Ще одну накину, пішов по гриби, лазив, блукав пів кошика грибів підняв, вже треба було виходити з лісу але ще було одне місце ( дубова роща) там я не раз багато грибочків білих піднімав. І жаба задавила пішов перевірити, ходив нема ніху..., і тут на мене вискакує матросик, тут дурна думка заскочила зловити його ( подумав може відбився), віддати куму на село а потім виросте і буду долю кабана мати. Скинув куртку і давай його ловити, а він падла як заверищить і давай тікати, і тут чую через кущі щось ломиться, краєм ока бачу тушу, і як я опинився на дереві незнаю. І ті тварюкі в районі дерева лазили і жрали, а я на дереві дивлюсь на годинник послідній автобус пішов а я на дереві. Вже стемніло тварюкі десь чухнули, я ще трохи витримав часу зліз і оглядаючи жо... жим, жим, хер його знає що та тварюка надумала ( може в засаді сидить і мясця молодця бажає), вийшов на трасу і кілометрів десь 17 обкладав себе ху..ми, мясця захотів, і не кошика, і не грибів.
Розповiдатиму зi слiв дядька мого. Отож неможу сказати чи тоє правда, але як то кажуть "Історія правдива і першоджерельна , коли хто скаже що вже чув - то буде свята брехня" . Було це коли я першiй раз поїхав з ним i з батьком на полювання. Так от. У зимку вирiшили вони зi спiльнотою поїхати по полях бiляка погонять. Був у колєктiвє одiн районний дiльничий, дуже такий собi трохи жадiбний до дiчi . Тож їдуть вони по колдибакам на бобiку, напхалися й пернути нема де. Ружбайкi у вiна й усi напружено дивляться по сторонах. Аж раптом почалось! Один шмалнув- є вухастий, з другого боку другий, ще пострiл, ще один. А дiльничий тiки но макитрою мотає, не встигає гачка натиснути. I так дуже довго. Ну й нарештi таки пальнув у вухатого, той впав. На радощах вискакує той дiльничий з бобiка тай пхнеться за заiцем. У ейфорiї забувши ружжо у бобiку. Й тут починається вистава. Дядко каже, шо тiко той наближався до зайкi, вухатий пiдстрибував й тiкав. Ганяв той зайку довго, вже змокрiв, кинив кухвайку та шапку, а вiдступити шкода - бож пiдстрелив. Вже майже з останнiх зусиль скидає той дiльничий валєнка й кидає у зайця. Вухатий падає й непiдiймається бiльш. Апогєєм i апофiозом цього полювання боло те, шо коли той дiльничий свiжував вухатого, то незнайшов жодної дробiки.Помер вухатий або вiд втоми, або з переляку. Тож дядка коли починав розказувати говорив: " Хочте розповiм, як Сашко(дiльничий) валєнком зайця застрелив". Отакоє от.
байки ніколи не закінчаться, о розкажу як ми з дідом збирали зайців, валянками правду скажу не вбивали, покійний мій дід брав мене малого, ходити я починав десь із років 6, і нас із дідом завжди ставили крайніми, так поки в котлі всі гатили з двох стволів, хтось попадав хтось ні, ми йшли попід край поля і збирали готових зайців, тепленьких і без жодного вистрілу, за мої памяті двічі було, що з одного поля знаходили по два зайця. А також замітив ще одну особливість, коли в обід збирались по першій крові, сідали колом і їли тормозки, чомусь зазвичай пляшку не закручували, і так на столі відкритими було десь по дві три пляшки, всі намагнітені йде розбір польотів, гарячі суперечки, і десь за мисливцем починає хилитись до долу відкрита пляшка, причом майже за спиною, і не звертаючи увагу на неї, її автоматом рятує дві три - руки, багато бачив таких випадків і ні разу не памятаю, коли хоч раз одна розлилась. А ще був випадок, вбив мисливець зайця, привязав шнурком і за спину, проходили два поля, сідаєм перекусити, трішки зігрілись, і наблюдаєм як заєць по пластунськи починає втікати, верніше повзти, добре що ноги звязані, бо так би втік.
