До 65-ої річниці початку створення дивізії...

Це Фелікс Штайнер описує труднощі в той час, коли лише обговорювалася ідея створення українського формування. Весною 1944 року Гіммлера вже достатньо дотисли, а восени цього ж року він погодився вже на "україньский" статус дивізії.

 

а яке відношення мав П. Шандрук до формування дивізії "Галичина"?
щодо "галицького" і "українського" статусів, то дійсно був особистий наказ Г. Гіммлера від 14 липня 1943 р., де він писав, що "при згадуванні галицької дивізії, я забороняю коли-небудь говорити про українську дивізію чи українську національність", але сам же його і порушив менше, ніж через півроку... разом з тим, в "Маніфесті до зброєздатної молоді Галичини" О. Вехтера вживалися такі словсполучення як "галицьке українське населення", "галицько-українська молодь", "українські священники"... вербування проводилось не лише в дистрикті "Галичина" (Сх. Галичина), а на території всього ГГ (приміром, був призначений окружний уповноважений ВУ на Варшаву - один з центрів української еміграції УНР-івського напряму), набирались не уродженці, а лише мешканці ГГ (саме через це в дивізії було багато старшин ДА УНР, які осіли після 1920-1921 рр. в 2-й РП)...
тому накази про "галицький" статус виконувались лише формально - назва дивізії (змінена після битви під Бродами) і відзнаки з територіальними символами...
а що за книга Ф. Штайнера - німецькомовна "Die Freiwilligen. Idee und Opfergang" чи щось інше?

 

Die Armee der Geächteten.
Контекст - де брати поповнення до поріділих дивізій СС. Найбільш придатними Штайнер вважав українців. Хоча українці готові були битися з більшовиками, але вони сподівалися на створення незалежної держави і неохоче йшли у німецькі дивізії. Постало питання про формування національних частин. Командири Ваффен СС не бачили в цьому жодних проблем. На перешкоді стояв Гіммлер, розхлябаний романтик. Але він був людиною з двома обличчами і був здатний поступово та повільно змінювати погляди. Шандрук був досить поважною людиною. Не бачу нічого дивного, що питання участі українців у боротьбі з більшовиками з ним обговорювали різноманітні кола Райху, якто Ваффен СС, Вермахт чи Абвер. У мене нема підстав ставити під сумнів свідчення Штайнера. Тим більш, що аналогічні проблеми повставали при формуванні усіх частин з іноземними добровольцями. Всіх цікавила повоєнна доля їхніх країн. Ніхто не збирався накладати головою за Великий Райх.

 

в 1943 р.???
щодо його поважності я б посперечався...

 

І я б посперечався. Але 1943 рік жодного разу не згадується. І ніхто не каже, що він взагалі мав вплив на формування дивізії. Що абсолютно не спростовує факт такої бесіди. Ви ж не заперечуєте перебування Шандрука при штабі Рундштеда? І що дивного в тому, що шеф Freiwilligen-Leitstelle Ost цікавився підтримкою колишнього генерала?

 

слова П. Шандрука, які ви раніше навели - "вам потрібні ландскнехти і ви позначите дивізію як галицьку" - свідчать про те, що розмова відбулась перед формуванням дивізії "Галичина", тобто в 1943 р.; дивно, бо колишній генерал довгий час був всього-на-всього завідувачем провінційного кінотеатру і не виявляв ніякого бажання співпрацювати з німцями (сам напросився на усунення з штабу ГА "Південь" в 1941 р., пізніше відмовився від пропозиції П. Крижанівського очолити українську офіцерську школу), до того ж не репрезентував якоїсь вагомої політичної сили, був арештований в 1940 р., а тут починають цікавитись його думкою...

 

А мені здається, що розмова відбулася десь 1941-1942 року. Власне, після 30 червня українці уже розуміли, що швидкої незалежності вони не отримають. Не надто вони зголошувалися до німецьких дивізій. Але ж старий Фріц мусив звітувати про успіхи, тож почав думати про національні формування. Расових забобонів щодо українців у нього було не надто багато.
Втім, якщо хочете, я погоджусь, що такої розмови не було і обергрупенфюрер просто збрехав.

