До 65-ої річниці початку створення дивізії...

Очередной шедевр эпистолярного жанра:

http://www.rusk.ru/st.php?idar=114097

 

Ни к православным, ни к русским эти авторы идиоты не имеют никакого отношения.
Такие же мерзости они пишут и про русских патриотов.

 

Как-то в дискуссии проскочил вопрос о наличии бронетехники в составе 14-й дивизии.Вот что пишет в своих воспоминаниях один из участников группы Байерсдорфа Ярослав Овад:

Яка була мета групи? Не допустити Ковпака в Карпати і по можливості розбити його сили. Це власне група й зробила. Не кажу спеціяльно про нашу сотню, бо наш сотенний не дуже справився зі своєю роллю, але були інші з'єднання, які досягнули поставленої мети. Також "свербить" мене відповісти на статтю штабного полковника Р. Долинського, що до групи були додані чотири танки "Тигр", які брали участь в боях. Не знаю, як далеко від нашої сотні знаходився штаб групи, при я кому мали постійно стояти ці Тигри. Але в бою з вітряком ми стріляли не на віват, або попросту, щоб вистріляти принесену амуніцію, але був наказ, що власне в тому вітряку засіли партизанські спостерігачі, які точно передавали свої спостереження ворожим скорострілам і гарматам. А нам на допомогу прийшли не Тигри, а дві штурмові гармати. Не знаю якого вони були типу, бо нас цього не вчили. А штурмова гармата відрізняється від танка тим, що не має поворотної башти. Тим більше, що Тигри це було щось нове і мали дуже характерний силует. Це моїх кілька сотиків до опису цієї операції.що до групи були додані чотири танки "Тигр", які брали участь в боях. Не знаю, як далеко від нашої сотні знаходився штаб групи, при я кому мали постійно стояти ці Тигри. Але в бою з вітряком ми стріляли не на віват, або попросту, щоб вистріляти принесену амуніцію, але був наказ, що власне в тому вітряку засіли партизанські спостерігачі, які точно передавали свої спостереження ворожим скорострілам і гарматам. А нам на допомогу прийшли не Тигри, а дві штурмові гармати. Не знаю якого вони були типу, бо нас цього не вчили. А штурмова гармата відрізняється від танка тим, що не має поворотної башти. Тим більше, що Тигри це було щось нове і мали дуже характерний силует. Це моїх кілька сотиків до опису цієї операції.

Ссылка

 

Ну и ну. Вот так подготовочка! А автор служил в каком подразделении?

 

В группе Байерсдорфа.
Он тут разместил свои архивные фото в лагере Гайделягер.
Еще интересный момент:

Рекрутський вишкіл добігав кінця і коли вважали, що ми вже зрілі вояки, наказали скласти присягу. Вивели на площу, де відбувалися Служби Божі, склали кріси в козли, поставили два ґранатомети для паради і почали проводити присягу. Все йшло гладко до місця, де треба було сказати, що присягаю Гітлерові. Кожний щось бурмотів і не хотів вимовити ім'я Гітлера. Службовий старшина повторив вдруге і тільки під примусом крізь зуби ми це повторили. І все закінчилося гладко.

Подаю по пам'яті текст присяги. "Ich schwöre bei Gott diesen heiligen Eid, dass ich im Kampf gegen den Bolschewismus dem Obersten Befehlshaber der deutschen Wehrmacht, Adolf Hitler umbedingten Gehorsam leisten und als tapferer Soldat bereit sein will, jederzeit für diesen Eid mein Leben einzusetzen".12
("Я присягаю перед Богом цією святою клятвою, що в боротьбі проти большевизму буду беззастережно слухатись найвищого воєначальника німецького вермахту Адольфа Гітлера і хочу як відважний солдат посвятити своє життя постійному виконанню цієї клятви".)

 

как я понимаю "доданы" - приданы, в чем сыр-бор то? В самой дивизии танков не было и быть не могло

 

Добряче не памятаю але або Овад або Лазурка, згадують що до лагеря перебіженців підїхала танкетка з якою командував Український офіцер. Він забрав свою жінку з манелями, посадив до танку і відїхав. Також в інших мемуарах здадуєтся що до дивізії прибув Укр. з танкових військ і дав лекцію про сучасну танкову зброю.

 

1.Интересно кто из дивизионщиков изображен на этом фото?
2.Губернатор дистрикта Галиция бригаденфюрер СС Вехтер (в центре).
1944 г.
3.Бойцы группы Байерсдорфа читают "Львівські Вісті".

 

знайшов тільки таке в листі протопресвітера М. Польського: "Некоторые русские были среди поляков и украинцев. Эти тоже сохранились... Переданы советам были только русские. В украинских лагерях были и русские, терпели они там притеснения и издевательства. Украинство, определенно, поддерживалось английской администрацией. Я знал украинских интеллигентов, которые разъезжали с лекциями на казенный счет"...
Науменко В. Великое предательство. Выдача казаков в Лиенце и других местах (1945-1947). Сборник материалов и документов. - Нью-Йорк: Всеславянское Изд-во, 1970. - Т. 2. - С. 228-229.

