Україна і світ. Новини

Розвідувальні органи країн – членів НАТО активізують співпрацю з воєнною розвідкою України.
Нарощування взаємодії ухвалено під час офіційного візиту начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України до країн Балтії.Під час переговорів з керівниками розвідувальних структур країн – членів Північноатлантичного альянсу генерал-полковник Василь Бурба оприлюднив чергові докази військової активізації Росії на окупованих територіях України та поблизу кордонів країн Європи.З метою своєчасного виявлення ознак підготовки Росії до розширення збройної агресії проти нашої держави та можливих військових дій РФ в регіонах Чорного та Балтійського морів керівники воєнних розвідок Північноатлантичного альянсу та України домовилися про значне збільшення обсягів обміну розвідувальною інформацією. Наразі вже здійснюється підготовка спільних розвідувальних оцінок щодо дій країни-агресора представниками ГУР МО України та НАТО. Підписано Меморандум про взаєморозуміння у сфері розвідувальної діяльності.За результатами зустрічей генерал-полковника Василя Бурби з начальниками воєнних розвідок Литви, Латвії та Естонії налагоджено обмін досвідом протидії російській агресії за ключовими напрямами розвідувальної діяльності, зокрема в галузі кібернетичної розвідки.

 

Volodymyr Ariev

У зв’язку з напругою в ПАРЄ перенесли святкування 70 -річчя Ради Європи на осінь. При цьому президент ПАРЄ Лідіан Марі Паск‘є щойно припустилася грубого порушення регламенту: свавільно змінила порядок денний, коли голосування показало що не було достатньо голосів (2/3 від присутніх). Такого відвертого нахабства я не пам‘ятаю за всі 6,5 років роботи ПАРЄ. Мало того, Паск‘є все визнала після того як я взяв слово і вказав їй на це порушення, але... відмовилася виправляти неправомірні дії!
Саморуйнування ПАРЄ почалося. Ми звернулися до регламентного комітета і вимагаємо від Паск‘є відсторонитися від ведення сесії через зафіксований факт нехтування голосуванням делегатів до комітетських висновків. І от зараз побачимо, як європейські принципи діють тоді, коли сильно кортить застосувати політичну доцільність.
Боремося далі. Делегація діє злагоджено.

 

Helgi Sharp

ЕВРОПА, ТАКАЯ ЕВРОПА...
Был с утра на связи с маленьким бельгийским Генком (не путать с Гентом). Там прозябает один мой старый знакомый, бывший член Фламандского парламента, а ныне помощник депутата ПАСЕ.
- Шо за хрень с возвратом россиян в Европейскую Ассамблею? - спрашиваю на смеси западнофламандского матерного и французского литературного.
- Россияне здорово поработали в дипломатических кулуарах, - отвечает. Запущен мощный посыл, что в Украине пришёл к власти слабый и неопытный президент, марионетка олигархов с непредсказуемой внешней политикой. И стабилизирующая роль России в этой связи будет полезна в ПАСЕ.
Плюс деньги, деньги, деньги...
А ещё наивные представления бюргеров о том, что "простые люди" в Эрэфии смогут рассчитывать на решения Европейских институций по правам человека. Типа, Путин - тиран, но участием Московии в европейских делах мы защитим интересы её граждан. Как будто там выполняют решения международных судов, ага...
Европейцы в большинстве своём - хорошие, но наивные и зажравшиеся люди, готовые кушать всякую фигню, преподнесённую в красивой упаковке. А ещё ни в какую не желающие верить, что могут быть следующими после Украины.
Что на выходе? По большому счёту, от всей этой возни в ПАСЕ нам ни холодно, ни жарко (в практическом плане для положения в стране присутствие запоребриковцев в зале Ассамблеи почти ничего не изменит) - просто, сцуко, ОБИДНО, да? Но наши дипломаты всё равно молодцы - они работают в экстремальных условиях и на износ.
Как будет дальше? Как и вы, не знаю, ибо Зеленский сейчас и Зеленский после парламентских выборов могут оказаться двумя разными людьми.
Во внешнеполитическом плане одна надежда на Вадима Пристайко, которого знаю, и который скорее сделает себе сеппуку, чем откажется от Евроатлантического курса. А ещё на дядюшку Сэма, свою армию и на то, что промосковские гниды в новом парламенте окажутся в меньшинстве.
Я оптимист. Вы знаете. Поборемо.

