Будні і побут копаря

До речі про ялинки жарт .

 

Бо ніхто не впізнав звичайнісіньку корисну річ.

 

Впізнавали мабуть мовчки .

 

Так я ж вам нічого і не кажу Те фото давно розлетілось по різним ресурсам як битва під Крутами, і крила домалювали Це нічого) Просто що знаю за фото і за людей на ньому. Я пам'ятаю той рекон, я тоді був у бічному дозорі, ми висунулись далеко вперед і вправо, нікого не знайшли, "супротивника" виявив наш головний дозор, і ми з камрадом просто мали розкіш з боку спостерігати ту епічну атаку як глядачі)))

 

Хоча, якщо вже придиратись, то на людині чумарка з майбутнього - за наказом від 24 квітня 1919 р., он така сама в мене в шафі висить))) але то вже таке. Просто фото колоритне, ото і постять його де хоч )))

 

Та ж рік народження хз, але країна народження як і у вас зі мною - УРСР))) Що обмежує верхній щабель 91 роком.
А мо' таке ще і в 90-х виробляли.

 

Здається раніше, бо в 90-х вже були з сіточкою і пласмасовою насадкою, десь колись була там ще жмих окремо відходів крутизна була пресом чи панчохою віджимати до чистого соку не треба було . А от жмих одразу у бочку чи бідони з цукром і дріжами, все залежило від того скікі було жмиху .

 

Може, бо я таку не бачив, пам'ятаю що в діда була така штука типу пресу, з яблук сок давили.

 

А оно і я тоді ж, після тої атаки. Не пам'ятаю, що саме, але з огляду на зиму явно не воду цмулю)))

 

Можливо каву хоча пару не видно тож мабуть точно не воду .

 

І головне без фанатизму .

 

частіше зустрічаються комплекти до мясорубок що перетворюють мясорубку в соковижималку : довгий шнек, решітка, лоток

 

Оце за те теж є історія. Подробиць не згадаю, але став я на пост, глупа ніч, лишився зі мною той кого я змінив і наш разводящій, шмунтер-офіцер. Стоїм, тупаємо ногами, зима, точимо ляси. Тут разводящій каже - мужики, зараз зігріємось і звалює. Вертається з кружкою, сам сьорбає, дає мені - там щось темне в кружці - ну хз, може бути що завгодно - коньяк, кальвадос, уіскі і так далі. Я ковтаю, а воно таке враження наче кригу ковтнув. А що це, питаю. Ну, вино, іншого я зараз не знайшов, каже. О, зігрілись

 

Дай Вам пан Біг здоров'я Бандери.та то в Вас пєрдолєння до всякого соку,муштарди,аджики,помідорів без шкірки.насадка,як в сучасних комбайнів.

 

Бобраніч! Катаюсь то там то сям, пробило на гульки

 

Ото б мені таку штуку, стільки яблук пропало минулого року, стільки кальвадОсу можна було наробити

 

То так.перший мій караул.красна горка.Мукачево.зима капець.я і мій дєд.на суміжних постах.я підслизнувся.грім був ще той(бронік улєй ну і тд).чую хтось мчиться.я-Хальт!а то мій дєд.не стріляй кричить.то я.ти там живий.почув, що я впав.ми потім довго сміялися.особливо я.а міг би пальнути.з такої відстаней грудну пластину...5.45...на виліт

 

Да...з водою горнє б примерзло.

 

Я в первий караул сам колючку прорізав та в ставок карасів поліз дерти. Чи то приснилось може) а що морду били за ту заникану бронепластіну одному дураку то точно не приснилось, бо весь периметер пролапали вручну собачі какахи теж попадались.

 

А в

а в Вас що немає статуетки,отої на пару.варіть сік.в банки закатати.в підвалі забути на рік.кальвадос відпочив тихо

 

Знать мені повезло.бо я свій здав з дирою.кажуж.на виліт.молоді були.дурні.і патрухи лишнього купа.дурні 90

 

То ще таке. Батько розповідав, це в 74-75 рр. було, він в Сибіру служив, в РВСН. Вертались вони з самоволкі, і їх молодий на вишці поклав в сніг. Старі знали за прохід і особливо не парились з того приводу. А цей в мікрофон кричить лежать і всьо) Лежали на морозі хв. 30 доки старший по караулу не прийшов. Замерзли як собаки, тато перед цим вуха шапки спустив, бо холодно, а камрад його ні, то вуха приморозив) як ті вареники були)))

 

Та ж ото не здогадався. Їв скільки міг, а воно вродило якраз) 4 яблуні... Набрався вітамінів)))

 

Або як дід покійний розповідав. Пішли в атаку на висоту, німці їх в сніг і поклали. Кулемети, міномети. В прямому сенсі голови не підняти. Ні вперед ні назад. В сутінках вже відкотились назад. А дід, воно ж старий воін - мудрий воін, як лягав спати, мав дві протигазні сумки, набив їх сіном і натяг на ноги. А зранку така суматоха і спішка була, що він їх не зняв і так і рвонув в атаку. То і врятувало. А так дуже багато обморожених було.
Потім за пару днів взяли той пагорб, був на ньому, глянув - та ж нас, каже, як на долоні видно було.