Металодетектор і розвінчання радянських міфів

Доброго дня,

Ось така новина.
https://mil.in.ua/uk/blogs/volynska-istoriya-cherez-80-rokiv-sprostovano-brehnyu-radyanskoyi-vlady/

 

Я не здивований, вся історія москалів і комуняк побудована на наглій брехні, видумках, перекручуванні фактів, перевертанні з ніг на голову.
Стосовно цього випадку, як і інших - Гастелло, Зоя, 28 панфіловців, Прохорівка і т.п. фейків, то совітський агітпроп можна зрозуміти - любими способами, навіть відвертою брехнею втовкмачити в голови гарматного м"яса РСЧА ідею: твоє життя - ніщо в порівнянні з "камуністічєскім атєчеством", ти повинен вмерти "за сталіна" заради того, щоб сталін і комуняцький "рай" існували і надалі.
Не було героїв і героїчних вчинків, значить їх треба вигадати висмоктавши з пальця. Що і було з успіхом зроблено.

 

Герои то были, только не те,былинные,которые красный агитпром распиарил,а те мужики, которые исполняя свой воинский долг,компенсировали подвигом бестолковость командования.

 

Бред.

 

Погоджуся з Вами - герої були, як і в ДСВ, так і в ПСВ. Тільки подвиги вони здійснювали не за Царя і не за Сталіна... А про кількість тих подвигів... ? ІМХО половина з них, то є перебільшення і навіть у деяких випадках вигадка - усе заради гарної пропаганди...

 

О чем тема то?

 

Аргументуй свій висєр

 

Про те, як за допомогою металодетекторів "переписується" історія...

 

Факти таранів під час Другої світової мали місце: деякі з них були свідомими, значна частина насправді припадає на звичайні зіткнення, що не дивно, враховуючи саму специфіку повітряних боїв. Усі подібні випадки радянською історіографією та пропагандою записувалися в свідомі тарани ворожих літаків. На додаток до всього, статистика таранів після війни почала зростати та множитися, як снігова лавина, за рахунок історій, вигаданих різного роду писаками, журналістами та пропагандистами. На даний час відомих випадків таранів різного роду, здійснених льотчиками, набралося мінімум кілька сотень, при чому велика кількість з них не підтверджується навіть офіційними радянськими документами.
Щодо викладеного в темі випадку, то думаю,що особливогозаслуги металодетекторного пошуку тут немає. Достатньо було зібрати свідчення очевидців тих подій та звернутися до німецьких документів, де гарантовано в деталях викладені як авіанальоти, так і їх результати, щоб дізнатися справжню версію подій.

 

Але виплили додаткові факти: відсутність запчастин німецьких танків і великі шматки обшивки літаку...

 

Згоден, така інформація доповнює історичну картину, якщо її грамотно оформити і подати в якісному науковому викладі.
Однак я вважаю, що в наших реаліях проблематично апелювати до результатів металодетекторного пошуку при обгрунтуванні певних історичних фактів чи подій. Це пов´язано з тим, що у нас фактично не залишилось нетронутих копачами місць. В Німеччині, наприклад, під час дослідження місця бою ретельно документують абсолютно всі знахідки з їх схематичним розташуванням. На тих схемах навіть розсипи куль позначені.
А тепер повернемось на рідні терени: Ви (не Ви конкрентно) приходите на певну точку, де відбувалися якісь події в ПСВ чи ДСВ, і починаєте пошук. Перед Вами там уже порилося мінімум пару десятків "камрадів", то чи можна тоді вважати, що на основі певного комплексу знахідок Ви зможете відтворити достовірну картину бою?
Більше того, є місця боїв, де в буквальному розумінні немає вже жодної гільзи (і це не жарт). І от якось прийде якись дослідник з МД на подібну місцину, не знайде не те що хабара, а й іржавого осколка, і що він тоді напише? Що ніякого бою не було і все брехня.
Тому я й написав, що бажано підкріпити версію німецькими документами та зафіксованими свідченнями очевидців, щоб не давати зайвих козирів прихильникам канонічної версії.

 

Нє-а, не буде. Аргументів у опонента - нуль.

 

А давайте на карту посмотрим.
Я немного приблизительно попытался восстановить линию фронта,по захвату нвселенных пунктов.

И вот что получилось.
1. нахрена ехать в Сокаль из Грубешова?
Там нет дороги и нет войны!
Логичнее ехать на Владимир Волынский.

