Так шо там у кацапов? Хроники Ебанариума.

Пассажиры молились, чтоб доехать. Водитель автобуса переключал передачи шваброй.

В России, по дороге из Правдинска в Калининград, водитель автобуса переключал передачи предметом, похожим на швабру. Двигатель автобуса при этом издавал страшный скрежет.


В частности, ситуация произошла во время рейса автобуса №173 во вторник, 12 января.

"Несмотря на то, что я атеист, ехала и молилась, чтобы сцепление совсем не навернулось", - прокомментировал его автор.
Как принято, мнения разделились. Многие выразили поддержку находчивому водителю, которые сумел найти способ справиться с поломкой и доставил пассажиров в пункт назначения.

Позже стало известно, что сотрудники ГИБДД оперативно отреагировали на появление ролика и сообщили, что "занимаются" вопросом.

"Сотрудники полиции начали проверку спустя 10 минут после того, как видео появилось в одном из пабликов в интернете, в настоящее время выясняются все обстоятельства", - приводит данные областного управления ГИБДД "РИА" Новости.

 

Краще б гальма навернулися.

 

Лаптем загальмують, по черзі, поки ноги не скінчаться
Однак, це може стати позитивним моментом, пісюни стануть до землі дотягуватись.

 

Вот эта методичка:
В случае нарушения закона об обслуживании на украинском языке стоит попробовать самостоятельно решить ситуацию.
Надо попросить работника перейти на государственный язык, рассказал уполномоченный по защите государственного языка Тарас Креминь в Facebook.
Если же в этом отказали, то необходимо обратиться на "горячую линию" администрации учреждения.
"В случае отказа или не обеспечение предоставления информации/услуг на государственном языке необходимо зафиксировать этот факт с помощью аудио-, видео-, письменного подтверждения очевидцев и данные предприятия - название, местонахождение, контакты субъекта, на листе формата А4 написать данные работника, не говорящего с Вами на украйнском языке, выбрать на дереве рядом с учреждением подходящий сук и повесить на нем указанного работника. Подготовленный листок с данными закрепить на одежде повешеннго ", - говорится в сообщении.

 

У вас коробка механика или автомат?
Нет-швабраника!!!

 

Я по можливості збираю в папочку:

 

Хто такий кацап

Андрофа́ги (Androfagoi, грец. ανηρ, ανθρωπος — людина, φαγος —поїдаючий) — букв. людоїди, каннібали, або просто - древні кацапи.
Грецький історик Геродот (484–425 до Р. X.) пише, що на північ від Скитської держави (с. т. на просторі теперішньої Московщини. — П. Ш.) живе нарід андрофаґи (що означає «людожери»). Він пише, що той нарід є якийсь особливий, цілком відмінний від скитів, говорить не скитською мовою, не має ніяких законів, має найдикіші звичаї, вони є мисливці–кочовики і людожери. Не тяжко вгадати в тому народі прапредків нинішніх москвинів. Факт людожерства прамосквинів підтверджує і сучасна археологія/
"18. За Борисфеном же з боку моря спочатку тягнеться Гілея, а на північ від її живуть скіфи-землероби. Їх елліни, що живуть на річці Гипаніс, називають борісфенітами, а самі себе ці елліни звуть ольвіополітами. Ці землероби-скіфи займають область на три дні шляху на схід до річки Пантікапа, а на північ - на одинадцять днів плавання вгору по Борисфену.
Вище за них далеко тягнеться пустеля. За пустелею живуть андрофаги - особливе, але зовсім не скіфське плем'я. А на північ тягнеться справжня пустеля, і ніяких людей там, наскільки мені відомо, більше немає."
Геродот описує дикі і жорстокі вдачі андрофагів, що харчуються людським м'ясом,