Ця історія сталась з моїм знайомим. Жінка чоловіку мозги довбала принеси землі щоб вазонки пересадити ( він працював недалеко від лісу, а землю треба було з під старого дерева або пня. Вона в інеті вичитала, що на цій землі вазонки ростуть як коні.) Ця історія відбулась на початку весни. Під кінець робочого дня вони сіли на роботі щось відмічати, і тут дзвінок -- незабуть про землю. Одним словом він з лопатою і мішком іде в ліс з знайоми, який знає де в лісі є здоровий, старий пень. Накопали цілий мішок землі, привіз до хати і на балконі залишив. Через деякий час жінка рішила пересаджувати вазонки, він щоб вона не дзьобала відсипав з мішка на стіл землі з горкою, та в кімнату перед телевізор. Жінка ще деякий час шарилась по хаті, потім пішла наводити порядок з вазонками. І тут крик, жінка залітає в кімнату в істеріці, він в шоці незнає що робити, вона верещить, трісецься, поки успокоїв вона видала одне слово Змія. Він заходить на кухню, а там на кучі землі вуж маленький. І з того часу його жінці халявної землі не треба, тепер купляє. Але та історія так легко не закінчилась, жінка ще десь місяць дулась на нього, що він це спеціально зробив.
Я не охотник, но раз уж про зайцев, то расскажу то что сам слышал от надёжных людей,хоть и свидетелем не был. Всех участников знаю лично. Служил я на радиотехнической позиции на аэродроме, и поскольку позиция эта была в центре лётного поля зайцы там были не редкостью. Служба была разнообразная, то авралы круглосуточные, то периоды застоя и безделья. Естественно, в периоды безделья дежурная смена занималась разными отвлечёнными мероприятиями, в том числе и различными видами промыслов. Силки на зайцев ставили тоже, но безуспешно. Что, впрочем, неудивительно, ибо подавляющее большинство было "детьми каменных джунглей". И вот ох... и зайцы настолько что скакали по бетонному пятачку, где стояли наши железяки без страха. И вот однажды, такой вкрай обнаглевший косой, сел посреди позиции на задние лапы и давай принюхиваться, мол, что вы тут неробы двугоние делаете? Солдатик, охранявший позицию, был человеком с активной жизненной позицией. С изрядного расстояния он метнул наудачу в косого камень, особо, правда, ни на что не рассчитывая. Эффект был, как рассказывают такой, что сам стрелок открыл рот в удивлении. Камень, выпущенный твёрдой рукой украинского воина, потомка скифов, сарматов, козаков и не знаю ещё кого, но людей точно воинственных, попал точно в голову не ожидавшему такого исхода животному, которое тут же рухнуло. Начальник смены, простой весёлый парнишка, тут же решил, что в домашнем хозяйстве такое пригодится и пользуясь служебным положением наложил арест на трофей. Как рассказывали, у него созрел план транспортирования ещё дышавшего животного в село к тестю, последующей реанимации (не тестя, конечно, а зайца) и почему-то скрещивания оного с кролями для получения особо плодовитого и злобного потомства. Правда, относительно планов Лёхи (так его звали да и дальше зовут, дай ему Бог здоровья) я уже слышал от других, так что точно не знаю, какие эксперименты он планировал проводить с несчастной жертвой. Но факт остаётся фактом - заяц был упакован в вещмешок, и, т.к. смена у Лёхи закончилась, начал транспортироваться на велосипеде на промежуточный пункт - в Лёхину квартиру в панельной девятиэтажке... Ещё в дороге заяц пришёл в себя. Пока Лёха доехал, мешок пришёл в полную негодность, изодраный когтями и клыками зверя. С большим трудом организм был доставлен на Н-ный этаж и выпущен в лоджию. Это была стратегическая ошибка. Полностью оправившийся после ранения косой начал прыгать и крушить все подряд. Своими силами подавить восстание не удалось, и только срочно вызванный из села тесть, уж не знаю какими методами, расправился с животным. Лоджию пришлось стеклить заново.На следующий день он был подан к столу. А легенды в народе ходили ещё долго.
Чув колись а чи правда незнаю... Приїхав в Енне село дядько обком, та поют його, годують і водять на полювання... Та як на те зайців нема жодного, та й тре вгодити обкому партії.. Хтось придумав одягти кота в шкуру зайця, знайшли кота з обрубуним хвостом, - обрубують бо кажуть що миші краще лове! Одягли короче, вилучили момент та й за корчів випускають "зайця" - кіт побіг, та не розрахували що пес Шарік плентався сзаду,та вгледів маскарад і дав за зайцьом, а обком стріляє, по-пяні влучити не може.. Ну, а Шарко загнав того зайолу на дерево.. Німа сцена...
