Мова тут іде не про окремих осіб, а саме про формування. Поки що можу згадати про бригаду Асано з російських білоемігрантів у складі Японської Імператорської Армії, точніше формально у складі Армії Маньчжоу-Го (яка сама фактично була залежною від ЯІА), а також про Українсько-Хорватський Легіон в НДХ.
Ще можна згадати формування у складі збройних сил Румунії. До речі, у сусідній теммі вони давно згадувалися, але якось були не дуже помітними на тлі окремих біографій окремих осіб (багато з яких, до речі були повноціннии громадянами РУмунії, а не іноземними добровольцями". Отже: Легіон ПуМа Чорноморський легіон Ескадрилья Буг козачі частини в армії Румунії...
Акож у складі збройних сил Фінляндії існувала Російська Народна Армія з білоемігрантів. Щоправда, про її діяльність більше відомо під час радянсько-фінської Зимової війни 1939-1940 ніж під час ДСВ. Але для фінів це були етапи тої самої одної війни.
Козачі частини були також у складі італійської армії. Напр., козацький дивізіон у складі кавалерійського полку "Савойя", а пізніше уланського полку "Навара". А в африканських колоніях діяли туземні війска з лівійців, ефіопів, сомалійців тощо - т.зв. аскарі і дубати, офіційно відомі як "Королівський корпус колоніальних військ". На Балканах були також створені т.зв. "Римські легіони" з аромунів. А з албанців були сформвані - військове з"єднання "Скандербег" (не плутати з одноіменною дивізією СС) при 14 італійському армійському корпусі, Албанська фашистська міліція, що стала місцевим підрозділом італійських чорнорубашечників, а також вулнетарі - добровольчі загони косівських албанців. В Чорногорії були сформована Ловченська бригада, а в італійській частині Словенії - Словенський легіон, Легіон Смерті та Добровольча анткомуністична міліція, а в Санджаку - Мусульманська міліція (легіон, гвардія) Санджак.
Коли Болгарія приєднала югославську Македонію, то була створена т.зв. "Охрана" - мілітаризована структура з місцевих жителів Македонії.
Крім бригади Асано можна згадати такі одиниці сформовані японцями. "Російський воїнський загін", що був тісно пов"язаний з все тою ж бригадою Асано.Диверсійні загони з росіян при Муданзянській військовій місії. Загін Сахалянської ЯВМ теж з росіян. Козачі кавалерійські загони з забайкальських козаків, відомі як "Пешковські загони" по імені отамана Пешкова. Т.зв. "тайгові загони" з нанайців, орочен та інших корінних жителів Сибіру та Далекого Сходу. Розвідувальний загін №377 "Облако-900" в Харбіні. Частина з них, як і бригада Асано, могли формально належати до Армії Маньчжоу-Го, але фактично всі вони (як і Асано) повністю контролювалися безпосередньо японцями, зокрема Квантунською Армією. Армію Маньчжоу-Го, між іншим, саму можна розглядати як фактично підрозділ Квантунської Армії. А ще до складу Квантунської Армії входила внутрішньо-монгольська армія "Менцзян" (у складі якої в свою чергу знаходилися "Велика ханьська справедлива армія" та "військо Чахар"). Крім того, частиною Японської Імператорської Армії були дивізія "Азад Хінд" (або Індійська Національна Армія) та бірманське формування "АНБ".
А безпосередньо у самому Китаї існували такі формування як "китайська допоміжна армія Японської імператорської армії" та "Китайський миротворчий корпус".
Також в Армії Маньчжоу-Го існували спеціальні сили "Гандо", складені з етнічних корейців Маньчжурії. Але вони фактично контролювалися знову ж таки безпосередньо самими японцями з КВантунської армії.
Щодо НДХ, то окрім вже згаданого Хорватсько-Українського легіону також був створений 1-й Український полк отамана Панькова. Дещо пізніше від італійців до хорватів була передана мусульманська міліція Санджаку. Можна ще згадати легіон Хаджиефендича і легіон Хаски, але вони хоч і були утворені окремо від загальнохорватських сил, та складалися з босняків, що були повноправними громадянами НДХ і вважалися хорватами ісламського віросповідання, а тому вважати їх іноземними формуваннями було б не зовсім вірно.
Крім вищезгаданих з'єднань, у складі італійських збройних сил можна згадати ще козацьку групу "Кампелло" при 8-й італійській армії, Хорватський легіон у розмірі бригади, грецькі та італо-болгарскі (македонські) частини, мальтійский центр "G", арабський центр "А", індійське з'єднання "Азад Хіндостан" (не плутати з німецькими та японськими відповідниками, відомий також як центр "І"), туніський центр "Т" (з арабів та італійців Тунісу - туніські італійці були французькими, а не італійськими громадянами). Також у складі італійської армії було німецьке моторизоване з'єднання у східно-африканській компанії 1940-1941 (sic!)
Слід також додати, що значна частина цих іноземних формувань у складі італійської арміі була об'єднана в Угруповання Військових Центрів або Угруповання "Інврея", пізніше також відоме як Угруповання "Фречче Россе" ("Червоні Стріли").
У Фінляндії під час війни продовження було також сформовано Шведський добровольчий батальйон Ханко, а пізніше шведську добровольчу роту у складі 13 піхотного полку. До речі, значна частина шведських добровольців вже воювала на боці Фінляндії ще під час Зимової війни у складі Шведського добровольчого корпусу. Також було сформовано естонський 200-й піхотний полк. Крім того, є думка, що естонське формування Ерна спочатку підпорядковувалося Фінським ЗС, і лише пізніше перепірядкувалося німецькому абверу.
Також у складі фінських ЗС було створено т.зв. "Споріднений батальйон" з громадян СРСР, що були етнічними карелами, іжорцями, вепсами та іншими представниками народностей фінської групи
Щодо вішістськогї Французької Держави, то як і в інші періоди історії Франції добровольці з інших країн служили в Іноземному Легіоні. Щоправда, Легіон розколовся. Частина присягнула уряду Віші, а частина перейшла на бік "Вільної Франції" де Голля. Причому цікаво, що під час Сирійсько-ліванської кампанії влітку 1941 легіонери воювали один проти одного з різних боків фронту. Зокрема, Легіонери 6 іноземного піхотного полку були на боці Осі, а 13 напівбригада - на боці союзників.
Окрім Іноземного Легіону у Франції були також колоніальні війська. За часів Французької Держави Віші вони поділялися на дві великі групи - Армія Африки та Армія Леванту. Армія Африки складалася з алжирських,туніських та мароканських тіральєрів, гумьєрів, спагів, зуавів, аскарісів, сахарських мегаристів, шасерів та африканської легкої піхоти. Досить значну частку цих військ складали не лише місцеві тубільці, а й французькі колоністи. Армія Африки контролювала лише війська Північної Африки. Колоніальні війська Тропічної Африки, зокрема, сенегальські, сомалійські та малагасійські тиральєри - залишилися незалежними одиницями
Монголы, бойцы кавалерийской дивизии Армии Внутренней Монголии, воевавшей на стороне Императорской Армии Японии
