Народні звичаї. Діалог - Так у вас що, два Різдва? - Ну да, два Різдва у нас… - А чого? Що символізує друге Різдво? - Те саме, що й перше. Сначала у нас Христос рождається, як обично, як у всіх… Ну а потом через два тижні рождається ще раз, вже спеціально для нас. Контрольний, так би мовити… Мало лі… - І обидва Різдва вихідні? - Аякже. Одне ж перед новим роком, а друге – перед старим новим роком, після нового року - Перед яким-яким роком? - Друге? - Перед старим. Новим… - Тобто, нових років у вас також два? - Іменно так! В нас спочатку новий рік, а потім ще один новий рік. Але один новий новий рік, а другий – старий новий. І по Різдву - перед кожним. Що тут не ясно? - А Різдва обидва однакові, чи теж - старе й нове? - Те що тепер нове, то нове, а те, що старе – нове старе - Як це «нове-старе»? - Ну, недавно воно було просто Різдво, а коли появилось нове Різдво, то воно стало старим Різдвом. Але стало воно старим Різдвом недавно, тому воно – нове старе… - Ви, мабуть, сильно віруючий народ? - Да! Сильно! Сильно віруючий! - А які ще у вас свята християнські? - Ну, напрімєр, Івана Купала… - І що ви робите в цей день? - Ну, там, - шукаємо папороть вночі в лісі, в росі голі купаємся, через вогонь плигаємо, горілку п’ємо, опудало палимо, ворожимо… На порозі кладемо гострий ніж чи сокиру, осикові гілки розкидаємо по двору… - Навіщо? - Щоб відьми не ходили - Які відьми? - Обичні наші відьми. Тьотки такі... "Ой на Івана Купайлого, ходила відьма ногайлою. Як на дуб лізла — кору гризла"... Ще дівчата, бува, чобіт кидають, куди чобіт носком покаже… - Хвате…а то вже новий старий гємбєль в мозок кавінькою лушперить.
Я стою такой унылый, Предаю себя стыду, хулиганы дали в рыло у прохожих на виду. Был бы я резвей и легче, не в таких больших летах, убежал бы я при встрече на здоровеньких ногах. Будь я малость помоложе и здоровый, как амбал, я бы дал в ответ по роже и закончил бы скандал. Но они на много шире, без морщин и без седин. И к тому же их четыре, ну а я всего один. Плюс последствия гастрита, простатит и диабет. И пришлось достать мне тихо из кармана пистолет. Получилось как-то глупо, неудобно, видит бог, но лежат четыре трупа у моих артритных ног. Жить и жить могли б ребята, еслиб я был молодой. Только ж я не виноватый, что я старенький такой!