На терені Московщини археологи знайшли чимало городищ з т. зв. «смітниками», в яких є повно людських кісток, порозбиваних, щоб здобути з них шпік.
Ті городища належать до неолітичної доби (2000 років до Р. X.), а Геродот жив в 5 ст. до Р. X. Отже, виходить, що прамосквини були людожерами кілька тисяч років, аж до Геродота, а можливо, і далі аж в християнську добу, про що свідчить їхній фольклор.
Напр., відомий московський антрополог В. Даль записав розповсюджену в Московщині московську народну пісню, в якій жінка обіцяє забити свого чоловіка, з його кісток зварити холодець, з його печінки — пиріг, з його мозку — юшку.
Такі–то пісні співав «народ–боґоносєц» аж у XX ст., а це вказує, що людожерство було в них і за християнської доби; на це натякає і римський історик Тацит, що жив в І ст. по Р. X. Крім того, археологи не знайшли ані одного поховання мерців на просторі Московщини з часів Неоліту; очевидячки прамосквини своїх мерців не ховали, а просто викидали на жир звірям (якщо самі не їли).
Вказівкою на цю можливість є офіційно зареєстрований московською владою фактів такого «поховання» в XIX ст. в Московщині. Варто тут пригадати, що праукраїнці ховали своїх мерців ще 4000 років перед Р. X. (В. Савицький).

Багатий сибіряк запросив адмірала А. Шидловського на весілля свого сина. На тому весіллі частували гостей також і пельменями. Адмірал відчув якийсь дивний смак і запитав господаря: з якого м’яса вони зроблені. Той не хотів сказати, але потім, узявши з адмірала слово, що не скаже нікому, зізнався, що зроблені з людського м’яса. Про це знали гості...
Обурений адмірал (українець) повідомив поліцію, і уряд наказав дослідити справу. Та вибухла революція 1905 р., і про ту справу забули.
Навіть у ХІХ ст. влада записала чимало випадків, коли москвини не ховали своїх мерців, а викидали їх звірям.
Московський уряд не дозволяв науковцям оприлюднювати подібне з архівів, „понеже в них много несуществовавших истин“. Проте 1838 р. дозволив видати кілька книг архівних матеріалів під суворою цензурою , дозволив проф. М. Костомарову видати кілька книжок історичних розвідок.
За часів т. зв. „смуты“ (1607–1611) повсталі московські стрільці виводили на ганок Кремля зв’язаних бояр і питали юрбу: „Иль любо?“. Юрба кричала: „Любо, любо!“. Тоді бояр кидали на підставлені списи. Потім розтинали їм черева, витягали кишки, відрубували руки, ноги. Юрба (чоловіки, жінки, діти) радісно кричали: „Любо! Любо!“
По смерті царя Бориса Годунова москвини схопили його вдову, доньку і сина, роздягли їх догола, посадили на віз з-під гною і повезли через пеньки й ями до в’язниці. Там вдову задушили, сина закатували в той спосіб, що розчавили йому статеві органи, дочку не вбили одразу „дабы лепотой ея насладится, еже и быше“.
За Лівонських війн (1558 і 1701) московські міщани та селяни захоплювали полонених, відтинали їм носи, вуха, губи, статеві органи, пхаючи їх до рота жертв; здирали з живих всю шкіру, витягали з живих кишки і т. п.
У 1917–1920-х рр. вирізали у полонених шкіру на плечах і ногах, як офіцерські погони і генеральські лампаси, випікали розпеченим залізом на спинах: більшовикам – п’ятикутну зірку, денікінцям – двоголового орла, петлюрівцям – тризуб, залежно хто і кого полонив.

Року 1812 до московського полону здавалися напівзамерзлі вояки Наполеона. Московські жінки купували у солдатів тих полонених, приводили до своїх осель і там мучили немилосердно. Кололи ножами, видирали волосся, пекли вогнем, відтинали носи, статеві органи і робили ще таке, що не надається до друку. Вбивати не спішили, щоб довше смакувати муки та зойки жертв
Серед московських чекістів 1917–1967 рр. були сотні жінок, про те, як вони катували в’язнів, написано чимало спогадів колишніх жертв.
За подружню зраду жінок закопували у землю по шию, навіть вагітних. Щоб відразу не вмерли, годували і напували. В селі Камскому закопали двох вагітних жінок: одна прожила 23 дні, друга 12.
Курцям відтинали носи. Підроблювачам грошей заливали розтоплений метал у горлянку. У кого випадала з рук на землю монета, того карали на горло, бо на монеті викарбовано образ царя.
Боярина, що був прикрасив свою піч кахлями з малюнками якогось птаха, закатували на смерть, бо орел був державним гербом
Німецький лікар Ф. Отон не міг 1685 р. вилікувати московського князя І. Каракучу, за те зарізали його, як вівцю. Жінка великого князя Василія – Соломія була безплідна і покликала лікарку Стефаниду. Довідавшись про це, Василій постриг дружину в черниці, а Стефаниду наказав утопити.

