Серед українських фалеристичних пам’яток першої половини XX ст. Особливе місце займають унікальні відзнаки, пов’язані з історією львівського боксу та легендарним львівським боксером Антоном Васильовичем Білим (1911 – 1984). А.В.Білий народився у Львові у бідній ремісничій сім`ї. рано залишившись без батька, разом з братом Михайлом, ще в юному віці змушені були працювати на різних некваліфікованих роботах, пов’язаних із значними фізичними навантаженнями. За спогадами самого Антона, працював у бригаді з ремонту трамвайних колій, тож йому доводилось за зміну переносити до 1500 гранітних каменів. Значні фізичні навантаження швидко сформували м’язи та гарну статуру юнака. Одного дня 1932 року Антон побачив на стадіоні «Сокола-Батька» у Львові виступ боксерів. Юнака вразила мужність та рухливість юнаків. Антон підійшов до тренера, що стояв поблизу рингу і запитав: «Чи можна прийти на тренування?». Тренер спортивного клубу «Погонь» Анджей Собеський запросив юнака на тренування. Антон не міг дочекатися першого тренування… З перших уроків боксу Антон Білий почав швидко формуватися як непересічний боксер. На одному з перших тренувань з спаринг-партнером, не знаючи досконало специфіки такого тренування, послав партнера в нокаут! Антон добре відчував суперника, вдало маневрував на рингу, ухилявся і завжди перехоплював атаку, контратакував, диктував суперникові свої умови проведення бою. Переломним у боксерській біографії Антона став 1933 рік, коли він вперше вийшов на бій з суперником, який займався боксом три роки у першому ж раунді А.Білий переконливим нокаутом переміг! Антон стає улюбленцем львів’ян, - жодні боксерські змагання не відбувалися без йогу участі. За перемоги в боях Антон був неодноразово нагороджений різноманітними медалями та жетонами. Деякі з його нагород вдалося виявити (рис.1 – 3). Так у Львові з’явилася боксерська зірка, яку в народі назвали «Тосько Білий». Часто Антон виступав за відомі польські клуби. Клубні перемоги швидко поширювали славу українського боксера з Львова, який здебільшого всі свої бої завершував нокаутом. Тогочасні львівські газети кожну перемогу Антона Білого супроводжували шквалом газетних публікацій. До 1935 р. він провів понад 100 боїв, здобувши 94 перемоги! Навіть у програних боях більшість глядачів-поляків насвистували суддів, за несправедливей вердикт щодо українця! На чемпіонаті у Польщі у 1936 р. А.Білий став фіналістом. Повернувшись з чемпіонату Польщі у Львів, Антон переходить із СК «Погонь» до одного з найстаріших українських клубів «Україна», заснованого ще у 1911 р. (рис. 4) Захищаючи кольори клубу «Україна» (рис. 5), Антон Білий разом з Михайлом Рудницьким,Володимиром Шолдрою, Юрієм Левковичем, Михайлом Тизем, Михайлом Помірком, Іваном Ощудяком, Євгеном Пащиним вибороли першість 1938 року серед боксерських клубів Львівської округи, яка була одна з сильніших округ Польщі (рис. 6). У цьому самому році СТ «Україна» при двохтисячній аудиторії перемогла український клуб «Світязь» та була нагороджена кубком (рис. 7). У 1938 р. газета «Діло»проводила опитування з метою визначення найкращого спортсмена у Західній Україні за останні 20 років(з 1918 по 1938). За чисельними пропозиціями громадськості, було визначено десятку найкращих. Перший у цьому почесному списку був легендарний український велогонщик Михайло Степняк, другим та третім були легендарні львівські футболісти Олександр Сконець та Мирослав Турко,четвертою була видатна легкоатлетка Оксана Суховерська, а п’ятим був Антон Білий (рис. 8). Крім того Антон Білий був визнаний найкращим спортсменом спортивного товариства «Україна» у 1938 р. (рис. 9). У березні 1939 р. Антон Білий та ще п’ять його товаришів по клубу «Україна» здобули перемогу у першому міжнародному матчі між збірною Польщі та Фінляндії (рахунок матчу 6:1). У тому самому році команда СТ «Україна» за участю А.