Помнится были две темы - "Заточи форумчан" и еще одна..Там, где Кестнер нарисовал Суер*Выера, Гольца и др..
Смотрю даже Альджазира и ББС....но у вас ржаки и истерий больше....не понимаю почему при такой телененовисти в Мордоре, Вашингтон еще не пал, ведь там фашицкое гнездо....
Да, еще..Я как и О.Бендер чту уголовный кодекс. Ни "маслят", ни слитков....Ни разумеется никаких всяких ТТ....Даже любимый Вами баллончик у дочки и жены...А свм я -пацифист...
Мой Наставник Ярослав Зейкан Spoiler: Про Нахтигаль Мені довелося представляти сина Романа Шухевича у судовому процесі проти лідера компартії Симоненка. Справу розглядав Печерський районний суд (суддя Волкова) той самий суддя якого зараз переслідують... Ось уривок з моєї позовної заяви: За результатами роботи Урядовою комісією було підготовлено фаховий висновок із діяльності ОУН і УПА, у якому всебічно, з зазначенням джерел, розглянуто ключові питання щодо діяльності ОУН-УПА, які викликають найбільш гострі дискусії в українському суспільстві. Вивчаючи це питання, історики дослідили також і діяльність батальйону “Нахтігаль”, який очолював генерал Р.Шухевич. Так, у висновку, зокрема зазначено “ …У червні 1941 р. «Нахтігаль» був укомплектований старшинським складом і налічував 330 солдат… Батальйоном “Нахтігаль” з боку німців командував командир першого батальйону спецполку абверу “Бранденбург-800”, а з боку українців – сотник Р.Шухевич. Зв’язковим старшиною був обер-лейтенант Т .Оберлендер, у минулому – професор Кенінгсберзького університету, спеціаліст з проблем СРСР. В ніч на 30 червня 194 1р. батальйон «Нахтігаль» увійшов до покинутого червоною армією Львова і до полудня зайняв всі стратегічні об’єкти, у тому числі радіостанцію. Заступник голови проводу ОУН (Б) Я.Стецько проголосив ввечері 30 червня Акт відновлення державної незалежності, і повідомив про це по львівському радіо. Ще одне повідомлення по радіо було зроблене вранці 1 липня. Одразу ж після цього військовослужбовці «Нахтігаль» отримали тижневу відпустку і змушені були передати всі стратегічні об’єкти під охорону прибулої німецької поліції… … Окремо слід зупинитися на питанні про причетність «Нахтігаль» до розстрілів польської та єврейської інтелігенції у Львові 3-4 липня 1941 року. Питання розглядалося на Нюрнберзькому процесі 15 лютого і 30 серпня 1946 року. Генеральний прокурор СРСР Р.Руденко доповів про ці події, але не зміг назвати винних поіменно. Член політбюро Соціалістичної єдиної партії Німеччини і професор Берлінського університету А.Норден скористався цим, щоб у 1960 році звинуватити у злочинах західнонімецького міністра Т. Оберлендера, оскільки останній був зв’язковим офіцером “Нахтігалю”. Норден зробив усіх військовослужбовців цього батальйону автоматично причетним до злочину. В НДР швидко зібрали потрібні спогади і свідчення, видрукували книгу “Правда про Оберлендера” і заочно засудили міністра до довічного ув’язнення як воєнного злочинця. Однак західнонімецький суд визнав представлені докази непереконливими й виправдав Оберлендера. У 1966 році прокуратура Гамбургу на прохання уряду ПНР провела нове слідство у справі вбивства польських громадян у Львові 3-4 липня 1941 року. Було встановлено, що злочин здійснили за наказом бригаденфюрера СС Шенгарта. Отже, Оберлендер, якого канцлер К. Аденауер все-таки відправив у відставку, а з ним і батальйон “Нахтігаль”, були реабілітовані”. Питання діяльності батальйону «Нахтігаль» у червні-липні 1941 року було більш детально висвітлено у книзі “Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія”, виданій Інститутом історії України Національної академії наук України, що