если я не ошибаюсь, то убийство на войне грехом не считается это раз Украина как и весь цивилизованный мир государство светское это два
Был бы живой,то не продавал бы однозначно.Хотя,были исключения..но,люди не продавали,а выбрасывали,закапывали и т.д.
"если я не ошибаюсь, то убийство на войне грехом не считается это раз" нажаль, помиляєтеся ... згідно Святого Писання життя дароване Всевишнім, і тільки Він має право його забрати ... "Украина как и весь цивилизованный мир государство светское это два" тут Ви маєте рацію ... тому не можна говорити про аморальність продажі державних нагород а хіба лиш про протизаконність таких вчинків ...
У Вас серце щемить лишень коли продають нагороди із червоною зіркою, серпом та молотом ... ??? А як на рахунок німецьких нагород ... ??? Їх можна ... ??? Адже там також були ЖИВІ і РЕАЛЬНІ люди а не "фашисти із рогами" ... До речі мій дід закінчив війну у формі СОЛДАТА ВЕРМАХТУ ...
Вот реальная история.Алкаш сынок кинул наградные доки отца в печь,люди которые в этот дом вошли нашли остатки недогоревшие.Там же валялись Красная Звеза и За Отвагу.Лучше купить и нормально хранить,
Та справа не в символіці, шановний комрад! Справа в факті. З Вами багато в чому погоджуюся. Тому я, Ви і всі ми тут зібралися! І це є наша злука, не дивлячись на те, що дід Ваш у Вермахті був, а мої всі у Червоній Армії. Головне, що бентежить нас все це і ми знаходимо спільну мову, комради шановні!
Він ті слави 2 та 3 степені теж не за карі очі отримав , а за те шо дуже ловко з 82мм мінометом вправлявся . А повикидав мать за те шо бачив як живуть вони ветерани в селі , нікому не потрібні . Та ше й в лагері сидів за те шо під час переїзду із західного фронта на японський , його офіцери відправили поміняти цукор на горілку . От патруль на вокзалі його і взяв із тим цукром . Офіцери звісно за нього не заступилися , а він промовчав , і як результат 5 років лагерів . Батько тестя на 1941 був офіцером відступав від РавиРуської під Уманню попав в полон , втік . Прийшов до наших і решту війни рядовим , за тешо був в полоні . То вони будуть цінити ті нагороди , якщо вони були не потрібні державі ?
Вподобання можуть бути у полководців ... А звичайні солдати, як показує історія, найчастіше попадали в окопи мимо своєї волі ... тому скажу Вам одну мудру думку: "Прості солдати на війні віддають найдорожче - своє життя, взамін отримують звичайні бляшки !!!" "Полководці ж на війні віддають життя своїх солдатів, в замін отримують усі блага переможців" !!! Але як переможець так і переможений в одинаковій мірі буде відповідати за вбивство брата свого перед Всевишнім ... Тому ..."КОЖНОМУ СВОЄ !!!" Хто хоче продає, а хто хоче на них молиться ...
Каждый для себя решает сам. Так понимаю, что не лично вы отдали в музей. Я бы тоже ни за что не отдал. Для меня такие вещи святы. У моего деда тоже есть пару таких. Деда давно уже нет. Но я считаю, что эти вещи - его. Они не могут быть переданы по наследству. Но своим долгом я считаю сохранить их в семье, для детей. Не знаю, как мои дети распорядятся наградами после меня. Но награды будут всегда дедовы и потому распоряжаться ими не имею права. То же буду объяснять и детям. В музей отдали для благой цели, конечно, но прогадали. Жаль. Для меня бы это была невосполнимая потеря. Награды одного из моих прадедов пропали. Любая другая их не заменит мне. Это как руку оторвать - другой не пришьешь. А пришьешь - всё-равно не своя будет. С уважением к вам.
Писал в порыве чувств. Может, что-то не верно - укажите, не обижусь. Сам разобраться хочу, ибо накипело.
Мій дід ніколи не вихваляся що служив у ВЕРМАХТІ, як він любив казати - "так склалося" ... втік він від москалів бо хотіли розстріляти за те що приховав службу у польській армії ... після війни отримав амністію ... Та усе своє життя його мучило сумління що вбивав ... вбивав людей ... хоч це було і на фронті, хоч убивав москалів котрих усе життя ненавидів, але це всеодно як він казав "це великий гріх ..." усе життя він його замолював ... А з будь-яких нагород завжди насміхався і називав їх бляшками ...
