після того, як угорська армія захопила Закарпаття, утворився новий для Угорщини кордон з Польщею, якого раніше взагалі не було. на цьому фото як раз зустріч на новому кордоні нових відтепер сусідів
Ділили "здобич". Через пів року полілили Польщу. Добав, що поляки розстріляли полонених галичан-українців, котрих як громадян Польщі, угорці передали полякам.
цікава як на мене сторінка по темі німецькою мовою з фотографіями http://www.ondrejkovics-sandor.com/?lg=11&s=139
Troops Of The Hungarian Cavalry Invading Subcarpathian Ruthenia (Carpatho-Ukraine) Through The City Of Taszo March 17, 1939
Hungarian Troops On March In Ruthenia: A column of Hungarian troops, 'accompanied' by two native boys, march through a section of Ruthenia(Carpatho-Ukraine) annexed by their country
невеличка сторінка з фотографіями https://storify.com/historyboy77/the-republic-of-carpatho-ukraine-march-15-1939
таке фото на додаток Hungarian Troops Meeting Polish Troops After Having Invaded Subcarpathian Ruthenia (Subcarpathian Ukraine), On March 21, 1939.
Унікальне відео з проголошення Карпатської України. Послухайте промову з 11:00 - пройшло 80 років і слова надалі актуальні:
Transcarpathian Heritage 6 hrs · Балкон будівлі Краєвого уряду Підкарпатської Русі в Ужгороді, прикрашений синьо-жовтими прапорами та прапорами Чехословацької республіки — під час урочистостей в день краєвого з'їзду товариства «Просвіта», 17 жовтня 1937 року.
Василь ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКИЙ ЩАСТЯ І ГОРЕ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ http://litopys.org.ua/grendzha/grendzh.htm МАДЯРИ ПОРЮТЬ ЧЕРЕВА, ЩОБ ВИЛАЗИЛИ КИШКИ... Спойлер Мадярська регулярна армія наступає на пограниччя Карпатської України... Нападають на Севлюш гарматами, літаками, кулеметами, працюють міномети і ручні гранати... Границю боронять січовики-семінаристи й учні севлюської Торговельної Школи. Але озброєння далеко невистачальне — всього тільки 20 крісів... Пізніш приходять свіжі відділи з трохи ліпшим озброєнням. Та хоч як січовики героїчно боронять Рідну Землю, мадяри з літаків косять їх ряди, і вони приневолені відступати. До полону попало декілька січовиків. Мадярські "культурні" старшини, вихованці 20-го віку, поводяться з ними гірше варварів. Порозрізували нещасним полоненим січовикам черева, намотали кишки на палиці, а вояки биттям заставляли січовиків бігти, щоб ліпше вилазили кишки з черева... Це сталося між Королевом і Веряцею. ЗАМОРДУВАННЯ 30-ОХ ПОЛОНЕНИХ СТУДЕНТІВ-СІЧОВИКІВ. ПРОФАНАЦІЯ ЇХ ТРУПІВ Спойлер Від Копані до Хуста розвинувся український фронт, кілька разів мадярів відбили, але проти переваги не могли вдержатися. Над Тисою в копанському полі полонили тридцятьох наших січовиків, між ними й одну дівчину. Брутально, безпощадно розстріляли їх поодинці усіх. Тут згинули Михайло Козичар з Тернова, студент IV кл. учительської семінарії, Іван Попович Мурга з Доманинець, студент IV кл. учительської семінарії, Салай з Ужгорода, студент семінарії і багато інших їх товаришів, студентів семінарії та торговельної школи, а також й інші урядом змобілізовані січовики. Одним покололи лиця до непізнання зажива, а другим, вже мертвими, так, що коли трупи біля рокосівської станції поставили в ряд (вони там лежали кілька днів), то їх не було можна ідентифікувати. Тіла замордованих спрофанували. Постягали з них не тільки уніформу й цивільний одяг зовнішній, але також і білизну так, що трупи лежали голі. З трупів мадяри смішкувалися: попідпирали та понаставляли трупів у той спосіб, що лежали "нацапки", задом-сідалом до сонця. До задниць стріляли з револьверів і пробивали багнетами. Люди обурювалися над цією профанацією, і селяни з Великої Копані заслали до військової команди