працівникам поліції. При цьому, скільки саме набоїв було виявлено і вилучено в нього, не знає, оскільки працівники поліції їх не перераховували і не оглядали, ніхто манкіровку набоїв не озвучував, не говорив, що вони можуть бути бойовими, в його присутності їх не опечатували, а тільки склали все в один пакет, який сам і надав працівникам поліції. На це тоді він не звертав увагу, оскільки думав, що набої мисливські, тому ніяких зауважень до протоколу обшуку не робив. В ході самого обшуку він повідомляв працівників поліції про те, що виявлені речі знаходяться в нього на законних підставах, вони не є забороненими, як набої, так інші речі є комплектуючими до офіційно наявної в нього зброї, тому для чого їх вилучати, однак вони наполягали на необхідності їх вилучення. Чи є якась візуальна різниця між бойовими та мисливськими набоями, він не знає, оскільки не є експертом з даного питання. Факт того, що в його квартирі могли знаходитися бойові набої, навіть не припускає, оскільки завжди купляв їх лише в офіційних магазинах.

Перед початком обшуку йому дійсно було оголошено відповідну ухвалу суду, сам обшук проводили троє працівників поліції в присутності двох понятих, яких він запросив особисто. Про події, які вказані в ухвалі суду, йому нічого не відомо і до того він не має ніякого відношення.

В ході допиту обвинувачений ОСОБА_1 надав суду для огляду дозвіл на зброю № НОМЕР_1 від 24.06.2019 року (бланк серії НОМЕР_2 ), дійсний до 24.06.2022 року, згідно якого він є власником мисливського карабіну «Вулкан», калібру 5,45х39 мм.

Таким чином, обвинувачений в судовому засіданні повністю заперечив факт придбання ним та зберігання за місцем проживання бойових набоїв, а також ствердив, що обшук в його квартирі було проведено трьома працівниками поліції, виявлені та вилучені в нього речі не оглядалися, не описувалися, в його присутності не опечатувалися.



Захисник обвинуваченого просив виправдати свого підзахисного, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не доведено в законний спосіб вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину. Звертає увагу на те, що обшук в квартирі обвинуваченого було проведено 01.10.2019 року і в цей час слідчим були виявлені обставини, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. В зв`язку з цим слідчий зобов`язаний був невідкладно, але не пізніше 24 годин, внести відомості до ЄРДР і тільки після цього розпочати досудове розслідування. Однак, цього зроблено не було, відомості щодо злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, внесені до ЄРДР тільки 14.04.2020 року, фактично слідчі дії проводилися до внесення таких відомостей, а тому такі докази є недопустимими. Крім того, захисник вказує на грубі порушення під час проведення обшуку, що тягне за собою визнання протоколу обшуку недопустимим доказом.



Перевіривши та дослідивши всі матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні за обставин, вказаних в обвинувальному акті.



Зокрема, прокурор, як на докази вини обвинуваченого, посилається на покази свідків, допитаних в судовому засіданні, а саме свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .



Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що працює на посаді старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області. Восени 2019 року, точну дату вже не пам`ятає, як слідчий, який був включений в групу по розслідуванню кримінального провадження, він на підставі ухвали слідчого судді проводив обшук по місцю проживання ОСОБА_1 . Приїхавши за адресою, яка була вказана в ухвалі, він подзвонив в домофон, обвинувачений відкрив двері і вони повідомили його про наявність підстав для проведення обшуку. Після того, як підійшли поняті, було проведено обшук в квартирі обвинуваченого, в ході якого, на другому поверсі квартири в одній з кімнат було виявлено та виучено рації, оптичний приціл до мисливської зброї та патрони. Обвинувачений говорив, що всі ці речі його, оскільки він являється власником мисливської зброї, було складено відповідний протокол обшуку, жодних зауважень від учасників слідчої дії не поступало. Весь процес проведення обшуку фіксувався на відеокамеру, під час його проведення всі учасники слідчої дії перебували разом, окремо в різні приміщення не заходили. Чи відразу він упаковував речі, що вилучалися, не пам`ятає, опечатував їх на першому поверсі квартири.



Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що працює начальником сектору УКР ГУНП в Закарпатській області. Приблизно в кінці осені 2019 року, точну дату не пам`ятає, разом з слідчим ОСОБА_3 і ще одним працівником поліції на прізвище Банк, брав участь у проведенні обшуку в квартирі ОСОБА_1 . В даній слідчій дії він приймав участь як оперуповноважений працівник поліції, на залучення його до обшуку був усний наказ його керівника. Весь процес обшуку фіксувався за допомогою відеокамери. Під час обшуку він особисто здійснював пошук речей, вказаних в ухвалі, а працівник поліції Банк здійснював відеофіксацію. В одній з кімнат на другому поверсі квартири були виявлені рація, рукоятка до зброї та кілька патронів. Ці патрони були виявлені ним особисто в шухляді робочого столу. Чи були в учасників обшуку під час та після його проведення якісь зауваження, не пам`ятає.

З показів даних свідків вбачається, що обшук в квартирі ОСОБА_1 було проведено трьома працівниками поліції, а саме, слідчим ОСОБА_3 , оперуповноваженим ОСОБА_4 та працівником поліції ОСОБА_7 . В ході обшуку ними були виявлені та вилучені ряд речей, серед яких і патрони, при цьому, як ці речі упаковувалися, чи зазначалися ідентифікаційні ознаки виявлених та вилучених речей, свідки не пояснили.



Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав суду, що з обвинуваченим ОСОБА_1 перебуває в дружніх відносинах. Під час проведення обшуку в квартирі останнього брав участь в якості понятого. Точну дату вже не пам`ятає, обвинувачений йому зателефонував і попросив приїхати до нього. Коли він приїхав, слідчі були вже під дверима, було оголошено ухвалу суду і почався сам обшук.

