А может проще раз и на всегда избавиться от проблемы? И у камрадов, изо всех сил пытающихся помочь пацану, найти подходящее решение - немного уменьшить перегрузку серого вещества, за одно. Купить брусочек мыла. Можно хозяйственное, можно душистое. Тут дело вкуса. И небольшую верёвочку, но крепенькую, чтоб не подвела в ответственный момент. И со всем этим добром отправиться в лес. Даже стульчик не надо! Ну, сам процеss, думаю, расписывать нет необходимости... Всё. И из леса прямиком в нирвану.
Можно и не попадать лесникам в лапы. Но тогда нужно или прыгать с ветки на ветку, как предложил пан К. Или переходить к тактике лесных братьев и УПА - из землянки не выходить, только по нужде или не далеко, в сумерки. Только землянки и бункеры, да запасы они готовили с лета. Нет короче говоря места в лесу для ТС.
Веревка и мыло - не вариант! Сфинктеры самопроизвольно открываются.... лесник пришел.... а ты такой мокрый... во льду (желтом) ... короче не комильфо! Не эстетично, одним словом
Наверное имелось ввиду просто пересиживать часть времени на вокзалах. Затеряться среди людей намного легче. Однако, люди которые ищут кого-то, как правило первым делом прочесывают вокзалы, разного рода притоны и места бесплатной раздачи пищи. Кроме того, идея о тех же посуточно сьемных квартирах наверняка придет в голову "ссыщикам". Разве снимать их в другой области и менять. Все зависит от масштабов поиска. Есть вариант это катакомбы и узлы теплотрасс. Но там нужно будет готовым к встрече с крысами, зомби и вурдалаками и быть готовым пустить в ход нож или арматуру. Хотя расскажу вам историю из далекого детства. На околице города стояла работающая котельня, а рядом здание старой заброшеной котельни или какого-то подобного обьекта, наверное еще довоенной постройки. Работающая котельня тоже была не новой. Старое здание было закрыто железной дверями с врезными замками. Окна были частично выбиты, при определенной сноровке ребенку туда было не сложно залезть. Все там было демонтировано, только куски труб и обрывки проводов остались. Но остались пустые комуникационные тунели, наверное для труб. Несколько из них вели к рабочей котельне. На том конце были железные люки закрытые наверняка изнутри или даже заваренные. Но под зданием котельни было офигенно тепло даже осенью и зимой. Друган мой однажды решил податься в бега, родители его реально метелили почем зря. Дело было осенью, он никому ничего не сказал и пропал на недели на три. Я о побеге не знал, но и о тунелях не сказал. Потом он явился, побои на время прекратились. Как он рассказал мне, что в несколько приемов натаскал в тунели рыбных и других консерв, сухарей, сухого спирта, спичек, алюминевую кружку и котелок, бидончик для воды. Вода была недалеко, метров 500 ручей или речушка, но воду из нее нужно было кипятить. Фонарик со сменными фильтрами на плоской большой батарейке, свечи. Походный топор-молоток. Деньги на жрачку загодя начал тырить у родителей, за что кстати был дополнительно бит, собирал бутылки. Летом в гости приезжала бабушка оставила 20рублей ему в подарок. Копилку разбил. Покупал жрачку и одежду. Лежанку построил из стыреных-найденых досок и ящиков. Из них же сделал импровизированую дверь-заглушку в тунель, от крыс. Выходил только ночью, когда силы зла властвуют безраздельно. Несмотря, что на рабочей котельне дежурили люди, никто его не засёк, темно. Бидон кстати обматывал тряпкой и в рюкзак, дабы не шуметь. Портки стирал в ручье. Таких уникальных мест для схрона мало, их нужно искать загодя. К тому же тогда бомжей не было или очень мало.
Питання поступово перейшло у те, як не засвітитись , йдучи до лісу. Купуєм топографічну карту області. Вибираєм глухі села кілометрів за 50-60 від міста з великими лісовими масивами. Доїхавши до одного села, йдіть по дорозі до іншого. Не сідайте в автомобіль, а сховайтесь, щоб вас не помітили. З зустрічними можете просто привітатись, обов"язково українською мовою, бо російська зразу ж виявить, що ви не місцевий. Назви сіл ви знатимете. Якщо запитають до кого йдете, то просто можна сказати, що до Івана,чи Петра з яким служили в армії, абож до якогось майстра по ремонту чогось, а прізвища не знаєте. Далі, вибираєте місце, з якого зійдете із дороги в ліс, обов"язково заметіть слід сходу, доки сліди видно від дороги. Далі робите те, що писав вище.
100% підписуюсь , якщо в Харківській області заговорити російською то вирахують шо не місцевий. Але вважаю шо не йти треба від села до села і світитись лишній раз , а повзти під снігом по компасу, періодично висовуючи палець, і вже залежно від того хто його покусає, Сірко чи білки, взнати ше на чийомусь городі чи вже в лісі.
Камрад, я ціню Ваш гумор, але пишу не для гумору. Чому потрібно йти від села до села? Зараз зима і людей на вулицях майже нема,всі сидять по хатах, тому людина, що пройшла вулицею не дуже буде звертати на себе увагу, тим більш, що йде по дорозі у інше село. Гірше, коли позаду буде йти людина в тому ж напрямку. Тоді потрібно робити вигляд, що шукаєте лікарські дерева та кущі(терен. глід,шипшину, бузину і т.д.)
