Команда панцерника «Січовий Стрілець» після здобуття Києва, кінець 1918 — початок 1919 року. Панцирний потяг «Січовий Стрілець» — колишній російський панцирний потяг №4 конструкції інженера Балля. З грудня 1917 року перебував на ремонті в Одесі. У 1918 році перебував на озброєнні армії Української Держави. Наприкінці листопада того ж року під Фастовим захоплений військами Директорії в офіцерських дружин, які боронили владу гетьмана. Потому потяг було передано командуванню Осадного корпусу та названо «Січовий Стрілець». Як згадував очевидець, у той час панцирний потяг був озброєний однією гарматою та «десятком кулеметів». Його команду складали гарматники з Гарматної бригади Січових Стрільців. Командиром став хорунжий О. Вудкевич, командирами кулеметних відділень — чотарі В. Глова та Грицюк. На початку січня 1919 р. панцирний потяг змінив назву на «Стрілець» — у зв’язку із появою в складі Осадного корпусу панцерника «Січовий».
Представники Армії УНР серед старшин УГА на Святі Злуки в Коломиї, січень 1919 року. Сидять від ліва: галичанин сотник Іван Цяпка і надніпрянець полковник Борис Ревуцький. Стоять: невідомий старшина, полковник Микола Чеботарів (полтавчанин) і четар д-р Ілько Цьокан (галичанин).
Старшина Січових Стрільців з портретом С. Петлюри на грудях. Фото орієнтовно другої половини листопада 1918 року.
Військовослужбовець Дієвої Армії УНР, з кольоровими петлцями на комірі відповідно до наказу Ч. 276 від 24.04.1919 р. та круглою кокардою з тризубом на кашкеті. На звороті зберігся напис: "петлюровец, служил в 3-й сотне милиции. Доставлена из дела матери Ивана Бойко". До початку 1990-х років фото зберігалося в одній з архівно-слідчих справ КГБ-СБУ, потім було викрадене й продане колекціонерові, у якого в свою чергу — вилучено на митниці. Нині — у збірці Національного музею історії України.
Українська делегація на переговорах з поляками у Львові в оточенні польських офіцерів, 31 липня 1919р. Сидять: сотник УГА Роман Гузар, старшини генерального штабу УНР — осаул Петро Левчук та полковник Петро Ліпко, сотник УГА Семен Магаляс, держ. інспектор Армії УНР сотник П. Мшанецький; Стоять: 2-й — сотник Руцький (Рутський), 4-й — сотник УГА Остап Луцький. Фото з «Літопису Червоної Калини».
Табір в Каліші, Польща, осінь 1921 року. Лицарі Залізного Хреста "За похід та бої" (на грудях у кожного) зі складу 3-ї Залізної дивізії з керівниками 2-ї Волинської дивізії. 1-й ряд: 1. Володимир Лаврик, 2. підхорунжий Іван Назаренко, 3.полковник Григорій Чижевський, 4. генерал Олександр Загродський, 5. підполковник Олександр Недзвецький, 6. Микола Чижевський, 7. хорунжий Іван Шура-Бура (розстріляний під Базаром). 2-й ряд: 1.чотовий Дмитро Рябінін, 2. чотовий Павло Кузенський, 3. чотовий Савко Стасюк, 4. гуртковий Михайло Дяченко. 3-й ряд: 1. ройовий Прокіп Баснюк, 2. чотовий Тимко Михальчук, 3. чотовий Петро Демченко, 4. ройовий Вадим Околовський, 5. чотовий Семен Антонів, 6. ройовий Сергій Полонський, 7. козак Максим Викторів. (фото з родинного альбому Роберта Чижевського, онука полковника Григорія Чижевського). Більшість з них візьме незабаром участь у ІІ-му Зимовому поході.