В ході обшуку, в одній з кімнат на другому поверсі квартири були виявлені та вилучені рукоятки до зброї, приціл та патрони. Після виявлення вказаних речей слідчий поклав їх на столик в кімнаті, а обшук продовжувався в гардеробній. Через деякий час слідчий оголосив про закінчення проведення обшуку і всі учасники спустилися вниз для складання протоколу. В цей час виявлені під час обшуку речі залишилися на другому поверсі, хто їх звідти забирав і як вони пакувалися, він не бачив. Йому було надано для підпису вже запечатаний пакет.

Обшук проводили троє працівників поліції, вони не перебували весь час разом, могли заходити один в одну кімнату квартири, а другий в іншу.

Особисто він жодних зауважень до проведення обшуку не робив.

Відповідно, даний свідок показав, що обшук було проведено трьома працівниками поліції, під час обшуку були виявлені ряд речей, в тому числі і патрони, однак в його присутності, як понятого, вказані речі не упаковувалися, йому було надано для підпису вже опечатаний пакет.

 

Обшук проводили троє працівників поліції, вони не перебували весь час разом, могли заходити один в одну кімнату квартири, а другий в іншу.

Особисто він жодних зауважень до проведення обшуку не робив.

Відповідно, даний свідок показав, що обшук було проведено трьома працівниками поліції, під час обшуку були виявлені ряд речей, в тому числі і патрони, однак в його присутності, як понятого, вказані речі не упаковувалися, йому було надано для підпису вже опечатаний пакет.



Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що з обвинуваченим ОСОБА_1 знайомий, проживають по сусідству в одному будинку. Він був присутнім в якості понятого під час обшуку, який проводився у квартирі ОСОБА_1 . Точну дату проведення обшуку вже не пам`ятає, оскільки пройшов тривалий час і таких обшуків було кілька. Сам обшук проводили троє працівників поліції, які до початку оголосили відповідну ухвалу суду, здійснювалась відеофіксація. Зокрема, присутніми були слідчий, особа, яка безпосередньо проводила обшук, та особа, яка здійснювала відео фіксацію. В ході обшуку в робочому столі були виявлені набої та інші речі, однак вони ніким не оглядалися, кількість набоїв та їх маркування не озвучувалося. Після закінчення обшуку слідчим було складено протокол, який він підписав, а також йому було надано на підпис пакети. При цьому, виявлені в ході обшуку речі в його присутності не упаковувалися, відео фіксація в той час не проводилась. Ніяких зауважень до протоколу він особисто не робив.

Відповідно, даний свідок також підтвердив, що обшук було проведено трьома працівниками поліції, під час обшуку були виявлені ряд речей, в тому числі і патрони, однак в його присутності, як понятого, вказані речі не оглядалися, їх кількість та маркування не озвучувалась, вони не упаковувалися, йому було надано для підпису вже опечатаний пакет.



Крім показів вищевказаних свідків стороною обвинувачення на підтвердження вини ОСОБА_1 надано ряд письмових доказів, які досліджені в судовому засіданні.



Так, відповідно до протоколу обшуку від 01.10.2019 року (а.с.124-128) слідчим ОСОБА_3 в присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 01.10.2019 року в період часу з 07 год. 30 хв. до 08 год. 05 хв. проведено обшук в квартирі АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 . Даний обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 18.09.2019 року (а.с. 121-123), яка постановлена за результатами розгляду клопотання слідчого про проведення обшуку у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019070100000022 від 07.01.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 та ч.4 ст. 296 КК України (а.с. 117-120).

Як вбачається з протоколу обшуку, такий було проведено лише слідчим в присутності понятих та обвинуваченого ОСОБА_1 . Відомості про інших працівників поліції, які брали участь у проведенні обшуку, в протоколі не зазначено, хоча, крім слідчого, він підписаний також начальником сектору УКР ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 . Разом з тим, всі допитані в судовому засіданні свідки, в тому числі працівники поліції, а також обвинувачений ОСОБА_1 , показали, що обшук проводили троє працівників поліції.

В судовому засіданні досліджено відеозапис проведення обшуку в квартирі за місцем проживання обвинуваченого. На даному відеозаписі чітко зафіксовано, що обшук проводить слідчий ОСОБА_3 та ще один працівник поліції, анкетні дані якого не оголошувалися. Крім того, третій працівник поліції здійснював відео фіксацію, що підтвердили всі допитані в судовому засіданні свідки.

Таким чином, судом встановлено, що в досліджуваному протоколі обшуку відсутні відомості про оперативних працівників, які брали у ньому участь.

Згідно ч. 3 ст. 104 КПК Українивступна частина протоколу повинна містити відомості зокрема про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).

За таких обставин суд приходить до висновку, що фактичні дані, які зазначені в протоколі обшуку, є недопустимим доказом, оскільки вони були отримані з порушенням вимог ч.3 ст. 104КПК України.

Така позиція щодо недопустимості протоколу обшуку у випадку відсутності в ньому відомостей про оперативних працівників, які брали у ньому участь, висловлена і Верховним Судом у справі № 591/4742/16-к (провадження № 51-1733км19), постанова від 02.09.2020 року.