 

звернув увагу на таку цікаву деталь; на всіх трьох фото Б. Скаськів:
1. з чистими петлицями (29 серпня 1943 р., Гайделагер);
2. з СС-рунами (30 квітня 1944 р., Арользен);
3. з "левиком" (вересень 1944 р., Арользен)...

 

Вот Вам выдержки из речи Гиммлера от 17 мая 1944 года
(которую переводил для украинцев ваффен – гауптштурмфюрер Палиев). В этой речи Гиммлер затронул несколько очень важных моментов:
1) Он подчеркнул, что ему известно недовольство украинцев в отношении наименования дивизии «Галицийская», а не как хотели бы украинцы «Украинская». Однако это название обозначает часть украинской земли, откуда набраны члены дивизии и это сделано по примеру Германии, где есть немцы родом из Померании – померанцы и все что с этим связано именуется «померанское» или родом из Баварии – баварцы и все называется «баварское».
2) Гиммлер особо выделил, что не делает разницы между немецким и украинским офицером. Ему важно насколько командир хорош и «как он руководит батальоном не проливая понапрасну кровь, приведет ли он батальон к победе или поражению».
3) Для Гиммлера будет лучшей наградой если каждый из 250 членов дивизии посланных им в офицерские школы, станет офицером и будет служить в любой европейской дивизии войск СС.
4) Гиммлер сказал, что он был бы крайне популярным человеком, если бы приказал украинцам убить всех поляков вокруг, но он на это не пойдет.
5) Рейхсфюрер призвал к укреплению боевого братства между немцами и украинцами, не только в дивизии, между офицерами, но и среди рядового состава.
В ответ ваффен – гауптштурмфюрер Палиев произнес речь, в которой призвал Гиммлера не натравливать «поляков на нас, а нас на поляков», изменить германскую политику в Восточной Европе, потому что она ведет к поражению. «Я считаю необходимым проинформировать Вас, что Ваша полиция в Восточной Европе некомпетентна и плохо управляема».
Гиммлер поблагодарил Палиева за искренние слова и пожал руку.

 

Касательно Штейнера и дивизии.
Получив поддержку от Крюгера и Бергера и добившись окончательного решения сельскохозяйственного вопроса и получения официального разрешения, Вехтер провел переговоры с украинскими политическими силами. 8 апреля 1943 г. после конференции проведенной УЦК, Кубийович пишет Вехтеру, что гарантирует поддержку со стороны украинского народа в деле формирования дивизии . Также Кубийович подал примерный список членов Войсковой Управы на имя Вехтера.
В то же время, к Гиммлеру совершенно неожиданно обратился группенфюрер СС и генерал-лейтенант войск СС Феликс Штейнер , который посчитал необходимым оказать поддержку новой дивизии . Вскоре о дивизии стало известно широкому кругу людей поэтому Гиммлер решил обуздать рвение Вехтера в деле формирования дивизии. 10 апреля 1943 г. оберштурмбаннфюрер СС доктор Брандт направил Вехтеру требование не публиковать манифест о создании дивизии до особого распоряжения от Гиммлера или Бергера.

 

трохи не так: "я знаю, що коли б я дав Дивізії наказ: "Винищіть в одній чи другій околиці поляків" - о, тоді був би я у Вас дуже милим чоловіком"... про те, що він на це не піде немає, принаймні, в тому варіанті, який читав я...

 

питання було про те чи проводились в зв'язку з цим якісь консультації з П. Шандруком...

 

Ну все верно. Чистые петлицы, пока не принесли присягу. Пока обучался в Арольсене носил руны. После выпуска получил льва.

Фото с украинцами на обучении с зиг-рунами на петлице нередкость. Львов они получали перед торжественным собранием по поводу выпуска из училища. Если нужно могу отсканить пару фоток в подтверждение.

