в понеділок був глядачем реконструкції бою повстанців-холодноярців з більшовиками. викладаю ті фото що наклацав з боку глядачів. як у шановних учасників є свої то прошу доповнити тему.
І ми львівяни були в Холодному Яру і фото трохи зробили, але все по черзі. 30 квітня 2012 р. Товариство пошуку жертв війни «Пам'ять» зорганізувало поїздку у село Мельники Чигиринського р-ну Черкаської області на запрошення директора історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля з метою участі в урочистих заходах із вшанування героїв Холодноярської республіки - борців за волю України у 1918-1922 роках. Холодний Яр посідає чільне місце серед історичних та духовних святинь центрального Подніпров’я та всієї великої України. Це край старожитньої, гетьманської України, де зароджувалася Україна як держава. Саме тут, як ніде в іншому місці, серцем і душею відчувається причетність до гордої, волелюбної і незламної козацької нації, яка впродовж століть завзято виборювала і виборола свою незалежність. Місцева топоніміка засвідчує войовничий дух української природи та її дітей: тут є Січовий та Гайдамацький яри, урочища Склик і Ратище, дуб Максима Залізняка, під яким, за людськими оповідями Тарас Шевченко писав поему «Гайдамаки» з пророчими словами: «І повіє огонь новий з Холодного Яру…».
З Холодноярським краєм пов’язані знакові події Української історії. Урочище Холодний Яр тісно пов’язане із Визвольною війною 1648-1657 років, з іменем Б.Хмельницького. Чигирин був гетьманською столицею України. У 1730-х роках у Холодному Яру діяла Холодноярська Січ. У 1768 р. в Холодному Яру розпочалось народне повстання – Коліївщина, яке очолив Максим Залізняк, послушник Мотронинського монастиря. Лише в незалежній Україні широкому загалу стала відома одна із найяскравіших сторінок боротьби українського народу за його волю – Холодноярська республіка (1919-1922). Селянський загін, утворившись спочатку для самооборони Мотронинського монастиря під керівництвом братів Чучупаків, згодом став ядром українського повстанського руху не лише на Чигиринщині, але й значної частини Черкащини. Урочистості з вшанування героїв Холодноярської республіки розпочались багатотисячним вічем біля пам’ятника Героям Холодного Яру. Почесну варту несли члени Товариства «Пам'ять» в одностроях холодноярських повстанців та воїнів Армії УНР. Перед початком віча відбулося покладання довгого вінка-гірлянди із ялинового гілля, оповитого синьо-жовтими стрічками, до пам’ятника Героям Холодного Яру від імені Львівської обласної ради та Товариства «Пам'ять». Після закінчення віча, члени Товариства взяли участь в урочистій ході на кладовище в с. Мельники до могили холодноярського отамана Василя Чучупаки та братської могили холодноярців. Також відбулось вшанування борців покладанням вінків та залпом зі зброї на честь героїв.
Після покладання вінків члени Товариства рушили маршовою ходою з трофейною австрійською гарматою до місця військово-історичних реконструкції «Бій холодноярських повстанців з Червоною окупаційною армією». Реконструкція бою відбулась на околиці с.Мельники у невеликому видолинку, оточеному з усіх сторін лісом. За сценарієм колона більшовиків (Часть особого назначения) їхала на возах на експропріацію зерна у навколишніх селах. Зненацька з усіх сторін сипляться постріли з повстанської зброї та лунають гарматні вибухи. Після короткого, але запеклого бою більшовики були розбиті вщент, кілька загарбників потрапили у полон. На завершення поїздки члени «Пам’яті» відвідали Свято-Троїцький Мотронинський монастир, заснований у 1037 р. У вересні 1920 р. монастир був оборонним форпостом Холодноярської республіки із залогою бл. 700 повстанців під командування отамана Левадного. Після монастиря відвідали с. Буда, на околиці якого росте 1000-літній дуб велетень Максима Залізняка. Легенди свідчать, що саме під ним збиралися гайдамаки і давали клятву, не шкодуючи життя, захищати неньку Україну. Дуб має висоту близько 30 метрів, а щоб охопити його стовбур, необхідно сім чоловік. Відомо, що народ гине, якщо занепадає його дух. Холодний Яр став символом сили духу Українського народу, його боротьби за волю, за власну державність.
Хлопці, а чого у червноних з року в рік віз на колесах із шинами? І посмішки реконструкторів в бою - це проблема багатьох клубів.
На реконструкцію не потрапив.Було не менш відповідальне завдання-куліш. З завданням впорався.побратими були задоволені.
Колеса необхідно міняти однозначно. Можна виготовити дерев'яні під відповідні осі. Так, щоб можна було спеціально на реконструкцію ставити, а для роботи на гумових.
Ось надибав фото http://7gruppe.io.ua/album531918 і відео заходу http://vikka.ck.ua/ua/news.php?bl=1&pid=6&view=5242
Можливо буде не по темі, але створювати нову тему не бачу потреби, захід на горі МАКІВЦІ відбувся в один час із Холодним Яром і теж є заходом патріотичного спрямування. Тому виставлю інформацію і фотографії в цій темі. 29 квітня члени Товариства "Пам'ять" взяли участь в урочистостях на г. Маківка з нагоди 97 річниці боїв легіону УСС в обороні краю під час Першої світової війни. Зокрема було виставлено почесну варту на військовому цвинтарі, організовано салютну команду. Також зусиллями членів Товариства на г. Маківка було збудовано копію бліндажу тих часів. З музею в с. Тухля в бліндажі виставлялися експонати та знахідки, віднайдені під час пошукових робіт Товариства. Члени нашої організації, одягнені та споряджені в однострої та амуніцію воюючих сторін, а саме австро-угорського війська та легіонерів УСС, російської та німецької армії, проводили пізнавальні та історичні бесіди з відвідувачами виставки, показували та пояснювали призначення тих чи інших предметів та елементів спорядження вояків. Участь в цих заходах брали члени Товариства з осередків Стрия, Жидачева, Львова.
Ще фото із гори Маківки у Карпатах На другій фотографії можна побачити збудований бліндаж (ну майже бліндаж), в ньому ми розмістили для всіх хто піднявся на Маківку музей для того,щоб людям показати як жили і чим воювали солдати в ПСВ. Відвідувачів було багато і всі з музею виходили задоволені. А для повного антуражу, а також і спокою колекціонерів,які представили на показ свої колекції на показ в цьому бліндажі завжди знаходилися два солдати РІА.