 

ВПЕРШЕ УКРАЇНСЬКА ДЕЛЕГАЦІЯ НЕ МАЄ ДИПЛОМАТИЧНОЇ ПІДТРИМКИ ЗІ СТОРОНИ ГЛАВИ ДЕРЖАВИ, - АР'ЄВ ПРО СИТУАЦІЮ В ПАРЄ

Представники української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи зверталися до Володимира Зеленського з проханням застосувати дипломатичні важелі для того, щоб не допустити повернення РФ у ПАРЄ. Але в Офісі Президента таке звернення проігнорували. Про це заявив народний депутат України, представник команди «Європейської Солідарності» Володимир Ар’єв.
«На моє прохання провести таку зустріч з президентом Зеленським, щоб скоординувати дії, щоб заручитися підтримкою нової влади, ми отримали мовчання. Це вперше, коли за багато років українська делегація не має дипломатичної підтримки збоку глави держави», – наголосив Володимир Ар’єв.
https://eurosolidarity.org/володимир-арєв-українська-делегаці/?fbclid=IwAR2xJ9qyJLWlU5CEP95qGt49jeaNeR6kF6zzj9x7FTXGF6njeuOT3eGl7Q0
https://www.facebook.com/371729189688011/posts/1016597708534486/

 

Iryna Gerashchenko

Я ПИШАЮСЯ НАШОЮ ДЕЛЕГАЦІЄЮ .
Важко йдуть дебати в Страсбурзі. 68 депутатів записалися на виступи. Більшість європейців говорять страшні, насправді, речі. Мовляв, санкції проти РФ себе не виправдали, РЄ і ПАРЄ - не повинні займатися безпековими питаннями чи захистом територіальної цілісності, це не наші задачі і компетенції, ми не повинні займатися вирішенням внутрішніх конфліктів між країнами - членами нашої організації, ми маємо дбати про майбутнє нашої організації і вимагати сплати від РФ внеску, гроші - це дуже важливо, найважливіше, ми маємо подумати про росіян, а не російську владу, й захистити право росіян на захист в ЄСПЛ ... А чим же тоді має займатися РЄ, якщо не безпекою, правами людини, повагою до територіальної цілісності і суверенітету країн - членів? Про прощення Росії солодко співають й деякі депутати з Нідерландів...., як вони будуть дивитися в очі родичам загиблих з рейсу МН17? Це європейський майстер- клас з фарисейства і спроби виправдати зраду принципів різними красивими словами, різними мовами, але від цього не менш огидними.
Я пишаюся своїми колегами. Які чи не єдині в цій залі називають речі своїми іменами. Що це зрада. Це індульгенція на вбивство. Що українці, наша країна подарувала Європі мир, протистоючи ці 5 важких років агресору, а ім плювати на наші жертви. Ми згадуємо вбитих, поранених, заручників , моряків, в‘ізнів,ми говоримо європейцям про їх відповідальність і сором, про подвійні стандарти.
Алексей Гончаренко і Olena Sotnyk процитували сьогоднішню статтю в « Le Monde”, де йдеться про російського шпигуна, який працював генконсулом в Страсбурзі і мав повний доступ до офісу Генсека РЄ Янгланда , до всіх офіційних документів організації. Янгланд на це боляче зреагував. Але правда в тому, що Росія вже пустила свої щупальці надто глибоко, й ми відчуваємо, як метастази страшної хвороби знищують РЄ. Була Мюнхенська змова , ми є свідками Старсбурськоі змови європейців. Соромно за кожного, хто намагається виправдати цю ганьбу. Ми, українська делегація, не будемо це виправдовувати. Ці 5 років ми дійсно тримали оборону, за нами був Президент, було МЗС, була АП. Сьогодні ми слабкіші. Й це перша ластівка. Повернення російської делегації в ПАРЄ- початок. Наступне - це скасування санкцій в ЄС. Схоже, Європа до цього готова, а Німеччина, Франція, Італія, які виправдовують сьогоднішню ганьбу в Страсбурзі - теж знайдуть гарні слова це виправдати в грудні.
Й дякуємо кожному грузину, представнику країн Балтіі, британцям, які разом з нами б'ються і називають речі своїми іменами - що це змова і зрада , що мова йде про фінансування РЄ ціною знищення демократії.

 

Президент не поддерживает свою делегацию в ПАРЕ.

