Радуемся, хвастаемся, кайфуем.

Счастье любит тишину......

 

Или шум моря

 

Виявляється, як мало треба людині для щастя. На жаль, починаємо цінувати прості речі, коли їх втрачаємо.
До речі: ніколи в дорослому житті не вдалося відпочити на морі. Мається на увазі - саме "відпочити". Бо з сім'єю більше турботи, ніж релаксу.

 

напишите это правило у себя на лбу и почаще смотрите в зеркало.

 

oha! isch weiß wer das ist! das ist unsere M... ähm Ferkel die sich verfranzt hat, nÖ

PrÖßt!

 

Штірліц їщо нікагда нє бил так блізок к правалу!))

 

Доречі, дорогу між полями, хай і не соняшників, але кукурудзи, не забуду теж. Ще до війни.Вертаємось зкамрадом додому, пізній вечір, їдемо через поля, вузькою дорогою між кукурудзою. Світло фар, виднокол обмежений джунглями вище людського зросту. Телефони посідали, заряджається, включаємо - інтернету нема. Де ми-хз. Вийшли посцяти-десь там в полі щось шарахається) Не страшно, звісно, але почуття є) Нарешті, виїзжаємо на високий пагорб, і бачимо вогники машин. Траса! Ми визначились, поїхали. Коли виїхали, виявилось ми км. 15 полями їхали в протмлежний бік від дому)

 

wer ist denn das? nee, den kennen mir nüschts! nur noch Bahnhof...

 

Для тебя написано, петросян.

 

Бывает, лежишь на диване, пьешь пиво, смотришь телевизор! А тут звонок:- Ты сына забрал? Продукты купил? Завтра мама приезжает, не забыл? Что ты молчишь, Сережа?А ты не Сережа, ты Коля! И на душе праздник!