в Хусті делегацію, вимагаючи, щоб військова команда дозволила поховати трупи замордованих січовиків. З тяжкою бідою дістали на це дозвіл. Команда навмисно зволікала, щоб трупи валялись на найбільш рухливих місцях для постраху іншим. На цвинтарі у Великій Копані так поховано 26 січовиків, в Рокосові 5. Інші закопані по полях без жодного означення або покидані до Тиси. ТОПЛЕННЯ СІЧОВИКІВ ЖИВИМИ В ТИСІ Спойлер Саме в час мордування студентів у Копані в Королеві топили мадяри січовиків живими в Тисі, яких полонили нижче моста. Шістьом січовикам зв’язали руки сильним дротом, окремо пов’язали мотузами ноги і ще раз зв’язали їх всіх докупи, неначе сніп перевеслом. Заволочили їх над берег плеса і живими вкинули "плавати". Здається, ту саму групу Тиса в селі Бадалові біля Берегова викинула на берег. Було там 6 трупів січовиків, пов’язаних дротом. Староста села Бадалова дав наказ їх похоронити, але окружний уряд в Берегові покарав за те старосту та наказав на будуче трупи, викинені Тисою, вкидати знову до води... Селянам поздовж Тиси суворо заборонено ходити побережжям, зрештою, і не було можна, бо там ціле літо був сопух, а місцями незносимий сморід від трупів, що були викинені водою і на березі розкладалися. ШТАБА ЗАЛІЗА ДО ШИЇ СІЧОВИКА Спойлер Відкрили мадяри гурт січовиків за Тисою на горбі, за відомою печерою біля приселка. Дорога їхнього повороту була відрізана, і вони старались перейти до Румунії, але в селі Хижа вже були мадяри. Відстрілювались вони, доки мали набоїв, відтак попали в полон. Немилосердні мадярські вояки жахливо скатували їх на місці, відтак заволочили на залізничий міст у Веряці, цілу групу зв’язали і пустили до неї кулемет. Ще деякі з них жили, як прив’язали до них штабу залізної шини, яку принесли із близької королівської станції, і вкинули їх у Тису.. ЗНАСИЛУВАННЯ І МОРД ЖІНОК Спойлер Куди тільки не пройшло військо брутального окупанта, всюди почувся плач, ридання і тяжке горе. Убивали полонених січовиків, дорізували ранених, але з найбільшою насолодою накидувались на гарних дівчат і молодиць по селах і містечках. В Королеві заволочили якусь дівчину, догадуються, що це одна учителька, що день перед тим втекла з Севлющини, до школи. Тут її знасилувало десятки вояків, опісля, вночі, напівмертву відволочили і вкинули до Тиси... В Хусті зловили одну українку-галичанку в січовій шапці. Заволочили її до одного будинку в колишній чеській колонії, де закватирувалось мадярське військо, і нещасної українки більше ніхто не побачив. На великому копанянському полі під час боїв полонили мадяри січовиків, між ними й одну дівчину. Осмішили її, зірвавши з неї одяг, один мадярський вояк всадив до неї багнет у голі груди, а другий вояк пустив до неї кулю... Нижню частину черева здичавілі садисти покололи штиками... На вишківському мості поповнили мадяри черговий морд жінок: у хустській школі, де кватирувало військо, знасилували туди заволочених двох жінок. Коли ті були вповні вичерпані і напівзімлілі, їх вкинули до авта і відвезли на вишківський міст. Тут, на самітному мості серед поля, далеко від людей, зв’язали нещасним українкам руки-ноги, прив’язали одну до другої і живцем кинули у глибоке плесо холодної води. Нижче Хуста вода викинула їх на берег. Селяни побачили два зв’язані трупи, але було заборонено туди ходити. Вояки, що доглядали побережжя Тиси, пустили трупи знов на воду. Між Квасами і Ясіням, на Ловецькій дорозі в т. зв. "Труфанцях", по один бік дороги тиждень лежали чотири трупи зґвалтованих і замордованих гуцулок. Не дозволили їх поховати. Також і в Ясіня замордували мадяри двох знасилуваних гуцулок, яким ще, крім того, повідрізували груди... Жертвами падали здебільша січовички-галичанки. За них не було кому