Взагалі у XVII ст. москвини ще палили на вогнищі тих, хто лікував людей, уважаючи їх за слуг диявола. Вигублювали навіть тих, хто мав якусь лікарську книжку (тоді в Україні лікарські книжки були дуже розповсюджені, і лікарів шанували та щедро винагороджували.
Навіть у XV–XVI ст. було кілька десятків лікарів, які скінчили європейські університети і навіть були там професорами: наприклад, Я. Урсин, С. Бірковський, Я. Латошинський, П. Ляшковський, І. Козак, В. Юрський, І. Шоквич та інші). 1677 року закатували боярина Артамона Матвєєва за те, що мав лікарську книжку.

Чекісти значно перевершили своїх предків.
Лише катування вищого ступеню – катування душі – винаходили московські науковці-психологи на чолі з академіком І. Павловим, розробивши науку т. зв. „рефлексів“. Досвід показав, що душевні психічні тортури дають наслідки стократ більші, ніж фізичні. Не фізичний біль, а душевний за життя ближніх змушував сотні тисяч людей ставати таємними виказниками НКВД.

За невдалу облогу Смоленська 1634 р. і за невигідну угоду з Польщею цар Михайло наказав спочатку катувати, а потім відрубати голови 15 боярам та воєводам, а їхні родини вивезти до Сибіру.
Більшовицькі революціонери вивчили психологію і вивозять батька в одне місце, мати – в друге за тисячі кілометрів, старших дітей – у третє, ще далі, а маленьких – до Московщини, де в дитбудинках змінюють їхні прізвища на московські і виховують на яничарів.

Вивезених не поселяють у хатах, як робив кривавий царат, а заганяють далеко від осель до тундри і лишають у снігу проти неба. „Демократична“ влада СРСР розстріляла, закатувала, вигубила голодом, холодом ДЕСЯТКИ МІЛЬЙОНІВ,

У Московщині ХІV–ХVІІІ ст. кати, крім платні, одержували ще й частину майна страченого, тому завжди було багато охочих на цю посаду. Уряд продавав її тому, хто більше заплатить.

Місто Псков вислало до Івана ІV послів просити у царя захисту проти зловживань московського воєводи. Іван наказав роздягти всіх тих послів, поливати їх окропом, палити волосся тощо.
Петро І власноручно рубав голови зв’язаним стрільцям і наказував своїм міністрам рубати. В. Голіцин, не вміючи рубати, батував, мучив. О. Меншиков хизувався, що зарубав 20. Лефорт та Бломберг (француз і німець) відмовилися рубати

Син Петра І – Олексій був утік 1716 р. до Австрії. Петро урочисто обіцяв простити його і не карати, якщо повернеться. Син повірив батькові, повернувся. Петро негайно посадив його до в’язниці і сам катував шість місяців, доки син сконав.

В. Ленін урочисто проголосив 1923 р. амністію всім емігрантам, які повернуться до СРСР. Тисячі повірили і повернулися. Там їх зустріла доля Олексія.
Захопивши 1463 р. Великий Новгород, москвини погнали до Московщини 8 тисяч родин новгородців з жінками та дітьми пішки, не дозволивши їм ні найняти сани, ні взяти теплий одяг.
Те саме зробили, захопивши 1489 р. Псков та Вятку. Дуже багато загинуло в дорозі від холоду, голоду та знущань вартових.
Вивезли з Новгорода 8 тисяч, багато із Пскова та Вятки, але разом не більш як 25 тисяч. Кривава московська „демократія“
За один лише 1933 рік Московщина вигубила ВІСІМ МІЛЬЙОНІВ українців голодомором. Вивезла 1937 р. до Сибіру на повільну смерть 3500 тисяч українців.