Напередодні червневої сесіі ПАРЄ в Страсбурзі українська делегація звернулася до АП ( чи до офісу, чи до бюро, як там правильно) нового президента з проханням про зустріч. Аби обмінятися інформацією про виклики, узгодити наш спільний план дій, проговорити, як тримати оборону в РЄ. Це потребувало серйозноі кулуарної роботи, тиску на наших міжнародних партгерів , щоденних телефонних переговорів не лише в рамках міжпарламентського діалогу і дипломатичної роботи. Це потребувало в першу чергу лідерства президента. Так було всі попередні 5 років. В січні 2019 нам вдалося зупинити цю доповідь, бельгійки пані Суттер, її відправили назад в комітети. Й тільки наша делегація , наш посол Дмитро Кулеба, МЗС , президент Порошенко й його радники знають , яка була проведена попередня робота, які включені механізми переконання Німеччини і Франції....
На нинішнє звернення нашої делегаціі ми не отримали ніякої відповіді з АП і від президента. Наша делегація залишилася сам на сам в цій залі. І ось ми , « старі обличчя», разом з однодумцями з Британії, Грузії, Польщі , країн Балтії, боремося тут за принципи,х. Ми , представники різних груп і фракцій, в розпал виборчої кампанії, відкинули , як і ВСІ ЦІ 5 РОКІВ, всі протиріччя і тут б‘ємося як одна команда, одна українська збірна. Ми , « старі обличчя» , вміємо об‘єднуватися заради національних інтересів України, працювати в кулуарах і залі, приготувати « сюрприз» ПАРЄ з 250 поправок , примусити розглядати рапорт до ночі, шукаючи вс шляхи зупинити реванш. Бо за нами - Україна.https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=381795686094274&id=100027915364975
https://www.facebook.com/371729189688011/posts/1016597708534486/

 

Представники української делегації в Парламентській Асамблеї Ради Європи зверталися до Володимира Зеленського з проханням застосувати дипломатичні важелі для того, щоб не допустити повернення РФ у ПАРЄ.

Але в Офісі Президента таке звернення проігнорували. Про це заявив народний депутат України, представник команди «Європейської Солідарності» Володимир Ар’єв.
«На моє прохання провести таку зустріч з президентом Зеленським, щоб скоординувати дії, щоб заручитися підтримкою нової влади, ми отримали мовчання. Це вперше, коли за багато років українська делегація не має дипломатичної підтримки збоку глави держави», – наголосив Володимир Ар’єв.
«Раніше ПАРЄ була одним із важливих міжнародних майданчиків у боротьбі України проти Росії. В резолюції ПАРЄ від 2014 року чітко зазначено, що позбавлення права голосу РФ і виведення її парламентарів з керівних посад Асамблеї пов’язане передусім з анексією Криму і збройною окупацією української території», – нагадав народний депутат.
«І коли сьогодні звучать заяви від європейських політиків про те, що делегацію РФ потрібно повертати до ПАРЄ тільки через те, що росіяни позбавлені можливості захищати свої громадські права в європейських судах, то, з огляду на триваючу агресію Росії проти України, це виглядає як політика подвійних стандартів. А щодо українських громадян, які продовжують потерпати від окупації, взагалі – цинічним блюзнірством», – нагадав народний депутат.
«На жаль, після приходу популістів і радикалів у Європі, а також через наполягання керівництва Німеччини та Франції для росіян у ПАРЄ складається сприятлива ситуація. Тому сьогодні наша делегація опинилися у вкрай складній ситуації, фактично сам-на-сам з ворогом», – наголосив Володимир Ар’єв.
Для того, «щоб Російська Федерація залишилася за дверима Парламентської Асамблеї, потрібний не тільки чіткий сигнал з Києва, але й повна мобілізація усіх дипломатичних каналів для протидії повернення Росії до ПАРЄ», – зазначив Ар’єв.

 

Свирид Опанасович

Доброго здоров’я, друзі! Кількість винуватців, які допустили учорашнє рішення ПАРЄ росте в геометричній прогресії, серед них називають і вітчизняних політиків, і європейських, а деякі оглядачі затаврували нехорошими словами усіх європейців гамузом. Втім, серед головних негідників, яких називають найчастіше, маємо двох безумовних лідерів - і це звичайно ж пан Зеленський та пан Порошенко. Зважаючи, однак, що захисників пана Зеленського кількісно більше, то перше місце прочно удержує пан Порошенко. Ну, в нього судьба вже така - весь термін пана Зеленського, скільки б він не тривав, бути у всьому й усюди винуватим.

Дід винуватців шукати не любить і розбиратися хто там, де і в чому винуватий я не буду. Тим паче в мене є один вічно у всьому винуватий - ето Хуйло. От ето винуватець так винуватець, для всєх времйон і народов. Але цікавіше дідові не винуватців шукати і прокльони комусь слати, а розібратися, що саме в тому Страсбурзі сталося, звідки ноги ростуть і які нам чекать наслідки.

Spoiler: далі

В принципі, в українському фейсбуці якраз у цьому питанні панує рідкісна єдність – практично усі вважають, що Європа нас зрадила, це начало кінця, далі піде все як по маслу, з Рашки познімають усі санкції і... ну в общем, ви в курсі. Всім гаплик.