І, ще одна байка.. Поспорили крепко пяні двоє мисливців що другий не влуче першому з 50 метрів 5 номером дробу в дупу першому, а той перший заздалегіть замість дробу напхав якоїсь трави в патрон,хламу короче! Виміряли відстань, той став раком, інший цілиться та думає - дріб 5 ну його на?!! А як сраку розірве? Та пожалів побратима - замість 5 дробу всунув "бекасніка" - дессь дріб 10 нумеру - як макове зерно.. Тай всандалив тому в гепу.. Підранок нарізав в круги по під ліс і на тазіку тиждня два седів....))
сосед рассказывал. У нас идет железная дорога за ней посадка и поля а дальше тоже посадка и еще одна ветка ж/д. вообщем дело было осенью, лисиц розвелось много в поле, надумал сосед на лиса сходить, розкидал куриные потроха(ранее заготовленые) и сделал на дереве себе местечко-засаду. Ночь была ясной, луна светила хорошо, все видно. Сижу говорит никого не видно, скучно коньячок попиваю с фляги, осенние вечера уже холодные. и тут около трех часов ночи слышит голоса мужские. Подходят два мужичка к его дереву и один спрашуе т- ну что может это спиляем, второй отвечает - давай. заводят бензопилу дружба и давай под корень фигарить. Сосед сижу в недорозумении а потом опомнился и ору - мужики вам что в посадке деревьев мало! их как и не было только бензопила в стволе ревела. слез заглушил мотор. кричал кричал что бы вернуть никто не обозвался. в общем итоге сосед под утро двух лисиц завалил и бензопилу домой принес) бензопилу сам видел лично)
еще один случай, в лесу спиляли дерево и пень порос таким молоднячком вокруг, ну идеальное местечко для засады. была зима и сосед пошел на лиса и зайца, с вечера залез в тот пенек еще и белом масхалате, сижу жду говорит, слышу кто-то идет,а уже почти ночь. через время смотрю незнакомый мужик такой огромный тащит сани такие не малых размеров забитые дровами. стал, бросил сани и идет к моему пеньку, ну дамаю заметил меня. сижу не шевелюсь. Подходит к пеньку розворачивается садится и начинает дела свои делать. ну сосед с дуру ствола ему под яйца завел. Мужик как подлетает в одну руку штаны в другу сани и с бешеной скоростью драпает. а сосед смотрит на ружжо и думает нафига я это сделал, все ружжо с страху обосрал))) отакая история была
Мой дед был председателем поселка посмертно... вобщем был он заядным охотником и от приехал гость с района, сказали уважить, на охоту свозить. поехали они на кабана, ну поставили по номерам всех и этого ж молодого гостя. гонщики ведут секача, все пропускают что бы гость подстрелил. вобщем не помню точно как получилось секач тот гостя на себе метров 300 пронес, а ружье вобще спустя месяц нашли в тех местах охотники. уже в милицию заяву написали что утеряли)
То Ви були ше малим пластуном та не звернули увагу на той хвакт що зв'язаний зайоць ще й прихоплював зазвичай пару набоїв та рушницю з собою коли намагався втікти і під кінець полювання вчиняв самосуд над п'яненькими дядьками , таке частенько було , але давно та й зайці тоді були такі моцні що коня заганяли в мило , або коли табуном полями пробігали - в хатах шибки розлітались на друзки а стріхи сповзали з острішків ... Отакоєот було полювання коли дерева були малими ...
Та то ще й не так було ! Я пам'ятаю ще ті часи коли були такі дикі кабани що їх запрягали в полугарбок та везли цілу скирту соломи кілометрів п'ятнадцять ! А коли кабан піну з пельки випускав - його загоничі гнали на номери де стояли партєйні бонзи, так знесилений кабан міг залізти на височенного дуба й не злазив до самісіньких сутінок . А от коли не вимореного вепра гнали на номери - він міг навіть дерева перестрибувати , а на ньому верхи сиділи перший секретар з двома заступниками , махали батогами й кричали : "Вйооо-вйооо...буйте всі бо розтопче та іклами заколе !" - всі тікали і звісно як і годиться кидали зброю куди попало . Рушниці теж потім збирали по всьому лісі аж до Різдва , нарізняк лишали собі а гладкостволи здавали голові сільради - той потім під час повеней гатив ними греблі , отакоєот було раніше мисливство - не те шо січас ...