Об этом я не думал. Вы правы в чем-то: немецкие награды выдавали и обычным людям на настоящие заслуги. Но тут дело не в серпе и молоте.
До фалеристики не байдужий і для себе вже давно зробив висновок по поводу нагород. Це питання дуже, дуже не просте!!! Кажуть щоб взнати скільки коштує нагорода потрібно піти і заслужити її... Підійдіть до бійця АТО і запитайте скільки грн коштує його орден. Думаю за це можна получити у вухо і заслужено, саме такі почуття у більшості власників нагород, навіть покійних. Інша справа зберегти нагороди родичів, неважливо в якій арміїї вони служили, в любому випадку пам'ять про родичів заслуговує на повагу. Але що робити з не вдячними дітьми які продають за безцінь нагороди своїх предків, ? Без вагань купувати, щоб зберегти для історії. Особисто я надаю перевагу німецьким нагородам, мабуть тому що там немає номерів І впевнений що ніколи не куплю нагороду з номером на аукціоні. Це моє ІМХО і прошу його не судити.
Шкода що ось за такі вчинки жодна із армій не видає нагород ... !!! А власне це і є справжнім подвигом і справжньою мораллю ... !!!
Вот что касается и наград атошников - такая же проблема! Найти ордена можно и по пару сотен гривен. Как можно оценить (пускай железку), которую вручают за подвиг (а не за раздачу газет у станции метро) - в денежном эквиваленте?! Хоть и не имею близких людей, связанных с АТО, НО! В голове не укладывается просто! Это еще не история - это наша современность.
У знакомой бабка работала в КГБ.Все награды и документы к ним изъяли.Наградное оружие и редкие награды тоже изымали. И оставались родственники ни с чем.Все это маячня.Своих родных бы не продал,а другие мне безразличны.Времена меняются,поколения,нравы.Вот например сколько при СССР стоил "Устав ВЛКСМ" и сколько сейчас
Зарас продають і через 70 років їхні нагороди також будуть продавати, а бажаючих колекціонувати подвиги буде не менше...
Государство убирало награды в спецхраны. Не на слеты же их вывозили.... Вы правы - времена, поколения и нравы меняются, но должны же быть общие незыблемые неписанные законы. Тут уже писали о памяти своих предков - ведь это и есть тот самый неписаный закон. Как мне кажется
От того проблема и тяжелее: при происходящих событиях АТО продаются награды. Сразу появился вопрос: (может кто сталкивался, подскажет) раньше (в СССР или за рубежом или до 20 века) существовала практика торговли наградами?
Медали и ордена погибших изымали с целью переплавлавки на драгметалл, если в спецхран что-то и отправляли, то, скорее уж награды известных полководцев, вот была тема --- http://www.sammler.ru/index.php?showtopic=37749
Мои родственники балбесы,после смерти деда,отдали все награды в музей,где их благополучно распи....дили.А так сам бы никогда не продал,за такое предложение -дал бы в бороду.
Всё давно решено. Достаточно приехать в Киев на слёт,и всё,говорить не о чем. Рынок наград (любых) есть,и это данность.Не надо - не покупай. зы По УК РФ запрещено торговать наградами СССР. И что в этом хорошего? Какая здесь мораль? В начале 90-ых был в Стамбуле.В первой же антикварной лавке на прилавке увидел три Ордена Ленина. Где логика? Любой турок может купить награды СССР, любой негр в США может купить,любой житель Германии может купить - без проблем. А если гр-нин РФ купит или продаст,то попадает под статью,и может получить срок. Это нонсенс))) Так блюдётся мораль россиян что-ли? Неграм можно покупать/продавать - вам нельзя,а то посадим. На мой взгляд глупость эти запреты,и ни чего больше.
Никогда не продал бы награды дедов (оба фронтовика). Но так получилось, что часть их наград всё-таки "ушла" (хоть не на рынок, но "налево" - не сохранились в семье). Документы сохранились все. Особенно жаль БЗху полученную за Днепр (номер в подписи у меня...) Так что придётся, скорее всего, купить наиболее близкую по номеру, в качестве хоть какой-то замены...
