Правила раздела "Чердак"

Обновлю немного. Кому не понятно по тексту - в личку.

Стаття 185. Крадіжка
1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) - карається штрафом до
п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними
роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох
років.
2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому,-
карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до
восьми років.
5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,-
карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Примітки: 1. У статтях 185,186 та 189-191 повторним визнається
злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів,
передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.
2.У статтях 185,186,189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається
із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому
спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
3. У статтях 185-191 цього Кодексу у великих розмірах визнається
злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті
п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів
громадян на момент вчинення злочину.
4. У статтях 185-187 та І89-193 цього Кодексу в особливо великих
розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на
суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум
доходів громадян на момент вчинення злочину.

1. Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від
усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого
майна - таємність.
Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа
вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило
крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників,
володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців
тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і
тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб
(наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані),
але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно
від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у
присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них
(наприклад, кишенькова крадіжка).
Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності
потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний
стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворюван-
ня тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна:
не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій
винного. Це також стосується випадків, коли протиправне вилучення
чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не
усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно
належить йому на праві власності або він має право розпорядитися цим
майном. Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за
протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового
режиму майна - його фактичної належності або повноважень винного
стосовно такого майна. Вилучаючи майно за таких обставин, винний
розраховує, що його дії не будуть сприйматися особами, у присутності
яких це вилучення здійснюється, як протиправні. При цьому для введення
сторонніх осіб в оману щодо законності своїх дій винний може як
використовувати обставини, що об'єктивно склалися на момент вилучення
чужого майна, так і за допомогою різних засобів (наприклад, шляхом
демонстрації певних документів, використання спеціального одягу чи
транспорту) сам створювати у таких осіб враження про їх правомірність.
Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення
чужого майна; то скоєне не утворює шахрайства і потребує кваліфікації за
ст. 185.
Викрадання визнається таємним і тоді, коли винний вилучає майно у
присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з тих чи
інших підстав (родинні зв'язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні
злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин викрадання перестає
бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному
засумніватися щодо їх "мовчання" з приводу його дій.
Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна
особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого
майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна
(комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).
Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами
і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння
майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі
застосування насильства чи висловлювання погроз його застосування -
залежно від характеру насильства чи погроз - як грабіж чи розбій.
Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення
майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи
користуватися рим (заховати, передати іншим особам, вжити за
призначенням тощо). Визначення того, чи мала
особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном,
вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна
(зокрема його властивостей, розміру, ваги). місця, з якого воно було
вилучено (територія заводу, сільськогосподарські угіддя, сейф, магазин
тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт
розпорядження, користування майном на
власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо).
2. Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла
14-річного віку.
3. Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на
заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці
охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна
здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи
під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у
їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на
"їхніх очах", але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних
винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на
втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв'язків чи стосунків з
ними, розраховує винний тощо. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони
крадіжки є корисливий мотив.
4. Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її: 1) повторно;
2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах; 4) в
особливо великих розмірах; 5) організованою групою, а також крадіжка: 6)
поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 7) що
завдала значної шкоди потерпілому.