Питання по печатці та обручці,обручка виявляється дві одна в другу вставлена,таке хтось бачив?? Печатка люмінь,це що нємчура чи зекпром??
Вітаю панство зі святою неділенькою! Швидше все копайте, бо я у Ваші краї передав свою Терру, то скоро буде там місячна поверхня. Але ж заважатиме, і глюки ловитиме.
Спочатку треба взнати, чи не подохла ота корівка, котра прибитою біля розкопаного гнізда лишилася _)))
Витаю копарикив.Повернувся из покапух.Спочатку рився на хуиарке,потим позвонив товариш и розповив шо поручь черняхи жили. Пидняв жетона врэменного правительства.По середени Свобода ,з одного краю кузнец,з иншого солдат. потим перебрався до черняхив.Земля чорна як думки пана К стосовно кацапив,обмазки и черепкив купа,знайшов трохи мэталопластики,з грошима у пращурив були проблеми...... До речи хто пидкаже це кокарда чи гудзик?
Покищо не вирішив А дарма,на 4.0 лупить на ура,часом буває не віриш що там шось є,але лопата доводить шо дуська не бреше Ану ведіть себе хорошо,бо доведеться ноута вашого вилучить
А я оце думаю, мабуть оцей візьму: https://lopata.com.ua/gruntovye_metalloiskateli/Minelab_GPX_4800.html Адже, пан К. на мене клуню таки переписав.
Ну, це вже коли Ви на мене свою клуню перепишете. Мене інше цікавить: а чому ніхто не попередив тут, що День Народження в пана Суєра? Я мало не пропустив, добре, що тему побачив.
так воно й пойнятно шо на лунній поверхні - он вже всі дерева покосили невдалими приборами , тепер до дубів добрались аби трощити недобичливі емдехи .. так доки всі пошукові прилади перепробуєте - то точно місячна пустеля й буде . А шо , прошупана , з девусом зробили коли він Вас "запікав" вусмерть - теж об дуба ?...
консерватор визиваю тебе Сусіда оте посилання шо ти давав тором відкрилося, може вже й є у тебе та інформація але продублюю на всяк випадок: Григор’єв (Григоріїв) Микола (Матвій) XX ст. → Російська імперія → Військо Григор’єв (Григоріїв) Микола (Матвій) Олександрович; за різними джерелами, справжнє імя — Никифор (Ничипор) Олександрович Серветник; р. нар. — 1884, с. Заставля (передмістя м. Дунаївці) Ново-Ушицького пов. Подільської губ., тепер Хмельницької обл., за ін. відомостями, р. нар. — 1888, с. Верблюжка Херсонської губ., тепер село Новгородківського р-ну Кіровоградської обл. — загинув 27.07.1919, с. Сентове, тепер с. Родниківка Олександрівського р-ну Кіровоградської обл.) — військовий діяч, повстанський отаман (з серпня 1918), командир Херсонської дивізії Армії УНР, полковник Армії Української Держави (1918), головний отаман Херсонщини і Таврії (1919). Закінчив державну двокласну школу в с. Нова Ушиця. Учасник російсько-японської війни (у складі козачої кавалерії). Після війни служив у поліції м. Проскурова. З початком Першої світової війни пішов до армії добровольцем — прапорщик 56-го піхотного полку (1914), штабс-капітан 58-го Празького піхотного полку російської армії (Бердичів, 1917). За військові заслуги у боях відзначений Георгіївським хрестом. Активний учасник українізації частин російської армії. У 1917 р. сформував і очолив український ударний полк, який підпорядкував С. Петлюрі. У 1918 р., за Гетьманату П. Скоропадського, служив у Збройних Силах Української Держави — полковник. З другої половини 1918 р. перейшов на бік Симона Петлюри, готував заколот проти гетьмана П. Скоропадського на півдні України. В листопаді 1918 р., об’єднавши під своїм командуванням численні повстанські загони, передав їх у розпорядження Директорії УНР. Ведучи боротьбу проти білогвардійських військ, повстанська армія (бл. 20 тис. чоловік) під його командуванням у грудні 1918 р. зайняла м. Миколаїв і продовжила наступ у напрямку на Херсонщину і частково — Катеринославщину, відзначившись при цьому численними погромами. На цих територіях було оголошено владу Директорії. 18 лютого 1919 р., після відступу військ Директорії УНР з Києва, Григор’єв розпочав переговори з більшовицьким урядом України і перейшов на бік радянської влади. Наприкінці лютого очолив 1-шу Задніпровську стрілецьку бригаду Червоної армії. З квітня 1919 р. — командир 6-ї Української радянської дивізії. Провів операцію по визволенню півдня України від військ Антанти, здобувши у березні Херсон, а згодом і Одесу. За взяття Одеси нагороджений найвищою тодішньою радянською нагородою — орденом Червоного Прапора, який йому вручив особисто Володимир Антонов-Овсієнко. Протестуючи проти політики радянської влади щодо українського селянства, 7 травня 1919 р. в м. Єлисаветград (нині Кіровоград) Григор’єв вирішив підняти антибільшовицьке повстання. Наступного дня він звернувся з універсалом «До українського народу», в якому закликав до боротьби проти російських продзагонів і комісарів НК (рос. — ЧК) та створення рад без більшовиків, «за утвердження справжньої демократичної радянської влади». Причинами повстання послужили продрозверстка, насильницьке насадження радгоспів, монополізація державної влади більшовиками, масові каральні заходи щодо селянства. 