2 .А что там за МегаШтирлиц такой сидел,что у него разведданные появились,что колонна едет в сокаль не по дороге,а хрен знает как во главе с Иваном Сусаниным?

3. Видите ,Сокаль уже в глубоком тылу. до Ровно 150 км.
А тут звонок в Штаб, ну раз там два полка ,значит звонок командиру дивизии.
"Слыш чувак,там какой то Конь сказал,что в глубоком тылу,за 150 км от линии фронта, едут танки,это почти в Польше.
Так ты галопчиком бери два полка бомбардировщиков и слетай разбомби!"
4. Пока 2 полка туда долетят,там все 150 км будут усеяны обломками самолетов.
5. Вся Западная Украина рассказывала бы что летело много самолетов,и их сбивали.
6 .Где такие рассказы.
7. вопрос,какого хрена он там делал?
а может то обломки самолета 1944 года.
А что за сказки о выжившем летчике,который до своих добрался?
Извините ,но там и партизан не могло быть.
Это он где то до 1944 года шарился,а только потом в черные рубашки попал.
Тоже какя то ерунда.

 

На описанный случай можно смотреть с двух сторон.
С одной стороны: самолет рухнул в 300 метрах от колоны с танками. Можно предположить, что летчик имел намерения направить самолет на вражескую колонну, о чем, возможно сообщил экипажу, но просто не дотянул. Это логично. Перед лицом неминуемой смерти, хочется прихватить с собою и врага, а не просто безучастно, без отмщения брякнуться на землю. Склоняюсь к тому, что подвиг был, и совсем не важно, что он недотянул до колонны.
С другой стороны: даже если у летчика не было намерений направить самолет в колонну, и он просто упал, а сов. пропаганда распиарила это как подвиг, то в этом нет ни чего предосудительного - это не переписывание истории, а воспитание патриотизма. Этому у СССР следует поучиться. Этот факт на историю второй мировой ни как не повлияет, но патриотический дух подымет, а это намного важнее нескольких подбитых танков.

 

Ви міркуєте як ватник...

 

Воспитание патриотизма важнее самого подвига. Без патритизма не будет победы. Даже если подвига не было, его нужно придумать, независимо от страны.

 

Так давайте ще ряжених ветеранів виправдовувати. Вони ж теж "несуть патріотизм"
У Вас, як на мене дуже дивна позиція... Як патріота ссср і сраліна, а не України

 

До речі, а звідки взялася інформація про те, що "27 червня 1941 року 21 та 22 полки бомбардувальників на літаках ДБ3 мали задачу затримати колону німецьких танків та техніки які рухались маршруту Грубешів – Сокаль. Серед екіпажів був літак лейтенанта Тарасова 3 членами екіпажу – Ерьомін, Ковальський та Капустин. В районі Сокаля скинувши бомби в декілька заходів літак було підбито німецькими месершмітами . Спроби збити полум’я різким маневром не вдалося , тому командир екіпажу дав команду всім стрибати з парашутами. Радист Капустин вже був смертельно поранений , тому лишився на борту."
Ось один з описів радянського періоду:
Задачу бомбить танки и мотомехчасти, двигавшиеся по шоссейной дороге Люблин—Львов, 27 июня получила девятка самолетов под командованием капитана В. Кошелец. Погода была безоблачной. Полет проходил на высоте 1000 метров. Над рекой Буг самолет, пилотируемый лейтенантом А. Макаровым, тряхнуло и завалило в левый крен. Летчик быстро «остановил горизонтальный полет. Штурман корабля лейтенант Ф. Савлуков сильно
ударился и рассек правую бровь. Хорошо, что полет протекал на небольшой высоте. С помощью бинта, хранившегося в бортовой аптечке, штурману быстро удалось наложить повязку. И он продолжал работать. Впереди показалось шоссе, по которому сплошным потоком двигалась различная
техника. Командир дал установленный сигнал. Все экипажи быстро приняли его и перестроились в колонну по одному. Это наиболее эффективный способ бомбометания по узким целям, но и наиболее невыгодный для ведения воздушного боя с истребителями. Девятка вышла на боевой курс вдоль
шоссе, навстречу потоку машин и танков. На первом заходе сбросили бомбы только наружной подвески, на втором - остальные. Освободившиеся от бомб самолеты снизились до 50— 100 метров, и штурманы открыли огонь из пулеметов по войскам, двигавшимся на открытых машинах. Общее направление полета девятки сохранилось, но интервалы были нарушены. Наконец ведущий, а за ним и все самолеты легли на обратный курс. И тут появились
вражеские истребители. Их было семнадцать. Начался воздушный бой. Малая высота не позволяла гитлеровцам зайти сзади снизу, а верх охраняли стрелки, да и летчики беспрерывно маневрировали. Длинная очередь фашистского истребителя прошила правую плоскость самолета,
пилотируемого командиром звена лейтенантом Д. Тарасовым. Густо задымил мотор. Пламя перекинулось на плоскость. Тарасов сделал доворот и с резким снижением направил самолет в гущу немецкой техники. Он повторил подвиг Гастелло За этот подвиг посмертно было присвоено звание Героя Советского Союза лейтенантам Дмитрию Захаровичу Тарасову и Борису Дмитриевичу Еремину, а младший сержант Сергей Иванович Ковальский
и ефрейтор Борис Григорьевич Капустин посмертно награждены орденом Красного Знамени.
Недавно стали известны новые подробности подвига отважного экипажа. Их рассказал очевидец и участник этого полета Сергей Иванович Ковальский. Ему чудом удалось спастись, и орден, которым он награжден посмертно, Ковальскому вручен... четверть века спустя.
Вот что рассказал отважный стрелок: «На втором заходе нас атаковали фашистские истребители. Вспыхнул правый мотор. Жгло руки, дым разъедал глаза, мы с Борисом вели огонь. Вдруг Борис схватился за грудь— ранило... Командир экипажа отдал последний приказ: «Ребята, кто может, выбрасывайтесь с парашютом. Иду на таран. Прощайте!»... Самолет вошел в пикирование, я выпрыгнул из горящей кабины. Вскоре раздался взрыв. Дмитрий погиб, уничтожив несколько вражеских танков. Меня спасли жители деревни Иваничи, а штурману Борису Еремину, тоже выпрыгнувшему
с парашютом, не повезло. Обгоревший, он расстрелял все патроны и попал в плен. Враги зверски расправились с нашим другом — отрубили ему голову...»
Сейчас С. И. Ковальский работает электрослесарем на Новомосковском металлургическом заводе. У него есть второе
призвание: он художник-любитель и мечтает нарисовать картину «Таран Дмитрия Тарасова»...

