Вітаю друзі, неможемо знайти діда Щитченко Прокоп, пійшов на другу світову війну й зник, процював до війни у міліції м. Глухів Сумська.обл. Більш немає майже ніякої інформації, мабуть про нього ніхто й не пом'ятав, але зацікавитись онуки, а рідних так і небуло, в нього було двоє дітей від першої жінки, але куди вона зникла ніхто незнає, друга жінка марина (мачуха виростила їх з двох років(діти даже незнають скільки їм років точно +-, і думають що їхня мати це ця марина). Внучка буде рада будь якої інформації, насамперед дякую. З повагою
Він загинув 30.06.1944, Карело-Фінська АССР. Був нагороджений 2 медалями "За отвагу". https://m.pamyat-naroda.ru/heroes/person-hero76335549?referrer=similar
В поіменному списку поховання дата загибелі з помилкою вказана. г. Питкяранта., ул. Ленина, возле д. 139 В могиле захоронено 664 советских воина. Большинство среди них составляют солдаты и офицеры 4-го и 37-го гвардейского стрелковых корпусов 7-я армии Карельского фронта, погибшие при штурме Питкяранты и освобождении Питкярантского р-на в июле 1944 г. Здесь также погребена группа воинов, погибших в ходе оборонительных боёв частей 7-й армии в Северном Приладожье в 1941 г. (6 человек) и воинов 8-й (15-й) армии, павших на советско-финляндской войне 1939—1940 гг. (20 человек). Могила — результат перезахоронений из разрозненных первичных воинских погребений. В 1958 г. на ней установлена стела из песчаника. Верхнюю часть стелы по периметру охватывает многофигурное барельефное изображение военной тематики. Под ним надпись: «Слава героям, жизнь отдавшим Родине». По обеим сторонам дорожки, ведущей к памятнику, уложены мемориальные плиты с именами захороненных.
Якщо потрібне фото, то воно є на звітній картці на кандидатську картку кандидата в члени ВКП(б). Це треба звертатися в РДАСПІ (Російський державний архів соціально-політичної історії). При зверненні потрібно вказати коли загинув і у складі якої частини (полк і дивізія). Якщо документи були погашені у зв'язку з загибеллю у складі цієї частини, то мають знайти.
......РЕВУ........Дякую Вам камради.......добру справу робите.....внучка наразі в Польщі....приїде ...ошарашу її, ще раз дякую та уклін Вам до Землі. З повагою
Щось я стосовно дружин, дітей і онуків нічого не зрозумів. Марія Миколаївна - це перша дружина чи друга?
Місце проживання дружини у нього в донесенні вказане Хотминівка, Червоний район. https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Хотминівка https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Червоний_район
Це друга дружина, а двоє синів Миколай і Петро від першої дружини..., від Марії дітей небуло, і перша дружина якось зникла, й ніхто незнає куди й як, він залишився з двома синами й невдовзі знайшов цю Марію. З повагою
У Солоніна, в циклі про фінські війни, детально розповідається про бойові дії у липні 1944 у Фінляндії. 15 частина. Тут якраз і Піткяранта, і все інше.
Шото мне не верится в захоронение в г. Питкяранта. 131 ГСП 45 ГСД воевал в Выборгском районе и д. Кусела была где-то там. А увековечили от фонаря куда понравилось. В мае 1944 года скрытно переброшена из Ораниенбаума в Лисий Нос через Финский залив. Здесь 45гвсд вошла в состав 21А и стала готовиться к предстоящему наступлению. Перед началом Выборгской операции на 10 июня дивизия насчитывала 7204чел.. Участок предстоящего прорыва был шириной 3,8км. На участке наступления удалось создать плотность артиллерии 81 орудие и миномет на км. прорыва. Дивизию в предстоящем наступлении должны были поддерживать 260гв пап-18шт. 152мм орудий, 180артбр БМ - 6 орудий 203мм, 794гап - 12шт. 122мм, 259гап 6 орудий 152мм. Всего артиллерийская группировка привлекаемая для предстоящего наступления была из 603 орудий. После артподготовки длившейся 2,5часа дивизия атаковала оборону противника которая готовилась здесь 3 года и состояла из сети траншей и дзотов. К вечеру 10 июня 1944 года вела бои на рубеже рубеже Кекколово и Майнила по Выборгскому шоссе, продвинувшись за день до 15 километров. К 12 июня дивизия вышла ко второму оборонительному рубежу противника по р. Лаукас-ойя, Ликонайоки. 13-15 июня дивизия атаковала позиции противника в р-не. Котселькья. Однако прорвать новый оборонительный рубеж дивизии не удалось. Потери за 10-16 июня составили 219чел. убитыми и 960 ранеными. 16 июня сдав свой участок 13сд дивизия выведена в резерв. 22 июня 1944 года приказом ВГК № 0172 129-му, 131-му и 134-му гвардейским стрелковым полкам и 96-му гвардейскому артиллерийскому полку, в числе сорока девяти соединений и частей Ленинградского фронта, отличившихся в боях при прорыве сильно укрепленной, развитой в глубину, долговременной обороны финнов и овладение городами Яппиля и Териоки 11 июня 1944 года, присвоено наименование «Ленинградских». В дальнейшем дивизия следовала до 25 июня во втором эшелоне за наступавшими частями фронта. Участвует в наступлении, предпринятом 25 июня 1944 года районе деревни Тали (ныне — Пальцево). Ведёт наступательные бои в районе между озёрами Лейтимоярви (Малое Краснохолмское озеро) и Кярстилянярви (Краснохолмское озеро), в направлении на северо-запад. https://rkkawwii.ru/division/45gvsdf1 После перехода отдачи Ставкой директивы от 10 июля 1944 года о переходе войск к обороне дивизия в составе корпуса переброшена под Нарву и передана в состав 2-й ударной армии.