інтервеніювати та падати навколішки перед злочинцями, як то робили нещасні автохтонні матері ув’язнених дочок. Котра з галичанок попалась у руки цих злочинців, а ще до того не знищила завчасу січової легітимації чи не спалила уніформи, ті всі після тілесних і душевних мук були ганебно замордовані. ЗАМОРДУВАННЯ РАНЕНИХ СІЧОВИКІВ У ХУСТСЬКІЙ ІМПРОВІЗОВАНІЙ ЛІКАРНІ Спойлер Нещасний український Хуст і нещасна доля українців ... Два дні перед тим спричинив нам чеський кривавий генерал Прхала до шістдесяти трупів... По вулицях Хуста змішалися з болотом цілі калюжі української крові. А ось третього дня вже мадярська королівська армія устроїла таке привітання, що людині перестав мозок думати. Ці "шляхетні витязі" вдерлися до імпровізованої в хустській Жіночій Домівці лікарні, в якій лікували ми також і їх полонених і людяно обходилися з мадярськими раненими, даючи їм навіть більші вигоди, як своїм. І ось за подяку мадярські вояки дорізували наших тяжко ранених, пробиваючи немилосердно багнетами таки там на діжках... Таким чином велика кількість наших ранених, яких привозили автами з фронту, знайшла тут люту смерть від рук азіата-монгола... Цим варварам їхня дикість здається їм самим геройством тоді, коли ці громадні масакри, морди і нелюдські тортури свідчать про підлість здичавілої душі нікчемного боягуза... З убитих ранених січовиків стягнули уніформи, а трупи відвезли автом і закопали на полі, десь за Різницькою вулицею. В ДЕРЖАВНІЙ ЛІКАРНІ В КРИВІЙ РАНЕНИХ РОЗСТРІЛЮЮТЬ КУЛЯМИ "ДУМ-ДУМ" Спойлер Ще не доходячи до Хуста, один відділ мадярських вояків під самою Кривою зловив гурт січовиків, що боронили державну лікарню під командою Петра Козака, студента III кл. семінарії. Перед розстрілом студентові багнетом видовбали очі... Добившись до лічниці в Кривій, тяжко ранених січовиків розстрілювали на ліжках розривними кулями "дум-дум"... Коли це почули дальші ранені в інших павільйонах, то всі, що змогли піднятись, навіть той з одною ногою, зривалися з ліжка і рятувалися втечею. Мадярські гонведи гонили за ними, наче ловецькі пси за дичиною, багато з них багнетами покололи на подвір’ї, багато постріляли по полю, все ж таки декільком вдалося заховатись. Таким чином врятувались і пізніше про ці звірства оповіли іншим. Один з таких був пізніш арештований і сидів з нами в таборі. Між тими, що їх мадяри закололи в лікарні, було кілька хворих цивілів. Коли кілька тижнів пізніше цю лікарню перемінили на відомий зі страхіття концентраційний табір в Кривій, то в залах було ще видно брудні, кров’ю обприскані стіни. ГОНВЕДИ ГРАБУЮТЬ, ШТИКОМ ВИДОВБУЮТЬ ЗОЛОТИЙ МІСТ ІЗ РОТА Спойлер Про розбої і грабіж мадярських гонведів буде слово пізніше, тепер наведу тільки один характеристичний злочин сполучений із грабежем, що стався на розі вулиць Духновича та Слов’янської і кривавим фіналом відігрався потім на подвір’ї міського дому. Аж морозом б’є, здавалося б, що це буйна фантазія, але, на жаль, це дійсна правда, про що оповідали мені очевидці. На початку вулиці Слов’янської в Хусті зловила група гонведів одного цивіля, що з валізкою в руках старався перекрастися городами в напрям лісу за Рікою. Під претекстом шукання зброї гонведи почали лазити йому по кишенях, забрали від нього гроші, золотий годинник з ланцюжком і цілу валізку з речами. Безперечно, був він українцем, бо один наш хлопець чув, як він сперечався з мадярами по-українськи. Коли б цей нещасник був плюнув на ті речі й відійшов, то, може, був би врятував голе життя, а то він почав голосно протестувати і вимагати повернення забраних речей — може, останнього свого майна. Хотів іти до самого коменданта на скаргу. Його штовхали, відбивали, але він кричав і вимагав своїх речей. Як видно, вояки побоялись, що