До 65-ої річниці початку створення дивізії...

Chleny Upravy i pochesna varta


Nevidomyj Ukrains'kyj prapor z arhangelom Myhailom

 

Znachok "Italija 1946" - robyvsia polonenymy divizijnykamy z gil'z pid chas jihniogo perebuvannia v tabori polonenyh u Rimini.

 

Znajshov tsikavyh dva foto:

Viddil SS Galychyna pid chas Slovats'kogo povstannia:


Chlen Hlinkovoji Gardy i soldat z Galychyny:

 

УПА проти "Галичини"

Замість передмови:

Думки Гітлера з приводу України
(17 вересня 1941р.)
(...) Німецький селянин рухається завдяки його нахилові до прогресу. Він думає про своїх дітей. Український селянини не знає поняття обов'язку. (...)
Російський простір - це для нас Індія. Як і англійці, ми правитимемо в цій імперії жменькою людей.
Було б помилкою дати освіту місцевим людям. (...)
І я зовсім не прихильник створення університету в Києві. Було б краще не вчити їх навіть читати. (...)
Ми поставлятимемо зерно скрізь у Європу, де в ньому є потреба. Крим дасть нам лимони, бавовну, каучук (100 акрів плантацій буде достатньо, щоб гарантувати нашу незалежність). (...)
Ми притягнемо на Україну датчан, голландців, норвежців, шведів. (...)

"Generalplan Ost". Koncepcje i plany polityki
wschodniey Adolfa Hitlera (Wybor tekstow).
Wyboru dokonal i opracowal Jan Zaborowski.-Warsawa 1977
сторінки 100,101

(11 квітня 1942 р.)
(...) Найбільшим абсурдом, який можна було б вчинити на окупованих територіях Сходу, було б дозволити підкореним народам носити зброю. Історія вчить, що всі панівні народи були доведені до упадку після того, як погоджувались на те, щоб дати зброю підкореним народам. (...)

