Как в известном анекдоте-нет у меня больше друзей, доставая из трусов презерватив, засунутый туда предварительно женой.....пьяному.
Якщо по темі то є один випадок , який я досі пояснити не можу, нло, паранормальне, атмосферне явище, та хз.. Школярів на практику ганяли, колоски жита зрізати по пшеничному полю, щось типу того, на тому полі курган давній і могила, хлопець з сусіднього села замерз, не могила, просто хрест де це сталось., зв'язано це я ось чи ні вирішуйте самі, просто викладаю повну картину. Так от над пшеницею висів метрах в десяти згусток чогось, як хмарка, це в сонячний день, не було жодного туману, диму чи чогось такого., Розмір... Та хз, метр, може два, не скажу точно, і від нас метрів сімдесят, побачили всі, спочатку дивились, хмаринка не страшна, зацікавились, почали наближатись, воно віддалялось від нас , не швидко, трохи піднялось і зникло, ось воно було і нема.
Такой реальный мистический случай со мной произошёл, как вспомню, так вздрогну. У меня только родился сын, 2 ночи я провёл в роддоме - помогал жене, бо её кесарили, на третью ночь я пошёл домой отсыпаться, жена в больнице. И "снится" нам одновременно, как выяснилось на следующий день один и тот же сон, но это даже больше не сон, а ощущение... будто я лежу под утро на кровати, уже не сплю, проснулся, но не могу ни пошевелиться ни говорить и чётко ощущаю чье-то присутствие и ужас, настоящий ужас от которого мороз по коже и хочется, пытаешься кричать и бежать... но не можешь, потому что парализован. Делаю отчаянное усилие над собой и преодолевая немоту кричу одно слово: "Уходи!", после этого "просыпаюсь", вокруг никого нет, состояние как после обычного ночного кошмара - холодный пот и учащенный пульс, но стойкое ощущение, что это не сон. Бегу в больницу, жена говорит, что с ней произошло в точности тоже самое. С сыном все нормально, сейчас ему уже 8 лет, причём это не первый мой ребёнок, но ни до, ни после такого в моей жизни не было, уверен, что это не просто переутомление. Недавно ещё один странный семейный случай произошёл, позже расскажу, если интересно. С уважением, ПанСерж
Теж згадав випадок. Якщо бути точнішим, то таке відчував декілька раз, але особливо моторошним, і страшним був останній раз. Просинаюся, в кімнаті оглядаю стіни, вікно, картини, але відчуваю, що щось не те, якесь дивне не реальне відчуття, хочу піднятися, але не можу і починаю розуміти що це сон, я прокинувся у сні. Намагаюсь що сили струсити з себе це відчуття, провалююсь у абсолютну вязку темряву, думки працюють ясно, та з шаленною швидкісттю. Намагаюсь щосили прокинутись, хочу махати руками, совати ногами, але темрява не дає мені це зробити. Починаю відчувати сильний страх, від того що мене не має у фізичному плані, тільки вязка незкінченна темрява, і я як маленький згусток енергії. Одна тільки думка, щосили хочу прокинутися, знову намагаюсь поворушитися, покрутити головою, руками, ногами. Різко прокидаюся, переляканими очима оглядаю кімнату, сідаю на постіль, і знову це саме відчуття, це ще СОН!!. Знову провалююся в темряву, починається паніка. Я починаю розуміти, що застряг у сні, і не можу з нього вибратися, але розумію що потрібно боротися, тільки одна думка, якщо я не буду всіма силами намагатися вирватися, то залишуся тут назавжди. Роблю змогу кричати, треба кричати, крутиться в мене у голові, але не можу видати і звуку, темрява проникає мені у горло, і не дає змоги це зробити. Паніка досягла найвищої точки, я відчував що згусток мого я почало з великою швидкісттю зжиматися, ще декілька секунд і воно лусне в середину і пропаде назавжди. Я зібрав усі свої сили, я просто дуже хотів повернутися, я прокинувся від того, що різко повернув голову, як радісно було відчувати себе у нормальній реальності, тобто не у сні, те що я відчув було реальним жахом.
