Пісні, вірші та проза на тему Російсько-Української війни

Українська пісня!!!

Виконують воїни України!

Психологічне розвантаження!

 

Борислав Береза

Зачепило мене це виконання. Всім "втомившимся від війни".
Слова та музика Христини Панасюк
Пісню виконують Марія, Софія та Анастасія Гурінови.

 

Невже ти думаєш,що всі вони зі сталі? Душа не мерзне,серце не болить? Йдуть воювати сильні й витривалі, Щоб разом Україну боронить? Там є хлоп'ята і дівчат немало, Такі ж,як ти нема ще й двадцять п'ять, Легке життя на пекло поміняли. Комусь же треба мирних захищать.

Чоловіки,що плачуть, наче діти, Коли читають вірші і листи, Вони завжди хотіли в мирі жити, І щастя і добро у світ нести. Невже ти думаєш, їм легко помирати За те,щоб інші мали новий день. Я знаю,їх давно чекає мати, Та мріють обійнять своїх дітей.

А ти байдуже мимо них проходиш, Ти,наче в іншім вимірі буття. Вони ж – твого спокою на сторожі. А хтось за тебе вже віддав життя.

@Автор: Галина Онацька

 

Бога немає, мам! Як він мене забере? Страху немає, це означає, що не існує і смерті Все було б добре, та нам всім під ноги з дерев Цієї осені падали зверху тільки порожні конверти

Небо вмить стало залізним, потім на нас раптом зверху упало Нашо на нього ви лізли? Чи вам землі видавалося мало? Вчора ти з крові і плоті — і вже сьогодні лиш номер. Мамо, тут холодно, що буде потім? Холод собачий, піднятий комір

О, не журися за тіло, це лиш набір — шкіра та м'язи, Мапу щодня я малюю тобі, та тут немає дороговказів. Нас з пацанами багато — іскрами вгору вогняний гейзер, В небо сьогодні погляньте із татом, я поряд із Бетельгейзе

Я тихо жив, не користуючись попитом, був із емоцій і м'яса, В аеропорті будь-хто стане роботом, і вже забув я своє ім'я сам. Мої суглоби — шарніри, а замість крові мастило — і пофіг

Сумно і пусто — так найчастіше, серце моє має бути хоробрим, Станеш мангустом, коли у тиші навколо тебе чатують лиш кобри, Із злетних смуг наших відносить в Валгаллу вогняним вихором, Плач Ярославни по всій країні —від Позняків і до Сихова

Смерть обіймає найкращих м'якими білими лапами, Мама, дивись, ти вві сні кров'ю із носа подушку заляпала, Мама у дзеркала тихо шепоче так: «Синочка, синочка, рідний!» Тільки вона може шкірою чути те, що там іншим не видно

5 років тому йшли бої за донецьке летовище Прокоф'єва, Дебальцево. по всій країні лунала "пливе кача", світ мовчав

 

30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького

Сьогодні, 9 березня в Україні відзначають 206 річницю від дня народження Тараса Шевченка – поета, художника, мислителя.
Уже понад півтора століття немає з нами великого Шевченка, Кобзаря та Пророка, але кожен рік ніби наближає його до нас. Його творчість у контексті останніх подій не дає нам змоги засумніватись у правдивості його слів. Більш свідомо вчитуємося у рядки "Кобзаря" і переконуємося, що всі вони звернені до нас, українців XXI століття.