Там само, сторінки 136-137​

Про утворення "дивізії стрільців СС Галичина" було оголошено 28 квітня 1943 р.
Набі проходив у травні і червні в частині України, що була приєднана до Генерального губернатосртва, зокрема в Галичині. До дивізії входили тільки українці, які проживали у Генеральному губернаторстві. За деякими джерелами, на 18 червня 1943 р. зголосилося 84 тисячі добровольців; приблизно 52 тисячі пройшли медичну комісію. Проте в німецькому донесенні, де наводиться цифра 62 тисячі вояків, підкреслюється, що добровольців могло бути набагато більше, якби мова йшла про вермахт, бо "населення Галичини відчувало сильну антипатію до служб поліції СС". У донесенні також було сказано, що рух Бандери розгорнув потужну "агітаційну кампанію проти створення дивізії".
У листівці за травень 1943 р., про яку мова йшла раніше, ОУН Бандери заявила про своє вороже ставлення до ідеї спільної боротьби з німціями проти більшовизму, розцінюючи таку позицію як "капітуляцію перед німцями".
В іншому документі ОУН Бандери заявила: "Український народ не хоче і не буде своєю кров'ю рятувати Німеччину. Якщо Німеччина стоїть сьогодні перед смертельною небезпекою зі Сходу, то це наслідки диковинної політики німецького імперіалізму серед поневолених народів Сходу. Український нарід змагає до власної держави, і тільки за неї він стане до вирішального бою проти одного чи другого наїзника".
ОУН Бандери бачила багато причин, щоб не схвалювати німецький проект створення дивізіїї СС. Ці причини було наведено в №11 підпільного "Бюлетеня" цієї організації. Проект, за "Бюлетенем", уже виявився підозрілим тому, що передбачає створення лише однієї дивізії. Якби справді йшла мова про боротьбу з комунізмом, то чому тоді не створити багато дивізій? Отже, план має іншу мету. Незважаючи на "африканське полювання на людей", говорилося далі у статті "Бюлетеня", Україна ще має великі людські резерви. Аналіз "німецької колоніальної політики" приводить до висновку, що німці мобілізували активні елементи в Галичині, боячись, що вони приєднаються до опору, і тому німці хотіли послати їх на фронт як гарматне м'ясо. За які ідеали воювали українці? За "нову німецьку Європу"? За кривавий терор, що триває на всіх українських землях? За колоніальну експлуатацію і голод? За знищення мільйонів військовополонених та в'язнів?
ОУН Бандери звернула увагу на те, що німці вилучили з проекту створення галицької дивізії будь-який політичний елемент. Командування дивізією та мова, яку воно використовуватиме, будуть німецькими, а це вказує на те, що йжеться про "колоніальний відділ", подібний, до індійських загонів в англійській армії. Крім того, проект, що передбачав вербуваннялише галицьких добровольців, намагався таким чином поділити український народ на "галичан" і "українців". Нарешті цей проект був аргументом для більшовицької пропаганди, яка не упускала шансу, щоб представити цей проект як доказ, що український незалежницький рух був створений німцями[що і відчуваємо сьогодні,- сухарик]. Отже, даний проект був шкідливим для української національної справи у міжнародному плані. З усіх цих причин ОУН Бандери категорично виступала проти створення галицької дивізії СС, бо вважала, що "українська кров може бути пролита тільки за Українську державу і в лавах української армії".
Отже, при створенні галицької дивізії виникли деякі труднощі. Звичайно, багато молодих хлопців ішло добровольцями з чистого патріотизму та ідеалізму, щоб воювати із споконвічним ворогом української нації, який безпосередньо загрожував Україні, та щоб захищати українську землю. Але інші, власне, були не зовсім добровольцями. Вони записувались, оскільки не мали вибору. Для них це була нагода уникнути ще більш небажаної долі - роботи в Німеччині чи мобілізації службою праці в одному з таборів "Баудінст" у Галичині. Табори цієї служби були справжніми таборами примусової праці, в яких начальниками були найчастіше поляки чи німці польського походження, що буквально ненавиділи українців. Інших "добровольців" пізніше було набрано силою. У 1944 році один із полків дивізії було сформовано з людей, спійманих під час облав на вулицях і на вокзалах.
На початку, згідно з одним німецьким донесенням, німці видавали добровольцям дивізії СС "Галичина" таку цікаву довідку: "Виходячи з того, що вищезгадана особа записалася добровільно в передбачений термін та відповідно до директив губернатора дистрикту Галичини за 28 квітня 1943 р., названий не зазнаватиме переслідувань за ухиляння в минулому від відправлення на роботу в Райх". З цією довідкою добровольці ставали просто "помилуваними злочинцями". Багато українців протестувало проти цих довідок.
1 червня 1943 р. газета ОУН БАндери "Інформатор" своєю чергою повідомила, що на таємному зібранні губернатор Галичини Вехтер заявив: "Зі створенням дивізії "Галичина" українці "не стануть нашими союзниками, і ми не є на "ти". Дивізію відішлемо на Схід, щоб таким чином щадити кров німецького вояка. Ми не беремо на себе ніяких політичних зобов'язнань щодо українців. Ми залишаємось панівним народом."
Остаточно із 62 тисяч добровольців німці прийняли 9-12 тисяч чоловік. 18 червня 1943 р. до навчального табору від'їхала перша партія добровольців(200 офіцерів і 1700 рядових). Полки дивізії, усього близько 9-10 тисяч чоловік, були розкидані по різних навчальних таборах і перебували в них до кінця 1943 р. Ентузіязм, що виник серед українців у зв'язку зі створенням дивізії, скоро змінився на розчарування. Навіть в Галичині більшість українців вважала, що виступати на боці німців уже занадто пізно. Але водночас населення боялося росіян, радянської влади, більшовиків і не хотіло їхнього повернення.
Кола, які схвалювали створення дивізії, усе-таки хотіли, щоб вона називалася "українською". У червні 1943 р. Гіммлер заборонив вживання цього прикметника, підкресливши, що дивізія "галицька", а не "українська", та що вона складається з "галичан", а не з українців. У наказі про створення дивізії підкреслювалось, щол вома дивізії - "галицька" а мова командування - "німецька".
Губернатор Галичини бригаденфюрер СС Вехтер не погоджувався з Гіммлером і намагався йому пояснити, що галичани - це не нація, а галицької мови не існує. Галичина і галичани просто входять до України. 11 серпня Гіммлер дав йому відповідь, пославшись на "150-літню традицію"; тобто 150-літнє панування німців (насправді - австрійців) у Галичині, коли вона належала до Австрійської імперії. Він вважав, що ця територія входила в минулому до австрійської корони і такою її треба тепер уважати.
Отже, Гіммлер відстоював своє попереднє розпорядження. Він казав, що вже достатньо того, що Галичині дозволено створення університету, і дивувався, що "галицька" інтелигенція сприйняла це як щось зовсім звичайне. Він вважав, що інтелигенція у Галичині така ж невдячна і неблагопристойна, "як і всі слов'яни; крім того, саме з Галичини проникали емісари "в російську Україну", щоб провадити там "агітацію".
І "великодушний" Гіммлер продовжував: "Звичайно, я не каратиму галичан через те, що вони розмовляють по-українськи, але я не перестану вважати їх саме галичанами". 14 липня 1943р. Гіммлер направив начальникам німецьких штабів дивізії циркуляр, який формально забороняв стосовно дивізії "Галичина" "говорити про українську дивізію чи про українську націю".