9 травня повстанська армія розпочала наступ від району Знам’янки — Олександрії — Куцівки на Катеринослав і Єлисаветград. 10 травня загони повстанців здобули Черкаси, 11-го — Золотоношу, 12-го — Кременчук. Григор’єв вирішив швидким маршем пройти Лівобережну Україну і оволодіти Харковом. Проте його подальшим успіхам перешкодили амбіції деяких керівників повстанських загонів, що не дозволило йому об’єднати всі антибільшовицькі сили. Наприкінці травня проти повстанців було кинуто добірні більшовицькі військові частини під командуванням К. Ворошилова і О. Пархоменка, які зупинили наступ. Після ряду кровопролитних боїв на Полтавщині Григор’єв зі своїми військами змушений був відійти на Херсонщину. Влітку 1919 р. війська Григорєва з’єднались із загонами Нестора Махна і домовились про спільні військові дії проти більшовиків, петлюрівців і білогвардійців; самого Григор’єва було обрано командиром об’єднаної армії, а Н. Махна — головою реввійськради. Одночасно Григор’єв вів таємні переговори з генералом А. Денікіним (за версією Петра Аршинова, денікінських емісарів піймали і стратили). Це стало відомо Н. Махну, який вирішив позбутися Григор’єва. 25 липня 1919 р. Махно з Григор’євим зустрілися в с. Оситняжка і домовилися через день провести мітинг в с. Сентове. 27 липня 1919 р. у Сентовому за кілька хвилин до мітингу у приміщенні сільскої ради Григор’єв був звинувачений у погромах ординарцем Махна Чубенком і разом із більшістю членів його штабу розстріляний. Похований у м. Олександрія (нині Кіровоградської обл.). Могила не збереглася. ПОСИЛАННЯ: Енциклопедія історії України. — Т. 2. — К., Наукова думка. — 2004. — С. 198—199; Енциклопедія сучасної України. — Т. 6. — К.: ВАТ Поліграфкнига, — 200. — С. 433; Історія України // Енциклопедичний довідник. — К.: Генеза, 1008. — С. 275—276. Григор’єв (Григоріїв) Микола (Матвій) Військовий діяч, повстанський отаман, полковник Армії Української Держави, головний отаман Херсонщини і Таврії 1884—27.07.1919
та я ж писав що витяг з кеша інфу. там нічого немає цікавого. все те є і на інших сайтах. але все єдно дякую
Якщо хочете викликати, то перед позивним треба ставити штрудель. Отак: @консерватор Ви, схоже, аж занадто багато уваги придаєте питанням конспірації. А за цікавий допис дякую.
Слухай, а не може бути помилки в енциклопедії? Його вбили в Сентовому (нині Родниківка) Олександрівського району (до речі, вбив також улюблений тобою Нестор. То ти вже визначся, хто з них тобі ближчий?). До Олександрії доволі далеко, хто і для чого його б туди возив, і лісу там немає. А до Олександрівки близько (30 км. по прямій), і ліс є.
ти мене з моїм сусідом поплутав, то він махна обожнює а для мене той махно лише зрадник бо окупантам постійно прислужував тож для мене махно лише камуняцький посіпака
По ПСВ подібні проскакують,люмінтєві і з хрестиком,різні варіанти. У вас версія 4.0,хто вам прошивав чи таку купили,В мене ще стара 2.0 і легка версія наушники з катушкою.Хотів би теж нову версію перешити,ільки я не по тому.
Може і переплутав. Але, судячи з допису, Григор"єв теж з рук Антонова-Овсієнка комуністичні ордени брати не гидував. То як думаєш? Ти погугли, що є за ту останню поїздку. Там же зустрілися і домовилися в Оситняжці, щоб через два дні їхати до Сентово. Значить, ці два дні Григор"єв був десь неподалік. Тобто, ситуація могла розвиватися так: Григор"єв зі своїми людьми були в Олександрівці, в лісі, а Махно в іншому боці, домовилися про зустріч в Сентово, де і вбили.Люди Григор"єва забрали тіло, і повезли до свого табору. Там же і поховали. А потім закралася помилка щодо місця Олександрівка-Олександрія. От ти і сліпаєш, ліс шукаючи.
До речі, зустріч напередодні в Оситняжці побічно вказує на користь цього лісу, і цієї Олександрівки, бо сюди ближче: Подивися іще тут стару карту, чи був він. І як одна та інша Олександрівки називалися в 1919 році.