Повноважний представник Української Народної Республіки в Румунії генерал С. Дельвіг (сидить) та його помічник — полковник О. Ковальський. Обидва одягнуті в уніформу з відзнаками по посадах (на рукавах) та родах зброї (червоні петлиці зі знаками гармат) відповідно до наказу Ч. 276 від 24.04.1919 р. На полковнику — «шинель сірого сукна покрою чумарки». Фото з альбому «Geroiska Ukraina», виданого в Канаді в 1920р.
Сотник Корпусу Січових Стрільців Лесь Долинський в уніформі з відзнаками відповідно до наказу Ч. 276 від 24.04.1919 р.
Сотник Дієвої Армії УНР Шевчук з відзнаками по посадах на рукавах та кольоровими петлицями на комірі згідно до наказу Ч. 276 від 24.04.1919 р., на кашкетці — кругла кокарда з тризубом. Вірогідно, попри широкий позумент, у старшини відзнаки сотника (а не полковника або кошового отамана). На звороті зберігся напис: «На добрую память дорогой сестре Ире и свояку Афанасию Лапшиным от И. В. и М. А. Шевчуковых, 11.01.1920 р.» До початку 1990-х років фото зберігалося в одній з архівно-слідчих справ КГБ-СБУ, потім було викрадене й продане колекціонерові, у якого в свою чергу — вилучено на митниці. Нині — у збірці Національного музею історії України.
Група хорунжих Армії УНР. Другий ліворуч — Цвид Макар, уродженець с. Світязь Володимир-Волинського повіту. Фото 1920-1921 рр., м. Каліш, Польща. Цвид Макар Омелянович (1899-1941 рр.) - військовий Армії УНР з листопада 1918 до листопада 1920 р. Службу проходив у 4 Холмському полку, перейменованому на 53-й Холмський полк, який діяв в напрямку Коростеня. В міжвоєнний період за участь в ліворадикальних партіях та організаціях на Волині засуджений польською владою двічі: у 1924 році (відбував покарання у Ковельській тюрмі) та 1931 році (ув'язнення відбував у Луцькій тюрмі та Березі Картузькій). 1 листопада 1940 року заарештований органами держбезпеки СРСР, звинувачений за зв'язки з націоналістичним підпіллям. На час слідчих дій перебував в ув'язненні у тюрмах Ковеля, згодом переведений у Луцьку тюрму. Розстріляний органами НКВС у Луцькій тюрмі 23 червня 1941 року.
Вояки Житомирської юнацької школи Армії УНР на вишиковані в Кам'янці-Подільському, 31 липня 1919 року.
1-й Український італійський курінь. Старшини та підстаршини куреня з представниками місії УНР у м. Кошиці. Листопад 1919р.
Воєнна нарада на ринку в Ярмолинцях на шляху Проскурів — Кам'янець-Подільський. Осінь 1919 року. На світлині: Петро Дяченко (з голеною головою), в центрі — Симон Петлюра, за ним ад'ютант Олександр Доценко, праворуч від Петлюри генерали Михайло Омелянович-Павленко і Олександр Удовиченко
Епіфаній Камінський, поранений у обидві ноги під Сквирою. Прийшов на присягу на вірність УНР в Кам'янці-Подільському 14 жовтня 1919 р. з допомогою сестри-жалібниці Олени Шенькаржевської, чим звернув на себе увагу С. Петлюри, який його поцілував у чоло.
Бійці військ УНР під командуванням сотника Олександра Єрощука під час боїв за Угнів на початку 1919р.
Зустріч Симона Петлюри на станції Вапнярка. Серпень 1919 р. Фото з видання ''Le monde illustre''. Paris 01.11.1919 р. №3228.
Відвідини Симоном Петлюрою бригади УСС, літо 1919 року. Зліва направ: перші три особи невідомі, Рубіш-Ляришенко (адьютант Вишиваного), В. Вишиваний, С. Петлюра, О. Букшований.
Відділ придніпрянців на Святі з’єдинення в Стрию, 5 січня 1919р. Очевидно, це вояки Окремої пішої Козятинської Бригади.
