Доброго всем времени суток. Тема чисто отвлечься от гадкой действительности и отстраненно обсудить некоторые аспекты истории холодного оружия. Уже давненько на разных околооружейных форумах обсуждаются находки(в основном в западных областях Украины) странного вида железных орудий,которые отнесены были к т.наз."боевым косам"-холодному древковому оружию,по сути-кустарной переделке обычной крестьянской косы,которую путем несложной переделки насаживали на древко вертикально. Данное оружие охотно использовалось европейским крестьянством в ходе разного рода восстаний,как дешевый аналог алебарды. Использовался также польскими повстанцами в ходе восстаний 1830-х и 1860-х гг.(создавались даже особые отряды косиньеров-вооруженных косами пехотинцев).Последнее упоминание о использовании боевой косы-силезские восстания 1918-21 гг.
Сохранились рисунки,изображающие типы повстанческих боевых кос. Основные образцы-либо перекованная обычная коса, либо перекованный резак от ручной соломорезки,изготовленный из отслужившей свой срок все той же обычной косы.
Особый интерес вызвала находка боевой косы с приклепанным медными заклепками острием.Интересно,зачем приклепывать к оружию такой хлипкий наконечник,если проще срезать часть полотна косы и сформировать острие из обушка?
А почему,собственно, все без исключения найденные предметы такого типа автоматически причисляются к боевым косам,а не к остаткам сельхозинструментов,коими,собственно,они и являются? Тем более,что польские восстания с их косиньерскими отрядами в основном обошли Украину стороной, а вот ручные соломорезки(которые намного дешевле шнековых) имели широкое распространение на Западной Украине еще в 60-е годы 20-го века,и мой дед-кузнец частенько перековывал старые косы в резаки к таким соломорезкам.
Таким образом,зловещий облик кровавого брутального оружия плавно меняется на мирное лицо крестьянского орудия для нарезания сечки хрюшкам и коровкам...
Ну Ваш дед не был в этом новатором. Немцы тоже штыки переделывали в похожие устройства для резки лучин. Бучер крепился к ножнам, в ножны вставлялась чурка ( деревяшка ) и делались на боковой части вырезы . Туда ставилась лучина , и штыком сверху обрезалась. Как гильйотина. А косы... Сложно что то ответить.
копав недавно на позиція ПСВ німців, так вояки РІА брали дані позиції. Так знайшов якийсь предмет, протер - дивлюсь клеймо ще царське (знайдений предмет на бруствері німецького окопу). Ну ніяк не розпізнав предмет. Уже вдома через пару тижнів думаю помию і подивлюсь точніше клеймо, так мию і думаю з чого даний предмет (під руками була сучасна коса, так і розпізнав). Так що можу сказати, досить міцний предмет, не рівня сучасним
Слов нету,если данный предмет найден на месте боя, Если данный предмет найден на предполагаемом месте боя,да еще,допустим,с остатками древка,в сопутке-свинцовые пули и прочее эхо войны-с большой долей уверенности можем отнести его именно к боевому оружию. А,к примеру,на месте волынской деревушки,да в комплекте с гвоздями-подковами и прочим крестьянским реманентом-это уж скорее будет вульгарный соломорез. "По-моему ,так!"(С,)
Ще на моїй пам"яті старі газди хвалили довоєнні чеські коси. Називали їх в наших краях "когутівки"- клеймо на тих косах зображало півня з косою на плечі. Казали,що совітьські фабричні коси тим когутівкам не годні і вслід вступити))
бо приклепати гостряк було набагато легше ніж витягувати його гріти та куваючи косу. бо той гостряк можна було сформувати на холодну швидше та і пробити отвори та приклипати теж.
і іще одне що до кіс. ходе така теорія, чи то є правда чи ні ані підтвердження ані спростування немає, що під час коліївщини з кіс робили ножі, так званий колодач. хоча судячи з товщини заліза на тогочасних косах цілком вірогідно.
Хтозна. Як на мене-обрубати частину полотна і двома ударами молотка загострити обушок-легше,ніж окремо кувати гостряк і клепати його до коси.Та і надійніше суцільне лезо,ніж склепане(якщо мова йде саме про бойову косу).А от для різака-і приклепана рукоятка буде служити,не відпаде.
Читав і про ножі,ба навіть про бритви із старих кіс. "вільну хвилинку вибравши, козацтво заходжувалось гострити бритви, зроблені з порваних сіножатних кіс (у кого — з полотна коси, в кого — з писку, в кого — з колосу, що біля самого жала), і всі голилися (без мила, обмазавшись гречаним тістом), аж зубами скреготіли з болю, шкребучи підборіддя та голови круг оселедців і один в одного питаючи: «Чи ж добра бритва?» — «А добра, бодай їй… Хоч кінчик зав'язуй!..»(С,)
тут тре прийняти до уваги ще те що в ті часи у селі мало хто мав потрібні слюсарні навички та і інструмент теж і щоб соь зробити або полагодити усі йшли до коваля який був не в кожному селі.
В моем детстве, у бабушки в селе, подавляющее большинство ножей делалось из кос, про сапки-молчу, все из кос. Немного не в тему...но про пременение
Колодач не колодач, але в селі в діда з бабою був доволі дебелий і довгий ніж, бабця казала, що то ще її батько (тобто мій прадід) зробив зі старої коси.
Говорили,что из немецких касок отличные ножи получались. Может,и очередная легенда про ножизметеоритнойсталивыкованныйвзоневеликимгуру-х.з.))
Бачив колись в програмі Арсенал був огляд козацької холодної та вогнепальної зброї Там і про коси розповідали. Дуже грізна зброя козаків От нарив відео (про коси з 10 хв приблизно)
Та нема. Я вже не знаю, де й сам той ніж. Взагалі-то був звичайний ніж з деревяним руківям, з лезом довжиною см. 25-30, яке звужувалось до кінця. Яким чином кріпилась ручка теж не памятаю.
