Загиблі захисники України

Вчора, 11.07.2019 року близько 23:30 у районі населеного пункту Тарамчук, внаслідок ураження ворожим снайпером, загинув військовослужбовець 24 ОМБр імені короля Данила – старший солдат Салітра Володимир Богданович.

 

........................

 

...........................................

 

........................................................

 

На сході загинув уродженець Володимира-Волинського, солдат-контрактник 24 ОМБР з Яворова, 21-річний Вадим Сак. За попередніми даними трагедія сталася 10-го червня. На даний момент деталі загибелі воїна ще не відомі., пише «Буг».

Вадим народився 21-го серпня 1993 року у місті Володимирі-Волинському, мешкав у селі Хотячів. Загиблий закінчив Володимир-Волинське ВПУ за спеціальністю слюсар-ремонтник. На службу в збройні сили України призивався у жовтні 2011-го року солдатом.

Вдома залишилися мама та сестра Вікторія 2002-го року народження. Батько проживає із сім’єю окремо.

 

.......................................

 

Єбана війна...........................................................

 

......................................................

 

,.................................

 

........................................

 

........................................................

 

............................................................

 

В воскресенье, 13 июля, в Днепре провели в последний путь бойца Александра Колодяжного с позывным "Кол", который умер от тяжелого ранения.

Церемония прощания состоялась на Краснопольском кладбище. Родственники, друзья и товарищи по службе пришли проститься со старшим сержантом 74-го отдельного разведывательного батальона.

Александр 27 июня в зоне проведения операции Объединенных сил получил тяжелые ранения в результате подрыва на мине. Был доставлен в военный госпиталь Днепра в состоянии комы, от полученных ранений скончался 11 июля в 07:30, так и не приходя в сознание.

Украинский защитник Александр Колодяжный родился в 1974 году. Срочную службу проходил в десантных войсках. Мобилизован в июле 2014 года как доброволец, на фронте - с 01.09.2014. "Киборг", участник обороны Донецкого аэропорта (две ротации, в октябре и ноябре 2014 года), боев в Авдеевской промзоне, в районе Мариуполя, четыре раза был ранен на фронте.
Кавалер ордена "За мужество" и ордена "Народный Герой Украины".

Kol от Ptrooper-z8 опубликован 16 июл 2019 в 00:26

 

Із сумом повідомляємо Вам про болісну втрату.

15.07.2019 у бою з російськими окупантами в районі Авдіївки загинув старший солдат Лісовол Дмитро Олександрович.

Дмитро народився 24.10.1987 року.
Без батька лишились син та донька Дмитра.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та друзям героя. Смерть Дмитра це тяжка втрата для всіх нас.

 

............................................................

 

.............................................................

 

..................................

 

....................................................

 

.............................................

 

...................................................

 

................................

 

Схиліть голови, люди. Він пішов на небо. Сергій Пацула
Від цієї світлини може на хвилинку зупинитись серце. Якщо ви захочете заплакати — плачте. Якщо ви захочете кричати — кричіть. Якщо солона хвиля підійметься до горла — це нормально. Якщо затремтять руки — ваша душа на місці.
Схиліть голови, люди. Він пішов на небо.

Сергій Васильович Пацула народився 18.09.1984 року у місті Баштанка Миколаївської області.

2000 року хлопець закінчив місцеву школу №2, після чого вступив до вищого професійного училища №9, де отримав фах «муляр — штукатур, лицювальник — плиточник».

Сергій Васильович мріяв одружитися та мати багато дітей і ця мрія його здійснилася. Дітей він дуже любив та багато свого часу присвячував своїм маленьким. Майстер на всі руки, мав талант до будь — якої роботи, до виконання завжди підходив дуже сумлінно, що прикрашало його, як чоловіка.

З 2006 року працював на птахофабриці Баштанки.

Добра серцем людина, відповідальний, мужній, люблячий сім’янин, турботливий, як чоловік та батько, він знав, де треба бути лагідним, а де — твердим, завжди правильно розставляв пріоритети, а ця якість характеру притаманна далеко не кожному.

Призваний за мобілізацією Баштанським РВК 11.08. 2015 року, а через рік, 12 серпня 2016 року підписав із ЗСУконтракт.

Солдат, номер обслуги 3-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув близько 23.00 в районі селища Тоненьке Ясинуватського району Донецько області під час артилерійського обстрілу наших позицій.

Поховають Сергія Васильовича завтра, 3 лютого, у рідній Баштанці. У нього залишились мати, сестра, брат, дружина та шестеро дітей.

Кожен солдат усвідомлює, що може з війни не повернутись.

626Кожен солдат міцно тримається за ниточки, які зв’язують його з мирним життям.

За малюнки, за світлини, за те, від чого щиміть його серце.

І кожному солдату важливо, щоб його пам’ятали.

Особливо, якщо він впаде та залишиться лежати.