 

Я привел вариант по Мельнику. Возможно при двойном переводе теряется часть слов. А вы в каком источнике читали?

 

Ну тогда увы не могу помочь. По моим данным Шандрук косвенно имеет отношение к дивизии в октябре 1944 года. А уж о взаимоотношениях с Штейнером вообще данных нет.

 

мій варіант з архіву - німецькомовний і паралельно переклад на українську...

 

та про СС-руни я знаю; цікаво просто, що вся еволюція на прикладі однієї людини...

 

просто не потрібно було будь-кому консультуватись з П. Шандруком, якщо живим був М. Садовський - в. о. військового міністра уряду УНР в екзилі, який мешкав у Варшаві; приміром, при проблемах із верифікацією звань старшин ДА УНР, які вступили до дивізії - користувались саме його допомогою...

 

В архиве в Киеве лежит копия этой речи, там именно так и написано.

 

Не можу зрозуміти. Штайнер написав "Армію ізгоїв" у 1963 році. На той час ще були живі і Шандрук, і Арльт. І при розумі. Так би мовити, активні багнети. Але жодних заперечень та спростувань не було. Хоча генерал в передмові пише, що він особисто знайомий з багатьма людьми, про яких йдеться у книжці і вони завжди можуть висловитися з приводу описаних подій.

 

так, можливо і була така розмова, але вона дуже і дуже сумнівна з причин які я навів...

 

Думаю, Шандрук книгу Штайнера вряд ли читал

 

Ще раніше автор настійливо вказував на небезпеку хибної окупаційної політики та великі шанси великодушної готовності до порозуміння з українським народом, коли навесні 1942 року мав сприятливу можливість говорити з Гіммлером на фронті.
Все ж треба з історії знати, які наслідки дає справжня дружба, про що свідчить фінський приклад – в дивізії «Вікінг» проходить службу фінський контінгент – коли у 1915 році Німеттчина допомогла створити єгерський батальон і отримала дружбу всього фінського народу.
Далі він розповів про молодих українців та вигукнув: «Якщо дати цьому народу власну державу, повстане багато дивізій! Вони допоможуть нам зміцнити наші тонкі фронти і стануть надійними союзниками! Бо на нашому боці вони захищатимуть власну Батьківщину!» Гіммлер відповів непривітно: «Не забувайте, що ці «милі» українці у 1918 році вбили фельдмаршала фон Айхгорна!» Протест, що це було викликано помилковою німецькою політикою, було мовчки обійдено.

 

Мне кажется данный эпизод несколько надуман. Единственные слова Гиммлера касательно судьбы фон Эйнхорна следующие.
14 апреля 1943 года Куртом Далюге в адрес ВИнкельманна направляется письмо в котором приводит слова Гиммлера:
"Необходимо исключить всяческое участие национальных украинских групп, то есть Бандеры. Рейхсфюрер СС предупредил об опасности ошибки 1917-1918 годов, допущенных кайзеровскими войсками в отношении вопроса независимости Украины ."
Более того Гиммлер называл Бандеру "убийцей Эйнхорна" (игнорируя то, что Бандера был мальчиком на момент убийство кайзеровского наместника).

 

Примерно такой диалог приводит Хене. Он не ставил под сомнение свидетельство Штайнера, хотя очевидно опирается именно на эту работу Штайнера (она имеется в списке литературы).
Я привел отрывок не для того, чтобы прояснить позицию Гиммлера. Штайнер уже в начале 1942 года вынашивал идею создания украинской армии, независмого украинского государства и довел свои идеи до руководства. Поэтому обращение Штайнера в поддержку дивизии никак не было неожиданным. По крайней мере, для Гиммлера.
Книга излишней саморекламой не страдает. Более того, это скорее не мемуары, а эссе из области военной теории, написанное хорошим языком. Там, где это возможно, он ссылается на документы (например, по поводу допроса командира советского корпуса, который рассыпался в панегириках дивизии "Викинг"). Зачем было выдумывать разговор с Гиммлером...