Випадково натрапив. Цікаво почути живі голоси простих людей і ті ж пісні у виконанні професійних співаків. Радий, що сподобалось
Троха українського панк-року Праведний апостол Яків мав активі в будівництві, Виноробстві, рестораторстві, дизайні, садівництві. Не погоджувався з Богом, розмовляв із Сатаною, Говорив що все завершиться глобальною війною. Ми кричали йому, Якове, чого іще боятись? Буде те, що заслужили, сталося що мало статись, Збудуться усі прокляття, справдяться усі прозріння, Покладайся на пророків і молодше покоління. Рушаємо, Ребе, нічною залізницею – Вночі вокзали пахнуть смертю і корицею. Жінки лягають спати з духами-іконами Давай вибиратися товарними вагонами. Вантаж у вагони свою параною, За чорним утомленим Сатаною, Пропащі душі, спотворені лиця, Куди нас вивезе наша залізниця? Але він відповідав нам: я і так завжди радію, Діти мають відповісти за мою шизофренію. Польові гарячі квіти і старі могильні плити Все згадаєте колись якщо устигнете звалити. Але він застерігав нас: смерть зжирає все що мітить, Над розтерзаними біженцями світить жовтий місяць. Хай архангели сурмлять над прикордонними містами Наша совість прокидається лише за блокпостами. Рушаємо, Ребе, нічною залізницею – Вночі вокзали пахнуть смертю і корицею. Жінки лягають спати з духами-іконами Давай вибиратися товарними вагонами. Вантаж у вагони свою параною, За чорним утомленим Сатаною, Пропащі душі, спотворені лиця, Куди нас вивезе наша залізниця?
Ти сказав нам: забудьте всі прокляття й страх. Знайдіть десять праведників в цих містах. Моє слово надійне і тверде, мов мідь. Я все порішаю, ви просто знайдіть. Але перший праведник піймався на гачок. А другий праведник помер від балачок. Третього партнери потопили у лайні — не найкраща смерть, та на війні, як на війні. Четвертий знав, що всім увірветься терпець, і першим сів на електричний стілець. П’ятий праведник не відав, що творив, а судді і психіатрам поміж іншим говорив: Я знаю, Боже, що таке дно. Всім давно усе все одно. Всі давно чекають кінця. До тебе тут ставляться, як до мерця. Тому просто знищуй, просто пали, церковні мури, темні вали. Життя одне, ніяк не мине. Знищуй мене, давай, знищуй мене. Ми слухали уважно твою волю благу. Наше життя — ранкове сонце на снігу. Нашірозп’яття — кольоровий метал. Ти з нами — боже шарлатанів і катал. Тому шостий праведник ховався від усіх. А сьомий виявився просто псих. Восьмий із дев’ятим утворили сім’ю. Десятий напоровся на розтяжку свою. І ось ми стоїмо серед туману та роси. І слухаємо всі ці безтурботні голоси. Дивимось як сонце проступає із імли. Питань немає. Просто пали.
Мама мене вчила, що зневіра це зло. Мене виженуть з пекла за мат та бухло, Вчителі у школі нас лякали КПЗ, Місто сонця, район ХТЗ. Я мав купу бабок, я мав купу справ, Але мій складний характер мені все зіпсував, Бомбонув на Пасху не робочий банкомат, Пробач мені, мамо, твій син - неадекват... Приспів: Квітнуть мальви на маминому ганку, Я в трьох країнах сидів за хуліганку... Квітнуть мальви на маминому ганку, Я в трьох країнах сидів за хуліганку... Апостол Петро мене чекає на бордах, Я бився в барах на гульварах і в портах. Побився з контролерами в берлінському метро, Я сам зробився, як апостол Петро. І рок я провів у гніві й вогні, Де твоя смиреність - говорять мені, Але, що ти зробиш з гарячим нутром, Хто на нас з апостолом Петром? Приспів. Державна тюрма - тоталітарна машина, Вві сні мені явився український Шива. Шива-Шиво, чому так паршиво? Чому, повинні все це бачити на живо? Шива мені каже: географія це шов, Мій шлях тобі покаже, як далеко ти зайшов, Мамина любов не має спротиву і меж, Тому краще сидіти там, де ти живеш... ......................................................................................................... п.с. район ХТЗ (робітничий район у Харкові біля харківського тракторного заводу)
"НІЧЕНЬКА" неперевершена інтерпретація Тараса Компанійченка Ніченька темная, ніченька синяя Мороком кутає гай. Вийди, коханая, вийди, єдиная, Разом зі мною втікай. Я заведу тебе в нетрі глибокії, Річка там тихо біжить. Будемо жити разом з гранатами, Разом з гвинтівкою жить. Там, по лісах і ярах, на віддалинах Ворогу нас не впіймать, Там наплювать нам на Гітлера й Сталіна, Там на обох наплювать. Крові вкраїнської море бездоннеє П’ють, та не вип’ють усе. Сталін в Сибір гнав батьків міліонами, Гітлер — до райху везе. Всі, як один, по лісах поховаємось, Всі, як один, утечем. Дружно піднімемось, часу не згаємо, Вдаримо з лісу вогнем. А як не стане катів на Україні, Щастям розквітне наш край. Вийди, коханая, вийди, єдиная, Разом зі мною втікай!