Але дідові кортить висунути, хоч би й для разнообразія, якусь нестандартну версію проісходящого. Сприймайте її як дідову фантазію, хоча як знать... Тож хто ще не заварив собі кави чи чаю, саме час це зробити. А дід тим часом опише деякі учорашні спостереження. Вони важливі для розуміння дідової гіпотези.

Безперечно, рішення ПАРЄ, яке дозволяє росіянам повернутися у Страсбург, ганебне. Можливо, найганебніше у всій історії цієї організації. Аби наважитися на таке рішення треба було мати дуже серйозні підстави. Мова не про рядових депутатів Асамблеї, котрі голосуючи керувалися найрізноманітнішими мотивами. Мова трошки про інше – учора ми бачили не звичайне резонансне голосування, а напрочуд дуже чітко скоординований та повністю керований процес. Задача якого була забезпечити прийняття того рішення будь-якою ціною. Будь-якою. Навіть ціною порушень регламенту. І навіть, ціною роботи Асамблеї у нічну зміну, чого раніше ніколи не траплялося.

Українська делегація билася несамовито, як леви, і навіть зуміла згуртувати навколо себе близько третини депутатів ПАРЄ. І все ж таки дві третини депутатів дисципліновано проголосували, як їм було сказано. Ким сказано? І ось тут починається найцікавіше.

Усі ми бачили, що локомотивом протягнення того рішення були делегації Німеччини і Франції. Котрі діяли як по команді. Вірніше, не ЯК по команді, а саме ПО команді. І командували ними явно з їхніх столиць. Навіть головуючою на пленарці теж командували, вона вочевидь мала дуже суворі інструкції – настільки суворі, що навіть зухвала кавалерійська атака наших нардепів її не похитнула. Вона від них просто ганебно втекла. Але все це не неспроста.

Отже протягнути ту постанову було для когось питанням дуже принциповим. І цілком очевидно, що приймали таке рішення на дуже високому рівні. Навіть не главами парламентських делегацій Німеччини та Франції. Скидається на те, що рішення прийняли кулуарно й особисто Меркель та Макрон. Чому вони прийняли таке рішення і чим насправді керувалися - ось питання, без відповіді на яке ми не зрозуміємо, що нам чекати надалі.

Найпростіша (і найпоширеніша) відповідь на це питання – Європа стомилася від України, санкції проти Росії завдають європейським державам колосальних збитків, а зміна політичного керівництва у Києві зручна нагода оті санкції скасувати. Тому почати слід з ПАРЄ, а далі все піде як по маслу. Однак ця версія, як на мене, не дуже грає. Хоча б тому, що мінські санкції і по Донбасу і по ОРДЛО продовжили саме напередодні засідання ПАРЄ. При тому продовжили демонстративно. Без вказівки Меркель і Макрона цього б не трапилося. Але водночас, оті самі Меркель та Макрон примусили своїх депутатів голосувати за ганебне рішення про повернення росіян у Страсбург. Є там логіка? Думаю, що є. Спробуємо її знайти.

Певний здогад у чому тут може бути справа в мене з’явився коли послухав учорашній виступ Терези Мей у британському парламенті. Адже кого-кого, а Терезу Мей аж ніяк не запідозриш у симпатіях до Хуйла. Чи в гострому бажанні скасувати антиросійські санкції. Лондон цим не увлєкається. Аж тут раптом і пані Мей також вперто заторочила про неодмінне повернення делегації госдури РФ у ПАРЄ. Бо буцімто, це дозволить карати Росію за порушення нею прав людини – ну, тобто назвала ту причину, яка гарно звучить. А не справжню. Яка ж справжня?

Щоб відповісти на це питання гляньмо уважніше на авторів та натхненників того рішення - ми бачимо трьох лідерів основних країн Європи – Німеччини, Франції та Великої Британії. Котрі постійно зберігали перед Хуйлом твердокаменну непохитність, а тут раптом прогнулися. До того ж в унісон. Змова? Скоріш за все так. Але з якою метою?

І тут дід дозволить собі висловити ось яке припущення. На Хуйлові протягом останніх років чимало резонансних гріхів та злочинів, які або вже вдалося, або незабаром вдасться довести у судовому порядку: ми уже маємо рішення трибуналу з морського права про повернення наших моряків, незабаром буде суд і по малазійському боїнгу зі зрозумілим фіналом. Крім того, Хуйло утримує чимало українських полонених, перспективи звільнення яких... самі розумієте. Між тим Хуйло ясно дав зрозуміти, що ні судових рішень виконувати не буде, ні полонених повертати. Із Києвом же він говорити принципово не збирається, а ось із Берліном і Парижем – пожалуста. Тобто дід допускає, що Хуйло під тиском міжнародних розслідувань, які підбираються до нього все ближче і ближче, поступово дозрів аби домовлятися. І звісно ж торгуватися.