Крім цього, з переглянутого в судовому засіданні відеозапису проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого вбачається, що в одній із кімнат, в столі, слідчим виявлено ряд речей, які він вийняв із столу і поставив на нього. При цьому, слідчий не озвучував, які саме речі виявлені, а присутній на місці обшуку обвинувачений пояснив, що на все у нього є відповідний дозвіл. Серед вказаних речей було виявлено і поставлено на стіл пакет, в якому знаходилися патрони. Обвинувачений також пояснив, що це патрони до зброї, на яку в нього є дозвіл. Про те, що в покладеному на стіл пакеті знаходяться боєприпаси, слідчим не озвучувалося, вони не перераховувалися і їх кількість та манкіровка не фіксувалася. Слідчий тільки повідомив, що всі ці речі будуть вилучатися і попросив у обвинуваченого пакет для складання виявлених предметів, які були залишені на столі, а обшук продовжувався в іншій кімнаті. Через деякий час обвинувачений надав слідчому пакет (паперовий, подарунковий), слідчий повернувся в кімнату, де були виявлені вищевказані речі, склав їх в той пакет і відніс на перший поверх квартири. В подальшому працівники поліції продовжили проведення обшуку на першому поверсі квартири, де в цей момент знаходився пакет з вилученими речами, на відеозаписі не зафіксовано. О 08 год. 05 хв. слідчий, зайшовши в кухонну кімнату квартири, оголосив присутнім учасникам про завершення обшуку, оголосив, що в ході обшуку виявлено мобільний телефон, складові до вогнепальної зброї та дві курточки, які будуть вилучатися, і повідомив про припинення відео зйомки для складання протоколу.

Як вбачається з даного відеозапису, в ході проведення обшуку слідчим не було оголошено про виявлення яких-небудь боєприпасів, їх кількість та маркування, жодні з виявлених речей слідчим не оглядалися і не опечатувалися під час проведення даної слідчої дії. Цим самим повністю підтверджуються покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що в їх присутності виявлені та вилучені під час обшуку речі не оглядалися, не упаковувалися, через якийсь час їм для підпису було надано вже опечатаний пакет.

Таким чином, незважаючи на те, що в протоколі обшуку зазначено перелік речей, які вилучалися, його зміст суперечить тим даним, які зафіксовані на відеозаписі. В зв`язку з цим суд вважає, що в ході обшуку не було перераховано речі, які вилучалися, зокрема, не зафіксовано кількість боєприпасів, їх ознаки, маркування, а тому вказаний протокол обшуку слід вважати недопустимим доказом у справі.

Аналогічна позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 24.09.2020 у справі № 306/2629/17 (провадження № 51-2353км20).



З врахуванням наведених обставин суд приходить до висновку, що протокол обшуку в квартирі АДРЕСА_1 , за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 , є недопустимим доказом, оскільки такий обшук проведено з грубими порушеннями закону, в ході його проведення не фіксувалися ідентифікаційні ознаки виявлених та вилучених речей, в протоколі відсутні відомості про оперативних працівників, які брали участь у проведенні слідчої дії.



Як на доказ вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення прокурор посилається також на висновок експерта № 1/468 від 13.12.2019 року, згідно якого надані на дослідження предмети в кількості 9 шт. є бойовими автоматними патронами центрального бою, калібру 5,45х39 мм, споряджені трасуючою кулею (7ТЗМ), призначені для стрільби із зброї калібру 5,45х39 мм та являються боєприпасами, які виготовлені промисловим способом та придатні для стрільби.

Даний висновок не може бути прийнятим до уваги судом, як допустимий доказ, з наступник підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Таким чином, будь-яке порушення органом досудового розслідування конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв`язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, призводить до втрати ними юридичної сили. У такому разі «отруйне дерево» породжує «отруйні плоди». Отримання доказів на підставі інформації, отриманої з недопустимого доказу, тягне за собою їхню безумовну недопустимість. Така недопустимість доказів не залежить від характеру та ступеня того чи іншого порушення кримінально-процесуального закону.

Для проведення вказаної експертизи слідчим були надані експерту на дослідження предмети, вилучені в ході обшуку 01.10.2019 року за місцем проживання обвинуваченого. Оскільки протокол обшуку від 01.10.2019 року судом визнано недопустимим доказом, тому висновок експерта № 1/468 від 13.12.2019 року, відповідно до якого досліджувалися лише предмети, вилучені під час цього обшуку, також слід вважати недопустимим доказом у справі.



Крім того, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові докази у справі, судом встановлено, що обшук житла ОСОБА_1 проводився 01.10.2019 року в межах кримінального провадження № 12019070100000022 за правовою кваліфікацією по ч.2, ч.4 ст. 296 КК України. Під час проведення даної слідчої дії слідчим самостійно були виявлені обставини, що могли свідчити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Згідно з вимогами ст.. 214 КПК України слідчий зобов`язаний був невідкладно, але не пізніше 24 годин після цього внести відповідні відомості до ЄРДР і тільки після цього розпочинати розслідування.

Однак, як вбачається з дослідженої судом постанови про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, лише 14.05.2020 року, тобто майже через сім місяців після виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення, слідчим прийнято рішення про виділення матеріалів в окреме провадження, а внесено до ЄРДР відомості щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України 14.04.2020 року, тобто більше ніж через п`ять місяців після цього (а.с. 163). При цьому, ще до внесення відповідних відомостей до ЄРДР, а саме 03.12.2019 року слідчим призначалася балістична експертиза щодо вилучених боєприпасів, така експертиза була проведена 13.12.2019 року. Навіть після отримання відповідного висновку експерта слідчий ніяких відомостей до ЄРДР щодо вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, не вносив, а зробив це через чотири місяці.

Згідно з вимогами закону, а саме ч.1 ст. 214 КПК України, слідчий зобов`язаний був невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення ним обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР і тільки після цього розпочати розслідування. Однак, цього слідчим зроблено не було, в межах іншого кримінального провадження та до внесення відомостей до ЄРДР в даному кримінальному провадженні була проведена експертиза і отримано висновок експерта. За таких обставин цей доказ, а саме висновок експерта № 1/468 від 13.12.2019 року є недопустимими, оскільки він був отриманий органом досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР в даному кримінальному провадженні, з порушенням вимог статей 84, 86, 93 та ч.3 ст.214 КПК.

