И ещё раз о женщинах

ПОЛІТИКА, СИЛА ТА ЖІНОЧІ НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІСТИЧНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

У перші роки відсоток жінок у Нацистській партії був нижчим, ніж у будь-якій іншій партії; навіть у 1934 році він складав лише 5,5%. У 1935 році Партія оцінила як „неактивних” 40 відсотків своїх членів чоловічої статі та 70 відсот-ків – жіночої статі. Більшість жінок увійшла до Націонал-соціалістичного жіно-чого союзу (Nationsozialistische Frauenschaft, NSF). Союз був заснований у 1931 році як пістрява мішанина локальних та досить автономних жіночих груп, що відстоювали або національне оновлення, або націонал-соціалізм; статус сест-ринської партії здобула у 1935 році. Союз у 1932 році налічував 110.000 член-кинь, а у 1935 – майже два мільйони. На чолі з 1934 року була Гертруда Шольц-Клінк, „вождь жінок Рейху”; союз повинен був представляти жіночу нацистсь-ку еліту, і після 1936 року лише мала кількість жінок могла до нього вступити. Завданням цієї еліти була організація німкень та їх освіта, яка б зробила їх зда-тними до виконання національних та політичних завдань. Безліч німкень у віці старше 20 років (їх було близько 24 мільйонів, а після анексії Австрії у 1938 році – близько 30 мільйонів) повинна була приєднатися до Організації німець-ких жінок (Deutsches Frauenwerk, DFW). Організацією також керувала Шольц-Клінк, але офіційно вона не вважалася сестринською партією. Вона формувала-ся через об’єднання різних груп, таких, як жіночі організації ваймарського пе-ріоду, а не через вступ окремих членів; ці групи були „узгоджені” (gleichgeschaltet, що означало, що вони були піддані процедурі, яка передбачала передусім вилучення єврейок); це, звісно, не стосувалося Союзу єврейських жі-нок, але він був розпущений у 1938 році. У цей час DFW налічувала близько чотирьох мільйонів колективних членів та, не зважаючи на інтенсивне вербу-вання, менше двох мільйонів окремих членів, з яких майже половина мешкала у приєднаній Австрії а Чехословаччині.
До націонал-соціалістичної партії, у якій домінували чоловіки, приєднала-ся мала кількість жінок з NSF (ця кількість у 1935 році становила 10 відсотків) та ще менше з DFW, але до неї увійшла третина лідерок обох організацій. На керівних посадах у 1938 році було 320.000 жінок. На думку спеціалістів з істо-рії жіночих націонал-соціалістичних організацій, ці цифри доводять, що жінку, порівняно з чоловіками, не були надто зацікавлені у націонал-соціалізмом; ці відомості також не підкріплюють твердження Гертруди Шольц-Клінк від 1938 року, що вона організувала „всіх німкень під єдиним проводом”. Вже згадана вчена наголошує, що ці організації не мали політичної сили, були пасивними та наштовхувалися на опір більшості жінок як всередині, так і поза ними, так са-мо, як не приймали участі у нацистських злочинах. Не зважаючи на все це, ці цифри заслуговують на увагу у контексті історичних досліджень гендерних пи-тань та положення жінки.
Подібно до чоловіків у націонал-соціалістичному русі, перші лідери серед жінок мали більш радикальні погляди, ніж жіноча нацистська еліта, яка вийшла на сцену пізніше. Багато з цих жінок, наприклад, протестували проти виключно чоловічих кланів та вимагали, щоб жінки отримали важливу роль у новій дер-жаві, так само, як і доступ до робочих місць, професій та політики. Одночасно вони критикували „старий” жіночий рух, тому що він займався правами мен-шини, до якої входили середні жінки із середнього та вищого класу; серйозно сприймаючи ідеї націонал-соціалізму, вони вимагали, щоб був визнаний суспі-льний внесок представниць усіх класів, включаючи внесок матерів як таких. Деякі з них вимагали, щоб дитячі дотації виплачувалися матері, а не батькові, скаржилися на те, що чоловічий рух лише вдавано підтримує „культ материнс-тва” та критикували більшість програм, які надавали родинні пільги виключно батькові. Після 1940 року такі голоси замовкли. Членкині організації, яку очо-лювала Шольц-Клінк, зокрема у двох її найбільших секціях (Volkswirtschaft/Hauswirtschaft та Reichsmütterdienst, RMD), взяли курс передусім на осві-ту, яка повинна була допомогти жінкам у веденні домашнього господарства та виконанні ролі матері; з 1937 року вони почали, досить нерішуче, займатися і питаннями просування жінок в університетах та навчанням студенток для ви-конання „соціалістичних” завдань, тобто для допомоги працівникам на роботі та у господарстві.