То ружжо , а я на власні очі бачив як два вже дебелих дядьки сперечалися чи горить бздо ( ну тобто природній черевний газ ) . Ну один пшокнув та під штани підставив сірника - той загорівся яскравим полум'ям . А інший каже , шо давай я так "гахну" , що загасю тобі сірника - ну той каже що хіба що роздягнешся наголо щоби штани не амортизували та не перешкоджали . Ну добре - зняв дядько спіднє , добряче надувся ... Сірник вже чекає коло входу в шахту ... І тут аби дійсно збити полум'я дядько таки гахнув , от тілько рука іншого по-лікоть була в чоколядного кольору зкрапленому газі ...
А як поехали на охоту понапивалися дед каже шо то за фигня на дереве висит и показует на дерево. все 5 мужиков как начали палить по дереву. потом подошли, а там бинокль в корфе висит. Добротный советский был....
Ну, уж и я отмечусь. Кстати говоря - это не байка. а реальная история. Я бы сказал "околоохотничья"... Рассказывали по очереди мои дед и бабушка с упоминанием имён действующих лиц и указанием, где их хата стояла... У бабушки очень хорошо в лицах получалось - казалось, я практически участие принимал в этом. Помню долгими зимними вечерами мальцом просил рассказать ещё и ещё разок. Далі мовою оригіналу.... "...- Ну, я ж тобі тую байку вже стіко раз розказувала?... -Бабко, таж розкажіть ше! -Добре... Слухай... Жив колись в нашому селі, ше там, на долині, чоловік такий собі Митро Василя Павлового. Була в ньго жінка Лікера. Жили собі як всі люди, робили (працювали), худобу тримали... Хазяйство було. Але занадилася до них куна (куниця). Ну то бувало часто в нас в селі: ліс зразу за плотом, тож не дивина. Але в них шо раз по-раз кури шось їло. Вже шо тіко не робив дід - ніц не помогало. І от, їдного разу, полізла жінка його на під (чердак) за чимось... Вилазить на останній щабель, повертає голову і тут в темноті за комином (димоход) очі блиснули!... Куна! Вона вже й забула, чого туди лізла! ТихЕЕЕсенько, шоб не спУдити (испугать) куну, злаазить і бігом до чоловіка: - Ай, мой, Митре біжи, подивися! там куна на поді! -Ая, шо ти розказуєш, серед біла дня - куна на поді?! -Митре! А біжи подивино-ся! Куна, я тобі кажу! Чи не віриш? Се вона там ночує, вночі курей наших їсть! (Далее в ускоряющемся темпе) Бере Митро - йде. Тихееесенько по щаблях, шоб не рипіли, а сам він був дядько - нівроку, вилазить на драбину і заглядає за кОмин. ТОЧНО!!! КУНА!!! Шо робити? Як її зловити? Руками де зловити? Не зловиш! І Митро каже жінці: -Я її вб*ю! Дай якогось патика! Та - шукати бігом патика! Нє, патиком нема як - нема як на поді замахнутись! -Лікеро! Дай топора! - Лікера - за топором! Ат, поки баба шкандибає, а тут нема коли! Куна втіче! Треба бігом шось робити! Ай, дід хапає в руки рубель (для стирки) - замашна штука, бігом знов на під!... Вилазить знов тихенько, глянь за комин - куна знов очима блись! Не боїться! Дїд приміряється добре,шоб уцілити, як замахнеться! Як пАльне рублем по куні! А там тільки дзинь-дзінь-дзинь шкло посипалось! Ах пАдку мій! Ай, Боже! От дурна баба! Та то ж бутлі з горівкою, шо ше навесні сховали на поді! Дурна баба! Куни захтіла! А маєш собі! ... Отак дядько куну в себе на поді бив!... Ні куни, ні двох бутлів горівки..."