Після цього випадку, мені стало дуже цікаво, щож зі мною було. Я перечитав купу інформації, і зрозумів що то був неусвідомленый вихід в астрал, або ще навпаки усвідомлений сон, коли ти у ві сні розумієш, що це сон. Вже згодом, я дуже хотів знову пережити подібне, тільки спокійно без паніки, але нажаль більше цього не сталося. Почав читати про усвідомлені сни, загорівся ідеєю поексперементувати. В результаті де що почало виходити, але щоб досягнути реальних результатів, цим треба займатися постійно, і головне мати сильну віру в те що ти робиш. Я зупинився на рівні, що міг бачити усвідомлені сни, тобто бачити сон, і розуміти що це сон. Тоді можливо самому контрулювати те що тобі сниться, одним словом робити у сні, все що заманеться. Але це не завжди гарно виходило, іноді просто ти розумієш що це сон, і більше нічого. А бували випадки, що при бажанні міг літати, митьєво переноситися з однієї точки перебування в іншу. А потім щось закинув це діло, бо це не так і легко. Постійно треба, як говориться тримати себе в тонусі, потрібно вірити в це, і займатися цим постійно, тоді буде результат. Але найголовніше, що я уяснив зі всього перечитаного матеріалу, що з астралом потрібно бути дуже обережним, треба мати не аби яку силу, щоб в потрібний момент зуміти стримати все під надійним контролем.
Тож, вірити чи постійно займатися? Я коли був малий, довго не міг повірити в те, що вмію їздити на двоколісному велосипеді. Потім навчився тримати рівновагу, мені відкрутили два задні бокові колеса, я поїхав сам, з'явилася віра... Вже давно не користуюся велосипедом, але, думаю, поїхати зможу
Віра це найголовніше! Але без навику, теж далеко не вїдеш. Щоб мати хороший навик в любій справі, цією справою треба займатися постійно. Їздити на велосепеді, та керувати своїми снами, зовсім різні речі.На велосепеді і ведмеді в цирку їздять.
Не розумію, в що ви віруєте. Немає різниці, чим керувати - велосипедом, снами, життям. Алгоритм всюди однаковий - команда-дія-результат. Чи не так? А чим небезпечні керовані сни?
юквест Я багато в що вірую, але це вже інша розмова. Конкретно я писав, що для того щоб люба людина мала змогу входити в усвідомлені сни, потрібно в це вірити, особисто моя віра тут ні до чого. Так ви правильно написали, алгоритм однаковий, але речі зовсім різні, не рівняйте велосипед який є просто матеріальною річчю, та керування снами та життям. Команда-дія, є найпростіше в цьому алгоритмі, а ось результат.... Сон стає керованим, коли ви його усвідомлюєте. Не усвідомлені сни небезбечні, а практика виходу в астрал, це дві зовсім різні речі.
Так тема трішки пішла в інше русло, але особливо різниці не має, чи про НЛО говорити, чи про інші неопізнані речі, головне щоб цікаво було спілкуватися.
Я в своих снах тоже часто летаю, но это не значит что я - неопознаный летающий объект... Я уверен, что автор топика имел в виду исключительно летающие объекты, которые имеют необъяснимую (пока) природу.
Доброго усім. Кінець листопаду, 2012 рік, херячемо вже до дому, і розуміємо, що по світлому не вспіємо, ну ні як, щє тре 15 км. пішки до траси, і вже позаду кілометрів із 30, + рюкзаки, і + дощща э у морду з вітром сіє....Тре ставати і невипєндрюватися, які ми кондові мужики. Розбиваємо табору на узліссі, поки щє видно. Палатки поставили, дров натаскали, вогнище розвели. Котелок підвісили і там щось вже булькає. Що тре робити? Правильно - погомоніти про вихід, про знахідки і про життя взагалі. Спирт був! Вода теж. Розмова пішла! Нахилялися пляшка над кружками, водою запивали, котел булькав, дощ, сука, перестав. А спирт - то на голодняк кладется навіть і не помітно.... І ТУТ,прямо по нашому курсу, НА ОЧАХ у всіх, вогники трикутником випливають над лісом і шубовсть кудись в темні хмари.... при чому хмари, щє із низу якось підсвічувує... Ну поржали, ну припущення висказали... А тут знов, сука, вогні трикутноком і в хмари... І підсвічує, падло. Замислились, розлили, котла зняли (а гаряче сирим не буває), під гомін і нові розливи употрєбілі у нутрь.... Поки йшло дійство, щє два рази трикутником і в хмари, і ЩСХ, знов хмари підсвічує.... Нам вже стало на лапапам, тоб-то - воно нас не чіплає - ну і хай йде лісом... Зранку лагеря звернули, додому дочвгали, всі живі, здорові. Щож то таки літало.... Відкирив Гуглу мапсу.... Ага, виявляється ми сіли за десь за 10-11 км. виключно і прямо по курсу злітної смуги аєропорту. Літаки злітали, в них курсовий вогник на фезюляжі+2 по крилах, а хмари низько... отаке, блін, НЛО.