Вказана позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладено в постанові від 10.12.2020 року у справі № 339/136/17.



Яких-небудь інших доказів на підтвердження обставин, зазначених у висунутому ОСОБА_1 обвинуваченні, прокурором в судовому засіданні не надано.



Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства.

У відповідності до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюррей проти Сполученого Королівства).

Такий же принцип закріплений у статті 17 КПК України, відповідно до якої ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

У відповідності до ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, крім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Як передбачено ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, і суд встановлюють наявність або відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Отже, джерелами доказів, на підставі яких можуть бути встановлені фактичні дані про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, винуватість цієї особи та інші обставини, які мають значення для встановлення істини у справі є протоколи з відповідними додатками, складені уповноваженими органами за результатами проведення слідчих дій.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справах «Яллог проти Німеччини» (11 липня 2006 року), «Шабельник проти України» (19 лютого 2009 року), зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди уповноважені оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя, на недоторканість житла тощо.

Суд зазначає, що відповідно дост. 86 КПК Українидоказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно зіст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з документів, на які посилається сторона обвинувачення та які були досліджені судом, всі докази вини обвинуваченого ґрунтуються на протоколі обшуку від 01.10.2019 року. Однак, яка зазначено вище, вказаний протокол не є допустимим доказом, що тягне за собою визнання недопустимими і інших доказів, які на ньому грунтуються.

Отже, докази, визнані судом недопустимими, підлягають виключенню з кримінального процесу. В такий спосіб забезпечується гарантований Конституцією захист особи від порушення її прав.

Відповідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення в ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку». Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Згідно ст. 373 ч. 1 п.3 КПК України коли не доведено що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, суд ухвалює виправдувальний вирок.

Оцінюючи докази, суд за внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що доказів вини ОСОБА_1 не було здобуто, а обсяг обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки при розгляді кримінального провадження в суді стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 263 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає, що його слід визнати невинуватим у вчиненні даного кримінального правопорушення та виправдати.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді домашнього арешту було обрано на стадії досудового розслідування, який діяв до 12.06.2020 року. Під час судового розгляду жодних клопотань про продовження строку дії даного запобіжного заходу, його зміни чи обрання іншого, не поступало, відповідно судом такий запобіжний захід не продовжувався, його дія закінчилась у вказаний час, інший запобіжний захід не обирався.

Судові витрати у справі складають 314,02 грн. за проведення судової експертизи зброї і дані витрати слід прийняти на рахунок держави.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. Питання щодо скасування арешту суд вирішує відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією Ради Європи від 04.11.1950 року «Про захист прав людини і основоположних свобод», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», ст.373, 376 КПК України України, суд

 

У Х В А Л И В:



ОСОБА_2 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 263 КК України та виправдати через недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.



Речові докази по справі - 6 (шість) патронів калібру 5,45х39 мм, три гільзи калібру 5,45х39 мм, які упаковані до спеціального пакету № 3707307 і знаходяться в камері зберігання речових доказів Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області знищити.

Інші речові докази, а саме:

-збільшену шахту до магазину, яка також упакована до спеціального пакету № 3707307,

-дві рації чорного кольору, поміщені до спеціального пакету № INZ203199,

-мобільний телефон марки Самсунг, IMEI НОМЕР_3 , білого кольору, поміщений до спеціального пакету № 7153938,

-рукоятку до мисливської зброї, магазин для набоїв до зброї, глушник до зброї, поміщені до спеціального пакету № INZ2032905,

-два оптичні приціли до зброї, поміщені до спеціального пакету № 7260367,

які знаходяться в камері зберігання речових доказів Мукачівського ВП ГУНП в Закарпатській області повернути ОСОБА_1 .



Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України арешт вказані речові докази скасувати.



Судові витрати в розмірі 314,02 грн. за проведення судової експертизи прийняти на рахунок держави.



На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.







Суддя Мукачівського міськрайонного суду І.І.Котубей

 

Далее


Провадження № 1-кп/188/18/2020





ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



10 грудня 2020 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарі судового засідання Олійник В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка кримінальне провадження № 12018040530000294 від 02.06.2018 стосовно обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, освіта середня, пенсіонера - інваліда 3 групи, раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,

за участю прокурора Фурсова Ю.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Філоненко Л.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 пред`явлене обвинувачення в тому, що він при невстановлених обставинах, у невстановлений слідством час, місці та спосіб, без передбаченого законом дозволу, у порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної ї холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для вистрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, придбав бойові припаси, а саме 6 штук патронів калібру 7,62 мм, 31 штуку патронів калібру 5,45 мм, 328 штук патронів калібру 5,6 мм.

Після чого, ОСОБА_1 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання вказаних бойових припасів, усвідомлюючи, що придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу є незаконним, умисно, у порушення вимог Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №576 від 12.10.1992, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України N° 622 від 21.08.1998, у невстановлений слідством час та спосіб поклав незаконно придбані ним бойові припаси до однієї з кімнат будинку, в якому він зареєстрований та проживає, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де залишив зберігатись придбані ним бойові припаси.

02.06.2018 працівниками Петропавлівського відділення поліції Павлоградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області в домоволодінні, де зареєстрований та проживає ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено 6 штук патронів калібру 7,62 мм, 31 штуку патронів калібру 5,45 мм, 328 штук патронів калібру 5,6 мм.