У ранній фазі нацистського руху жіночі групи часто опиралися домінуван-ню чоловіків, але і у перших, і у пізніших фазах пріоритет надавали національ-ному та етнічному відродженню, організовуючи, окрім всього іншого, і обгово-рення, на яких висловлювали анти єврейські настрої. Шольц-Клінк особисто наполягала на тому, що „жіноче питання” посідає друге місце у системі пріори-тетів, відразу за боротьбою проти євгенічної „дегенерації” та після самопожер-тви за „наш народ”; вона також відстоювала думку, що ця боротьба та самопо-жертва повинні здійснюватися у співпраці з чоловіками. На її думку, старий жі-ночий рух помилявся, коли „виділяв жінок як окрему групу у межах народу”; вона стверджувала, що співпраця між статями повинна мати пріоритет перед „проблемами жінок”. Хоча політикою необхідно поступитися на користь чоло-віків, жінки повинні навчитися „політично мислити”, що означає, що вони „не повинні запитувати, що націонал-соціалізм може зробити для них, а лише що вони можуть зробити для націонал-соціалізму”. Вони повинні бути спочатку німкенями, а лише потім жінками. У цьому сенсі, гендерні відмінності не є від-мінностями у призначенні, самоідентифікації або інтересах – ні з загального по-гляду, ні через призму нацистського руху; вони лише втілюють поділ завдань, які мають одну й ту саму мету; посилаючись на актуальний слоган чоловічого руху, Шольц-Клінк стверджувала, що „тіло та душа” жінки, так само, як чоло-віка, повинні стати „чотиригранними”. Нацистські лідерки гаряче боронили на-перед встановлену різницю між німецькою та ненімецькою, націонал-соціалістичною та не націонал-соціалістичної наукою, навчанням та історією, але стверджували, що „не існує статевих відмінностей у науковому підході”, що не існує „специфічно „жіночого” прагнення до знань” та „специфічно „жіночо-го” методу” у навчанні. І, що найважливіше, материнство та шлюб, спільний знаменник жінок усіх класів, повинні пристосуватися до нового расового зако-ну та закону про стерилізацію, які пов’язують матерів та не матерів з долею „народу”.
NSF/DFW перебрала на себе організацію та освіту непрацюючих домогос-подарок та матерів; вони не надто хотіли клопотатися про те, що стосується на-цизму, оскільки часто ідентифікували себе з церквою. Організація через курси для матерів, які проводила її помічниця RMD, могла осягнути і велику кількість жінок, які не були її членкинями. Темами курсів були охорона здоров’я, веден-ня господарства – рекомендувалося в основному німецьке продовольство з огляду на ту потребу, що Німеччини повинно бути вдосталь самої для себе, – шиття, догляд за дітьми, виховання дітей та німецький фольклор. Інструкторки працювали повний робочий день, ними були оплачувані працівниці або волон-терки (персонал, що отримував платню, складався з 3.500 жінок; їхню зарплат-ню частково фінансувала влада, але найбільша частина походила з добровіль-них пожертв). DFW під час війни організувала сусідську взаємодопомогу. У пе-ріод між 1934 роком, коли була заснована RMD, та 1944 роком п’ять мільйонів жінок відвідувало курси для матерів. У кожному класі два десятки жінок мали двацятичотирьохгодинні інструктажі, розподілені на десять днів. Раніше такі інструктажі були доступні лише жінкам із міських середовищ, але RMD поси-лала інструкторів також у села. Курси відвідувала практично однакова кількість одружених та неодружених жінок. У 1937 році серед працюючих відвідувачок курсів було 37 відсотків робітниць та 45 відсотків жінок, зайнятих у сфері об-слуговування; серед заміжніх учениць 34 відсотки були одружені з робітника-ми, а 17 відсотків із службовцями. Фольклорні курси були найменш відвідува-ними, а більше половини відвідувачок обирало курси охорони свого та дитячо-го здоров’я. Цілком ймовірно, що дитяча смертність у цей період зменшилася саме завдяки цим курсам.
Курси охорони здоров’я одночасно використовувалися для пропаганди „расової та популяційної політики”, які були частиною ширшого контексту на-ціонал-соціалістичного расизму. Здійснення расової політики, від стерилізації до пізнішої різанини, було доручено авторитетам у галузі „здоров’я” та пред-ставникам цілительських професій: лікарям, психіатрам, генетикам. Шольц-Клінк ясно ставила до відома, що у „духовній освіті” клієнтів її організації центральне місце посідають „расова та популяційна політика”. Час від часу во-на скаржилася на те, що жінки, у широкому загалі, не проявляють розуміння до стерилізації і вважала, що варто докласти окремих зусиль, щоб наштовхнути робітниць-католичок прийняти стерилізацію. (Католички найчастіше опиралися стерилізації, і тим самим службі RMD; це призвело до припинення діяльності Організації католицьких матерів у 1935 році.) У програму освіти матерів з са-мого початку була включена і „гігієна спадковості”. Шольц-Клінк у 1935 році стала членом Експертного комітету з популяційної та расової політики при Мі-ністерстві внутрішніх справ, найважливішого дорадчого органу у цій галузі, а у 1936 році заснувала у DFW відділення „расової політики”. Починаючи з 1935 року експерти (які були переважно чоловіками) – на приклад, голова нацистсь-кої партійної Канцелярії з расової політики – читали лідеркам NSF лекції з цих тем в Університеті політичних наук у Берліні. Єврейки, „невиліковно хворі” та розумово або емоційно розладнані жінки не могли бути членами NSF/DFW.