Між тим і західні країни із тими судовими рішеннями теж не в простій ситуації. Адже маючи на руках судові вироки, які Хуйло нахабно не виконує, вони зобов’язані арештовувати російську власність. А це не така проста справа, й головне – конфліктогенна. Бо і Хуйло в отместку візьме та щось конфіскує. Або вчудить іще щось похуже.

Тобто на якомусь етапі сторони обоюдно дозріли, аби негласно виробити якусь пакетну домовленість. Не про весь комплекс питань, а принаймні про питання гуманітарні. Військово-політичні, економічні та інші – почекають. А от питання, що стосуються людей, давно пора вирішити. З чиєї ініціативи почалися контакти – Хуйла чи Меркель з Макроном – я не знаю. Думаю, що однією з принципових умов Хуйла, щоб домовленості були без участі Києва, лише междусобойчиком. У такому разі домовленість могла бути лише “баш на баш”.

З боку Європи – це повернення делегації ГД РФ у ПАРЄ без усяких попередніх умов. На цьому наполягав Хуйло. Жест дуже символічний, репутаційно Хуйлу вигідний, а Європі не обтяжливий. Та й безпосередніх інтересів України не зачіпає – Меркель з Макроном цілком могли на таку умову пристати. Але лише за щось суттєве.

Звісно, що Хуйло наполіг, аби “деньгі утром, а стулья вечером”. Тобто, що спершу Європа виконує свою частину зобов’язань. А щоб не було з боку європейців мухляжа, то рішення ПАРЄ має буть так сформульоване, аби його неможливо було анулювати і росіян знову із Страсбурга вигнати. Ось коли у Москві переконаються, що подвоха нема й усе чесно – от тоді і Хуйло виконає свою частину домовленостей. Що саме? Не знаю. Але цілком можливо, що мова йде і про неофіційні, але щедрі компенсації родичам загиблих у малазійському боїнгу пасажирів. А також про звільнення українських в’язнів та полонених – Хуйло обожає торгувати заручниками, для цього він їх власне і захоплює. Ну ще можливо щось він має зробити, про що ми можемо лише здогадуватися.

І ось коли така домовленість була досягнута, а все було для її реалізації готове, Макрон та Меркель позвали до себе пана Зеленського в гості. Що вони йому там розповідали і чи розкрили усю схему – не впевнений. Але щось він напевне знав ще напередодні візиту в Париж, бо мене аж здивувало, як впевнено він обіцяв родичам українських моряків, що їх скоро звільнять – звідки така інфа? Втім, у Парижі й Берліні пану Зеленському напевне порадили прикусити язика і не розкривати всього, що йому відомо. Однак про повернення делегації РФ у ПАРЄ напевне попередили. І сказали, що таке рішення вже прийняте й оскарженню не підлягає. Можливо тому у Зеленського так вперто мовчали, коли наші депутати криком кричали, аби їх в адміністрації президента почули.

Наголошу - це лише мої припущення. Розумію, що вони дуже скидаються на конспірологію, але така конспірологія має право на існування аж ніяк не менше, ніж версії про “все пропало” та “нас зливають”. Тим більше, що як на мій смак пораженчеські гіпотези теж не надто переконливі. Як наприклад спроба пояснити поведінку Меркель, Макрона і Мей їхньою зацікавленістю у Північному потоці-2. Не дуже якось ота версія в’яжеться, бо по-перше, Терезі Мей на той потік начхать, а Меркель.. Що, хіба якби росіян не допустили учора у ПАРЄ, то мстивий Хуйло із вредності зупинив би Північний Потік-2? Смішно навіть уявити. Отже тут справа явно в іншому.

Отже дідова версія і можливе пояснення учорашніх подій – між Москвою, а також Берліном і Парижем, може мати місце негласна пакетна домовленість. Але по дуже вузькому колу питань, які здачі інтересів України не передбачають. Можливо це взагалі лише разова акція, хоча Хуйло напевне надіється на большеє.

Сьогодні делегація госдури РФ уже подала на реєстрацію свої списки, але якщо натомість будуть, наприклад, випущені українці з російських буцегарень, то я особисто вважав би таку оборудку дуже навіть Україні вигідною. Бо ми нічого не втрачаємо, а от що Хуйло виграє від членства в ПАРЄ? Ну... для нього це певною мірою репутаційна перемога. Але не більше. Бо фактично він просто купує за 70 млн євро площадку в Європі для своїх дурнуватих депутатів. Де їх битимуть і топтатимуть немилосердно. І не третиною складу ПАРЄ, яка учора голосувала проти їхнього приходу. А конституційною більшістю.

