Я вже скоро як рік живу самітником, майже затвірником, бо у місто виходжу/виїжджаю рідко. У квітні пішов із сімї, не до когось, а просто на вулицю, синок (9 років йому тоді було, зараз вже десять) залишився з колишньою, бо вона його мати й у неї є житло. Близьких родичів у даному місті в мене теж майже нема. Іноді звісно самотність душить, апатія та депресія теж завжди десь поруч ходять-бродять, але тримаюсь. Живу й у прямому й у переносному сенсі на роботі, занурююсь в неї з головою. Влітку намагався виходити в міський парк, по кафе волочився восени, знайомився, але нормальну дівчину собі так й не знайшов, на сайті знайомств теж активну діяльність розвивав, але все марно...Але головне не піддаватись розпачу, не впадати у відчай. Можливо цей час саме й виділений долею для якихось важливих подій та звершень - тому я максимально намагаюсь реалізуватись - започаткував свою компанію, також я зараз в процесі створення двох громадських організацій...ну звісно облаштування побуту теж дуже витягло грошей, а другу половинку звичайно б теж не завадило...але якщо її нема й взяти ніде що ж тепер не жити...потрібно жити...життя воно таке...ніхто не обіцяв, що буде легко...зате мої нерви увечері компостувати нікому, до того ж я закупив вдосталь спортивного приладдя, займаюсь своїм фізичним станом активно, до того ж переглянув харчування,харчуюсь правильно, є суттєві позитивні результати...по суті мій уход із сімї виявилось у якомусь сенсі моїм спасінням й фізичним й психологічним й соціальним...у всьому потрібно знаходити якийсь позитив...Вибачте, якщо багато букОФФ, самотність знову на міСК тисне...
Майже схода ситуація, теж купив гантели, у качків навіть є таке прислів"я - "Зламали душу-ремонтуй тіло!"
звонил камрад я со слезами начал общение закончил смехом и улыбкой резюме - звоните, общайтесь, спорьте, соглашайтесь со своими камрадами, девушками, жёнами и просто ближними желаю всем добра и да пребудут с вами силы, друзья
"Но продуман распорядок действий, И неотвратим конец пути. Я один, все тонет в фарисействе. Жизнь прожить — не поле перейти."
Было такое... В этот период важно переосмыслить всю свою жизнь, и идти дальше, с высоко поднятой головой. Причём строго по курвиметру. С ув.
такая засада. жил в семье, иногда чувствовал себя очень одиноким. живу один - наслаждаюсь жизнью ))) что я делаю не так ? пс да, барьішню ищу, но, уже не уверен, что для совместного проживания. для встреч да, но на большее - уже вряд ли )))))
в заевшейся Британии создано министерство одиночества. ну а нас ..да как у нас ..нестрымни покращання наступают на нас беспощадно.