Доброго часу доби.... Забрав з друкарні свою книжку " Записки скарбошукача - невідоі скарби Броварщини". Це моя десятирічна праця, як пошуковця - дослідника Рідного Краю. Вона створена з двох частин, а саме мої пошукові розповіді, це мої пригоди, цікаві по сюжету , знаходження артефактів, давнів слідів нашої з Вами історії. В де чому комічні в де чому смішні і повчальні, правдиві розповіді пошуковця! Я сподіваюся це буде цікаво... З 2012 року я публікувався в журналі "Віоліті", і мої звіти були високо оцінені читатами, тоді і зародилась ідея написання цієї книги. Частина цих звітів, є в цій роботі. Але більша частина, це нова праця, збагачена моїм новим досвідом. Ця робота є в своєму роді унікальною, чому? Це друга частина... В ній я зібрав не тільки свої знахідки, а і інших любителів приборного пошуку, відомі мені, пов'язані з нашим краєм! Скарби, унікальні знахідки,які описані в наукових кругах, але невідомі простим громадянам. Які дозволяють по новому дивитися на історію нашого краю! 11 вислих княжих печаток, періоду Києвської Русі, які переписують історії поселень нашого краю, на 300-400 а то і 900 років назад. З твердим часовим визначенням, зв'язаним з тим , чи іншим князем. І дуже багато цікавого, від палеоліту до другої світової.... Грунтовне дослідження простого любителя - пошуковця.. Робота була закінчена в вересні минулого року, я шукав фінансову підтримку в районній адмістрації, годували обіцянками до початку лютого, відома вона і в місті... на жаль... Видаю її своїм коштом, тому що вважаю, що наших дітей треба виховувати на справжній історії, і нам є справді , чим пишатись. До Вашої уваги, пропоную не велику розповідь з книги, щоб ви мали уявлення про літературне наповнення: "Про золоту карету, німецький танк, сяйво, закопані клади. Байки місцевого люду Скільки я не їжджу копати, біля сіл, особливо на початку 2010-х, коли ще металошукачі були не таким звичним явищем, дивували людей, збуджуючи цікавість, пробуджуючи фантазії, беручи сюжети з глибин своєї уяви, завжди підходив хтось з аборигенів, щоб поцікавитися або дати цінні поради, та й просто почесати язика. Бували наївні, добрі, щирі, таких більшість. Були і заздрісні, злі, все як у житті. Самі байки, які стабільно переповідають чи не в кожному селі, до вашої уваги. Про золоту карету Запам’ятався перший раз, далі все було схоже, тільки з дрібними відмінностями. Я не пам’ятаю, біля якого села це відбулося, думаю, що для цієї історії підійде будь-яке, хтось із місцевих жителів обов’язково знає місце, де закопана золота карета. На початку десятих зазвичай виїжджали колективом по 3-4 людини, в основному ми були націлені на монети царського періоду, а де ж їх шукати, як не поруч із селами. Лужок поблизу села, під’їжджає нова іномарка, з неї виходять чотири чоловіка з лопатами і з дивними ключками в руках, які періодично починають пищати. Пастух натягує картуза на вуха і періодично виглядає з-за корови, такого «Твін Пікса» він ще не бачив, порівнюючи нас з картинками інопланетян, які збереглися в його уяві. Корова, з-за якої він визирав, перестала жувати траву і задумливо дивиться на нас, з її рота звисає жмут польових квіток. Вона дивиться з розумінням того, що відбувається, пастух дивиться на корову, між ними налаштовується телепатичний зв’язок, йому все стає ясно, сеанс закінчений. І нібито пастух уже почав здогадуватися, що ми тут робимо, але ще не точно... Я найближчий до нього, бачу все, що відбувається, сміх мене давить, але не піддаюся. Пастух вийшов з-за корови і почав покашлювати з інтервалом в п’ять секунд. Зараз буде повільно підходити, думаю я. І справді, на середині шляху він зупинився, озирнувся навколо, подивився на машину, ну точно не летюча тарілка. Я стримую посмішку, кажу собі, зараз як розкаже байок. Підійшов, привіталися. Краще його роздивився, не старий чоловік, обличчя втомлене алкоголем, чистий одяг, видно, що дружина дбає, звичайна сільська людина. Пастух (П): Як справи? Я: Шукаємо. П: А що шукаєте? Я: Старі копійки. П: Тю, золото б шукали! Я: У вас закопане золото? П: Ну не в мене, але можу показати де, ну тільки скарб навпіл! Я: А що за золото? П: Золота панська карета! І полилася розповідь про надзвичайно багатого пана, який жив у селі до революції. Все у нього було з золота: і ложки, і ґудзики, і карету замовив собі в самому Петербурзі з чистого золота, щоб по місцевим дівчатам гонорово їздити. А бабій він був ще той, «попсував» майже усіх сільських дівчат. І, мабуть, є в нього трохи тієї панської крові, бо прабабуся гарна дівка була. У селі згідно карти 1855 року було близько 15 подвір’їв. А потім чи карета зламалася, чи він сам її розламав від нерозділеної пристрасті до його ж прабабусі-красуні, кинув біля болота, травою заросло те місце, що болотом затягнуло. Ось така історія нещасливого кохання. Розказав і пішов пасти корову далі. Я пішов на те місце, яке показав пастух, відкопав запчастину від трактора, посміхнувся, думаючи, який творчий потенціал пасе корови. Такі чи подібні історії я чув згодом десятки разів. Десь на третій раз мені набридло слухати, я задавав оповідачу просте питання: «А колеса у карети були теж золоті?». І це працювало, співрозмовник впадав в ступор, крутячи очима, ніби малюючи в уяві колеса, у нього починався творчий процес, пауза могла тривати понад хвилину. Бо людина думала, які мають бути колеса у золотої карети! У паузі я відходив і продовжував пошук, а оповідач йшов у своїх справах." Зміст даю фото. Вартість примірника 200 грн. 154 стр. 220 фото. Доставка Нова пошта, за рахунок покупця Коментуйте, для придбання пишіть в приват. З повагою, до Вас Ігор Крепак (Той , хто іде по сліду)
Доброго часу доби! Книга одна... Звичайно можна придбати... відповів вам в повідомненні.... З повагою