 

Центральне та регіональне навчання інструкторів було найбільш організо-ване у елітній організації NSF, і до 1938 року цю освіту отримало майже 380.000 жінок; вони були важливими пропагандистками нацистської ідеології між членкинями DFW, а можливо і у суспільстві взагалі. Але з-поміж мільйонів жінок, які на локальному рівні відвідували курси з догляду дітей більшість не надто серйозно сприйняла „гігієну раси та спадковості”. Навіть на вищому рівні навчання інструкторів зацікавлення питаннями раси, спадковості та євгеніки не було надто великим. Менш ніж десятій частині лідерок NSF було запропонова-не запрошення відвідувати спеціальні курси з „расової політики”, у той час, як решта обирали звичайні курси з домогосподарювання, догляду за дітьми, соціа-льної та доброчинної роботи, сусідської взаємодопомоги; те ж саме стосувалося відвідувачок курсів на локальному рівні. Хоча пропаганда та підручники ін-структорів NSF/DFW багато у чому покликалися на „расову та популяційну по-літику”, у них рідко згадувалася стерилізація та антисемітизм. Цим вони відріз-нялися від підручників для дівчаток, затверджених державою. (Хоча, звісно, ми не знаємо про що говорилося на заняттях.) Публікації NSF/DFW не містили та-кого роду бридкої антисемітської пропаганди, яка переважала у провідних пуб-лікаціях нацистів-чоловіків. Це не означає, що лідерки NSF та DFW вірили у нацистську расову політику менше за своїх однодумців-чоловіків; але вони пристосувалися до більш прагматичних та гуманніших потреб своєї жіночої клієнтури. Найбезсердечніші расові гігієністки радше публікувалися та діяли поза NSF/DFW, пліч-о-пліч з чоловіками.
NSF та DFW не були сильними у нацистському режимі, навіть у тому, що стосувалося жінок. Іноді їхня лідерка стверджувала, що кожна зібрала по 12 мі-льйонів жінок навколо завдання, яке вони повинні виконати, іноді стверджува-ла, що організувала „усіх німкень” під жіночим керівництвом. Це було неточно. Більшість членкинь нацистських організацій перебувала під чоловічим керів-ництвом, часто на відчай лідерки NSF/DFW. До організації DFW було заборо-нено приймати дівчаток та дівчат старших десяти, але молодших двадцяти ро-ків. Отже, їй залишалися лише групи дівчаток, молодших десяти років та „мо-лоденькі панянки” від двадцяти одного до тридцяти. Лідерки повинні були сти-катися з тією самою віковою проблемою, котру так гостро критикували, коли говорили про ваймарські жіночі рухи. Союз німецьких дівчат (Bund Deutscher Mädel) був частиною змішаного, хоч і поділеного зсередини, Гітлерюгенду під чоловічим керівництвом, а членство у ньому з 1936 року було обов’язковим. Для більшості з 12 мільйонів жінок, яких, за її власним твердженням, проводи-ла Шольц-Клінк, вона була лише номінальним вождем; практично всі вони під-лягали різноманітним організаціям під чоловічим керівництвом. Сільські домо-господарки повинні були виконувати обов’язки, які приписувало Управління сільськогосподарської маєтності Рейху. Чотири мільйони робітниць були член-кинями Робочого фронту Роберта Лея, і насправді ця організація, а не NSF/DFW, час від часу боролася за збільшення їхньої зарплатні та соціальний захист матерів. Виховательки, студентки, лікарки, службовиці у Бюро праце-влаштування – всі вони належали до відповідних різноманітних організацій. Навіть регіональні активістки NSF були підпорядковані регіональним партій-ним лідерам, а не своїм центральним установам. NSF/DFW не могли надати навіть пряму допомогу матерям; окрім великої кількості заснованих ними садо-чків, вони пропонували лише „духовну освіту”. Їхні активістки не намагалися втрутитися, коли у 1935-36 роках був прийнятий закон, за яким дотацію на ди-тину виплачували батькові (хоча пишалися законом від 1942 року, який захи-щав працюючих матерів). Матері не отримували матеріальної допомоги ні від держави, ні від жіночих організацій; отримували її від Нацистської партії, у якій домінували чоловіки; партійна служба із соціальних питань забезпечувала, окрім всього іншого, допомогу незаможним матерям та садочки для дітей пра-цюючих жінок. Під час нацистського режиму навіть материнство та добро чин-ність – а їх старий жіночий рух проголосив „жіночою домінантою”, у котрій останнє слово повинне бути за жінками – були під чоловічим управлінням.
Під час Другої світової війни NSF як організація не відігравала жодної ролі у катуваннях та геноциді. Одне з головних її завдань на той час було надавати допомогу жінкам, щоб вони могли вижити у важких обставинах бомбардувань та евакуації, що вона з успіхом виконувала. Але її завданням також було вести роз’яснювальну роботу серед німкень, щоб запобігти їхньому змішуванню (та сексуальним стосункам) з мільйонами робітників та робітниць із східноєвро-пейських країн; іноді організація виказувала жінок, які переступили через суво-рі заборони. Це починання, до речі, показало, наскільки безплідно нацистська влада аж до кінця війни критикувала жінок за брак „расової свідомості” у цьому питанні, намагаючись підняти її на вищий рівень застосуванням великої кілько-сті покарань. Не зважаючи на все, роз’яснювальна робота, яку проводив NSF, могла значною мірою сприяти пасивності німкень; більшість з них не чинила активного опору націонал-соціалізмові у його расовій політиці. Їхня схильність до материнства, приватного життя та родинних цінностей не впливала на став-лення до тих жінок та чоловіків, яких режим позбавляв цих цінностей. Опір жі-нок – це ще досі не досить досліджене явище. Судячи з усього, вони відігравали важливу, але підпорядковану роль у організованому опорі, в якому домінували чоловіки. Окремі випадки опору жінок показують, що їхній підхід до нього час-то різнився від підходу чоловіків; вони це робили менш послідовно, менш ор-ганізовано. Жінки, наприклад, чинили опір тим, що допомагали жертвам ви-гнання; вони їх переховували та захищали. Оскільки такі форми активності бу-ли успішними та не привертали увагу таємної поліції та інших органів нацист-ської влади, про це залишилося менше документів, ніж про організації опору, у яких перевагу мали чоловіки. Але, якщо подальші дослідження не виявлять чогось іншого, є всі підстави стверджувати, що опір серед німецьких жінок був не більш поширеним, ніж серед німецьких чоловіків.