Як бачимо, ряд важливих деталей стали відомим лише через багато років після війни зі слів члена екіпажу Ковальського. Можна лише здогадуватися, накільки він був об´єктивним, якщо розтиражована версія тарану гриміла по всьому Союзу ще з війни.
Що ще цікаво: існує донесення, складене командиром 21 ДБАП майором Кошевцем. Згідно з ним п´ять бомбардувальників отримали завдання нанести удар по скупченню танків в районі Томашув - Грубешув. На підході до цілі були атаковані 11 німецькими винищувачами. Літак Тарасова був підбитий і загорівся, але дотягнув до цілі і скинув бомби. Після цього він спрямував свій літак в колону танків.
Які гіпотези напрошуються:
- Тарасов був підбитий, але був разом з іншими екіпажами над ціллю і скинув бомби. Судячи із звіту з місця падіння літака, упав він уже без бомб.
- Після скидання бомб літак Тарасова різко почав втрачати висоту і, ймовірно, його ніхто з інших учасників вильоту не бачив. Можливо, момент зниження співпав з якимись вибухами на землі.
- Літак був повторно атакований німецькими винищувачами, які на підльоті до цілі припинили атаки, щоб не нарватися на власний зенітний вогонь, був остаточно добитий, протягнув трохи на схід і впав, де впав.

 

Шото я совсем запутался, упали Тарасов с Капустиным, Еремина пристрелили в сторонке, хероев дали Тарасову с Ереминым, похоронили их вместе, хотя падал с Тарасовым Капустин, его походу продинамили... или шото не так, не пойму

 

Ни кто ни кого не оправдывает. Для СССР, как и для любой другой страны, в том числе и Украины, пропаганда это основное оружие. Для подвига и героизма нужна мотивация и положительный пример.
Что касается Украины, то с пропагандой у нас очень плохо. Героев достаточно, но о них мало кто знает, но зато все знают об "аватарах" в ВСУ. В информационной войне, росия переигрывает Украину со счетом 6:0. У них большой опыт.

