Белая Церковь

Белая Церковь Русские при работе 1941 г. (biala - zerkow 1941 russen bei arbeit)

 

Оч.интересно...Надо полагать это деревянный мост? Который,по легенде,построил стройбат,в 50-х,или 80-х годах за три дня?

 

Тупил минут пять а потом вспомнил где я такие дома видел.
Это Селекцонная станция возле парка Олександрия вид на аэродром, накидал примерную схемку.
написано июль 41го? тогда за один налет нашей авиации с аэродрома Васильков (самолеты И-15 и И-153"Чайка" в виде штуромивиков) наказали за небрежность два штафеля Ю-87х которые подорвались на своих же бомбах которые были складированы как возле самолетов(под крыльями) так и рядом со стоянками.
Давненько читал толи воспоминания, блин не помню уже что, было это 24или 26 июля(или с 24по26е) хоть тресни выпало из памяти.

 

И дополню за те налеты(или за один день) ВВС РККА потеряло 40 самолетов, некоторые из которых упали в парке СУ-2 помоему даже на фото немцев есть.
Пост номер 300. здание очень знакомое, походу оно находится в военном городке Гаек возле аэродрома.

 

вот это здание.

 

Примерно вот так.

 

Крышу перестроили/перекрыли в 1951/52 году.

 

Вітаю камради!
Вирішив додати…
Особливо враховуючи, те що селекційна станція, парк та старі ветеринарні клініки до 1952 року відносились до Білоцерківського с/г інституту.
Під час окупації директором точніше шефом парку Олександрія а можливо і всіх цих споруд був доктор Рудольф (Rudolf).

У цих установах працювали:
Вдовиченко Марія, 1926 р.н., держгосп «Олександрія»
Гріненко Микола, 1926 р.н., держгосп «Олександрія»
Мартиненко Віктор, 1926 р.н., держгосп «Олександрія»
Ферт Павло, 1902 р.н., лісництво
Ферт Юхим, 1912 р.н., держгосп «Олександрія»
Дегтяр Клава, 1925 р.н., лісництво
Дехтяр Марія, 1913 р.н., селекційна станція.
Ліченко Кирило, 1895 р.н., лісник
Ковбасюк Павло, «робітник лісу»
Дацюк Ганя, 1924 р.н., селекція,
Анісімов Женя, 1928 р.н., держгосп «Олександрія»,
Бортник Іван, 1925 р.н., держгосп «Олександрія»,
Сиром’ятова Явдоха, 1910 р.н., робоча селекції
Проценко Поліна, 1919 р.н., робоча селекції.
Мандзюк Іван, 1927 р.н., держгосп «Олександрія»,
Ригас Ганя, 1927 р.н., держгосп «Олександрія»,
Ригас Ганна, 1926 р.н., держгосп «Олександрія»,
Ригас Варвара, 1921 р.н., робоча, держгосп «Олександрія»,
Шекера Василь, 1906 р.н., робочий, держгосп «Олександрія»,
Вірчук Марія, 3.11.1923 р.н., парк, господарство,
Левицький Іван, 1902 р.н., головне лісництво,
Гловатська Тамара, 1922 р.н., незаміжня, технік-лісовод.

«Мопанько Константин, с. Отруга, Новоушицького р-н; 1912; одружений, агроном, директор селекції; дітей – 2; корова., Мопанько Ольга; Біла Церква; 1918; заміжня; агроном» [дружина Мопанько Костянтина - MorAlex], Мамон Єлізавета, 1898 р.н., селекція, Мамон Олена, 1925 р.н., селекція, Квятковський Станіслав, 1898 р.н., шофер селекції, Сичінська Наталка, 1910 р.н., селекція, Романченко Сергій, машиніст, селекція, Горлач Юрій, 1926 р.н., учень, селекція, Горлач Ганна, 1903 р.н., селекція [всі були прописані за однією адресою – вул. Сквирська №34, а загальна кількість прописаних 20 чоловік, серед яких є й завідуючий елеватором Кравчук Сидір - MarAlex]