Оригінал: Gisela Bock, „Nazi Gender Policies and Women’s History”, у: Françoise Thébaud (prir.), A His-tory of Women. Toward a Cultural Identity in the Twentieth Century (Cambridge, Mass.: The Belknap Press of Harvard University Press, 1998), стор. 149-176.

 

В 1975 году я проводила уточнительное исследование генеалогического древа одной семьи, под частный заказ.

Эта работа привела меня в Potsdam Militär Achiv и прочие германские архивы.

В военных архивах я наткнулась на рассекреченное дело некоего Фрица Хельмута, SS-Sturmscharführer, родом из Groß-Jägersdorf, Ostpreußen, взятого в плен в мае 1945 года в районе города Pillau, Ostpreußen.

Далее пишу по своим заметкам сделанным тогда, в 1975 году:

В одном из отчётов Г-н Хельмут перечисляет своих начальников и сослуживцев, упоминая в их числе и некую Brigitte von Lobeltitz. Хельмут называет её не иначе как Untersturmführer Lobeltitz. Когда следователь поинтересовался почему, Хельмут сообщил, что это офицерское звание было присвоено ей в апреле 1945 года командиром батальона SS «за не раз проявленную смекалку и особую храбрость, проявленную во время вывода группы из недавнего окружения» под прусским городком Kirpehnen. После смерти командира она взяла командование остатками батальона на себя, оказавшись старшей по званию.

Итак, фройляйн von Lobeltitz командовала --в условиях ожесточённых боёв и отступления с родной прусской земли--группой ССовцев и примкнувших к ним бойцов других родов войск… Включая лиц сержантского состава войск СС…Что не только не вяжется с потерявшей актуальность, и, по сути, отменённой году, этак, в 1944м официальной нацистской точкой зрения на роль женщины в армии и обществе—постоянные ссылки на которую, кстати, уже порядком набили оскомину -- но и обижает и, наверное, возмущает ныне живущих ССовцев и прочих мужчин-военнослужащих III Рейха.

Это к слову о якобы полном отсутствии германских женщин-офицеров в войсках. Под конец войны явно создалась ситуация, когда полевые командиры своим решением назначали женщин на офицерские должности с соответствующим повышением в звании, расширением круга обязанностей и повышением уровня ответственности.

В заключение хочу добавить, что за годы архивной работы с документами III Рейха я сталкивалась с именем Brigitte von Lobeltitz ещё несколько раз. Имея непредвзятый интерес к ней как к личности, я попыталась составить нечто вроде биографической справки о ней. Если кому-то интересно, возможно, смогу опубликовать эту информацию на данном форуме. Если, конечно получу разрешение -- фройляйн von Lobeltitz принадлежит к знатному прусскому роду, потомки которого живы и поныне.

С уважением,

Ильзе фон Вернер,
Доктор философских наук,
Университет UNHREP,
Аргентина,
г. Буэнос-Айрес

 

Очень интересные сведения.

Будем надеяться, что Вы сможете опубликовать более подробную информацию здесь.

 

Попробую обновить темку.
Вот эти две женщины поближе. Ирена Хашке (приговор - 10 лет)

 

Вторая - Герта Боте (приговор - 10 лет). На фото ей 24 года. До этого работала в немецком госпитале. Отсидела, вышла на свободу в 1951 г. (раньше срока). Оказывается комментировала она потом эту фотографию (где они в колонне) - на ней надзирательницы изображены в момент следования к месту, где находятся непогребенные трупы узников лагеря. Их заставили руками убирать тела.
После отсидки, вышла замуж, сменила фамилию.
В 2005 г. была еще жива.