Міжнародна слідча комісія вирахувала, що за 25 років в СРСР згинуло 60 мільйонів люду, не враховуючи вбитих на війні 1939–1945 рр. Це знає світ і мовчить. Той світ купував у Московщині 1933 р. українську пшеницю, бо продавалась дуже дешево.

Це той світ, який проголосив, що дві останні війни воював за волю і добробут усіх народів. Інша комісія, враховуючи тих, які не народилися, бо батьки загинули молодими, встановила, що в СРСР загинуло сто мільйонів люду.

Сто мільйонів невинних людей вигубив „богобоязливий“ московський народ. Підкреслюємо – НАРОД, а не лише „кремлівська кліка“, чи „радянська влада“, чи „більшовики“, чи „КПСС“.

Все те чинив народ, а не лише „режим“, бо сучасна наука про спадковість (генетика) вчить, що нащадки дістають від предків не лише фізичні властивості, але й духовні.

Після 1917 р. нова московська влада не лише не забороняла, а й заохочувала та щедро винагороджувала той „бойовий дух“. Уряд більшовиків створював у 1917–1936 рр. озброєні „хлібозаготівельні загони“ і висилав в Україну грабувати харчі і вугілля для голодної Московщини.
На його заклик вступати до тих загонів зголосилося в одному лише Петрограді за два дні 65 тисяч чоловік. За 1920-х і дальших років не треба було вже й битися, щоб усе мати.
Призначені на державні посади комісари, командири, директори, інспектори, управителі, уповноважені та безліч інших голодранців і волоцюг уже спокійно заходили до домівок, крамниць, складів, музеїв, церков і брали іменем влади все, що бажали.
Знищення людей - звичай варварів. Прояви дикунства проявляються в агресії, в окупації, в негідній поведінці, що свідчить про мізерність людей, їхню розумову обмеженість, низький моральний рівень.
У плині третього тисячоліття людство навчилося мирно співіснувати, але в Росії лишився імперський світогляд, расова зверхність і кулачне право.
Спілкуючись з російськими та українськими матерями, відчуваєш велику різницю в поглядах на таку річ, як помста.
Там, де росіянки вимагають позбавлення життя, українки говорять "Бог його покарає"

 

чому не на українській? га,я вас уважно питаю? ану, викладайте свої дані на папірці формату А4. бо деревце вже сумує.

 

Це щоб кацапам та кацапоїдам було зрозуміло

 

Курилка

С учетом "розы ветров"

 

ну от зовсім не цікаво, зрозуміють вони чи ні , за що ними ялинки прикрашають

 

Пусть радуются что не вверх ногами. Возмущаются они...

 

У Рашці перекинувся автобус, який їхав на непідконтрольний Донбас: є загиблі
У Ростовській області перекинувся автобус, який прямував з Москви до непідконтрольного Донецька, в результаті аварії загинули 2 людини.

Джерело: МВС Росії, російське видання ТАСС, "Інтерфакс-Україна"

Деталі: Аварія трапилася зранку 13 січня на 973 км дороги М4-Дон.

За попередніми даними водій пасажирського автобуса (1973 року народження) не впорався з керуванням та допустив перекидання транспортного засобу. Транспортний засіб перекинувся на мокрій трасі.
У МВС РФ повідомляють, що в результаті ДТП двоє людей загинули, троє постраждали.

За інформацією російського видання, в автобусі перебували 15 осіб.

Представник Міністерства транспорту Ростовської області заявив, що перевізник і більшість пасажирів з ОРДЛО (Донецької області).

Автобус прямував з Москви до непідконтрольного Донецька.


Повідомляється, що водій автобуса живий – він громадянин України.

Українське дипломатичне відомство наразі перевіряє інформацію про загиблих і постраждалих.

 

)(уйлу "передышка" - нефть под 60 бакинских, газ за 350 перевалил
Ну что за "нафик", ведь так хорошо в начале предыдущего года начиналось. Что за новогодние подарки Мордору?

 

Не поможет)
Отток средств.
Курс в сраке и такой только потому что вливают баксы.
И тд и тп.
А тут ещё Байден на носу)
Всё будет Украина. Я узнавал)