Згідно з висновком експерта № 20/3.1/276 від 11.06.2018 патрони в кількості 6 штук, вилучені 02.06.2018 при проведенні обшуку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є боєприпасами, а саме 7,62 мм цільовими гвинтівочними патронами. Дані патрони виготовлені промисловим способом та призначені до стрільби з військової нарізної вогнепальної зброї - гвинтівок зразка 1891/30 рр., карабінів зразка 1938 та 1944 рр., ручних кулеметів Дегтярьова, а також конструктивні особливості даних патронів дозволяють використовувати їх до стрільби з мисливських нарізних карабінів «Тигр», «ОП СВТ», «ОП КО-38», «ОП КО-44». Патрони до стрільби придатні.

Патрони в кількості 31 штука, вилучені 02.06.2018 при проведенні обшуку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є боєприпасами. Дані патрони виготовлені промисловим способом та є 5,45 мм проміжними патронами зразка 1974 року та призначені до стрільби з бойової нарізної вогнепальної зброї: автоматів «АК-74», «АКС-74», «АКС-74-У», ручних кулеметів «РПК-74» та їх модифікацій. Патрони до стрільби придатні.

Патрони в кількості 328 штук, вилучені 02.06.2018 при проведенні обшуку домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , є боєприпасами. Дані патрони виготовлені промисловим способом та є спортивно-мисливськими патронами калібру 5,6 мм кільцевого запалення. Патрони призначені до стрільби з нарізної спортивної і мисливської зброї: гвинтівок «ТОЗ-8М», «СМ-2», «МЦ-3», «МЦ- 12», «Стріла-2», карабінів «ТОЗ-11», «ТОЗ-16», «ТОЗ-17», пістолетів Марголіна, «МЦУ», «МЦ- 12», «ІЖ-1», та інші. Патрони до стрільби придатні.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України зберігання, придбання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року, ухваленим за цим обвинуваченням, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік; покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України; вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора Петропавлівського відділу Павлоградської місцевої прокуратури Фурсова Ю.В. задоволені частково.

 

Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

В ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 29 травня 2019 року зазначені наступні висновки і мотиви, з яких скасований вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року стосовно ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані не в повному обсязі.

Як вбачається із вироку, суд в обґрунтування своїх висновків про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК, послався на покази свідків, протокол перегляду відеозапису від 02.06.2018р.; копію відеозапису обшуку; 6 штук патронів калібру 7,62 мм (у вигляді і патронів, і відстріляних гільз); 31 шт. патронів калібру 5,45 мм (у вигляді і патронів, і відстріляних гільз); 328 шт. патронів калібру 5,6 мм (у вигляді і патронів, і відстріляних гільз). Отримані дані вважав достатніми стверджувати про те, що останній скоїв даний злочин при обставинах, викладених у обвинувальному акті і вироку.

Між тим, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 не визнавав своєї вини у скоєнні даного злочину на стадії досудового і судового слідства. Так, у судовому засіданні він повідомив суду, що не придбавав 6 штук патронів калібру 7,62 мм та 31 штуку патронів калібру 5.45 мм, що вони не могли зберігатись в його сейфі, а під час «обшуку» ці набої знайдені особою, яка не вказана в протоколі обшуку, як учасник цієї слідчої дії. На переглянутому судом відео дана особа стоїть спиною до об`єктиву відеокамери та затуляє своїм тулубом відкритий сейф, а потім з-за свого тулуба дістає та демонструє на камеру металеву банку, з якої висипає набої; при цьому понятих в кадрі нема, обвинуваченого в кадрі нема.

Згідно з приписами ст.84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК України (ст.86 КПК України), а недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Під час дослідження судом доказів, наданих стороною обвинувачення, судом вивчались, в тому числі, протокол обшуку від 02.06.2018р.; протокол перегляду відеозапису від 02.06.2018р.; копія відеозапису обшуку; 6 штук патронів калібру 7,62 мм (у вигляді і патронів, і відстріляних гільз); 31 шт. патронів калібру 5,45 мм (у вигляді і патронів, і відстріляних гільз); 328 шт. патронів калібру 5,6 мм (у вигляді і патронів, і відстріляних гільз).

Згідно приписів ч.6 ст.107 КПК України незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов`язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів.

Виконання ухвали слідчого судді про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів - абз.2 ч.1 ст.107 КПК України. Але в матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо (ч.3 ст.107 КПК України).

Суд дослідив лише копії відеозапису, які складаються з декількох окремих файлів, які розрізнені між собою, відсутні відео обшуку в кухні, санвузлі, котельній та інших підсобних приміщеннях будинку.

Відсутність оригіналу відеозапису тягне за собою недійсність (недопустимість) обшуку, як процесуальної дії, та отриманих внаслідок її вчинення результатів.

Окрім того, в порушення вимог ст.104 КПК України в протоколі обшуку не зазначено час початку та час закінчення процесуальної дії; учасники обшуку, зазначені у протоколі, не попереджені про застосування звуко- та відеозаписувальних технічних засобів; протокол не містить характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувались при проведенні обшуку, умови та порядок їх використання; до матеріалів кримінального провадження не додані оригінальні примірники технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано обшук; вступна частина протоколу не містить відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії.

Суд же поклав в основу обвинувального вироку протокол обшуку та результати його проведення, не надавши критичної оцінки достовірності доказів.

Сукупність не розв`язаних питань ставить під сумнів об`єктивність судового рішення щодо доведеності вини ОСОБА_1 у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 263 КК при обставинах, на які послався орган слідства і суд першої інстанції та свідчить про неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам злочину, що відповідно до ст. 409 КПК є безумовною підставою для скасуванню судового рішення з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

 

Згідно з ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді.