Wolodymyr Kosyk
"L'Allemagne national-socialiste et Ukraine."
-Publication de l'Est Européen
Paris 1986
сторінки 358-361​

Дякую за увагу.

 

Re: УПА проти "Галичини"

Чушь какая.

Этот проект был самым лучшим достижением украинского национального дела в международном плане. И не их вина, что война окончилась не так, как они надеялись.

 

http://www.youtube.com/watch?v=w_LRjejrHZA

Во второй части видео (а вначале там добровольцы РОА раздают подарки немецким детям) - кадры с хором "Галичины", поющим песню "Mein guter Kamerad".

 

в пості № 754 - дослівна цитата з моногорафії В. Косика, а так як його відношення до дивізії "Галичина" досить упереджене, то на щось інакше очікувати не варто було б...

 

Хочу зауважити, що я про своє відношення не писав. Так що прошу до мене особисто не апелювати.

 

Від 1986 було написано значно більше кращих і корисніших статтів про дивізію.

 

Схоже, це перший з "Галичини", знайдений на ОБД...
А кажуть, що молодь відбирали до дівізійників... А це вже дорослий дядько - 39 років...

 

Обратите внимание - Галицийский легион СС!!!!!!!!!!!!!!

 

Не могли бы вы пояснить....

 

вже знаходили трьох осіб з 4-го поліцейського полку і двох із власне дивізії "Галичина", але цей ще не попадався...
були і старші...

в одному документі вже таку назву зустрічав...

 

Ну не первый. Но вообще здорово. Там глядишь, и "дружину" найдёте.

 

То де вони, чому не бачив?

 

Пошукаємо...

 

пости № 118 і 124 тут - http://reibert.info/forum/showthread.php?t=4887

ще одного знайшов камрад Gerhard, одного - я; пізніше викладу...

 

Вибачаюсь....
Я ж їх бачив... Склероз мабудь...
Може й цього у ту гілку перенести?....

 

буває
краще вже в цю тему викладати - в ній більше цікавих обговорень...

ось ще два, про яких я писав:

 

Костя, а что ты удивляешься - проскакивало такое до января 1944 года. Под таким названием понимали Дивизию + галицийские полицейские полки СС.

Касательно Горбачевского - это потеря при обучении. Числится в таких по крайней мере.

Раз в документе место смерти - Краков, значит был тяжело ранен и умер в госпитале в Кракове.

 

Просто подобного названия "официально" не существовало.

Было до дек 43 два названия в переписке
СС - пехотная дивизия Галиция – использовалось Гиммлером, Вехтером, Крюгером и членами администрации Генерал-губернаторства и Галиции (включая членов СД), а также в пропагандистских материалах на немецком и украинском языках

СС – добровольческая дивизия Галиция (SS-Freiwilligen Division Galizien) - использовалось Бергером, Юттнером

 

не тільки, пізніше також...

 

http://reibert.info/forum/showthread.php?p=1224723#post1224723