Про комдива 190сд. Григо́рий Алекса́ндрович Зве́рев http://www.vestnik.com/issues/2001/0424/win/goldman.htm
как видно со всего, в РККА образца начала 41-го, и безпровокаций долбо*бии хватало - массовые чистки кадрового комсостава начатые еще в33-ем, к 40-му году начали вылазить армии боком.
Со слов старожилов знаю что в Терновке (30 КМ юго-западнее Умани, Винницкая обл.) был довольно большой, временный лагерь для ВП. Немцы соорудили его в коровниках совхоза, обнеся колючей проволокой. Пленных, за кем приходили родные, отпускали.
Уточнение - лагерь действительно был, т.нз - дулаг. Находился он в западной части села. Небольшой по площади, приблизительно 300Х300 метров. Территория лагеря с переоборудованными для сх. нужд бараками использовалась до самого развала совка. Там были колхозные теплицы. В начале 80-ых годов, когда теплицы уже были в упадке мы будучи малыми пацанами частенько ходили туда играть в войну и ставить петли на зайцефф. Уже тогда с расказов своего деда-фронтовика я знал, что в 41-ом на том месте был концлагерь.
Наверное все-таки в восточной части села, на территории совхоза. Наш дальний родственник из Гайсина в 41ом попал в плен, и оказался в этом лагере. Люди из окрестных сел носили еду в этот лагерь, вот он и передал через них, что в плену. Прадед с братом поехали и забрали его. Пленных, я так понимаю, потом погнали в Уманскую яму?
Якщо подивитися німецьку хроніку - там таке ЄСТЬ... ... А яот собі зауважив таке - регулярна рсча до Києва ВЖЕ закінчилася... (відповім - чому: на фото з Уманського оточення ще деякі офіцери, та - ба, навіть солдати - у чоботах. Ув/під Києвом чоботи на вбитих солдатах рсча траплялися лічені разИ ! Може з 2-3.... А ви ж - в курсі, скільки їх було....
... нІт, я кажу про те, що "тутешні" вбиті червоноармійці майже виключно ув черевиках із обмотками... Німці за свої чоботи - розстрІлювали...
Підпис фото: "... Kirche als Bäckerei bei Schlacht von Uman Ukraine Ostfront" - церква яку перетворили на пекарню. Це село Крутеньке, Голованівського району, Кіровоградської області, якщо не помиляюсь. В серпні 1998 року, всі розквартировані на території церкви егеря, під звуки маршу "Дойчен зольдатен...", в почерговому строю порядно завантажилися в грузову машину та змінили своє тимчасове помешкання та постійне місце прописки - с. Крупське Ураноградської області. Пройшло, якихось 57 років забуття, тепер їх прізвища на гранітних стелах памяті.
До речі, гефрайтор Ервін ВОЛЬМЕР в 43-му році переїхав з села Кочержинці на тимчасове місце переселення в блок Д кв. № 728 дендропарку Софіївка. В 1999 році, в звязку з побажаннями його країни, він, та його навколишні побратими, набули постійне місце проживання в с. Старий Данціг (с. крупське) Ураноградської області. Ліва частина поляни, трохи далі за Іудине дерево, до 99-го року була місцем тимчасового переселення егерів та лахівців, які загинули при розгромі 6-ї та 12-ї армій більшовиків. Також на цій поляні, в відокремлених блоках, чекали моменту переїзду солдати та офіцери Вермахту та льотчики, які померли в уманських госпіталях в період 43-44-го років.
Підпис фото: "... російські військовополонені в районі Умані" І це "защіцьнікі НАШЕЙ родзіни"??? Ні і ще раз ні, це з упередженням умиті кровяною юшкою загарбники і окупанти, гвалтівники та мародери, які згодом показали свою дійсну кровожерливу суть починаючи з "пабеднаво" 45-го і до нашого сьогодення. Це безмізкові ПРОВІДНИКИ ЗЛА московсько-більшовицької "родзіни асвабадзіцелей" по всій планеті.