З метою усунення неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду фактичним обставинам злочину при новому розгляді суд допитав обвинуваченого і свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , дослідив в якості доказів витяги з кримінального провадження №12018040530000294 (а.д.с. 1, 2, 4), рапорт слідчого від 02.06.2018 (а.д.с. 10), копію протоколу обшуку від 02.06.2018 з фото таблицями (а.д.с. 13-18), копію протоколу перегляду відеозапису від 02.06.2018 (а.д.с. 19-20), висновок експерта №20/3.1/276 від 11.06.2018 (а.д.с. 29-35), довідку про наявність дозволів на зброю від 19.06.2018 (а.д.с.38), рапорт оперуповноваженого СКП Петропавлівського відділення поліції Панасенка О.А. від 29.06.2018 (а.д.с. 66) довідку директора Новоселівської загальноосвітньої школи ОСОБА_4 (а.с.46), витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 49).

За клопотанням прокурора суд ухвалою від 02.03.2020 надав йому тимчасовий доступ до оригіналу протоколу обшуку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 02.06.2018 з усіма додатками, в тому числі до відеозапису слідчої дії, який міститься в матеріалах кримінального провадження №12018040530000246 у справі №188/948/18, провадження №1-кп/188/116/2018, та зберігається в архіві Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області, з можливістю ознайомитися з ними та отримати належним чином завірені копії документів та оригіналу відеозапису.

Судом оглянуто оригінал протоколу обшуку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 02.06.2018 з усіма додатками, в тому числі відеозапис слідчої дії, який міститься в матеріалах кримінального провадження №12018040530000246 у справі №188/948/18, провадження №1-кп/188/116/2018, у якому ОСОБА_1 був у процесуальному статусі свідка, однак і у цьому провадженні відсутній оригінал відеозапису обшуку, наявна копія цього відеозапису, аналогічна тій, яка міститься в матеріалах кримінального провадження №12018040530000294, у якому ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Обидві копії відеозапису складаються з декількох окремих файлів, які розрізнені між собою, відсутні відео обшуку в кухні, санвузлі, котельній та інших підсобних приміщеннях будинку. На конвертах з дисками зроблений напис слідчим про їх зміст без зазначення дати, вони не опечатані і без підписів понятих. На самих дисках двосторонній відеозапис без будь-яких написів. Обшук здійснював не тільки слідчий Нем`ятий Р.К., якому ухвалою слідчого судді Петропавлівського районного суду від 18.05.2018 був наданий дозвіл на проведення обшуку, а одночасно в кількох місцях одного приміщення кілька осіб, не зазначених у протоколі обшуку, одночасно слідкувати за якими обвинувачений, поняті та слідчий не могли. Під час обшуку вказані у протоколі обшуку патрони знайдені особою, яка не вказана в протоколі обшуку, як учасник цієї слідчої дії. На переглянутому судом відеозапису ця особа стоїть спиною до об`єктиву відеокамери та затуляє своїм тулубом відкритий сейф, а потім з-за свого тулуба дістає та демонструє на камеру металеву банку, з якої висипає патрони; при цьому ні понятих, ні обвинуваченого в кадрі нема.

Отже, прокурор не надав суду в якості доказу оригінал відеозапису обшуку. Окрім того, в протоколі обшуку не зазначено час закінчення процесуальної дії; учасники обшуку, зазначені у протоколі, не попереджені про застосування звуко- та відеозаписувальних технічних засобів; протокол не містить характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувались при проведенні обшуку, умови та порядок їх використання; до матеріалів кримінального провадження не додані оригінальні примірники технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано обшук; вступна частина протоколу не містить відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 своє вини у пред`явленому обвинувачені не визнав повністю і пояснив, що він має дозвіл на вогнепальну зброю, який він отримав у 2002 році. На підставі цього дозволу він користувався та зберігав зброю та патрони калібру 7,62 мм до неї в сейфі, як того вимагає Інструкція. Тобто, патрони калібру 7,62 мм підходять для його мисливської нарізної зброї, на яку він має дозвіл. Для використання патронів калібру 5,45 мм та 5,6 мм він зброї не має. Звідки взялися патрони калібру 5,45 мм він не знає, можливо їх підкинули працівники поліції.

Патрони калібру 5,6 мм в кількості 328 штук він отримав у школі с. Українське приблизно у 1988 році з метою проведення стрільби з учасниками секції у вчителя, який викладав військову підготовку, ОСОБА_5 . Про отримання цих патронів він розписався у журналі про їх видачу. Він не пам`ятає, з якої причини не відбулися у секції заплановані стрільби і патрони залишились у нього. Причину неповернення ним невикористаних патронів згадати не може через те, що минуло багато часу. Обвинувачений запевнив суд, що перед початком обшуку, який відбувся у його будинку за адресою: АДРЕСА_1 02.06.2018, він мав реальну можливість сховати патрони, але він не вважав і не вважає, що їх придбання та зберігання було незаконне, а через значний час їх придбання він просто не пам`ятав, що вони знаходяться у коробці біля сейфу, де він зберігає зброю. Підтвердив, що обшук у його будинку та господарських спорудах дійсно відбувся зранку 02.06.2018, проводилась відеозйомка, були присутні його адвокат, працівники поліції, прокурор та поняті. Перед початком обшуку він читав ухвалу, але не пам`ятає її змісту, після закінчення обшуку він також на прохання працівників поліції підписував якісь документи. Обвинувачений показав, що приблизно в 1988-1989 роках він був членом секції кульової стрільби середньої школи радгоспу «Дніпропетровський». Під час проведення стрільб воєнрук ОСОБА_5 видав йому під розпис 7 пачок по 50 патронів калібру 5,6 мм з метою подальшого проведення стрільб у смт Петропавлівка, але по невідомій причині вказані стрільби не відбулися. Вказані патрони обвинувачений, який привіз їх напередодні стрільб додому і поклав у кімнаті біля сейфу, не повернув воєнруку назад, і вони лежали там, де він їх поклав і забув про них.