Попов Олександр, 21.08.1898; старшій бухгалтер, селекційна станція.
Романенко Василь, лісничій.
Прижиходзе Володимир, 1923 р.н.; селекційна станція, в кузні.
Оніщенко Микола, 1902 р.н., лісоруб, лісництво;
Лінник Афанасій, 1889; лісоруб;
Воздвиженський Володимир, 1926; учень, селекція;
Руденко Ївга, 1925 р.н., учениця, селекція;
Соковський Захарій, 1886 р.н., господарство, парк;
Ткаченко Катерина, 1920 р.н., студент [? - MarAlex], парк;
Ткаченко Іван, 1924 р.н., господарство, парк;
Вдовиченко Федір, 1882; господарство, парк;
Вдовиченко Катерина, 1923; студент, парк;
Пересунько Ольга, 1921, “медсестра 2-ої лікарні”; господарство, парк;
Пересунько Раїса, 1924 р.н., учениця, селекція;
Пересунько Галина, 1914 р.н., електрозварник, парк;
Стук Галина, 1925 р.н., робітниця, селекція;
Вдовика Гаврило, 1910 р.н., робітник, лісгосп;
Штика Приська, 1924 р.н., держгосп «Олександрія»;
Миколаєнко Омелько, 1903 р.н., робочий лісгоспу;
Миколаєнко Іван, 1926 р.н., робітник селекції;
Соломович Валентина, 1912, робоча, селекція;
Кандиба Ліда, 1912, чорнороб, селекційна станція;
Мельник Гнат, 1913, чорнороб, лісництво;
Черненко Маня, 1924 р.н., хлібороб, селекційна станція;
Черненко Оля, 1926, робоча, лісгосп;
Мороз Євгенія, 1922 р.н., чорнороб, селекційна станція;
Крутоус Оля, 1923 р.н., лісгосп;
Діхтяр Микита, 1900, чорнороб, лісгосп;
Діхтяр Віра, 1925 р.н., селекційна станція
Годованик Ганна, 7.07.1923; чорнороб, селекційна станція;
Сич Валентина; Біла Церква,; 1925; селекція;
Бабій Никанор; 1911 р.н., діловод, держгосп «Олександрія»;
Сич Фроська; 1921 р.н., незаміжня; селекція;
Коменотрус Зінаїда; 1925; селекційна станція;
[Коменотрус - MorAlex] Тетяна, 22.01.1925, чорнороб, селекційна станція;
Бондаренко Антоніна, 15.08.1894 р.н., селекційна станція;
Бур’ян Федор, 15.05.1893; рахівник, лісгосп;
Бур’ян Микола, 1888 р.н., мельник, парк «Олександрія»;
Бур’ян Людмила, 1900, селекційна станція
Шпак Антон, 1922 р.н., с. Тадіївка, Володарського р-н., неодружений, рахівник, селекційна станція [за іншою інформацією працював старшим слідчим по кримінальних справах у Білоцерківської місцевій поліції. Після війни емігрував до Канади - MarAlex]
Ходаківська Надія, 1920 р.н., селекція;
Долгієр Микола, 1887 р.н., лісництво.
Сосновська Леоніда, 1925 р.н., селекційна станція
Губрій Анатолій, 1.12.1900 р.н., селекційна станція,
Губрій Володимир; 25.08.1925 р.н., селекційна станція
(єдине, що об’еднує цих людей, що вони мешкали у передмісті «Олександрія». В цей список не увійшли люди в, яких місце роботи зазначено: «станція», «у сільському господарстві», «у господарстві», «міське господарство» та ін. )

За переписом населення у 1942 році зустрічаються такі підприємства: «держгосп «Олександрія»», та лісгосп. Що з них відноситься до парку, а що до лісництва, чи взагалі нічого спільного з парком не мають, важко сказати. Але треба враховувати те, що після 1918 року парк був занедбаний, а на певній його території під час окупації вирощували городину для німців (зараз там «Дубрава»).

Два свідчення, де є інформація щодо вет.кліник під час війни:
“2 січня вночі наші бійці з боями просунулися до ветеринарної клініки[старі ветеринарні клініки біля парку Олександрія - МarAlex], де розмістився штаб батальйону, а в підвалах на купах кам’яного вугілля ми повмощували поранених. Чехословацька бригада підходила з парку, попереду, відступаючи, бігли фашистські автоматники і обстріляли приміщення клініки. Моя подруга, Наталя Гаврилова, теж санінструктор, при цьому загинула. В ніч на 4 січня ми з’єдналися з чехословацькими воїнами, оточили німців. О шостій ранку вже йшли бої в межах вулиці Сломчинського [сучасна вул. Чорновола - MarAlex]. Оскільки поблизу ветклініки німці викопали глибокий протитанковий рів, то наші танки наступали з боку Велико-Половецького…..” (Жукова М. П. “Невгасимий вогонь пам’яті”, 2012 рік. м. Біла Церква)