 

Вполне возможно, что фото делали с не очень удачным ракурсом.
Или специально - в пропагандистских целях для формирования образа умственно отсталых и ограниченных людей из врагов.
Вот нашел на английских ресурсах - те же барышни (Герта Боте)

 

1. Исключения только подтверждают правила. Существование кавалерист-девицы Дуровой не означает, что в русской армии 19 в. существовали женщины офицеры.
2. фройляйн von Lobeltitz могла бы носить только звание "унтерштурмфюрерИН", вследствие особенности немецкого языка.
3. СС - не вермахт. Сильно сомневаюсь, чтобы хоть какой-нибудь фельдфебель вермахта (не говоря уж об офицере) стал бы слушать приказы "фройляйн".
4. Сама по себе история легендарна. Чем можете ее подтвердить?

 

Очередная байка про "эсэсовок в мужской униформе".

 

Спасибо за конструктивный комментарий--устаёшь от тупиковых комментариев вроде "ну вот, опять байка про женщин в мужской униформе."

Отвечаю по пунктам
1. Вы правы. Однако, это так же не означает что о кавалерист-девице Дуровой и ей подобных не стоит писать книги. Это так же не означает что в Российской армии не было женщин поднимавших в атаку полки и о которых ничего не известно. И если молчать и не проводить исследования ситуация не изменится;
2. Полностью согласна. Меня тоже смущает этот факт. В архивном оригинале везде упоминается "унтерштурмфюрер" (в мужском роде) по отношению к фройляйн v. L. Почему-пока не знаю. Предположительно потому что вариант женского рода просто очень резал ухо (или просто не существовал?).
3. Посмотрим. Архивы подскажут.
4. Пока ничем.

Ещё раз спасибо за конструктивную и интересную дискуссию,

Ильзе фон Вернер, PhD
Университет UNHREP
Буэнос Айрес
Аргентина

 

Архивы? Специалисты? Женщины? Слушайте, как это все интересно! "Пешите есчё" (c)


P.S. Расшифровка аббревиатуры "UNHREP" - United Nations Human Rights Educational Project.

 

Ах ка сладко мы поём...
Ну и ежели так всё прелестно, то почему бы вам не пояснить всем нам... Убогим...
Почему же, почему же, почему же... До 2000 года в немецкой Армии не было ни одной женщины в боевом подразделении???

Без женщин жить нельзя на свете…
Еще пять лет назад женщины служили только в медицинских частях и военных оркестрах немецкой армии. Затем 23 летняя Таня Краль из Ганновера, когда ей было отказано в прохождении службы по другой специальности, обратилась в суд. В итоге в январе 2000 года Европейский суд по правам человека постановил, что подобные ограничения противоречат принципу равенства между мужчинами и женщинами.

Теперь женщины проходят службу во всех без исключения частях бундесвера и имеют доступ ко всем специальностям вооруженных сил. В последний год среди них особенно популярной стала профессия пилота вертолета. Несмотря на равноправие, пока только одна женщина дослужилась до генеральского звания - Верена фон Веймарн, специалист в области военной медицины.

 

Не знаю, было ли уже... Англоязычный форум с фотографиями.
http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?f=77&t=66200
http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?f=77&t=7502
http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?f=77&t=130339
И вообще - вот вам всем! Ковыряйтесь!
http://forum.axishistory.com/viewforum.php?f=77

 

SS-Sonderführer (K) (позже Hauptmann und Kompaniechef) Maria de Smeth,
SS-Standarte “Kurt Eggers”, Weibliche Propaganda-Einsatz-Kompanie



Резюме:


1903
Born as Maria Franziska Klein in Schrobenhausen (Upper Bavaria). Her father is an inn keeper and forrester.

XXXX
After finishing school she completes training as a x-ray assistant in a hospital in Munich.

1923
Marriage to Raymond de Smeth, a Dutch doctor of law. She thereby obtains Dutch nationality.

1927
Divorce after her husband developed schizophrenia.

1928 - 1930
Unsuccessful attempts to start careers in x-ray medicine, as a cinema technician and as a photographer.

1930
Joins NSNAP (Nationaal-Socialistische Nederlandse Arbeiders Parti; Dutch NSDAP clone).

1930
Starts working as a journalist in Vienna with some success.

1932
Hired by the New York Times for photo features about fishing on the Danube and in Roumania. De Smeth departs from Vienna by boat in June 1932 and is arrested by Soviet authorities off the coast of Crimea in August 1932. Accused of espionage for the UK and Roumania. She spends the rest of the year in Soviet prisons.

January 1933
De Smeth is released and returns to Germany.

1933
She publishes a book about her time in Soviet captivity.

May 1933
De Smeth applies for a job at the NSDAP Reichspropagandaleitung (NSDAP's central propaganda office) and is hired. She starts giving speeches about her experiences in the Soviet Union at NSDAP meetings all over Germany.