 

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 показав, що він був присутнім під час проведення обшуку у будинку обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_1 . Точної дати він не пам`ятає, його вранці, приблизно о шостій годині, по мобільному телефонузапросив працівник Петропавлівського ВП, хто саме не пам`ятає, бути понятим під час проведення обшуку. До нього заїхав працівник поліції і забрав на слідчу дію. Обшукували всі приміщення будинку, включаючи кухню, санвузол, гараж, двір. Перед початком обшуку слідчий оголосив ухвалу суду про проведення обшуку, був присутній адвокат і сам обвинувачений при проведенні обшуку, всі дії знімали на відеокамеру, в яку вставляли флеш-карту пам`яті. Після вилучення патронів та їх розміщення у спеціальний пакет він також ставив свій підпис на пакетах та розписувався у протоколі. На початку обшуку в кімнаті, де розташований металевий сейф, вилучили багато патронів різного калібру. Під час цього вилучення біля сейфу він стояв позаду особи, яка обшукувала сейф, це робив не прокурор і не слідчий, а інший працівник поліції, прізвища він не знає. Ніяких зауважень від учасників слідчої дії під час вилучення не було. В ході подальшого обшуку в будинку, підсобних приміщеннях та на території домоволодіння нічого не вилучалось. Після закінчення обшуку, який був завершений приблизно о 14.30, він та інші учасники обшуку підписали протокол. В той же день у відділенні поліції свідок був присутнім під час складання протоколу перегляду відеозапису, в ході якого слідчим було переглянуто запис фіксації обшуку. Чи було перенесено відеозапис на диски, свідок не пам`тає. Крім нього, також був присутнім ще один понятий, прізвища він не пам`ятає. Його і раніше запрошували працівники поліції бути понятим на слідчій дії у інших справах.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що напередодні обшуку йому зателефонував працівник поліції і запросив був присутнім в якості понятого під час проведення обшуку в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проведення вказаної слідчої дії, яка розпочалась зранку, крім слідчого та прокурора, також був присутній ще один понятий, власник будинку ОСОБА_1 , його дружина, донька, адвокат, працівники поліції. Під час проведення обшуку постійно працівником поліції за допомогою відеокамери проводилась зйомка, в камеру диски не вставлялися. Обшук безпосередньо проводили не тільки слідчий, а й інші працівники поліції, яких свідок не знає. Обшукували всі приміщення будинку, включаючи кухню, санвузол. На початку обшуку в кімнаті будинку, де розташований металевий сейф, вилучили патрони різного калібру. Під час цього вилучення у кімнаті, крім понятих, був присутній і ОСОБА_1 . Вказані патрони за його присутності слідчим були опечатані в спецпакети, на яких поняті також поставили свої підписи. Ніяких зауважень від учасників слідчої дії під час вилучення щодо того, що вказані патрони були підкинуті працівниками поліції, не було. В ході подальшого обшуку в будинку, підсобних приміщеннях та на території домоволодіння нічого не вилучалось. Після закінчення обшуку вони та інші учасники обшуку підписали протокол. Того ж дня у відділенні поліції свідок був присутній на перегляді відеозапису на відеокамері та підписував відповідний протокол. Крім нього, також був присутнім ще один понятий. Свідок раніше був понятим на іншому обшуку. Стосовно його сина ОСОБА_6 на той час розслідувалися кримінальні провадження, у яких процесуальним керівником був прокурор ОСОБА_7 . На час обшуку син свідка перебував під вартою.

В судовому засіданні також була вивчена довідка директора Новоселівської загальноосвітньої школи ОСОБА_4 , надана на запит прокурора, якою директор підтвердив, що у 1988-1989 роках на посаді військового керівника школи працював ОСОБА_5 і він був звільнений з посади 13.03.1998 року. Журнал видачі боєприпасів в архіві школи відсутній, даних про передачу його до інших установ немає (а.с.46). Ці обставини підтверджені рапортом оперуповноваженого СКП Петропавлівського відділення поліції Панасенка О.А. від 29.06.2018, в якому також зазначено, що ОСОБА_5 помер (а.д.с. 66). Дата смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. 49).

Оцінюючи досліджені докази у їх сукупності, суд зазначає таке.

Заявлене стороною захисту клопотання про визнання доказів недопустимими суд вважає обґрунтованим та таким, що має бути задоволене судом з таких міркувань.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно із рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 1-31/2011, яке є обов`язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою є недопустимими доказами.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За положеннями ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких між іншим, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, зокрема, згідно зі ст.ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У частині 2 статті 6 Конвенції проголошено право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежать принципи, згідно з якими особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення цих принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у своїх рішеннях у справах «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з приписами ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Статтею 104 КПК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.

3. Протокол складається з:

1) вступної частини, яка повинна містити відомості про:

місце, час проведення та назву процесуальної дії;

особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім`я, по батькові, посада);

всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання);

інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання;

2) описової частини, яка повинна містити відомості про:

послідовність дій;

отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи;

3) заключної частини, яка повинна містити відомості про:

вилучені речі і документи та спосіб їх ідентифікації;

спосіб ознайомлення учасників зі змістом протоколу;

зауваження і доповнення до письмового протоколу з боку учасників процесуальної дії.

На порушення вимог ст.104 КПК України в протоколі обшуку не зазначено час закінчення процесуальної дії; вступна частина протоколу не містить відомості про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії; учасники обшуку, зазначені протоколі, не попереджені про застосування звуко- та відеозаписувальних технічних засобів; протокол не містить характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовувались при проведенні обшуку, умови та порядок їх використання; до матеріалів кримінального провадження не додані оригінальні примірники технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано обшук.