«Феодора (Феня) Дехтярьова (Голяк) народилась 28 лютого 1918 р.
У 1938 році закінчила Білоцерківську фельдшерсько-акушерську школу. Здобувши фах фельдшера. Працювала почала у №2-ї інфекційній лікарні. У 1940 році як військовозобовязана почала працювати у Гайку. У тому ж році вийшла заміж за льотчика – лейтенанта Дехтярьова, з яким напередодні війни й виїхала до Умані де їй застала початок війни. До Києва вона не доїхала, перед Білою Церквою машину зупинили. 18 липня 1941 року була прийнята на своє попереднє місце роботи – 2-ої інфекційної лікарні. Під час Другої Світової війни у Білоцерківської інфекційної лікарні у підвальному приміщенні мала маленьку кімнату – лікар Саєнок Лідія Іваноівна.
Яка рятувала військовополонених яких лікували в тій лікарні. Завдяки її та її колегам було врятовано життя 624 солдатам та місцевим мешканцям. Хоча лікарі з СС Гайм та Реш вимагали якнайскорішої виписки поранених та хворих. В цьому їй допомагала ї медсестра Феня Дехтярьова. Вона передавала пакунки з ліками (асперін, уробесал, сульфідін). «Фенечка – дорога, візмі ось це й біжи до «Олександрії». Навпроти ветеринарної лікарні в рові (парк тоді був без паркану обкопаний ровом) тебе чекатиме людина.». Вона брала ті ліки, йшла на зустріч небезпеці. Кілька разів проходила мимо рову, де начебто нікого ї не було. Але ось бачить, що в рові якийсь такі чоловік лежить і палець до вуст притискає: мовчи, мовляв…»
Микола Осика. В ім’я життя був її подвиг // Біла Церква. Історія та сучасність газетним рядком. ТОВ «Білоцерківдоук», 2013 р., с. 58-60.

ФОТО- Старі ветеринарні клініки напередодні війни, 1940 рік. Сфотографовані лівий та правий бік клінік.

 

Вітаю “камради”!
Спробував проаналізувати POST-297.
Я так розумію більшість впізнала Будинок школи мистецтв №1 (бувша музична школа №1), яка знаходиться біля танцмайданчика в центрі міста. Ще одна назва будівлі – Зимовий палац графів Браницьких.
Певний час в палаці розміщувався музей зброї Браницьких, наприкінці XIX ст. — комісарія або головне управління маєтком Браницьких. В 20-і роки XX ст. в цьому будинку розміщувались районні партійні організації. У 1930–1941 рр. у будівлі зимового палацу знаходився райком КПУ; у 1941–1944 рр. — німецький військовий шпиталь; у 1944–1949 рр. — спецшпиталь № 2686 для німецьких військовополонених. З 50-х рр. до 1969 р. будівля зимового палацу орендувалась райвиконкомом та районним комітетом народного контролю. У 1956 р. вона була взята під охорону державою і внесена до списку пам'яток архітектури. Нині в приміщенні зимового палацу знаходиться музична школа № 1 і районний архів.

Тепер що стосується світлин, які зроблені у приміщенні. Всі світлини зроблені в одному приміщенні, воно знаходиться на другому поверсі останні два вікна зліва (ФОТО – 3). Зараз там кабінет директора музичної школи. Тепер що стосується надписів.

ФОТО – 1 надпис на стіні – urlaub – відпустка, sperre – “завал” (“завал” по роботі, “завал” по службі)
ФОТО – 2 надпис не читається, але під надписом у 2013 році була знайдена картина з зображенням музикантів.
ФОТО – 3 Сучасний зовнішній вигляд будинку
ФОТО – 4 На вході до будинку надпис – Orts-Lazarett – гарнізонний лазарет

 

Ось ще трохи інфи…

1. До теми про селекційну станцію.
“Оніщенко Анна Антонівна; с. Белець Бессарабія; 2.02.1900 р.н.; одружений, учитель, працює [ ? - MarAlex] дітей – 3
Зданович [ ? - MarAlex] Валентин; Київ; 1929; син
Зданович Альфред; Київ; 1939
Зданович Адольф; Київ; 1940”
Відомо, що вона була вчителькою німецької мови у школі №4, працювала перекладачем на селекційній станції. Єдина людина про яку відомо, що була розстріляна, з тих хто працювала на селекційній станції. Коли, та за яких обставин була розстріляна німцями, невідомо. Не врятувало її навіть те, що у неї були діти з такими німецькими імена… Чи були разом з нею розстріляні діти, невідомо.
Її чоловік Григорій, майор військово-медичної служби, після повернення з фронту дорікав сусідам, що не захистили, не врятували його дружину. Чоловік начебто помер у 1949 році від передозування морфієм. За іншими даними самогубство…
(камради може у кого є інша інфа з цього приводу, напишить)

2. До POST-292
Вдалось прочитати та перекласти:
«Біла Церква
30.8.41
Gerfried Junser - Герфрид Юнсер" (напевно прізвище водія).