Білого перемогла Варшавський клуб «Гвязда» з рахунком 15:1, а Антон через деякий час посідає друге місце на першості Польщі. У 1943 р. Антон Білий разом з шістьма товаришами по клубу, в окупованому німцями Львові, перемагає німецьку військову збірну з рахунком 6:1, причому Антон у першому ж раунді нокаутував Німця! Окремо треба згадати про історичну реліквію Львівського боксу – ринг, на якому боксували з німцями СК «Україна». Ринг був спеціально виготовлений для Львова у Варшаві в 1929 р. без зварювання чи болтів – кований. Після матчу з німцями директор спортивного палацу п. Залевський закопав ринг на подвір’ї палацу. І лише випадково після війни підчас копання траншеї, ринг було знайдено. На цьому ринзі боксували великі майстри шкіряної рукавички, на ньому проводилась юніорська першість Європи у Києві у 1974 р. Немає міста на Західній Україні, де б не побував львівський ринг. Він і сьогодні служить львівському боку! З 1943 по 1945 рік А.Білий бере участь у Другій світовій війні. Восени 1945 р. до Львова прибув з Москви майстер спорту з боксу Олександр Федяєв для «сприяння розвитку фізкультури і спорту, зокрема боксу». Він же і відшукав Антона Білого та запропонував поновити тренування у товаристві «Динамо». Як і колись в 1932 р., Антон прийшов на тренування у точно визначений час. Англійці кажуть, що бокс – це обмін думками за допомогою рухів. Якщо вони мають рацію, то Антон був одним з найбільш «балакучих». Слюсар-ремонтник газової апаратури, повільний і розсудливий на роботі, він був на рингу невпізнанним. Найпрогресивнішим суперникам доводилося відкладати на майбутнє задуми про атаку. Тільки встигай захищатися! У товариство «Динамо» згодом, за рекомендацією А.Білого, влились стара боксерська «гвардія» - Юрій Левкович та Володимир Шолдра. У складі товариства «Динамо» в 1948 р. А.Білий стає переможцем у вдіборчих змаганнях на першості СРСР. Останній раз Антон Білий вийшов на ринг у 1955 р. на першості товариства «Труд» у м. Ленінграді. На цих змаганнях А.Білий виборов друге місце. А було йому 44 роки! І був він єдиним боксером, якому не було присвоєно звання майстра спорту з боксу, бо був він… неграмотний. Але цей удар більшовицької бюрократичної системи Антон Васильович Білий витримав з гідністю! У середовищі любителів боксу та серед боксерів і тренерів, мав Антон славне звання «майстер боксу»! Антон Васильович Білий провів 300 боїв, з них 120-и переміг достроково, програвши близько десяти. З 1946 р. працював тренером, виховував цілу когорту знаних львівських боксерів, чемпіонів УРСР 50 – 60 років (Олег Федочинський, Віктор Губернюк, Георгій Губерман, Олександр Стратілатов та багато інших видатних боксерів). Ще один удар компартійні функціонери від спорту нанесли цій поважній, інтелігентній та мужній людині, відсторонивши його у 1957 р. від тренерської роботи. З 1960 р. А.В.Білий працював малярем на заводі «Кінескоп». Хоч жив самотньо про те, був оточений увагою та піклуванням своїх вихованців, яких безмежно любив. А своєму любимому учневі В’ячеславу Слончинському подарував свої нагороди, та грамоти, що лягли в основу найбільшої колекції в Україні боксерської атрибутики. Сьогодні ще понад 30 тисяч експонатів: нагороди, дипломи, вимпели, марки, книги та багато іншого (серед них капа А.В.Білого). В’ячеслав Фаустович Слончинський, як і його славетний вчитель А.В.Білий, з 1966 р. навчає боксерської майстерності нове покоління львів’ян. Найсокровенніше його бажання передати свою унікальну колекцію у власність міста Львова. Та, на жаль,це його бажання не знаходить поки що розуміння та бажання сучасних функціонерів від спорту у Львові, зберегти для нащадків унікальну колекцію педагога університету «Львівська Політехніка», майстра спорту з боксу та великого подвижника – дослідника історії боксу.
У мене є ще декілька цікавих статтей, як буде вільний час їх помістити так зразу. Шановні модератори перемістіть статтю в "личности".