Розумію, учорашнє рішення нам дуже неприємне і я цілком можу зрозуміти емоційний стан українських депутатів. Втім, вони дійсно молодці, а їхня несамовитість і організований ними масовий спротив був Меркель і Макрону навіть на руку – як свідчення того, яке непросте рішення вони провели. А тепер очередь Хуйла.

І все ж таки, незважаючи на емоційну збудженість наших нардепів, просив би їх не дуже грозитися виходом з ПАРЄ – подібні погрози трохи віддають інфантильністю, а вони ж таки солідні люди. І сваритися з європейським колегам не варто, як би вони учора не голосували. Своє місце в ПАРЄ українська парламентська делегація має обов’язково зберегти, хоча б для того, аби мати можливість брати участь у антиросійських дебошах та оргіях. Які з приходом московських госдурнів триватимуть у Страсбурзі регулярно.

Ось приблизно такі думки в мене виникли з приводу учорашніх подій в ПАРЄ і чи вони справедливі – ми відносно скоро отримаємо підтвердження. Або не отримаємо. У будь-якому разі важливіше що далі буде. Проте в діда особисто немає відчуття, що політичне керівництво ЄС прогибається зараз перед Хуйлом. І тим паче зливає йому Україну. Отже не поспішаймо хнюпитися раньше времені, бо може ще доведеться якраз навпаки – весело сміятися

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, міцно тримаємо кулаки за скоре звільнення українських полонених та допомагаємо посиленню Арміі і Флоту України.

І слєдім, щоб віздє був порядок! А не то, шо січас

 

Ряд мнений:

Spoiler: Арестович

Арестович: "Вырисовывается контур "мира" с Россией, к которому подводят Украину, все очень плохо"