3. До POST – 299
Так як переклад стосується аеродрому в Гайку вирішив цю інформацію викласти у відповідному розділі: Аэродром Белая Церковь (Flugplatz Bjelaja Zerkow)

 

Вітаю!
До останнього часу шукав та думав де… але знайшов!!!! (ФОТО-1 и ФОТО-2)
На світлині видно “промзону”. Знаючи, що великих підприємств у нас в місті було не так багато, тому спочатку я думав, що на фото цеха заводу сільмаш, комори чи будівлі залізничної станції, або ці споруди знаходяться в Гайку (комори, аеродром).
Машина сфотографована поруч з міським млином №6, який знаходиться біля Греблі. Місце я помітив овалом.
“Vor dem von Russen
gesprengten der Staudamm
der Wagen von Spirk.”
„Автомобиль Шпирка перед плотиной (гребля), которую взорвали русские”.
ФОТО-1 машина біля млину №6
ФОТО-2 млин №6 загальний вигляд (початок ХХ ст.)
Доречи усі прізвища водіїв: Ліхтєнеггер, Юнсер и Шпірк австрійського походження. Можливо й австрійські частини були у Білій Церкві?!

 

По поводу австрийцев точно не знаю, а вот венгры точно были.

 

Вітаю камради!
Ось ще, вдалось дізнатися де було знято одне фото…
До POST-292

ФОТО – 1, світлина періоду окупації. Частини будинку, які можна впізнати на інших представлених фото позначив овалом.
ФОТО – 2, світлина початок ХХ ст. Торгова площа. Під №1 будинок Громадських зборів, зараз на його місці готель «Київ». Під №2 будинок в якому зараз крім крамничок розміщується БТІ.
ФОТО – 3, світлина початок ХХ ст. За сам будинок відомо, що до 1917 року в ньому розміщувались різні страхові агенції, аптека Гіршеля Радвановского, аптечні комори. З 20-х рр. до 1941 року на другому поверсі розміщувалась міська лікарня, на першому з кута, аптека, яка мала два входи з різних боків, з вул. Клубній (сучасна Л. Курбаса), та Базарній площі (сучасна Торгова площа).
До цього хочу додати ще деяку інфу…

Бургомістри м. Біла Церква:
16 липня 1941 – Іщенко П. Г. – бургомістр, до та після цього керівник комунального господарства міста.
17 (29) липня 1941 по 4.09.1941 – Вольтер Б. А.
20.09.1941 – вересень 1943 – Майківський Г. М. – бургомістр, з січня 1943 ще й райшеф Білоцерківської округи.
Вересень-жовтень 1943 – в. о. бургомістра Комчуков О. Т.
Іщенко П. Г. – бургомістр (… - …?)