ТС теми з Харкова, це щодо мови і виникнення підозр. Піший незнайомець викличе набагато більше підозр ніж якщо тупо найняти і доїхати до місця на автівці. Пошук глоду та бузини в лютому по переметам це щось нове. Сільського мешканця це точно не здивує.
На увазі малось пошук біля дороги, а не по заметах, щоб незнайомий пройшов мимо. Глід -ягоди зустрічається, шипшина також, тому підозр багато не викличе. Далі у селах зараз є багато дачників,яких більшість селян не знає, тому сильної підозри це не викликає. Тим більше, що у селах зараз вже також мало знають одне одного.
Гулял Галицким районом этим летом. Там такое село есть - Букачевцы (Букачівці). Я уж маскировался пом "місцевого" со всеми вежливыми словоформами типа "Слава Ісусу Христу" но моя неместность светилась во все стороны. Особенно когда я спросил как пройти к этим самым Букачевцам. Мне, русскоязычному, хочется поставить ударение "БукАчівці". На станции в Ивано-Франковске мне выдали вариант "БУкачівці". Местные же, как выяснилось, оперируют топонимом "БукачІвці". Так что местных в глухи сёлах никто не обманет.
Акцент видасть, особливо, якщо доведеться сказати хоча б кілька речень. Тому чужого відразу видко, і виходить якось отак:
Коли є топографічна мапа, то запитувати назву іншого села немає сенсу. Подорожній , що позаду,проходячи мимо, може привітатись, а може і пройти мовчки, а може і запитати, навіщо збираєте, то відповідь- для лікування. Ніяких підозр це не викличе. Далі в глухих місцях не так багато і ходять,а коли виявлять, то потрібно зразу ж мати ноги.
та невже!? то ви їх незнаєте а у селі кожна нова людина у око впадає. і якщо хтось незнайомий пройде по вулиці то на нього в усі вікна дивитимуться а хто воно ото пішов. тож нетреба тут казочки розповідати про село. тим більш там існує якесь чудернацьке сповіщення, ще до ери телефонів воно працює, а зараз так і вопщє. на одному кінці села кум чхнув добряче, а за три хвилини на іншому сказали що кум всрався. отакоєот. а ви кажете
Так. И, не мешкая, идёте за теми, кто должен прити за вами... Если их дома не окажется - наверняка, там будет кто-то, общение с которым при помощи вышеозначенных девайсов - поможет вам скоротать время в ожидании истинных виновников торжества... А, там, глядишь - тепло, да, и мясные продукты уже есть - ну, чисто, шоб переждать... Шутка, конечно...
Ну, заходил кто-то, после того, как (успешно отловленные) ТС все пароли под пытками выложили - посмотрели... и - ага...
Пацану 19 років... Мало життєвого досвіду. Без реальної допомоги старших, ніччо не вийде. На одній романтиці далеко не заїде. Нам не дали вводних, хто шукає, і за що, щоб прорахувати можливі максимальні для нього наслідки. В лісі взимку - при любому розкладі йому - жопа!!! Сам тільки що з лісу. Підгодовували дичину. По слідах його знайдуть або місцеві єгеря або браконьєри. Отправлено с моего P70-A через Tapatalk
Пане Консерватор, я зараз проживаю в селі і не малому. Так от вийдеш на вулицю, то вона пуста і лише зрідка ходять люди. Інші сидять вдома і не дуже слідкують за тим, хто ходить вулицею. Далі-я сам не знаю багатьох з тих, що ходять. І якщо в поле зору попала людина на півхвилини, то цим ніхто не переймається.
Вы нет,а вот собаки да. Сегодня выходили из степи,через хутор Кулеша. Там живет,то 8 человек на 43 хаты. Так только захрустели настом,около крайней хаты,так собаки взвыли по всему хутору....
Зимой, особенно при нынешней военной ситуации, одинокий рускоязычный турист с огромным рюкзаком, бредущий в сторону леса или заброшенного хутора, для местных это повод позвонить по телефону доверия. Особенно если в радиусе нескольких десятков км есть стратегические обьекты.
ви довго там живете, з дитинства? мабуть ні. якщоб жили там з дитинства то знали б усіх місцевих. те що ви незнаєте когось в селі ще не означає що вас незнають. і це мова йде про велике село а от коли села малі та у глушивині то там геть інша картина вимальовується, там один одного знають і поява незнайомці там не зостанеться непомічиною бо по таких селах живуть переважно старі і в них одна тілько і розвага що новинами ділитись а які новини в селі? крім тих що у тель авів зорі так це переказувати один одному як Семен зі Степаном вчора напились в кума Івана та Семена жінка додому тягнула а щоб пересувався швидше вона його дрючком підгоняла. а ще оно Василів Павло до Галини Сенчіної залицяється та ночував оце бо баба Приська бачила як він ще і сіріти не почало додому вертався. це все з власного досвіду бо років більш десяти мав в селі тестя з тещею.і я дійсно знав тілько тих хто живе на кутку але мене знали і в сусідньому селі хто я та до кого їду. отакоєот. а ви кажете
Тс,не слушай этих злых людей. В лесу главное маскировка,например под зайца,его появление никого не удивит.
