Райхсфірер vs. вуйко

Переглядав альбом одного ветерана Галичини, знайшов цікаву фотку - Гімлер приймає парад дивізії а напроти оказуєтся стоїть оркестра. Другий флейтист - мій вуйко ротенфірер Стефан Ждан.

 

дядя. хотя обычно западные украинцы, а особенно такие фанатично украинцы,что за границей, родного дядю называют "стрій"...
да, и разве он был роттенфюрером? скорее, старшим вистуном...
http://galiciadivision.com/ranks/

 

Стрійко це більш по гуцульськи, а "вуйко" це скоріше загально-українське слово Якщо оглянути ближче то можна зобачити що там подвійний шеврон і на петличці подвійний пасок - так що буде старший вістун - ротенфірер. Взагалі, війну він скінчив Унтершарфірером - Десятником.

 

Отто Вехтер, инициатор создания дивизии, был губернатором дистрикта Галиция генерал-губернаторства. Дистрикт Галиция включал как нынешнюю Галичину в пределах Украины, так и территории нынешней Польши. В 1939 году разделение между СССР и Германией не совпадало с этнической границей, украинцы оказались как в СССР, так и в генерал-губернаторстве (часть Польши, которая не вошла в состав рейха). После 1941 года они оказались все в дистрикте Галичина.
Кстати, в дивизии служили этнические украинцы-граждане не только Польши, но и Германии, Бельгии. Загачевский в мемуарах пишет, что после 22 июня в Германии ходили слухи о создании 200-тысячной украинской армии. Это побудило его (как и других украинцев) записаться добровольцем. Но его определили в обычную немецкую часть. Он требовал перевода в украинские части и попал в штрафной лагерь. В 1942 году был направлен штрафником (без права покидать зону боевых действий) в подразделение дивизии "Тотенкопф", откуда в 1944 году он перевелся в "Галичину".

 

Фотки визволення Західної України братнім словянським Совком. В тюрмі Бригідки в Львові, знайдено сотні трупів мужчин, жінок і стариків.

 

http://www.zn.kiev.ua/nn/show/640/56192/ - цікава статя про сталі штампи

 

Стрий - це брат тата, а вуй - це брат мами. Це архаїчний праслав'янський відголосок коли назви родичів ділилися на "по-матері" та "по-батьку". Нажаль це збереглося тільки в Карпатах (і не тільки в українських - в польських і словацьких також)