він справді може їх зголосити і, проходячи побіля будинку колишньої дирекції поліції, впала їм на думку чортівська думка, щоб замаскувати грабіж: з болота рову витягають брудну січову шапку, натягають нещасникові на голову і на ціле горло кричать: "Січак, січак..." Шапку він руками кілька разів скидав з голови, але тоді вояки мотузом зв’язали йому руки ззаду. Один вояк відлучився від решти і зник із краденими речами, а другі вояки заволочили "січака" на двір магістрату, де вже лежали десятки трупів з передучорашніх прхалівських чеських боїв і трупи вже мадярами розстріляних січовиків. Тут його серед галасу воячні розстріляли. Але перед розстрілом видовбали йому багнетом золотий місток зубів із рота... Таким чином мадярські гонведи "придбали" собі не тільки "здобич", але й постаралися, щоб власник украдених речей навіки замовк і не наробив їм неприємностей... СТРАШНЕ ЗВОЖУВАННЯ МЕРТВИХ СІЧОВИКІВ Спойлер Днями, тижнями, ба навіть місяцями шалів терор, але особливо перші дні мадярського божевілля оп’янілої перемоги були невиносимі. Цей період у повному своєму образі не дасться ані описати, ані оповісти. То було пекло, то була якась кривава вакханалія здичілої озброєної товпи мадярських гонведів, терористів і різних "витязів" супроти безборонного населення. Очевидці оповідають про це із жахом. Це страхіття не має прикладу в історії боротьби білих народів. Дармо протестував хустський німецький консул д-р Гофман і німецькі журналісти. Водотопи та розстріли перестали лише після тижнів, аж тоді, коли обурився цілий культурний світ і відбувалась інтервенція за інтервенцією, щоб врятувати бодай поодиноких осіб. (Подібна інтервенція врятувала життя Федорові Реваєві й мені). Але ще й тоді масакри продовжувалися місяцями в добре закритих льохах в’язниць та за колючим дротом таборів. Але не йдім так далеко, ми ще в перших днях шалу найбільшого терору в тому самому Хусті. Команда мадярського королівського війська улаштовує "похорон" полеглих січовиків, який може видумати тільки фантазія хворого мозку. Від оцього "похорону" очевидці слабших нервів мліли, а інші крізь сльози придивлялися з жахом. Навіть нам неприхильні люди охнули і відверталися, щоб не бачити такої варварської профанації. Команда наказала звожувати трупи сільськими возами, що возять гній, а також відкритими тягаровими автами, бічні дошки яких були навмисно зняті або відчинені, щоб було видно трупи і щоб тим більше настрашити і так перелякане українське населення. І ось звожують трупи. Одному трупові тече гній з рота, як десь лежав серед бруду чи гноївки... Другому відбитий ніс, розбиті уста... руки звисають, ноги звисають і відпадають по дорозі від тулуба... Вояки відпалі частини тіла визбирували і знову кидали на вози. Тут очі виколоті, черево розпороте, губи відрізані... на голому хребті чи грудях десятки колотих ран від багнетів... Ноги поламані, руки потовчені, і біліються посукані та позаламлювані кістки... Все те серед білого дня везеться головними вулицями, навіть увагу звертається публіці: вояки гукають, кричать, смішкуються, регочуться... Щоб бачило якнайбільше людей, щоб настрашилось... та щоб не відважилось ще раз робити Україну... Це моральна пресія, це тортури, душевне катування! І так везуть на цвинтар, а там — напроти могили січовика Андрія Бойка, що перед кількома тижнями помер на запалення — вже гробокопи приготовляють величезну яму, до якої привезли вапно. Незабаром вкидатимуть туди наших мертвих. Та це ще ніщо, а ось послухайте, що було дальше.
Зявились раніше невідомі фото Карпатської Січі. Вони були в одній із справ в архіві СБУ. Тож насолоджуйтесь.
Польські воєнні злочини у Карпатській Україні http://milnavigator.com.ua/польські-воєнні-злочини-у-карпатські/
