Загиблі захисники України

...................................

 

...........................................

 

..........................................

 

.....................

 

..........................................
Медика-старшего знал, служил под его началом.
Классный был мужик.

 

Помер Гук Андрій Мирославович. 1971 р.н.
Під час бойового чергування поблизу Станиці Луганської 23.02.2015р лютого він підірвався на ворожій міні.

 

.....................................

 

Хороший парень был....................................................

 

Андрія поховали сьогодні. В м Стрий.

 

Завтра у Вінниці приспустять прапори із траурною стрічкою



У Вінниці оголошено День жалоби у зв’язку із похованням вінничанина Іллі Жабіцького, який загинув 23 вересня в зоні антитерористичної операції. Про це повідомили у прес-службі міської ради.
На знак скорботи за загиблими у День жалоби, відповідно до рішення виконкому міської ради, на всій території міста Вінниці будуть приспущені Державні Прапори України із траурною стрічкою на будинках і спорудах місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ та організацій.
Виконком міської ради також рекомендує підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності на території міста Вінниці долучитись до вшанування пам’яті загиблого в ході проведення антитерористичної операції та вивісити на приміщеннях державні прапори з чорними стрічками.
Прощання із загиблим, 25-річним Іллею Жабіцьким, відбудеться 28 вересня о 10:00 по вул. Замостянська,46 (колишня 50-річчя Перемоги). На час проведення прощальної церемонії на території міста будуть обмежені проведення концертно-розважальних заходів, спортивних змагань.
Старший солдат Ілля Жабіцький був стрільцем снайперського взводу. Він проходив службу за контрактом. Загинув 23 вересня поблизу населеного пункту Зайцеве Донецької області в результаті мінно-вибухової травми.

 

.........................

 

..............................

 

Вічна пам'ять герою!

 

.......................................

 

...................................

 

.......................................

 

...........................................

 

У Полтаві в коридорі лікарні від серцевого нападу помер герой АТО
На початку війни саме під командуванням Олександра Гончарова було вбито першого снайпера.

У Полтаві попрощалися з героєм АТО Олександром Гончаровим. 46-річний боєць брав участь у воєнних діях в Луганській та Донецькій областях. Мав хворе серце, після тривалого лікування помер у госпіталі. В останній путь проводжали його близько сотні полтавців. Про це повідомляють Патріоти України з посиланням на "Лтава". На початку війни саме під командуванням Олександра Гончарова було вбито першого снайпера.

Spoiler

Олександр Гончаров пішов в зону АТО добровольцем. Бойовий товариш Сергій Яковенко пам’ятає його завзятим та сміливим воїном, який не боявся небезпек. Разом вони були в окопах - служили на передовій під Артемівськом. Сергій Яковенко, атовець, розповів: "Насколько я помню, то его группа тогда уничтожила первого снайпера сепарского. За то время, что он стоял вместе со мной, это был просто надёжный офицер, мотивированный надёжный офицер".
Мирний воїн – так називали померлого за життя друзі-бійці. Товариш Олександра Віктор пояснює: той мав миролюбні та оптимістичні погляди на життя. Півтора роки вони воювали разом спочатку під Луганськом, потім – під Горлівкою.
"Ми із Сашею навчалися в одній групі в технічному університеті. Він закінчив воєнну кафедру. В нього тато був лейтенантом. Саша пішов по династії. Коли розпочалася війна - пішов добровольцем. Я його не бачив три роки. Потім в цьому році його демобілізували. На весні потрапив у лікарні із запаленням легенів. Це дало ускладнення на серце. Три тижні пролежав у лікарні. Я заходив його провідати. Він веселий був. Говорив, що хоче повернутися назад. Саша помер у коридорі лікарні. Вийшов, щоб прогулятися",- розповів Володимир Манжос, однокурсник.
Полтавець Олександр Гончаров, боєць АТО пішов з життя 22 вересня. Він мав захворювання серця, яке прогресувало після повернення воїна з фронту цієї весни. Останні тижні він провів у лікарні.
"Познайомилися із Сашою в маршрутці. Разом направили на війну. Пам`ятаю, що я дуже хвилювався. Думав чи справимося ми з цим усім. А в Саші зовсім інші думки були. Він думав, як зміниться наше життя після війни. Говорив, що після цього буде краще жити. Це нам надавало впевненості. Кілька тижнів Саша провів у лікарні. Потім переніс мікроінсульт на ногах", - розповів майор 16-го батальону Віктор Лебєдєв.
"Что было удивительного, он много строил планов о том, как будет потом. У него было в планах построить дом. Такие все житейские темы у него были, связанные вот именно с мирной жизнью, хотя мы предполагали, что едем учувствовать в военных событиях. Все разговоры у него шли о том, что будет потом", - кажуть побратими героя.
Із родичів на відспівування прийшла дружина Олександра, 44-річна Наталія - педагог. Герой мав 22-річного Антона, який навчається в Кременчуцькому льотному коледжі. Прощалися з героєм і полтавці, які у житті з ним знайомі не були.

 

.........................

 

..............................

 

................................

 

...............................