є підсумковою публікацією напрацювань групи істориків Урядової комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА. У ній також зазначені факти, що свідчать про непричетність батальйону “Нахтігаль” до масових вбивств у місті Львові. Автори цієї книги зокрема зазначають: “… “Нахтігаль” був господарем у місті заледве 5-6 годин, а на початку липня 1941 року до Львова почали прибувати окремі команди айнзацгрупи “С”, призначеної для знищення «расово неповноцінного» населення північної частини України. Тобто на момент розстрілу професорів у Львові вже були ”специ”, для яких розстріли невинних людей вважалися “звичною роботою”. Командир 1-го батальйону полку “Бранденбург-800” майор Гайнц, який в перші дні окупації Львова виконував обов’язки коменданта міста, у своїх спогадах зазначав: “Десь від обіду (30 червня 1941 року – авт.) вигляд Львова змінився. Усі вулиці були заповнені відділами маршируючого війська…Проте командир Герцнер щоденно подавав мені звіти і був першим з тих, хто інформував мене, що цивільні, в основному євреї, були зневажувані найбільше комендатурою, яка була уже створена у Львові, а також спеціальною “зондеркомандою”, яка з’явилася у місті для очищення його від руїн… Я обережно запитав Герцнера, чи хто-небудь із мого батальйону брав яку-небудь участь у звірствах. Він заперечив з обуренням... Я знав Герцнера як абсолютно чесну людину, тому не мав підстав не вірити йому. ( арк. 65). …Щодо активності вояків “Нахтігалю”, то я ніколи не давав доручень офіцерам батальйону чи командирові Герцнерові на розстріли, брутальність до людей чи крадіжки”. …Підстаршина”Нахтігалю” М. Кальба згадував, що перед тим, як відпустити вояків на тижневу відпустку ( 1-7 липня) Р.Шухевич суворо наказав: “Не виконувати жодних наказів німців чи інших частин, крім наказів наших командирів”, а далі порадив: “Не беріть нічиєї крові на свої руки. Не допускайте жодних злочинів чи помсти на наших ворогах поляках чи жидах, бо це не наша справа займатися цим”. Очевидно, якщо подібний наказ дійсно існував, то Р. Шухевич намагався ним ще раз підкреслити, що легіон - це зародок армії і основне його завдання боротися на фронті, а для знищення “ворогі” із цивільного населення існують німецькі спецгрупи, оунівська Служба безпеки, міліція тощо. Нагадаємо також, що до Львова вже о 5 годині ранку 1 серпня 1941 року ввійшла тисяча бійців із “айнзацгрупи С” доктора Раша, ще тисяча прибула наступного дня. Тож у місті вистачало німецьких поліційних спецсил для вчинення розправи і над професорами, і над мешканцями єврейських кварталів. Погром та екзекуції над останніми здійснював відділ карателів, очолюваний гауптштурмфюрером СС Ф.Ландау, який організаційно підпорядковувався «айнзацгрупі С» ( арк. 66). … Жоден свідок у 1945-1946 рр. не називав військовими злочинцями всіх бійців куреня «Нахтігаль» чи зв’язкового офіцера Т.Оберлендера. Подібної точки зору про непричетність абсолютної більшості «нахтігальців» до військових злочинів у Львові дотримувались у своїх працях і об’єктивні польські автори… ( арк.67). … Таким чином, архівні документи засвідчують непричетність батальйону “Нахтігал” до злочинів, вчинених гітлерівцями проти польського та єврейського населення Львова в липні 1941 року….”( арк.71). У цій книзі, крім зазначених, наведені також інші історичні факти, на підставі яких автори видання зробили висновок про непричетність батальйону “Нахтігаль” і його керівника Р.Шухевича до кривавих подій липня 1941 року у місті Львові. Позов до Симоненка було задоволено. Очевидно що пані Волковій було непросто зважитись на таке рішення проти лідера Компартії Симоненка...