 

О таранах:
Вот описание тарана Березкина В.А.от агитпропа:

"Переведя истребитель в небольшой угол набора высоты, он открыл огонь с большого расстояния и очередь прошла мимо цели. "Фокке - Вульф" (FW-189А - "рама" уточнение мое) начал маневрировать. Тогда Берёзкин сделал "горку" и, набрав высоту, положил самолёт на крыло под 90°. Самолёт сначала завис, а потом стал падать вниз. Берёзкин хотел уйти вниз под "Фокке - Вульф" и занять наиболее выгодное положение. В это время вражеский стрелок открыл огонь и ранил его в левую руку и ногу. Тогда Берёзкин направил свой самолёт на "Раму" и нанёс удар крылом по её хвостовой части. От удара корректировщик развалился на куски и рухнул на землю. Берёзкин покинул повреждённый истребитель и приземлился на парашюте в расположении наших войск. Подобравшие его пехотинцы оказали ему медицинскую помощь и отправили в госпиталь."

А Покрышкин А.И в мемуарах приводит слова самого летчика:

"— Скажи, почему пошел на таран? — спросил я у него.

— Да я и не хотел таранить, просто столкнулся, — ответил он, заметно краснея. Все засмеялись.

— Как же так? — удивился я.

— Так вышло, товарищ командир. Жаль, что самолет потерял.

— Самолет найдется. Хорошо, что жив остался. Он вздохнул.

— Ну рассказывай, как все было.

— Я атаковал "раму" сверху. Думал, она сразу бросится в сторону и тут я прошью ее очередью. Но вражеский стрелок успел полоснуть по мне из пулемета. Наверное, я растерялся, почувствовав, как обожгло ногу, и не успел отвернуть в сторону. А потом — удар, треск, еле выпрыгнул..."

Судя по отсутствию отдельного награждения за "таран" - так это и произошло.

Не помню у кого в мемуарах есть и как выпрыгнул летчик:
После удара "Аэрокобру" раскрутило в плоском штопоре, с нарастающим креном в сторону частично разрушенного крыла. Березкин сумел отстегнуться и открыть фонарь, когда приподнялся с сиденья - его выбросило из кабины.

Как оценивать "таран"? Советская пропаганда, конечно все "слегка" переврала, но летчик сумел выжить, оправиться от ранений, сумел учесть ошибки и укотрапупить еще 8 (по другим данным 11) самолетов противника - а вот тут однозначно Герой.

В случае с "тараном" Тарасова, имеем два непреложных факта: отбомбился по цели и упал рядом с целью. Еще есть якобы последние слова, озвученные спустя значительное время: "Иду на таран! Прощайте!" . Ну и не забываем дату: 27 июня 1941 года - пятый день войны. О чем было писать пропаганде? О "героическом" драпе основной массы войск РККА? О огромнейших потерях в технике и людях? О десятках и сотнях тысяч пленных? Вот и взяли чайную ложку правды и добавили ушат вранья, породив очередной псевдопатриотический миф!

Пы.Сы. Что-то я в описании тарана ничего не вижу об ОБЯЗАТЕЛЬНОМ истребительном сопровождении бомберов!!! Об этом ни чирик - ибо уже было нечем сопровождать?! Об этом писать постыдились. И задать вопрос: почему и кто просрал ситуацию так, что дальний бомбардировщик, который по всем предвоенным правилам должен применяться днем с больших высот с истребительным прикрытием, или в ночное время, почему-то применялся в качестве фронтового штурмовика с высоты 100-50 м., так и не решились!!! Об идиотизме командования, которое вообще-то к стенке надо поставить за такую организацию боевого вылета, ни советская, ни, тем более российская, пропаганда писать не станет ни "вжисть"!!!
Если бы бомбовый удар наносился по всем правилам, то никакого "тарана" вообще не было бы вовсе!

 

І знову спроба довести самим собі, що все що було в СРСР це погано, і героїв не було і кругом радянські міфи т.д. Особливо сподобалася "експертиза" розміром шматків. В кожному абзаці: розмір уламків, розмір уламків... Біля мого села теж впав літак вже не один рік не можу знайти місце, бо його розтягнули на метал ще в ті роки. Там болото, тому і шматки залишились великі, не дістались місцеві металісти. Я особисто не люблю радянські міфи, яких вистачає, але ця стаття це явно чергова притягнута за вуха "зрада". Де взагалі докази, що це шматки саме того літака?
Про героїзм. А люди які воювали за свою Вітчизну не були героями? Просто комусь пощастило потрапити в пропаганду а комусь ні. Чому Тарасов не вистрибнув з парашутом теж якщо він не герой? Чи його вина в тому, що після його загибелі, йому ще припліли красиву історію про це? Напевно він падав в тому літаку і корисливо розмірковував:" Ну отлично получаеться, в газете напишут, героя дадут, класс!" ?