власне про табір в Ріміні є у спогадах, підписаних "С. Е. Б. (Казак 1-го Конного полка)": "Нас подвезли к лагерю Римини, ставшему впоследствии известным по кровавой выдаче из него русских антибольшевиков. На следующее утро мы увидели, что находимся в огромном лагере, в котором разбиты тысячи палаток. Все они разделены проволокою на клетки, из которых каждая имеет свой номер. В первой клетке находилось 13 тысяч галичан, во второй — немцы, причем чины СС были отдельно. Дня через три нас перевели из транзитной палатки в национальную клетку № 7, в которой находились люди разных национальностей. Лагерь охранялся поляками. Кругом вышки с их часовыми. Вне лагеря — прожекторы, которые освещают его по ночам сильным светом"...
Там же. - С. 85

до речі, в спогаді майора В. Островського згадуються ще якісь "человек пятьдесят украинцев из СС украинского батальона (не галичан, а русских)"???????????
Там же. - С. 163

 

слово Я. Оваду: "Так воно сталося, що після завершення рекрутського вишколу (так званого "буткампф"), майже цілу сотню перекинули на вишкіл важкої сотні. Ми стали дванадцятою сотнею. В полку 4, 8 та 12 сотні є важкими і їхнім головним озброєнням є важкі скоростріли і ґранатомети"...

повернусь ще до питання про дислокацію запасного полку; колись читав спогад В. Гоцького під назвою "Останні дні війни в Запасному полку 1 УД", опубліковані в "Вістях Братства кол. Вояків 1-ї УД УНА", навіть перефотографував їх для себе, але якість вийшла настільки паскудна, що зараз нічого розібрати не можу, а дуже жаль, бо ці спогади дійсно надзвичайно цікаві; розібрав лише перші два речення - "великодні свята 1945 р. застали нас на новому місці розташування під Клягенфуртом. Штаб Куреня примістився в Графенштайні? над Грумом?, а поодинокі сотні були розташовані в Графенштайні?, Трудендорфі? та Обер-Мігер?"...
зараз не маю доступу до оригіналів "Вістей..."(((

це про Р. Олесницького; він був з дивізії "Галичина"...

 

звідси - http://komb-a-ingwar.blogspot.com/2009/07/blog-post_8244.html
ще в брошурі В. Малкоша про дивізію є фото підписано щось на подобі "...в ході до могили Є. Коновальця"...

 

Повертаючись знов до теми ГП:Вісті Комбатанта "4-й ГАЛИЦЬКИЙ ДОБРОВОЛЬЧИЙ ПОЛК і ГУТА ПЄНЯЦЬКА*".

 

Кто такой? Откуда имел танкистскую подготовку? Можно подробнее?

 

до речі, в спогаді майора В. Островського згадуються ще якісь "человек пятьдесят украинцев из СС украинского батальона (не галичан, а русских)"???????????
Там же. - С. 163

- Ja tezh dovgo na tsym pytanniam dumav. Mozhe jomu ishlosia pro 2-gu dyviziju UNA "Vil'na Ukraina"?

 

про те, що він читав лекцію, як і Norman2, читав в якомусь спогаді (зараз вже не пам'ятаю); але, думаю, він підготовку танкіста не мав; за фахом був інженером, під час нім. окупації (до 1943 р., коли пішов у дивізію "Галичина") викладав фізику у Львівському ветеринарному інституті...

 

сумніваюсь - вони до СС ніякого відношення не мали; може це якийсь батальйон з дивізії "Галичина", але в ньому переважали вихідці не з Галичини?
хоча з однієї фрази нічого незрозуміло...

 

Интересно, что же он им тогда про танки то мог рассказать? Если панцер-гренадер после обучения так и не научился определять типы штурмовых орудий, то физик из Ветеринарного института, рассуждающий о танках выглядит, как по мне, весьма забавно. Хотя, раз на раз не приходится, может он много читал умных книжек немецких военных, по тактике танковой войны.

 

може))) був ваффен-унтерштурмфюрером, треба знайти - де і який вишкіл проходив, де у Війську Польському служив (якщо служив)...

 

а все через те, що всім цим писакам є з кого брати приклад; ось для прикладу уривок з мемуарів А. Нємчинського "Осторожно, мины" (Москва, 1973 р.): "Именно тогда, в апреле, я впервые услышал в штадиве об участии в боях под Бродами оуновской стрелковой дивизии СС «Галичина». Обмундированные в гитлеровскую форму, солдаты дивизии с нашитым на рукаве трезубцем заняли оборону вместе с соединениями 13-го армейского корпуса немецкого генерала А. Гауффе, взятого впоследствии в плен под Бродами. Пленные галичинцы, сдавшиеся нам 22 июля у Золочева, рассказали, что формирование дивизии проходило мучительно и продолжалось более года. Молодых парней-»добровольцев» долго уговаривали и запугивали, а многих просто мобилизовали. Укомплектование дивизии так и не было закончено. В бродском котле вместе с восемью немецко-фашистскими дивизиями закончила свое короткое существование и дивизия СС «Галичина». Среди пленных галичинцев, взятых нашим батальоном, находился и совсем молоденький паренек, который расплакался, боясь, что его расстреляют. Вначале он всему удивлялся: «Оуновские батьки брэхалы про Червону Армию». Затем довольно быстро успокоился и наконец заключил: «Правду хлопцы кажуть. Хочэшь вильно житы — иды фашистив быты!..»"....
тут - http://militera.lib.ru/memo/russian/nemchinsky_ab/index.html

