мені вшистко єдно хто там що праздничкує чи ні, але не треба тягнути сюди кацапо-камуняцьке лайно. а якщо так декому неможеться без того то нах на лєйбу, там таких праздничкателей недобитих хоч греблю гати
Я батька теж сьогодні ранком привітав. Він в мене бідолаха так служив, що і мені із самого дитинства казав шо в армії ніц нема шо робить. Служив у стройбаті бо мав та й зара має проблеми із слухом, прехворів отитом в дитинстві. А сенс його служби був в тому що вони на пилорамі різали ліс на дошки. Служба була в Карелії, клімат не дуже хороший: холодно (сніг у балках лежав цілий рік), сиро, комарі, та всіляка мошкара. Частина була посеред тайги, за кілька кілометрів селище міського типу, ото й вся цивілізація. Дисципліни в них там не було ніякої, офіцери із самого ранку п'яні в дрезину, після 18 в частині навіть прапорщиків небуло. Жили в дощатих бараках, вночі було так холодно що вкривалися матрацами тих хто в нічну зміну розпиловував ліс. Іноді батько казав що від того клімата та важкої роботи бували такі моменти що сам себе питав за що його прислали сюди служити, наче ж нікого не вбив, а умови і робота як у зека. Гірші умови і ще ваща робота була тільки у групи яка валила ліс та вантажили на автомобілі. Єдиний плюс був із тої служби що батько із армії привіз три тисячі тогочасних рублів (демобілізація 1975рік), і це враховуючи те що із усіх солдатів які там служили вираховували за харчування, одяг, за баню. У 80-тих проходив військову перепідготовку то воєнкомовці сміялися із його військової спеціальності (пилорамщик) і казали що навіть і не знали що є такі військові професії, перевчили на зенітчика. То тая служба батькові снилася ше майже до самої пенсії. Казав шо сниться шо він вже отакий в роках і його знову призивають. І привозять знову туди в те Паперо. Зустрічають ті самі ахфіцери та камандіри, а він кричить я ж вже тут був, всі з нього сміються і кажуть давай йди вже в казарму переодягайся і приступай до несення служби.
Якщо справді цікаво: Щиро вітаємо всіх русофобів зі святом 23 лютого - днем перемоги Німецької Імператорської Армії над більшовицькими бандами. Німці просувалися на схід на поїздах, практично не зустрічаючи опору. Швидкість їхнього пересування обмежувалася переважно якістю доріг. 18 лютого німці захопили Двінськ (Даугавпілс), 20 - Мінськ, 21 - Полоцьк, 24 лютого - Псков, Тарту і Таллінн. Наступ здійснювався невеликими загонами, по 100-200 чоловік. Добре укріплений Двінськ був захоплений загоном 60-100 солдатів. У цей час радянський головнокомандувач Криленко оприлюднив наказ про "організацію братання" з німцями. Однак німці виявилися стійкими до "братерських обіймів". 19 лютого Раднарком телеграфував до Німеччини, що згоден на все. Однак німці кілька днів не відповідали, продовжуючи наступ. 23 лютого вранці Німеччина надала свої мирні умови, за якими Петроград мав визнати незалежність Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, України, підписати мирну угоду з Україною, демобілізувати армію, роззброїти флот і т.д. В той же день члени ЦК РСДРП (б), тобто більшовики, погодилися прийняти німецький ультиматум. Я вважаю, що кожна свідома людина пам'ятати про подвиг хоробрих німецьких солдатів та офіцерів. Спіть спокійно, панове. Русофобія в надійних руках.
Осьо в мене було свято))Ранок самого стрьомного дня)))15 січня 2015 року,моя мармиза у балаклаві,позаду усіх(тобто ближче до ворога)))))
ВИ СПРАВДІ ВВАЖАЕТЕ ЩО МЕНІ З ТОГО ЛАЙНА ЩО Я ПЕРЕЖИВ ЩЕ ПОТРІБНІ ВИСНОВКИ І ВИ ВПЕВНЕННІ В ТОМУ ЩО МОЖЕТЕ ПІДКАЗАТИ МЕНІ ЯК ЖИТИ.
- в умілих руках нею і нохтії стригти можнА,, ото тіко один Жекічан другому каже Ня - Ня - Няяя - Ня.., це тіпа по їхньому,,-(ото тіко не вирони,бо буде срака)
Так то воно так, але побили гандони вже не москальскі . Люди залишаюсьтся людьми в незалежності від віросповідання правих чи лівих, білих чи червоних.
