"...В армии, я как-то лежал в госпитале и в этом уфимском учреждении для солдатиков, работал дворником спившийся врач. Помню, что звали его Эдгард. Он был в возрасте, курил трубку и обладал просто энциклопедическими знаниями практически во всех областях. И, главное, это был великолепный рассказчик замечательных историй, коих у него было неимоверное количество. Однажды, мы перетаскивали на улице небольшие ящички - в госпитале все выздоравливающие и легко больные работали. И из одного ящика, через щель, полученную при небрежной разгрузке, посыпались подшипники. Эдгард взял один из них, надел на палец и покрутил. И последовала история, как его преподаватель московского мединститута, фронтовой врач с огромным стажем, участвовал в эвакуации психиатрической лечебницы в начале войны откуда-то с Украины на Восток. Понятно, война. Все кругом грохочет, немцы уже рядом и самолеты утюжат отступающих чуть ли ни через каждые пять минут. Психи боятся, цепляются за все и вытащить их из палат к машинам невозможно. И тогда врач-преподаватель увидел впопыхах оставленный кем-то ящик. В котором находились подшипники. И вот он быстро раздал подшипники психбольным, одел им на пальцы и показал как их надо крутить. Умственно больные люди просто были заворожены действом и легко позволяли себя вести и садить в машины. Эдгард говорил, что его преподаватель - тот самый врач, впоследствии описал в научной работе этот эксперимент, показывая, что идиотам необходимо в некоторых случаях замыкать, зацикливать сознание, дабы голова не рожала другие мысли, приводящие к неожиданным действиям. И вот хожу я сейчас по улицам и вижу эти самые "завораживатели" - спиннеры в руках почти всех деток. Вспоминаю ту историю с отвлечением идиотов. И как-то мне не по себе..." (с)
Осьо і все, що є. Аляска, металобрухт .... дурня то все. Докі телефон/інтернет/вконтактнуті не вимкнули. Нехай вже швидше "чебурнет" свій москалі запроваджують тим істотам. Хоч менше в нас смердіти буде.
Хочь і зовсім не про росію,але... Наткнувся у Мордокнизі(Фейсбук) на пост Антіна Мухарського Привид "Малоросії" блукає Україною... Якщо добре придивитися — він усюди Основна ознака малоросійства — байдужість, неосвіченість, ну і російська мова. Мільйони байдужих, погано освічених гібридизованих українців, яких і українцями назвати складно, бо ні те ні се "а какая разніца, на каком язикє разговарівать", "да, я рускагаварящій адєсіт, і шо?", "а пасматрітє, как в Швейцарії і Канадє", "а чєго ето ущємляются мои законниє права?" - все це реальний електорат майбутнього Захарченка, що легко може матеріалізуватися в образі якогось Рабіновіча, Мураєва чи Бойко. Ба, навіть мова не тільки про люмпен. А ще й про новоспечену так звану "українську буржуазію " і чиновництво будь-яких рангів. Хоча і ці категорії населення важко назвати "українськими". Бо саме українська буржуазія у нас майже відсутня як факт. А 90 відсотків чиновників середньої і вищої ланок орієнтовані на радянсько-російську культурну матрицю із широким спектром проявів, починаючи від цитування фільмів Гайдая і "про Штірліца", і закінчуючи не вщухаючим захопленням російським шансоном і гуртом "Гриби". Тиждень тому ми мандрували центральною Україною. Майже в усіх закладах харчування та в готелях - "Здравствуйтє, чєм я могу бить вам полєзєн?" "Ви українською говорите?" "Ну да, но нє очєнь..., я нє люблю еті мовниє дєла, коториє нас раздєляют.., у нас єсть дєвочка с Тєрнополя, но она на другой смєнє, щас позову адміністратора.". Черкаси, Полтава, Суми, Конотоп.... Та що й казати у самому Львові ще п"ять років тому такого не було, щоб: "Здравствуйтє, чєм я могу бить вам полєзєн?" А тепер трапляється все частіше. Можете скільки завгодно сміятися над заявою Захарченка, як у 1919-му році сміялася місцева "еліта" у ситому Києві над голодною і озвірілою армією червоних упирів, що валила зі сходу. Але упирі не знають слів "цивілізація", "культура", "правила та етикет". Тому, гаспада-малороси і "рускоговорящєє насєлєніє", вони прийдуть по ваші квартири, по ваші ресторани і заводи, по ваші бутіки, і бензоколонки. Прийдуть до Харкова, Одеси, Запоріжжя, Херсона і Миколаєва, як прийшли колись за тими, хто кричав "русскій мір, пріді!". Я прекрасно пам"ятаю, як в середині 2000-х, сміялися наді мною донецькі менеджери з організації масових свят, коли я намагався заговорити на концертах українською мовою, або питав: "чому ви не запрошуєте україномовних виконавців, а все більше з Росії". "Патаму что тут всє гаварят на русском". Тепер, зустрічаючи їх у Києві, я навіть не задаю питань. Вони самі підходять до мене із словами: "Ти знаєш, а у мєня квартіру отжалі. Да-а-а-а, ето только тєпєрь я панімаю, что надо било вкладивать дєньгі в українізацию Донбаса. Тогда би всьо било как било.... Вєдь за один гонорар Бейонсе можна было сдєлать по двадцать концертов Скріпкі ілі "Океана Ельзи"." Проект "рускій мір" - закінчився. Тепер починається проект "малоросія". А оскільки ідейних малоросів яким "всьо-равно на каком язикє гаваріть" у нас набагато більше ніж ідейних "рускомірскіх", то я не виключаю, що через абсолютно бездарну гуманітарну і культурну політику нашого нинішнього керівництва, кордон "Малоросії" буде розширено до меж, де переважна більшість гібридного малоросійства "разгаваріваєт на общєпанятном". В цьому місці хочеться кричати — ЄДИНИМ МАРКЕРОМ УКРАЇНСТВА — Є МОВА!!! Закон про 100% української в українських теле і радіоефірах, вся преса, сфера обслуговування, не кажу вже про освіту і держустанови, підтримка кінематографу і книговидання — все це найпотужніша зброя проти тотального малоросійства, яке шириться і буяє вже не від Сяну до Дону, а від Харкова і Одеси до Тернополя і Львова. Територія України невпинно звужується з кожним днем абсолютної державної імпотенції в питаннях гуманітарної і мовної політики. І я зовсім не виключаю, що завтра і я прокинуся в справжній "Малоросії" знову поруч з "дєдивоєвалі", олімпійським мішкою, славнозвісним "бояришніком" і піснями гурту "Рукі ввєрх". Хоча, чому прокинуся? Я, схоже вже і так тут живу. Бо он у розчахнуте вікно з автівки наших нових поліціянтів гучно долинає: "Туц-туц-туц-туц....Мєжду намі таєт льооод.....Пусть тєпєрь нас нікто нє найдьоооот...." У-у-у-у-у, "Малоросія" руліт!? Ну й кліп на закінчення
Картина неизвестного художника "Трусливый АН-64 "Апач" прячется за биссектрисой от гвардии старшого лейтенанта Цоколаева" (винил, акрил). http://airaces.narod.ru/all0/tsokolv1.htm
А кстати. Что это там за полосы сверху плаката, синие и желтые. Что-то они напоминают))) Вообще интересный плакатик, самолет на нем советский, вертолет американский, флаг над этим всем украинский. Россия то там каким боком вообще?? )) Гаявасуважнопитаю?(с)