Вольтер Бертольд Августович – 1894 р.н., с. Будище, Радомишльського р-ну. Київської губернії, у родині коваля. У 1917 році через хворобу звільнений від армії, мешкав у батька в Києві. Працював робітником у вагоноремонтних майстернях. У 1918 р. півроку був перекладачем при німецькій комендатурі на станції Київ-1 пасажирський. Надалі працював у Києві слюсарем та лекальником. З 1928 по зиму 1932/33 рр. працював на заводі «Точприлад».
Робота перекладачем стала підставою для арешту в грудні 1936 р. Його звинуватили в роботі на користь німців та співробітництві з німецькою розвідкою. З кримінальної справи дізнаємось: «Критикуючи радянський лад, - він розповсюджував вигадані контрреволюційні провокаційні чутки, які зводились головним чином до того, що становище СРСР нездорове та хитке». За словами самого Вольтера з ним зустрівся німецький старший лейтенант, який після кількох уточнюючих запитань, привів його до німецької комендатури, яка розташовувалась у приміщенні вокзалу. Там він був представлений коменданту барону Аувахендорфу, і його помічнику лейтенанту Шмідту, які й запропонували йому роботу перекладача при німецькій комендатурі на станції. На цій посаді він пропрацював півроку до відступу німців з Києва. [досить типово, але ж Вольтер працював поруч, у вагоноремонтних майстернях - MarAlex]
Тоді Вольтеру закинули «шкідництво» під час роботи на заводі «Точприлад». Судове засідання розпочалося із заслуховування свідків. Першою надала свідчення секретар парторганізації заводу Калач Є. С., яка заявила, що Вольтер Б. А. говорив їй, «що працює день і ніч, але не має що їсти, на заводі працював погано, за що його вигнали з роботи за прогули».[? - MarAlex] Вольтер був засуджений до позбавлення волі на три роки.
Чи відбув він повністю термін покарання і яка його подальша доля невідомо. Є вагомі підстави вважати, що саме ця особа була бургомістром міста. Збігаються ініціали, національність, вік, вільне володіння німецькою, робота в німецькій комендатурі в 1918 році, та судимість з політичних мотивів були додатковим чинниками при призначенні окупаційною владою на посаду в органи місцевого управління.
У матеріалах кримінальної справи Вольтера Б. А. є висновок прокуратури м. Києва від 02.12.1991 р. про те, що на нього розповсюджується Закон Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні». Висновок направлений його дочці Сидоровій Валентині Борисівні, яка ініціювала перегляд справи батька й проживала на той час у м. Воронежі.
У списку службовців управління бургомістра у складі 20 осіб Вольтер був затверджений наказом №1 від 29 липня 1941 р. за його підписом та скріплений печаткою ортскомендатури. У цій справі міститься рукописний лист складу управи в кількості 24 особи. Число на цьому документі не вказане, проте, навпроти прізвищ зазначених осіб стоять різні дати, які ймовірно відображають початок роботи кожного із членів управи. Навпроти прізвища Вольтера Б. А. позначено 17 липня 1941 року. Більш рання дата - 16 липня, стоїть лише навпроти прізвища Іщенка П. Г. Що збігається з показаннями на допитах начальника Білоцерківської поліції Томасевича М. В. та Вишнівського Я. О. – «Через день-два після окупації м. Біла Церква на площі відбувся загальний мітинг мешканців де й було затверджено список у міську управу…»

Майківський Григорій Миколайович 1886 р.н., українець, уродженець м. Городилів на Львівщині. Мешканець м. Біла Церква. З вересня 1941 по серпень 1943 - бургомістр м. Біла Церква. В перші дні після відступу німці з міста в січні 1944 року схоплений, безпідставно [? – MarAlex] звинувачений і засуджений на смерть. Вбитий через повішення на Торговій площі. [За іншою інформацією вбитий за м. Біла Церква у автомобілі разом з коханкою при спробі залишити місто - MarAlex]

Іщенко Петро Григорович 1882 р.н., українець, уродженець та мешканець м. Біла Церква. Бухгалтер артілі кустарів «Харчпром», Заарештований 24.10.1944 р. управлінням НКДБ Київської області “за кратковременное пребывание на должности бургомистра г. Белая Церковь”, а потім – завідувача міським відділом комунального господарства. За вироком від 25.04.1945 р. засуджений за статтею 54-1 «а» до 15 років каторжних робіт. За ухвалою трибуналу військ НКВС Української військової округи від 25.05.1945 р. покарання замінено на 10 років ув’язнення. Перебував у карагандинському таборі. Звільнений 9.09.1954 р. із заліком робочих днів. Повернувся до Білої Церкви.

 

Вітаю! Ось ще зображення цього будинку, як на POST-314. Але виділити ту частину, яка зображена на попередньому фото важко. Я вважаю, що це частина, яка закрита пам’ятником, або та яку я виділив у цьому фото.

 

Белая Церковь Собор 1941-1943 г.

Белая Церковь Возле собора 1941-1942 г.

 

Белая Церковь Жители возле церкви 1941-1943 г.

 

Белая Церковь Мельница 1941-1943 г.

 

Белая Церковь Дорожные указатели 1941-1943 г. page

 

Белая Церковь Контора (магазин?) «Carl Schlieper GmbH», 1941-1943 г.

 

Белая Церковь Военнопленные и хиви 1941-1942 г. (Bila Zerkwa Gefangene Pow Hiwis)

 

[/URL]

 

https://feldgrau.info/dokumenty/20879-belaya-tserkov-avgust-1941-g-dokumenty