"У двох числах “Краківських вістей” від квітня 1940 р. опубліковані спомини мешканця с. Жулин Івана Пахаля про події на Стрийщині перед приходом німецької армії у вересні 1939 р. Тоді у стрийській в’язниці перебувало майже 500 в’язнів, коли тюремна охорона і поліція втекли. Селяни з найближчих сіл прийшли на допомогу ув’язненим, визволивши їх. “Українське населення Стрийщини, — зазначав автор споминів, — дізнавшись про те, що німецька армія вже недалеко, почало в поспіху приготовлятись, щоб заняти Стрий, повісити жовто-блакитний прапор та влекшити вхід німецькій армії до міста […] Поляки, побачивши, що німецька армія затрималася перед Стриєм, почали вертатися до міста. Вернулася теж поліція, приїхало військо, зорґанізувало з різного найгіршого шумовиння “Оброну Народову” і почали господарити. В першу чергу взялися до найближчого свідомого села Дуліб, яке почали в несамовитий спосіб нищити. Отже поляки окружили навколо хату і починали палити, а коли хто хотів з хати втекти, того пробивали баґнетами і кидали в огонь. Хто вирвався з цього пекла і рятувався втечею, до того безпощадно стріляли. […] Поляки виловлювали всіх молодих хлопців і безпощадно їх убивали. […] Отже зловили одного хлопця, Пилипова Миколу, аж під Конюховом, привели до Стрия, до парку Вільшина і почали в несамовитий спосіб над ним знущатися. Повідтинали йому вуха, ніс, викололи очі й опісля облили бензиною і підпалили. В подібний спосіб знущалися над іншими хлопцями, а 12‑ох хлопців кинули живцем до каналу […]” Зазначимо тільки, що, за даними ОУН, в Дулібах 12 вересня був організований загін, що налічував 900 (! – О.Д.) осіб. Унаслідок боїв тут загинув 51 українець, а село було майже повністю спалене. Того ж дня у сусідньому селі Колодниця створений іще один великий загін, до складу якого ввійшло 400 осіб. У ході каральної акції в цьому селі було спалено 50 хат, загинуло 3 та поранено 6 українців. У Верхньому Синьовидному зруйновано 16 хат, а в сусідньому селі Корчині знищено 30 хат, загинуло 2 та поранено 4 українців". http://209.85.129.132/search?q=cach...поляки+дуліби&cd=9&hl=uk&ct=clnk&client=opera
Спасибі за інформацію! Українсько-польське протистояння було не тільки в 1939 році... Мої родичі живуть в Україні. Моя бабуся розповідала мені про поляків, про гайдуків, про те, як жорстоко вбивали українців і не вважали їх за людей... Убивали родинами... Кresamі - так називають поляків- переселенців, які живуть на землі Західної України..., і вони тупо вважають ці землі польськими, а цих переселенців хазяїнами-панами. Навіть самий смердючий поляк уважає себе паном у відношенні до будь-якого українця.
“Українське населення Стрийщини, — зазначав автор споминів, — дізнавшись про те, що німецька армія вже недалеко, почало в поспіху приготовлятись, щоб заняти Стрий, повісити жовто-блакитний прапор та влекшити вхід німецькій армії до міста..." - вот ключевая фраза несущая всю смысловую нагрузку. Абстракционируясь от всяких слюней с патриотизмом чисто за себя могу сказать - будь я тогда на стороне поляков - поступал бы аналогично. Без вариантов - моя страна в критической ситуации, чрезвычайное положение, а тут хреновы партизаны решили врага хлебом-солью встречать ... Любой гражданин своей страны (а поляки - ещё те патриоты ) поступил бы так же, пресекая любые поползновения на корню. Крайние проявления национализма - это круто, но если быть такими модными, то воевать нужно по жизни, а не под шумок - когда пожар в хате. Как бы там ни было, и кто бы что не говорил - за последних пол-тыщи лет, данные територии были чисто украинскими года два, и то неполных. Вот такие вот расклады , если смотреть на это не со стороны украинцев. Увы ...
Вот объясните мне, почему вы не можете толково вести тему, высказывая своё мнение и подкрепляя его фактами? Почему начинаете переход на личности и личные оскорбления? Делайте это при помощи системы личных сообщений, а не в топиках.
Если по Березе, то импульсом к созданию было убийство ОУН министра Внутренних Дел Бронислава Перацкого. Лагерь официально назывался "место изоляции", а не концентрационный. Сажали в основном, коммунистов, социалистов, националистов, в общем, всех вредных для Санации. В 1937 сидело 4,5 тыс. украинцев. В сентябре 1939 сидело еще 2 тыс. немцев. Жертв - 20 человек.
До 1-го сентября 1939 года в Березе побывало около 3000 человек. В брестском архиве находятся дела всех этих заключенных. Украинцев в этот период там было не более 200 человек. Читай книгу Макара «Береза Картузька. Спомини» (Веннипег, год выпуска не указан). В книге есть поименный список украинцев, которые там сидели, в том числе и автор этой книги. После 1-го сентября в лагерь пригнали примерно 1500 польских граждан немецкой национальности. Также там был группа (примерно 20-30 человек) пленных немецких летчиков и диверсантов. После 1-го сентября в Березе оказалось достаточно много заключенных: украинцев, поляков, немцев, белорусов и других. По разным оценкам там было от 4 до 7 тысяч человек. Украинцев было примерно половина. Никаких документов за этот период (1-18 сентября) не сохранилось, поэтому каждый считает (пишет) как ему хочется На эту тему самые лучшие книги: приведенная выше Макара и польская Polit Ireneusz. Obóz odosobnienia w Berezie Kartuskiej 1934–39. Toruń, 2003
