Білинський Ярослав Михайлович

Білинський Ярослав Михайлович (1921 (за ін. даними 1920), с. Товстеньке Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 24.04.1946 р., Тернопіль) – курінний УПА. Військового звання не мав. Псевдо: Бистрий.

З родини бідних селян. Батько і брат були членами КПЗУ. Після приєднання Західної України до УРСР певний час працював у сільській міліції, займався організацією сільського клубу. Після закінчення Чортківського педагогічного технікуму до липня 1941 р. працював учителем початкової школи. Під час німецької окупації працював у відділі пропаганди районної управи, на чолі якої стояли націоналісти. В обов’язки Білинського входило об’їжджати околиці на велосипеді й вести пропаганду самостійної України. Заїхавши в Старокостянтинівський р-н Кам’янець-Подільської обл. був заарештований і потрапив до німецького концтабору поблизу Рівного, звідки втік у кінці 1942 р. і в лютому 1943 р. вступив у загін «Крука».

До квітня (липня?) 1943 р. був рядовим бійцем. У квітні (липні?) 3 тижні навчався в підстаршинській школі (Кременецькі ліси біля с. Антонівці, начальник школи – капітан Червоної Армії Бондаренко - «Балабан»), яку не закінчив, оскільки був поранений в голову в бою з німцями. Військового звання не отримав. Півтора місяця лікувався в госпіталі в с. Юленці Шумського р-ну. Після одужання в вересні 1943 р. призначений чотовим в сотню «Гордієнка».

У жовтні 1943 р. прийняв від «Гордієнка» командування сотнею, з якою відбув у Кам’янець-Подільську обл. в р-н Проскурів (нині Хмельницький) – Старокостянтинів, де перебував 20 днів. Розчленувавши сотню на групи по 10 чол., наказав діяти у визначених районах, а сам повернувся в Шумський р-н. Згодом виявилося, що всі 10 груп самовільно повернулися на Волинь, де з них було сформовано сотню «Довбуша».

У листопаді 1943 р. – призначений к-ром куреня (300 чол., сотні «Довбуша», «Яреми» і «Боруна») з наказом вирушити в р-н Умані (Вінницька обл.). 5.12.1943 р. – пішов у рейд, проте в Літинському р-ні був затриманий Вінницьким обласним провідником «Батьком» (О.Грабцем). 6.12.1943 р. курінь мав бої з німцями і шуцманми в р-ні с.с. Кривочинці і Сернів (4 вбитих шуцмани і 1 німець).

У грудні 1943 р. курінь зав'язав бій з мадярською залізничною охороною в с. Нова Гута Летичівського району Кам’янець-Подільської області. Вбито кількох мадярів з міномета. 9.01. 1944 р. – курінь Білинського біля с. Лисогірки Літинського р-ну Вінницької обл. розбив полковий німецький штаб (3 машини), здобувши великі трофеї (30 тис. набоїв, 3 радіоапарати, 7 кулеметів, 2 міномети, 500 гранат). Втрати німців, за даними УПА, 35 чол.

15.01.1944 р., залишивши сотні «Довбуша» і «Яреми» в підпорядкуванні заступника Вінницького обласного військового референта – «Саблюка», разом з сотнею «Боруна» Білинський повернувся на терени ВО "Богун" для того, щоб доставити трофеї, отримати вказівки щодо майбутньої антирадянської боротьби і супроводити хворого на тиф провідника «Батька». По прибутті здав сотню «Батькові», а сам лишився без війська. Отримав наказ пройти через лінію фронту, в бої з Червоною Армією не вступати і з сотнями «Боруна» і «Лемка» та провідником «Батьком» прямувати у Вінницьку обл. Фронт проходили кожен самостійно.

Бистрий залишився в Копичинському р-ні, де в травні 1944 р. пройшов фронт і в Сатанівському лісі Гусятинського р-ну створив 2 сотні («Костенка» і «Батька»). Об’єднавшись з Кам’янець-Подільським обласним провідником «Борисом» і його сотнями «Запорожця» і «Тополі» узяв курс на Шумські ліси. По дорозі курінь мав бії з Червоною Армією в червні 1944 р. біля Збаража, в якому був розбитий і розсіяний. До Шумських лісів «Бистрий» і «Борис» діставалися окремо з невеликими групами повстанців. По прибутті крайовий провідник ПівдСУЗ «Леміш» (В.Кук) призначив Білинського військово-мобілізаційним референтом Кам’янець-Подільської обл.

У серпні 1944 р. разом з «Енеєм» (П.Олійником) у Гримайлівському р-ні Тернопільської обл. сформував сотні «Грома», «Костенка», «Спартака», «Яструба», які невдовзі переформовано в групу «Бистрого» (відділи «Кравченка», «Спартака» і «Яструба»). У цей же час підлеглі «Бистрого» знищили секретаря Підволочиського РК КП(б)У Багрянцева.

22.10.1944 р. група в 100 чол. на чолі з «Бистрим» мала бій на заболотських хуторах з підрозділами ВВ НКВС (вбито 4-х, взято 2-х полонених, без власних втрат). 25.10.1944 р. керував боєм сотень «Кравченка», «Скорого» і «Яструба» з радянським підрозділом, який підтримувала авіація, в с. Сороки Копичинського р-ну – знищено обслугу кулемета, кількох снайперів і кільканадцять солдатів, власні втрати – 9-10 вбитих і 10 поранених; а також - боєм у с. Крутилів того ж дня.

В перших числах листопада сотня «Кравченка» билася в Смотрицькому р-ні Кам’янець-Подільської обл. з райвідділом НКВС і винищувальним батальйоном, підрозідлом ЧА. Сотню «Яструба» було спрямовано в Гримайлів, замість пораненого в бою «Спартака» сотенним призначено «Могилу» і спрямовано в Гусятинський р-н.

На поч. листопада 1944 р. – «Бистрий» ходив у 6-денний рейд по селах Кам'янець-Подільщини з 2 відділами (в т.ч. «Кравченка»), під час якого мав бої з ВВ НКВС у Смотрицькому і Сатанівському р-нах, повернувся в Гримайлівський р-н. Сформував кінну групу (10 вершників), що виконувала функції особистої охорони.

У грудні 1944 р. – отримав від «Енея» завдання всі відділи («Нечая», «Голуба», «Могили», «Запорожця», «Грома») відправити в Кам’янець-Подільську обл., а сам з охоронним відділом діяв у Гримайлівському, Гусятинському, Борщівському р-нах. На початку грудня 1944 р. сотня «Грома» (30 чол.) була розбита ВВ НКВС і приєднана до сотні «Спартака».

6.01.1945 р. під час облави в с. Босири Пробіжнянського р-ну Тернопільської обл. був важко поранений в ногу (згодом її ампутували) і взятий в полон. Їздив з агітаційною групою, засуджував публічно свою націоналістичну діяльність. 12.02.1946 р. Військовий трибунал військ НКВС Тернопільської обл. засудив Я. Білинського за ст.ст. 54-1 "а" та 54-11 КК УРСР до розстрілу. Не реабілітований. Був одружений з Білинською Марією (1921р.н.)