October 1933
Joins DAF (Deutsche Arbeitsfront)

November 1933
De Smeth starts working as an orator at DAF conventions also.

April 1934
Becomes a donating member of the SS (Förderndes Mitglied der SS).

August 1934
She starts teaching courses for future BDM leaders in Saxony.

November 1936 - May 1937
Travels in Franco-controlled Spain on behalf of the Anti-Komintern.

1937
De Smeth joins NSDAP.

1939/1940
Works as an agitator in the camps of German settlers in occupied Poland.

since 1940
De Smeth also works as an agitator in Alsace.

summer 1941 - 1943
She is employed in the KdF's Truppenbetreuung scheme to give speeches for German troops.
According to NSDAP statistics from 1943 de Smeth had given about 3.000 speeches on behalf of the NSDAP in the time 1933 - 1943.

early 1943 - August 1943
De Smeth becomes platoon leader in Propagandakompanie 689 in Roslawl commanding ten native female agitators doing loudspeaker propaganda. She's classified as Stabshelferin (staff auxiliary).

September 1943 - early summer 1944
De Smeth works in Propagandaabteilung Ostland / Staffel Pleskau (propaganda department Ostland / squadron Pskov).

early summer 1944
She becomes head of Weibliche Propaganda-Einsatz-Kompanie (female propaganda company) of SS-Standarte 'Kurt Eggers' which comprises about 150 women and some men. De Smeth is now classified as a Sonderführer (K) (means: specialist equaling officer rank, unit commander), receives a regular forces paybook (Soldbuch) and is even entiteld to carry a weapon.

January 1945
De Smeth still works as an agitator herself and participates in the training of NSFOs (Nationalsozialistischer Führungsoffozier; NS equivalent to Soviet commissars) in Lyck (East Prussia).

January/February 1945
She and her company are to move from Königsberg (East Prussia) to the ROA propaganda centre (Ost-Propagandaabteilung z.b.V.) in Dabendorf near Berlin. Because Soviet forces have already cut off East Prussia from the Reich they are shipped across the Baltic Sea.

February 1945
Her company is transferred to the ROA (Russian Liberation Army). De Smeth is officially appointed to Hauptmann und Kompaniechef (Captain and company CO).

spring 1945
The ROA propaganda centre including de Smeth's company is transferred to Gießhübel castle in Western Bohemia.

April 1945
New unit commander Oberländer (later a minister in the Bonn government) orders de Smeth to move into the Alps. Instead she goes to Munich and stays with her mother. When Munich is captured by US forces de Smeth goes underground immediately and remains in hiding for considerable time fearing extradition to the Soviet Union.

post-war
After reappearing on the scene de Smeth makes a living as an author of various children's books.

1965
Her autobiography 'Roter Kaviar - Hauptmann Maria. Odysse einer Frau im 20. Jahrhundert' appears.

May 31st, 1976
De Smeth dies near Munich.

Источники:
1. http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?f=77&t=136483
2. Quinkert, B. (2007): Propagandistin gegen den 'jüdischen Bolschewismus'. Maria de Smeths Reisebericht aus Spanien 1936/37. In:
3. Steinbacher, S. (Ed.); Volksgenossinnen. Frauen in der NS-Volksgemeinschaft.; Beiträge zur Geschichte des Nationalsozialismus Vol.23; Wallstein Verlag; Göttingen; 2007; pp.173-186


Дополнительные ссылки:

1. Неофициальный сайт г. Рига, http://www.riga-lv.com/blogosphere/...da-einsatz-kompanie-ss-standarte-kurt/bl.html :

 

Автобиография баронессы Марии де Смет «Roter Kaviar – Hauptmann Maria»
Интересно употребление звания Hauptmann (в мужском роде).



Выходные данные книги:
Gebundene Ausgabe: 579 Seiten
Verlag: Thienemann (1965)
Sprache: Deutsch
ASIN: B0000BNZZJ

 

Выдержки из эссе Babette Quinkert о баронессе де Смет. Взяты из сборника “Volksgenossinnen: Frauen in der ns-volksgemeinschaft”

Информация о деятельности де Смет в Weiblichen Propaganda-Einsatz-Kompanie, SS-Standarte Kurt Eggers: см. стр. 179

Автор сборника: Sybille Steinbacher

Выходные данные сборника:
Volksgenossinnen
Frauen in der NS-Volksgemeinschaft
Hrsg. v. Sybille Steinbacher
2007. 288 S. m. 13 Abb.
Verlag/Jahr: WALLSTEIN 2007
ISBN: 3-8353-0188-8 (3835301888)
Neue ISBN: 978-3-8353-0188-7 (9783835301887)

Источник выходных данных: http://www.buchspektrum.de/neuerscheinungen/ISBN.3-8353-0188-8.(3835301888).htm

Прилагаемые избранные страницы эссе взяты с :

http://books.google.de/books?id=jvE...esult&ct=result&resnum=3#v=onepage&q=&f=false

 

Oberstleutnant d. Luftwaffe Sibylle von Jagow

Дата и место рождения: 30.07.1903, Marienwerder, Brandenburg
Дата и место смерти: 07.02.1971, Delmenhorst, Niedersachsen


Источники и подробная информация:

1. http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?f=77&t=84519&start=15#p1266849
2. http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?f=77&t=99495&start=0
3. http://www.feldgrau.net/forum/viewtopic.php?f=26&t=19350&sid=83f2bbe40592f6490096acf011eacea5
4. Calendar of German Nobility, Stockholm Public Library (http://www.biblioteket.stockholm.se ).

