Поисковые работы в окрестностях Канева на Черкащине

В інтернеті є і інші, менш оптимістичні статті. А ще там пишуть, що і тягачі "Комсомолець", і бронеавтомобілі Ба-10, і танки КВ також використовувались до кінця війни. І це щира правда. Питання тільки у тому де саме, коли саме, і в яких кількостях...

 

Не знаю, чи й іншим пошуковцям під час робіт на місцях боїв Другої світової хочеться виявити бійця-земляка, але мені хочеться. І цьогоріч мої надії майже справдились. Один з бійців виявлених нами нещодавно під Бобрицею Канівського району виявився мешканцем с.Боровикове тоді Вільшанського, а тепер Звенигородського району. Прізвище його досить рідкісне, але не для сіл Боровикове та Шевченкове. Ще один з ідентифікованих також не дуже здалеку – з с.Кадомка Кагарлицького району Київської області. Саме цікаве, що навесні 2014-го року я був у тому селі, підписував папери на ексгумацію останків загиблих німецьких військовослужбовців з кладовища біля сільської церкви. До речі, яскравий приклад прояву справжньої християнської моралі – самі повідомили і ніхто не вимагав квартир та машин. І тоді ми ще, пам’ятаю, у сільській раді й балакали, що і сельчан багато не повернулося додому. І ось маєш, на одного буде менше. І зверніть увагу – як і у минулому році – усі земляки. Решта записок з особистих розпізнавальних знаків була написана чорнилами, та і збереглася набагато гірше, тож робота експерта триває.

 

У п'ятницю останки Димерця Захарка Даниловича було поховано з усіма почестями на сільському кладовищі с.Юркове, біля могили його дружини Ганни. На церемонії були присутні родичі та односельчани загиблого, голова Звенигородської райдержадміністрації, сільський голова с.Боровикове та інші небайдужі люди. Не було, щоправда, голови районної організації ветеранів. Нашу салютну групу забезпечив необхідними засобами директор Військового музею в с.Шампань Олег Бойко, який особисто і керував нею. Приємно вразило, що майже всі учасники ледве стримували емоції - черговий раз відчули, що займаємось потрібною справою. Останки іншого ідентифікованого загиблого, мешканця с.Кадомки Кагарлицького району Київської області Омельченка Григорія Пилиповича плануємо поховати у середу, 20 грудня.

 

Останки ще одного загиблого героя ми повернули учора додому. Донедавна, мешканець с.Кадомки Кагарлицького району Київської області Омельченко Григорій Пилипович рахувався зниклим безвісти, але його останки на початку грудня цього року ми виявили між м.Каневом та с.Бобрицею Канівського району Черкаської області. Як виявилося, він героїчно загинув у серпні далекого 1941-го року усього за кількадесят кілометрів від рідної домівки.
У ході досліджень було встановлено, що загинув він під час артилерійського обстрілу, вражений осколком у голову. Не дивлячись на те, що поховання було пошкоджене глибокою оранкою, також було встановлено, що верхню частину скелету хтось перекопав задовго до нас. Причина перекопування стала нам зрозуміла, коли у заповненні ями почали траплятися металеві деталі приклада трилінійної гвинтівки Мосіна. Очевидно, після вибуху окоп накрило грунтом, тому гвинтівку не помітили місцеві жителі, що прикопували тіла після боїв. Але відносно тонкий шар грунту не став на заваді сучасним мародерам.
Якимось дивом копачі не зачепили нижню частину скелету, тому особистий розпізнавальний знак загиблого лишився на місці і був неушкодженим. Записка в ньому збереглася добре і була заповнена олівцем, тому на ідентифікацію багато часу не пішло.
Родичі загиблого та сільська рада організували церемонію поховання, і останки було захоронено біля могили однієї з доньок. Як повідомили родичі, усього Григорій Омельченко мав сімох дітей, четверо з яких дожили до поважного віку.
Наразі переважна більшість родичів проживають за межами села. Але ні відстань, ні сильний снігопад не стали на заваді. В момент поховання, навіть вийшло сонце, немов благословивши своїм промінням це дійство.
Як і всюди, односельці загиблого згадували і решту своїх земляків, що не повернулися з тієї війни. Як завжди, ми запевнили їх, що не зупиними роботи, аж поки не буде поховано останнього солдата тієї війни.

 

Святое дело делаете , ув. АлексгоР
Склоняю перед Вами голову .
Еще один солдат , с Вашей помощью , похоронен по людски . Вот только теперь война для него закончилась .
А сколько их , неизвестных бедолаг , еще лежит в сырой земле ...

 

Спасибо на добром слове! Спасибо и всем тем, кто нам помогает. А солдат в полях лежит еще очень и очень много. Власти, да и простые люди даже не представляют сколько. До всех пока руки не доходят. Я уже три года не могу собраться выехать на места боев по 1941-му на Корсуньщине. А плуги сельскохозяйственной техники и любители "выдернуть "треху" и-под костяка" оставляют нам меньше шансов на обнаружение и идентификацию. Но вот благодаря таким случаям, когда хороним бойца погибшего в нескольких десятках километров от дома, сознание местных жителей начинает потихоньку пробуждаться. Ведь они понимают, что и их безвести пропавший дед может лежать где-то рядом.

 

Все правильно. І були такі,які їхали в сусідню область ,копали,і привозили на перепоховання в свою місцевість. Є такі,які не роблять свою роботу, в своїй області і їдуть займатися пошуком,в сусідню,бо так треба і в них є " криша"Є різне. А є,навпаки. " Чорні",як люблять називати тих,хто поза офіціалами,допамагають з інформацією.