Згідно з нормами ст.105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.

Додатками до протоколу, зокрема, може бути відеозапис процесуальної дії.

Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Всупереч цій процесуальній нормі додатки до протоколу обшуку у вигляді конвертів з дисками з відеозаписом обшуку не засвідчені підписами прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні таких додатків, зокрема, особи, яка здійснювала відеозапис та понятих.

Статтею 107 КПК України визначено, що виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов`язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів (ч.1).

У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо (ч.3).

Прокурор не надав суду в якості доказу оригінал відеозапису обшуку на картах пам`яті, про які давали покази свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , або на інших носіях, які використовувалися на технічному засобі (відеокамері), яким велася зйомка обшуку у домоволодінні ОСОБА_1 .

Суд вважає, що відсутність оригіналу відеозапису тягне за собою недійсність (недопустимість) обшуку, як процесуальної дії, та отриманих внаслідок її вчинення результатів.

Отже, протокол обшуку від 02.06.2018 з додатком до нього у вигляді копії відеозапису обшуку, суд визнає недопустимими доказами.

Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» сформульована доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) . Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).

На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» ЄСПЛ зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

У рішеннях по справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Враховуючи, що суд визнав недопустимим доказом протокол обшуку від 02.06.2018 з додатком до нього у вигляді копії відеозапису обшуку, слід визнати недопустимими доказами і вилучені під час обшуку речові докази, і висновок експерта №20/3.1/276 від 11.06.2018.

Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони були понятими на слідчих діях неодноразово, мали особливі стосунки з працівниками поліції, яким були відомі їх адреси та номера мобільних телефонів. Крім того, син свідка ОСОБА_3 неповнолітній ОСОБА_8 на той час перебував під вартою, будучи підозрюваним у вчиненні кримінальних правопорушень, на цей час він засуджений вироком Петропавлівського районного суду від 07 серпня 2020 року за ч. 2 ст.185, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.

В судовому засіданні стороною обвинувачення не був доведений факт незаконного придбання ОСОБА_1 328 штук патронів калібру 5,6 мм. Доводи обвинуваченого та його захисника про те, що патрони калібру 5,6 мм в кількості 328 штук він отримав у школі с. Українське приблизно у 1988 році з метою проведення стрільби з учасниками секції у вчителя, який викладав військову підготовку ОСОБА_5 , не були спростовані належними доказами. Та обставина, що вказані патрони ОСОБА_1 продовжував зберігати в своєму домоволодінні, не свідчить про його умисел на незаконне зберігання цих патронів, оскільки придбав він їх законно і привіз додому для тимчасового зберігання. Із суб`єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені тільки з прямим умислом.

З витягів з кримінального провадження №12018040530000294 вбачається, що воно розпочато за фактом незаконного зберігання бойових припасів. Відомості про кримінальне провадження за фактом незаконного придбання бойових припасів до ЄРДР не вносилися.

Відповідно до ч.2 ст.214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч.3 цієї статі).

Отже, докази, які зібрані слідчим на підтвердження незаконного придбання ОСОБА_1 бойових припасів, є недопустимими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Суд дійшов висновку, що досліджені судом докази, якщо виключити з них недопустимі докази, є недостатніми для визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Такий висновок суду відповідно до ст.94 КПК України є його внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінці кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку.

Отже, вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, не доведена і його слід виправдати.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати на проведення судової експертизи №20/3.1/276 від 11.06.2018 в розмірі 1144 грн суд, врахувавши, що він ухвалює виправдувальний вирок, відносить на рахунок держави.

Речові докази, передані до камери зберігання речових доказів Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП у Дніпропетровській області на підставі квитанції № 16 від 13 червня 2018 року у вигляді 308 патронів калібру 5,6 мм, 20 гільз патронів калібру 5,6 мм, 24 патронів калібру 5,45 мм, 7 гільз патронів калібру 5,45 мм, 3 патронів калібру 7,62 мм, 3 гільз патронів 7,62 мм, суд вважає за необхідне знищити.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався та підстав для його обрання немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 392, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у зв`язку з тим, що не доведено вчинення кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, та виправдати.

Судові витрати на проведення судової експертизи в розмірі 1144 грн віднести на рахунок держави.

Речові докази у вигляді 308 патронів калібру 5,6 мм, 20 гільз патронів калібру 5,6 мм, 24 патронів калібру 5,45 мм, 7 гільз патронів калібру 5,45 мм, 3 патронів калібру 7,62 мм, 3 гільз патронів 7,62 мм, що знаходяться у камері зберігання речових доказів Петропавлівського ВП Павлоградського ВП ГУНП у Дніпропетровській області, знищити.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя П. О. Бурда

 

Улыбнулся! Опера из Петропавловки не меняются.

 

Рекомендую к прочтению.

https://www.google.com/url?sa=t&source=web&rct=j&url=https://dspace.lduvs.edu.ua/bitstream/123456789/227/1/%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D0%BA_%D0%B7%D0%B1%D1%80%D0%BE%D1%8F%3D17.07.19.pdf&ved=2ahUKEwja393Xm73wAhXvwosKHUMQBZ84ChAWMAR6BAgGEAI&usg=AOvVaw09h2iJHt5d-hzIVBsokKWr

 

Прошу це завантажити на сайт. Пряме посилання не спрацьовує.

 

https://files.dp.ua/ru/LGNw ссылка на файлообменник

На форум не загружается, размер слишком велик(

 

Я прошу прощения,но с хорошим финалом закончились?