Запад хочет добиться мира на Донбассе ценой уступок Украины в пользу РФ. Это грозит нашей стране катастрофическими последствиями. О том, чем может закончиться заигрывание с агрессором, рассказал в Facebook известный украинский военный эксперт, блогер Алексей Арестович.
Начали вырисовываться общие контуры мира, "лучше, чем довоенный", который конструирует на месте российско-украинского конфликта коллективный Запад:
1. Разделение проблемы Крыма и Донбасса. 2. Возобновление нормандского формата с повесткой прекращения огня. 3. Проведение комплекса мер, плотно привязывающих "ЛНР"/"ДНР" к Украине, в первую очередь, снятие экономической блокады, восстановление водо-, газо-, электроснабжения. Условие - де факто прямые переговоры Киева с "ЛНР"/"ДНР", хотя де юре факт таких переговоров будут отрицать. Для их легитимации, начнут с "хозяйственных вопросов". 4. Признание конфликта внутриукраинским, опять не де юре, а по факту, в риторике и подходах. Вывод России из статуса "стороны конфликта" в "оказывающую поддержку одной из сторон". 5. Инвестиционный форум по восстановлению Донбасса, показ перспективы закачки денег в Луганскую и Донецкую области. Если реакция Кремля будет положительной (прекращение огня, отвод войск) - начало выполнения политической части Минских соглашений, в первую очередь - амнистии, затем, принятие Верховной Радой законов об особом статусе ОРДЛО, проведение местных выборов (не исключено, совместно с общеукраинскими), формирование органов власти, переаттестация военнослужащих 1 и 2 АК, в местную "народную милицию", формирование местных правоохранительных органов. 6. Экономическое восстановление Донбасса, интеграция в Украину. Бонусы для России, чтобы не сильно сопротивлялась: - выход из конфликта, сохранив лицо; - размен Донбасса на Крым. Бонусы для Украины (предохранители против России): - сохранение транзита газа, - поставки летального вооружения серьезного класса (например, противокорабельных ракет и комплексов ПВО), продолжение модернизации и перевооружения ВСУ; - усиление сотрудничества/контроля в бассейне Черного моря; - экономическая помощь на восстановление Донбасса, инвестиции; - возможно, статус главного союзника НАТО (пока без членства), подвижки на пути вступления в НАТО/ЕС; Отдельным номером Кремль будут держать за яйца делом MH17 (Локерби-2), регулируя кремлевскую прыть: плохо себя ведут - внезапно среди обвиняемых оказываются должностные лица официальной России, хорошо - только "боевики", как сейчас. Что может сломать этот дивный план? Сопротивление России. Не затем она создавала два таких инструмента, "ЛНР" и "ДНР", чтобы так просто от них отказаться. Тем более, что в перспективе для Украины все равно маячит вступление в ЕС/НАТО, а, значит, вторая из трех главных целей стратегической российской операции против Украины - не будет выполнена (1. Обмен Донбасса на Крым. 2. Нейтральный статус. 3. Поглощение). Что может сломать этот план со стороны Украины? Сверхнекомпетенция нового ее руководства. На реализацию этого плана можно было бы пойти, с целью: - снять военную проблематику и получить время/ресурс на внутреннюю модернизацию; - получить инвестиции, в т.ч. облегчить себе тяжесть восстановления/реинтеграции Донбасса; - сократить военные расходы и, перенацелить ресурс/выиграть время на глубокую модернизацию ВСУ, в частности, по линии "умной надстройки над железом" (автоматизированные средства управления и контроля, все виды разведки, совершенствование логистики и инфраструктуры, развитие оружия сдерживания - тяжелого управляемого ракетного оружия, системы кибербезопасности, производства и восстановления/ремонта вооружения и военной техники), и - важнейший элемент - системы территориальной обороны - через развертывание и развитие войск территориальной обороны, сил специальных операций и движения сопротивления - общенациональной базы раннего реагирования на гибридные угрозы и развертывания партизанской войны (по примеру стран Балтии, Швейцарии); - получить гарантии сохранения транзита; - поддержку внутренних реформ; - ускорение на пути движения в ЕС/НАТО, - нейтрализацию российского влияния через развитие государственных институтов. Даю 90 %, что реализация данной программы провалится. Точнее, она будет реализована частично - и еще вопрос - в какой части?.. Почему? Потому, что это очень скучно - всерьез разбираться в вопросах ремонта бронетехники (а мало кто знает, что мы выматываем технический ресурс ВСУ гораздо быстрее, чем успеваем его восстанавливать и через пару лет начнется ой-ей). Генералов, способных поставить вопрос ребром и тыкнуть верховного носом в проблемы и потребности, заставить ими заниматься, у нас тоже не очень есть. У нас есть генералы, которые, конечно, напишут писульку, выслушают "...не на часі", возьмут под козырек, и пуще прежнего станут давить подчиненных, но только - не трогать политику и политиков. Темы терробороны, движения сопротивления, развития средств информационной борьбы - в лучшем случае, под непрестанным давлением западных партнеров в этих областях будут совершаться полу-формальные телодвижения. Кроме того, в Украине победила тенЗенция, согласно которой армия - это неинтересно, а война - скушно (см. размен парада на фонтан в день освобождения Мариуполя). Вот рынок земли и героическая "борьба с коррупцией" - это куда как интереснее. На месте россиян, я бы позволил реинтегрировать Донбасс согласно западных планов, попутно сосредоточив усилия на захвате информационного поля Украины, широкого проникновения российских денег в ключевые сферы экономики, дискредитацию ВСУ и самой темы армии и войны, депопуляризацию темы сопротивления, теробороны, информационного противоборства, захвате большинства в органах власти: make fun, not war. Тогда, через три-четыре года произойдет критическое ослабление силовой машины Украины и будет достигнута достаточная степень деморализации общества - вплоть до выноса на референдум (и провала, конечно), необходимости вступления в НАТО и/или де факто нежелания западных партнеров настаивать на нем, раз самому украинскому народу этого не хочется. Серьезный государственный деятель смог бы организовать систему давления на Запад - для того, чтобы: - Украину не исключали из Системы коллективной безопасности Запада; - модернизационная поддержка Запада не ослабевала. Но это - серьезный. Элементы реализации западных и российских планов уже наблюдаются. Не наблюдается украинских - ни планов, ни реализации. Опять же - а каков наш план, если Россия не прекратит огонь и миръ не наступит? Нетути? У нас, радостно хрюкая, декларируют "государство в смартфоне", и никак не могут до сих пор сообразить, что оборотной стороной диджитализации обязательно должно быть развитиях сил и средств кибербезопасности, чтобы нам этого государство не положили в один момент. См. опыт Эстонии. На 99 % гарантирую, что: - все певцы войны и обороны будут усиленно маргинализироваться и высмеиваться; - в ВСУ возобладают реформаторы/сокращатели и оптимизаторы; - общество будут закармливать миром, весельем и "экономическими реформами"; - олигархи возглавят борьбу с олигархами; - усиленно будут восстанавливаться культурные и экономические связи с Россией; - массированно будет скупаться и переформироваться информационное поле Украины - для выполнения вышеуказанных задач. Через пару-тройку-пятерку лет мы будем иметь Украину тепленькой в режиме "барышня легли и просят". Не ждите второго раунда - он уже идет. Обычно не бывает совсем плохо и совсем хорошо. Будет чересполосица. Вопрос - в чью пользу?

