Одного дня, дзонить знайомий і каже: - Я тут знайшов кусок труби. На ній написано NLAW, треба тобі таке? Так у мене зявилась ця "труба". Розпитав де він це знайшов і відправився шукати інші залишки. Через кілька днів візуально було знайдено все що на фото. Згодом вже з допомогою детектора знайдено ще ряд деталей. Розклав, подивився йому в очі і ... вирішив зібрати у один макет. Спробую процес викласти тут, без зайвих деталей. ПС. Якщо заряд не попадає у ціль - він самоліквідується. Саме про завдяки такому випадку, є можливість скласти макет
Кришка голови з армованого пластика. Корпус - скловолокно. Процес склейки можна розділити на етапи. - епоксидка - шпакльовка - шліфовка Почав з голови. Зібрав усі можливі фрагменти, оцінив ситуацію і почав спочатку клеяти на епоксидку з скловолокном. На внутрішню частину - 1 шар, на нього приклеяв знайдені фрагменти.
Корпус приблизно так само але більше скловолокна щоб краще трималось. На внутрішню частину - 1-2 шари скловолокна і на зовнішню - 3-5. Щоб місце стику краше проклеялось - прижимаю пакетиком шрапнелі.
Поки епоксидка сушилась, знайшов ще один корпус. На жаль фото не зробив але з втрат там більше. В середину вставив кільце, ззовні прижав іншою трубкою. В утвореній щілині залив 3 шари скловолокна, щоб сформувати круг у верхній частині. Після висихання, в чередину прикрутив пластмасову пластину, і ззовні залив сам корпус. Корпус круглий а епоксидка рідка, розтікається і сохне 20-30 годин. Прийшлось протягом кількох днів клеяти.
На сайті виробника можна знайти більше цікавіших речей про нього. Саму начинку, а вона там дуже цікава, не буду викладати. Тут тільки корпус і його склейка.
Епоксидка свою задачу виконала. Переходимо до шпакльовки. Взяв 2 види - крупнозерниста з скловолокном (зелена) і мілкозерниста (біла). Обидві починають схватувати через 4 хв, повністю висихають через 20-30 хв. Перше зеленою пройшовся, потім білою. Після кожного разу шлівував. За один раз не зміг усі нерівності забрати, тому сумарно 2-3 рази зеленою проходився, потім 2-3 рази білою. Перед останній раз покрасив щоб краще нерівності бачити (тут краще дивитись відео як автомобілі рихтують). Фініш не брав, так як поверхня має мати текстуру. Тепер маємо рівну поверхню, яка готова до покраски. Сумарно, корпус який мав більше втрат вийшов на 12% важчий за інший, але це не є проблемою. Далі буде
У задній частині на соплі двигуна є пластиковий додатковий стабілізатор (?). Він розлетівся на багато кусків більшість з яких знайшлась. Нехватаючі деталі замінені на звичайний жовтий пластик який підійшов по товщині. Щоб все красивіше виглядало - вирішив пошпаклювати та покрасити. Нажаль результат вийшов не дуже добрий, так як краска глянцева і не акуратно лягла і ще по кольору відрізняється.
Його калібр 150 мм, але для усього іншого вистачило чуть більше 100 мм у діаметрі. От і раструб утворився. Якщо на тубус уважно глянути, то передня частина також розширена (фото з інтернету)
Передня частина тримаєтсья на металевому корпусі який розлітається на фрагменти. Спочатку фіксував усе пластиліном та клеяв на суперклей. Такої міцності вистачає і пластилін достатньо легко змивається. Ряд відсутніх фрагментів нарощував з допомогою епоксициліну і потім трохи шліфував. З покраскою сильно не заморочувався тому що всеодно це все у середині. На готову деталь, прикручується великий блок з мікросхемами, та усе це ховається під кришкою. Тут виникає логічне питання, для чого це все робити якщо це вся красота у середині і ззовні нічого не замітно.
З приводу кольору. У відкритих джерелах є інформація мінімум про три варіанти. Підібрати такий самий я не зміг тому довелось імпровізувати. Корпус який більше пошкоджений - покрасив у темно сірий та покрасив жовту полосу. Наклейку перед покраскою заклеяв, тому вона збереглась у оригінаьному вигляді. Інший - покрасив тільки місця які клеялись. З головною частиною вже появляється загальний вигляд, тільки з хтостом залишилось розібратись. На даний час думаю що з чим усім робити далі. У такому вигляді це просто труба і не видно що у середині. Якщо акуратно розрізати на дві частини - буде видно "начинку" і це перетвориться на два макети.
Вітаю! У Вас їх три є в наявності. Спробуйте розрізати, якого менш шкода. Якщо сподобається, можна і решту так розмножити. А взагалі цікава робота. Не всі мали бачити снаряди цього ПТРК вживу. Дякую Вам за надана можливість! З пов.
Було б їх три, я б не ламав голову. Враховуючи їхню ефективність, просто пощастило таке знайти. Менший (не комплект) планую продати після перемоги. Більший поки собі залишу
Металева деталь яка знаходиться у хвостовій частині, нажаль також розлітається на маленькі шматочки. Вдалось знайти 17 частин різного розміру. У неї досить незначна маса, і одночасно міститься близько 100 отворів для фіксації інших деталей. Метал виробу це якийсь сплав на основі алюмінію. У момент вибуху (або удару) він піддається деформації. При спробі вирівняти ламається. Прогріти горілкою не дуже воходить тому що дуже швидко охолоджується, а при перегріві - плавиться. Можливо при наявності кількох вільних рук результат буде кращий. Більшість етапів склейки різних чатин проходила одночасно, тому помилки у роботі повторялись. Пластилін з суперклеєм показував не поганий результат поки фрагменти мали достатній розмір. При зменшенні площі контакту між фрагментами, зростала складність фіксації та не надійність такого зєднання. Перехід на епоксицилін допоміг вирішити ці складності і також наростити кілька елементів яких не вдалось знайти. Після шліфування - досверлив кілька десятків дир, покрив грунтовкою, покрасив і покрив захисним матовим лаком. З кольором не дуже заморочувався, все одно не підберу потрібний. Збірка усіх навісних деталей зайняла трохи менше години. Не ставив цілі зробити нову деталь як з основним корпусом та чорною головою, тому пропустив етап шпаклювання швів і нерівностей. Результ мене задовільнив Сумарно - два зєднання залишив на суперклеї і вони тріснули на етапі фінальної збірки. Прийшлось трохи переробити, але про це трохи пізніше напишу. Залишилось розібратись із стабілізаторами, проводами та зібрати все у кучу. Більшість плат мають ряд відсутніх деталей, вирвані зєднання, рвані шлейфи тому ця річ полетить тільки у випадку якщо її високо високо підняти і кинути у низ.
Все проходило занадто гладко і майже у кінці фінальної збірки....поламалось. Краще зараз ніж потім, подумав та придумав нову схему зєднання для підсилення кріплення у цьому місці. Деталі згодом
Трохи продовжу історію Після того як хвостова частина зламалась, довго думав що із неюю робити. Варіантів 2 - спробувати ще раз або на принтері напечатати. Зупинився на ще одній спробі а принтер далишив на варіант Б. Повний розбір деталі, із зняттям краски та скріплювальних елементів зайняв кілька днів. Наступний збір вже був із врахуваням попередніх неточностей. Також були затримки із наявністю певної марки епоксициліну у магазинах (холодна сварка), так як лише одна із трьох показала прийнятний результат. Цього разу вийшло акуратніше і майже без клею