 

Hauptmann d. Luftwaffe Beate Uhse

Фото сделано в 1944 году в г. Jüterbog во время учебных полётов на Me 109.
Источник фото: стр.321, Zegenhagen, 2007

Интересно, что звание "Hauptmann" употреблено в мужском роде, как и звание "Oberstleutnant" по отношению к Sibylle von Jagow (в предыдущем сообщении).


Источники:

1. http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?f=77&t=84519&start=15#p1266849
2. Zegenhagen, Evelyn
”Schneidige deutsche Mädel”. Fliegerinnen zwischen 1918 und 1945.
Wallstein Verlag, Göttingen, 2007

 

Женские батальоны (Heer)

1. Формировались по приказу, утверждённому Гитлером в конце февраля 1945 года (Stephenson, стр. 206);
2. Считались «экспериментальными». В случае успеха эксперимента, предполагалось начать повсеместное их создание с широким применением на фронтах (Stephenson, стр. 206);
3. Формировались Reichsfrauenfűhrerin Gertrud Scholz-Klink (Uglow & Hendry, стр. 483).

Источники:

1. Stephenson, Jill, The Nazi organisation of women, стр. 206;
2. Uglow, Jennifer S. & Hendry, Maggy The Northeastern dictionary of women's biography, стр. 482, 483;
3. US Marine Corps Online Community, https://www.leatherneck.com/forums/showthread.php?t=20064&page=3 ;
4. Lothene Experimental Archelology, “Women as Warriors in the 20th Century” http://www.lothene.demon.co.uk/others/women20.html ;



Страницы 482 и 483 книги The Northeastern dictionary of women's biography взяты с сайта

http://books.google.de/books?id=zlQ...esult&ct=result&resnum=4#v=onepage&q=&f=false ;



Страница 206 книги The Nazi organisation of women взята с сайта

http://books.google.ru/books?id=TLw...&ct=result&resnum=3#v=onepage&q=klink&f=false

 

Основатель женских батальонов Reichsfrauenfűhrerin Gertrud Scholtz-Klink

Муж: SS-Obergruppenführer August Heissmayer. Дата его смерти: 24.3.1979

Книга мемуаров Gertrud Scholtz-Klink: Die Frau im Dritten Reich, Первый выпуск: 1979 год.

Фото 1: Reichsfrauenfűhrerin Gertrud Scholtz-Klink ;
Фото 2: Reichsfrauenfűhrerin Gertrud Scholtz-Klink ;
Фото 3: Семья Heissmayer.


Биографическая справка 1:

She was the highest leader of Women in the NSDAP!

She was born as Gertrud Emma Treusch on february 9, 1902 in Baden.
Her father was functionary in Adelsheim, Germany.
She begun studies in High School in Baden but left the school in the WWI to help with War duties. After she worked in the Service of train in Germany and cleaning in houses of Army Officer. At 19 years old she married with the professor Eugen Klink a School teacher who was fan of the NSDAP, they begun to help the SA troops (cooking, take care of the children from the woman who were in the service by the Party. They joined to the NSDAPO on March 1, 1930 as active members.

She was especialist in get new woman to the NSDAP membership. At the end of 1930, the prof Klink who was ascend to Kreisleiter died by a Heart attack during a meeting of the party, he left 4 children with Getrud and She was more active in the party with her participations in meetings.

The Gauleiter Robert Wagner made a felicitation to Klink by the growing of the Women section in Baden. In 1932 Gertrud married again with the medic Günther Scholtz, she assumed the last name Scholtz-Klink since 1933. On february 24, 1934 she was named as Reich Women's League Leader (Reichsfrauenfűhrerin). Bu by Hitler´s order her power was fiction, she was not with power and his functions were the representation of the party in the Congress in Nuremberg and organization to girls. Hiter refused to join Klink at the Goverment. She divorced in 1938 and married again in 1940 with the SS General August Heissmeyer who aported six children from his first marriage. Anyway the rest of high Nazi Leaders refused to have Goverment relation with Gertrud and her ideas were into the decadence since 1943. In 1944 she made a call to all the women to the fight until the bitter end. In 1945 they disappeared with fake names until february-march 1948 when she was arrested and held for trial and convicted by Reutlingen denazification tribunal as a major offender and sentenced to 18 months imprisonment c. 18 Nov 1948 she was commuted to time served; sentence quashed at request of State denazification commissioner; sentenced 4 May 1950 by a denazification appeals court at Tübingen to 2 ½ years imprisonment. During her trial a LOT of women and girl wrote letter asking to the allieds a strong punishment to Klink. After the prison, Klink continued nazi ideologization and she was inhabilitated politicaly and was forbbiden to all activities.