Spoiler: Портников

"Помните, аппетит Гитлера уступки только повышали"

Популярный политолог Виталий Портников дал свою экспертную оценку нашумевшему решению Парламентской ассамблеи Совета Европы о возвращении российской делегации. Решение Парламентской ассамблеи Совета Европы о возвращении российской делегации к полноправной работе в ПАСЕ без выполнения ею каких-либо условий, поставленных ранее этой Организацией, не просто успех кремлевской дипломатии, это демонстрация неспособности современного Запада противостоять силе, которая игнорирует международное право, и неготовности это право защищать. Изгнание России из ПАСЕ - один из распространенных мифов, которые поддерживались кремлевской пропагандой на протяжении длительного времени, а теперь еще и тиражируются западными политиками - сторонниками возвращения. Россию никто никогда не изгонял из ПАСЕ. Санкции, которые были наложены на эту страну после оккупации ею Крыма и Донбасса, предусматривали всего лишь ограниченное участие российской делегации в процедурах ассамблеи. Никакого другого инструмента, для того чтобы продемонстрировать свое отношение к вопиющему нарушению международного права, у ПАСЕ просто нет. Отказаться от участия в работе ассамблеи решила сама Россия. Это не ПАСЕ ставила ультиматумы Москве, а Москва - ПАСЕ. Это спикеры Государственной думы - вначале Сергей Нарышкин, а затем Вячеслав Володин - шантажировали приезжавших в Москву руководителей ассамблеи тем, что российская делегация не вернется к работе в ПАСЕ без полного снятия любых ограничений на ее пребывание в организации. Это в Москве решили перестать платить членские взносы в СЕ и таким образом "завербовали" чиновников из аппарата организации. Это в Москве стали подводить ситуацию к исключению страны из СЕ, чтобы поставить международное сообщество перед простым выбором: либо с Россией без санкций, либо вообще без России. Кремль в этой ситуации действовал как банальный шантажист, все время повышающий ставки в надежде, что рано или поздно клиент испугается и сдрейфит. И решение ПАСЕ подтвердило правильность такого подхода. С Западом не нужно договариваться. Запад нужно шантажировать. Заверения в том, что на самом деле ничего особенного не случилось, что речь идет исключительно о поддержании жизнеспособности одной-единственной международной организации, в которой важно "разговаривать" с Россией, не имеют под собой никаких оснований. Судя по откровенному высказыванию президента Франции Эмманюэля Макрона на совместной пресс-конференции с президентом Украины Владимиром Зеленским, по тому, как отвечали на вопрос о возвращении России в ПАСЕ федеральный канцлер Ангела Меркель и премьер-министр Великобритании Тереза Мэй, решение о возвращении России в организацию принималось отнюдь не депутатами. Оно было согласовано на самом высоком уровне. Это не просто Запад и его общественное мнение устали от противостояния с Кремлем. Это лидеры западных стран устали от противостояния с Кремлем, так ничего и не добившись от Путина. Потому что Крым остается аннексированным, Донбасс - оккупированным. А Россия уже возвращается, и отмена санкций против нее в ПАСЕ может быть только началом отказа Запада от хотя бы символического сопротивления Москве. К какого рода последствиям может привести такая "усталость", сейчас остается только догадываться. Впрочем, перед нашими глазами уже есть примеры умиротворения Рейха перед началом Второй мировой войны и постоянные попытки договориться с Советским Союзом по ее окончании. В обоих случаях аппетит Гитлера и советских вождей только повышался, а границы оккупированных ими территорий и сфер влияния только расширялись. С агрессором нельзя договориться. Его можно только раззадорить.

Spoiler: Бабченко

Spoiler: Давиденко

 

Российская Федерация отказалась отпустить украинских моряков, невзирая на решение Международного трибунала.

Так, страна-агрессор не собирается выполнять решение Международного трибунала по морскому праву ООН, в котором говорится об освобождении 24 военнопленных украинских моряков и трех судов Вооруженных морских сил Украины. Информацию "РИА Новости". Как сообщается, РФ не отпустит пленных моряков в связи с тем, что этот вопрос якобы не относится к юрисдикции органа. Соответствующее заявление поступило от пресс-секретаря президента Российской Федерации Дмитрия Пескова. "Данный случай не является подсудным для этой судебной инстанции. В этом заключается позиция РФ, вы это знаете", – заявил Песков. На вопрос о том, проигнорирует ли Москва требование трибунала, пресс-секретарь Путина ответил: "Конечно". (25.06.2019)