в мемуарах О. Івановського "Записки офицера СМЕРШа" (Москва, 2006 р.) дивізію також згадано: "В одном из боев на подступах к Ровно через шоссе от нас были, как потом выяснилось, украинские националисты из дивизии СС «Галичина». С той стороны из кювета в наш кювет прилетела граната, упав рядом с Бондаренко. Стоявшие рядом уже стали прощаться с жизнью, но Бондаренко схватил шипящую гранату и кинул ее обратно. Взрыв в воздухе и там, за шоссе, крики и вой раненых. То была демонстрация «нового приема» ближнего боя на практике. С тех пор и до конца войны в уличных боях не только Бондаренко, но и многим его последователям в полку удавалось возвращать противнику его собственное оружие"...

не в тему, але в тих же мемуарах є цікавий момент про полоненого власовця: "Двое казаков притащили к штабу раненого немецкого ефрейтора. Симбуховский, кивнув Зотову, коротко бросил: «Допроси!». Зотов нагнулся над лежащим раненым, задал ему по-немецки какой-то вопрос. И вдруг пленный на чистейшем русском языке, грубо выругавшись, зло посмотрел на него: «Ничего я вам не скажу, мать вашу...»
— Ах, гад! Да это же власовец! Значит, здесь власовцы? Симбуховский с омерзением смотрел на лежащего пленного.
— Уберите эту сволочь с моих глаз, а то я за себя не ручаюсь... — И его рука потянулась к кобуре.
Я подошел ближе. Симбуховский, увидев меня, буркнул:
— Это по вашей части, лейтенант, разбирайтесь...
А в чем разбираться? Что я мог с ним делать? Отправить в штаб дивизии? Ни казнить, ни миловать мне не положено, а допрашивать — невозможно. Во-первых, на это не было времени. Во-вторых, власовцы, я говорил с несколькими из них, никаких разговоров вести не желали. Были они крайне озлоблены. Не раскаивались и пощады не просили. Мы отправляли их в дивизию, когда имелась такая возможность"...
тут - http://militera.lib.ru/memo/russian/ivanovsky_og/index.html

 

На фото 2 изображены Василь Виклук и Василь Билецкий награжденные ЖК2 и состоявшие в 4 Галицийском СС - добровольческом полицейском полку.
А далее обращаюсь к всем камрадам: Возьмите лупу и найдите 10 отличий от обмундирования "дивизийников". Это к вопросу отличались ли члены полицейских полков от членов дивизии.

 

Ну я бы не стал к Логушу так относится. А он пишет где берет из Вериги.

Насчет Крутикова вы правы. Прочитал Сильные духом

Да конечно, мелким скаком по теме на 20 страниц у Боляновского и 130 страниц у Михаэлиса.

Ну каждый автор не застрахован от ошибок. А по командованию батальонами не могу вспомнить в какой украинской статье видел подобное. Побигущего часто называют то комбатом то комполка.

Согласен. Но пока "невиновность" зиждется на 2 пунктах:
1) воспоминания Хроновята - что батальон ушел, а село палили немцы. Данный факт не поддается размуному осмыслению, зачем выводить батальон, при котором находится комполка Бинц, эксперт по пасификации и пригонять неведомых "немцев". Нецелесообразно и глупо. Легче использовать часть которая "под рукой"
2) Нет доказательств участия полка в пасификации. Показания выживших игнорируются по причине того, что они не говорят "украинцы из СС".
Это все смутно.

 

Статья достаточно нейтральна и содержит верные факты за исключением двух:
1) Нет фактов об участии галичан в охране пересыльного лагеря в Дебице
2) Части дивизии не учавствовали в подавлении Варшавского восстания.

А ко всему остальному претензий нет. Все верно.

 

http://www.youtube.com/watch?v=ysTvAX_GhSw&feature=related

Прекрасная хроника.
Хотелось бы увидеть хучь один Жовто блакитный флаг. Или что то наподобие этого.
И что примечательно со 2 минуты идет про эстонцев. Там и нашивка, там флаг наравне с немецким.
Прекрасная хроника. Весьма показательная. Кем были украинцы и кем были эстонцы для немцев.

 

На четверті секудні прекрасно видно синьо-жовті прапори, тільки дебіл би цього не замітив. Висовуєтся наступне питання - яка мета особи писати таку провокаційну інформацію ( а дерСС це робить регулярно)? На мою думку ДерСС є звичайним тролем і якому давно треба вліпити бана.

 

Вы были невнимательны, желто-синий флаг несколько раз мелькает в кадре. Также, хочется заметить, что в данном случае сравнение украинцев с эстонцами некорректно: украинские добровольцы подчиняются СС, а эстонцы из этой кинохроники - Люфтваффе.