шкода людину. якби гарний сохран мендалії то за неї можна було б грубі гроші отримати а так лише по ціні брухту, 11 гривень за грам.
ну так цеж найпервіша справа. а раптом фуфло підсунуть замість справжньої мендалії та і срібло так само як і золото потребує уваги та поваги, як не крути а грошів коштує. шкода що зрідка трапляється тілько. от якби стан нормальний до того малого номера то можна було б нормальні гроші отримати. а так тілько на брухт здати або переплавити та зробити собі якогось сувеніра, чи блешню
Діти це щастя. А то, що тиск 180, захрипли і око смикається - це ж дурниця. Це ж від щастя! Мій братик сказав, що боїться спати один. Я втішив його тим, що він не самотній: тому що під його ліжком живе монстр, а в шафі - бабай. Сидять двоє голих малих ( хлопчик і дівчинка ) і говорять між собою: хлопчик: Ухти! дай подивлюсь! дівчинка: Дивись. А дай помацаю!!! хлопчик: АГА!!! СОБІ ВІДІРВАЛА І МЕНІ ХОЧЕШ?!!
та в тебе зара інший клопіт то я вже і не став тебе турбувати. потім як повернешся побалакаємо. хоча можна і зара якщо є бажання в тебе
Я бачив ті бідолашні залишки медалі. Для чого в тій ситуації встановлювати номер? Медаль, схоже, діти під час гри використовували, як биток. Тому без вушка та знищена. Шукати чия вона була? Яка різниця?
Щирі співчуття, камраде. То є важко - відчути та стати "старшим" у родині. Зазвичай - то є доля молодших дітей. У цьому сенсі - молодшому брату геть не заздрю. В мя подібне було, тільки не на стільки жорстке. Померла тітки-сестра-через-маму-тітки, вона мені якась-там-тітка у геть складному "коліні" (камсамол, індустріалізація, та інше неподобство ... єдина людина з рідні, яка на це "повелась", відповідно - вся інша рідня майже припинила з нею спілкування, як в силу принципової позиції, так і в силу майже зниклих родинних зв'язків - бо ж бандерівці ми тут всі ...). Ота тітка, на сконі своїх років (чоловік помер, дітей в них не було) згадала, що колись-дуже-давно (як у казці) бачила мене дітлахом безштанним, та я їй сподобався. Тому написала заповіт - на мене. Її мотивація най лишиться за межами оповідання. Про заповіт взнав після її смерті та поховання. То була майже середина 90-х. Скорочений зміст подальшого оповідання: всі формальні "процедури" по спадку (це - із наявністю заповіту) стали мало не вдвічі "по копійці" від вартості спадку. Суто заради - привести у відповідність до Закону спадок, який не знайома мені людина чомусь мені заповіла, та який мені ні для чого. Навів цей приклад з міркувань, що всі ми там будемо, і це оптимізму не додає, однак бувають несподіванки.
Тут наступне: якщо є загублена нагорода, і людина хоче передати її нащадкам, то номер можна подивитися і вирішити все те. Ось, наприклад, тема: https://reibert.info/threads/najden...-v-poiske-rodstvennikov.917423/#post-10508104 Але інколи буває й інакше. Це один з камрадів знайшов медаль, і пропонував родичам її забрати (безкоштовно):
тю. кому воно потрібно? якби гарний стан то спродати а так брухт брухтом. нема чого і мізки морочити з цього приводу
Там "сталінка" була (типу "барак" у стилі "два поверхи, крепкі стіни, сралін-крут для работяг" на два поверхи, то типова конструкція, бачив їх і у Харкові, і у Донецьку, і у Нововолинську, пам'ятаєте такі?)
Так, в Нововолинську ними забудовано весь центр. Виглядають пристойніше, ніж такі самі, але під Ленінградом. Вони в мене там викликали депресію, ще й дико пофарбовані в брудно-рожевий колір.
саме цікаве що одні і ті самі будинки, побудовані по одному проекту мається на увазі, в нас виглядають якось веселіше ніж там. там усе якесь депресивно тужливе. і кольори в які фарбують будинки якісь бурі хоча спочатку повинні були бути жовтими, рожевими, салатовими але щось пішло не так з самого початку. мабуть таки там земля заражена кацапізмом до такої міри що воно накладає відбиток на усе що там є, будь то природа, будинки, тощо
Доброго ранку панове!-3,трусить дрібний сніг,льодок притрусило,йшов світло гасить і чуть не розлігся,-весна такиж да
В7 доброго ранку ! На дворі весна трохи приспалась, +1 та сонця нема -((( Вчора вирвався на пару годин напокопати, але поля мовчали, хоч і були прохідними -((( Напевно, скіфи замують та ще не повилазили -))) Отже, ранкова кава та до рибних справ !!!
йой так брр вийшов в майстерню буржуйку розтопив і замерз, руки сцук знов сині. нє все настраждавсь емігрірую до пана Грудня.