In 1978 she wrote a book called "The woman in the III Reich" with speech and articles about her gold time. She died as a nazi but she never was admitted in the inner circle of the Führer, she was invited few occations to Obersalzberg and never was taken seriously by the III Reich leaders.

She died on March 24, 1999.


Источник Биографической справки 1:

1. http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?p=554594




Биографическая справка 2:

Born in Aelsheim in 1902, married three times she bore eleven children. She became Leader of the Nazi Women's Group, responsible for directing all women's organizations during the Nazi era including the Frauenwerk (a federal organization of women), Women's League of the Red Cross and the Women's Labour Front. When she visited the United Kingdom in 1939, she was billed as the 'Perfect Nazi Woman'. Arrested in 1948 by the French, she served eighteen months in prison for working under an assumed name. In 1950 the German Government banned her from public office. Her book 'Women in the Third Reich' was published in 1978.


Источник Биографической справки 2:

1. Jewish Virtual Library, Women of the Third Reich http://www.jewishvirtuallibrary.org/jsource/Holocaust/women.html .



Прочие источники:

1. http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?f=45&t=25151&start=60 ;
2. http://forum.axishistory.com/viewtopic.php?p=554594
3. Uglow, Jennifer S. & Hendry, Maggy The Northeastern dictionary of women's biography, стр. 483;

 

Книга мемуаров Gertrud Scholtz-Klink: Die Frau im Dritten Reich


Выходные данные:

Verlag: Grabert (1998)
Sprache: Deutsch
ISBN-10: 3878471718
ISBN-13: 978-3878471714


Источник выходных данных:

1. http://www.amazon.de/Die-Frau-im-Dritten-Reich/dp/3878471718 .

 

АХ!
Январь 1945 - февраль 1945 - май 1945 ...
А где война? НЕТУ?!
О-о-о Эксперимент!!! Да-Да!!!
И что? А?! Эксперимент НЕУДАЧНЫЙ!!! Ну надо же!!!
Ой и как же так? Что же теперь делать???
Как говаривал один мудрый шаман из Нитхов:
- Обычно мы лечим насморк прикладывая тёплые яйца к переносице...
Но ведь это не значит, что собственную мошонку можно дотянуть до собственного носа, для этого есть куриные яйца...

Вам не надоело тянуть себя за яйцеклетку?

 

Посмотрел несколько штатных расписаний подразделений пропаганды - в примечаниях там указывается, что многие должности (унтер-офицерские и солдатские) могут занимать гражданские лица, в том числе женщины. Значит женщины служили, но именно как ГРАЖДАНСКИЕ лица. Аналогия с российскими реалиями - в армии и правоохранительных органах есть аттестованный состав и неаттестованный. В 1945 году, разумеется, могли быть исключительные случаи присвоения женшинам унтер-офицерских и офицерских званий. Как говорится, утопающий хватается за соломинку. В экстренных случаях женщины могли и покомандовать деморализованными солдатами, тыловиками и беженцами. Но это все же - исключение.

 

- исключение.
Вот только не понятно почему некоторые индивидуумы пытаются исключение выдать за правило???
В чем смысл?
Каковы мотивы этого идиотизма???

 

Женщины в Сухопутных войсках Вермахта-Общие замечания

Женские вспомогательные подразделения связи Сухопутных войск {Nachrichten-helferinnen des Heeres) были сформированы в структуре Армии Резерва. Их служащие — Helferinnen, что дословно означает «помощницы», не имели военного статуса и фактически являлись государственными служащими, приданными армии. Тем не менее на них распространялся дисциплинарный устав Вермахта. Набор «помощниц» осуществлялся на исключительно добровольной основе.
Nachrichtenhelferinnen, буквально «помощницы в области коммуникаций», помогали обеспечивать радио, телефонную и
телетайпную связь. Женский корпус связистов был создан 1 октября 1940 года.

Stabshelferinnen, буквально «штабные помощницы», выполняли функции переводчиц, секретарей, водителей и т. п. непосредственно в действующей армии. Окончательно Женский вспомогательный корпус был сформирован в 1942 году. В соответствии с Гаагской конвенцией 1904 года, несмотря на ношение униформы, его личный состав не рассматривался в качестве «воюющей стороны», так же как и служащие Немецкого Красного Креста. Им запрещалось ношение оружия.

С началом войны в армии насчитывалось 50 тыс. женщин, выполнявших невоенные функции (уборщицы, библиотекари) и не носивших униформу, и 90 тыс. «помощниц». Последние прошли специальное обучение и были обмундированы. В 1943—1944 годах число всех женщин, привлеченных Вермахтом, составляло уже 300 тыс. человек. Они работали на всех оккупированных территориях от Норвегии до Франции, Балкан и даже Северной Африки. 29 ноября 1944 года все женские вспомогательные корпуса Вермахта — Сухопутных войск, Люфтваффе и Кригс-марине — были слиты в единый корпус Wehrmachthelferinnen.