Грузим сюда прекрасные Украинские песни!!!

Про Щедрик.
Дуже цікаво.
https://www.istpravda.com.ua/articles/2020/01/28/156943/

 

Група Luiku

 

Антін Дербіш (13 червня 1921, Ярослав — 1 грудня 1991, Торонто)

Народився 13 червня 1921 року в місті Ярославі (пол. Jarosław, нім. Jaroslau) — місто на лівому березі річки Сян.

У сім'ї було десятеро дітей. У 19-річному віці Антін Дербіш став членом ОУН. Незадовго до закінчення війни опинився в полковому вишколі в Словаччині, згодом — в Австрії. Ще у війську Антін співав у чоловічому секстеті. Пізніше, уже після втечі з полону, співав у чоловічому хорі імені Олександра Кошиця, а з 1947 року у хорі «Ватра», яким керував Лев Туркевич. Саме там Антін познайомився зі своєю майбутньою дружиною Дарією Зарицькою.

У 1949 році він еміґрував до Канади й оселилився в Едмонтоні. Там уже мешкали інші хористи «Ватри», які, знову згуртувалися в один колектив під керівництвом Лева Туркевича. За доволі короткий час колектив «Ватра», розпочав своє дворічне концертне турне. Невдовзі разом із дружиною Дарією та донькою Любою Антін виїхав до Торонто. У 1952 році до Торонто перебрався й Лев Туркевич, який очолив хор церкви Св. Покрови, а пізніше взявся до керування чоловічим хором «Прометей». Протягом тривалого періоду співав у цих хорових колективах і Антін Дербіш.

 

Співає Ігор Раковський. В анотації до платівки фірми Chayka, з якої
оцифрована дана композиція, написано - починав він разом із Весоловським.

 

Позавчора в Міжнародний день захисту китів гурт The Hardkiss випустим черговий шедевр:

 

А це безперечно найкраща пісня України та її візитна картка світу:

 

справді чудово

 

Люцина ХВОРОСТ - Реліквія (слова Олени О'ЛІР)



РЕЛІКВІЯ
І
Простим-проста моя душа,
і хлібом сита я сухим.
Нікуди час не поспіша
в долині, де стоїть мій дім.
А кажуть, десь у серці гір,
куди стежки лиш мудрий зна,
стоїть стобрамний монастир,
де є реліквія одна.

R:
"Це келих! Келих!" - чутку хтось приніс.
"О ні, не супереч:
це камінь! Камінь!"
Третій каже - спис,
четвертий каже - меч.
(2)

ІІ
І часто бачу я прочан,
що поодинці чи в гурті
ідуть повз мій маленький лан
місця одвідати святі.
І часом з-під лихих лахміть
лицарський панцер визира;
корона золота блищить
у згортках каптура.

III
І все, що знаю я про гріх,
жар покаянних молитов,
в очах я прочитала в тих,
хто до дверей святині йшов.
І хоч я не була в раю,
не бачила його принад,
я рай в очах упізнаю
тих, хто вертається назад.