Помер Михайло Іванченко Увечері 14 січня 2015 р., на 92-му році життя, помер український письменник, син сотника Вільного козацтва, багатолітній політв’язень Михайло Іванченко, лауреат Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського та Літературної премії ім. Василя Симоненка Народився Михайло Григорович Іванченко 18 листопада 1923 р. в с. Гусаковому Звенигородського району, де навесні 1917 року відродилося Вільне козацтво. Сталінські табори та багатолітні переслідування не давали можливості реалізуватися творчому генію Михайла Іванченка. Лише за “перебудови” він видав свою першу книжку – “Дивосвіт прадавніх слов’ян” (Київ: Радянський письменник, 1991). У роки незалежності побачили світ його збірки поезій “Полиновий квіт” (Київ, 1998), “Бунчук вітрів” (Київ, 2001), “Осіннє чересло” (Київ: Ратибор, 2007), “Крицеве стремено” (Київ: Ратибор, 2009) та книга “Таємниця нашої прадавнини” (Київ: Молодь, 2000). Михайло Іванченко – член Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, один з організаторів НРУ та “Просвіти” на Звенигородщині й часопису “Тарасове поле”. Багато публікувався в часописах “Звенигора” та “Думка”. Роман-хроніку “Дума про Вільних козаків” 2006 року випустило у світ видавництво ім. Олени Теліги. 2008 року у видавництві “Відродження” побачили світ “Новели неволі”. В 2010 році надрукована книжка “Остарбайтерський вир”, а в 2012 році – “Сурма і меч”. У рукописах письменник має ще автобіографічні романи, історичні повісті, вірші, гуморески, літературознавчі та мистецтвознавчі дослідження. 20 квітня 2007 р. Михайла Іванченка прийняли до Національної спілки письменників України. Роман-хроніку “Дума про Вільних козаків” (Київ, в-во ім. Олени Теліги, 2006), вже було відзначено Літературною премією ім. Василя Симоненка. Сталося це 2007 року. Підтвердженням значущості праці Михайла Іванченка стала Літературна премія ім. Юрія Горліса-Горського Історичного клубу “Холодний Яр” (2012). У дипломі №1 зазначено: “Присуджено Михайлові Григоровичу Іванченку за роман-хроніку “Дума про Вільних козаків”, краєзнавчі дослідження, вагомий особистий внесок у відродження історичної пам’яті та духовності українського народу, фундаментальне дослідження Визвольного руху українського народу в 1917 – 1920-х роках, утвердження національних цінностей у житті українського народу”. Дякуємо, дорогий батьку-отамане, за повернення історичної правди про боротьбу наших батьків і дідів за волю і долю нашого народу, за життя, прожите для України! Поховання відбудеться 16 січня в с. Гусаковому Звенигородського району Черкаської області. Вічна пам’ять! Слава Україні та її вірним синам!
"...застосовуючи прогресивні риси інших , пристосовуймо їх до власної духовності , щоб зміцнити органічну єдність Української Нації . Вона безсмертна . Не є гіршою серед інших і не має принижуватись перед кимось . Її душа розквітне власною ідеєю . Тільки власним оптимістичним духом сильна держава і Нація . Поле Відродження зове молодих лицарів , вони скажуть своє Українське Слово ..." Михайло Іванченко . 1993 рік . ................. вічна пам'ять .