років декілька тому пішли ми на зайця, ходили-ходили нічого на бригаду толком не взяли, сидимо біля ставка "обідаємо". тут одному з хлопців дзвонить дівчина, тіпа "де ти линдаєш і давай додому". хтось з "дідів" відірвавшись від чарки каже - "скажи їй, шо ми тут в камишах коло піонєрлагєря кабана вальнули (це від села хвилин 25-30 йти) і сидим тута його робираєм бо ліцухи нема. от зараз розберем основне, по мішках попрячем і навечір як стемніє додому підем шоби ніхто не бачив". ну той десь так і переповів, всі посміялися і далі спілкуються. потім ми садок прочесали, потім на тік пішли, на току ще попили і ворон постріляли і десь години через 3 після тієї розмови, я, бригадир і ще один чоловік зайшли в селі в магаз "догнатися". взяли "чекушку" і апельсин і сіли тут же в магазі за столик. "весла" у куток і спілкуємося. і тут продавчиня - "хлопці, а я не пойняла, а чо ви тута бухаєте? а хто кабаном занімаєцца?" ми злегка в а**уї - "мля, який нафіг кабан, жінко?" вона - "нє, ну як який, мені ж кум, умовно кажучи петра, сказав що петрові його сусід сказав, що його сусідка позвонила Ігорю (мисливцеві) і він їй сказав шо ви кабана коло лагєря завалили і його патраєте. так він пішов, двацятку у нього позичив, поїхав бєнзіну залив і поїхав вас шукать шоб кабана вивезти і в нього його розібрати по нормальному, ну шоб нічого не пропало у вас і шось ви дали йому" бо жалко ж там і лівєр і прочєє. і вопше чо ви тут бухаєте і наслідили тута, він вас шо, не найшов і ви розминулися?". ми в нецензурному здивуванні, бо вже і забули про ту байку а вона як виявилась пішла селом з непередбачуваними наслідками. ну ми швидко допили і сказавши шо "всі кабани шо він там знайде повністю його" розішлись по домам поки шукач кабанятини не приїхав. отаке от було)))
Зустрічаються два кума! -Куме уявіть я вчора ходив на кабана в кукурудзу. - Ну і як? - Слухайте. - Вечерем зібрався, Взяв торбу закинув на пличе, дай думаю закрию свого сірка в буді бо буде ганяти всю дичину розлякає. Закрив тай пішов, а моя жінка вийшла вечером в тоалет диться Сірко закритий взяла тай випустила. Він взяв слід тай за мною побіг. -Сиджу, чую на мене щось біжить та так що аж кукурудза ломається, та як плигне на мене, чую куме, що Сірко, бачу , що Сірко, а срать не перестаю!
А че тут вспоминать.У нас в Беларуси печалька....Сезон на пернатых отложили на неопределённый срок,в связи с пожароопасностью... А у меня как раз вторая суббота Августа выходной за последние 3 месяца...Ээээх,не поем шурпы из уток,да и водочка так и будет стоять сиротинушкой....
тю. та хіба то неможна поправити? чи ви у дитинстві лук не робили? то зробіть та йдіть собі на кацок а мо і ще когось вполюєте, головне стріли гарні зробити. я як малим пацаном був то в нас з верби луки були а на стріли ми голки з крапильниць використовували. гарно стріляли ті луки. одного разу теж полювання було. на людину. початок 80тих нам років по 12 туди сюди рік і от надивившись чи то кіно чи то щось прочитавши якусь книжку вирішили постріляти з лука. але стреляти просто по мішені нецікаво, дичину майже у центрі міста теж недуже знайдеш крім котів та собак які при нашій появі чогось розбігались хто куди, і чого воно так)))) голуби теж кудись зникали а за курей у дворах можна було добряче отримати на горіхи тож єдиний вихід то була людина. і вона знайшлась! один з нашої пацанячої зграйки ставши до воріт сказав іншому. давай стреляй в мене чи щось таке, давно було і подальші події чітко врізались у пам'ять затмивши все що було перед цим. і ось він стоїть перед воротьми, спиною до них а інший відійшовши метрів на п'ять ціле в нього з лука. вцілив. і тут почалось. звук нарастав подібно сирені і переходив в ультразвук, з навколишніх хат повибігали усі хто був на той час вдома, ми стояли з розкритими ртами та очима як блюдца, стрілець теж стояв отетерівший і не вірив в те що бачив. а напроти нас біля воріт стояв "герой" слізь ще не було, вони з'явились потім, він стояв і двився у одну точку і чим більш дивився тим голосніш волав. стріла стирчала самісінько у середині його лоба і трохи погойдувалась. і тут прибігли нарешті дорослі, це зараз я розумію що це все відбулось за якусь мить але тоді я вважав що минуло півгодини якщо не більше, стрілка було відправлено додому а в "героя" витягли стрілу та намастиши місце влучення зеленкою відвели додому, ми усі мешкали майже поряд 50 метрів один від одного. а потім настала і наша черга. нас довго допитували як таке трапилось і ми відверто розповіли що та як відбулось. нам повірили бо допит відбувався відразу з медичною допомогою тож часу на те щоб ми щось вигадали небуло. ітог цього полювання такий. стрілець тиждень сидів вдома, луки були конфісковані в усіх, "герой" теж довгенько не зявлявся у нашій компанії а його батьки обіцяли покарати не тільки родину стрілка разом зі стрілком але і нас. але за місяць усе вляглось, за півроку все майже забулось і в житті все встало на своє місце а ще десь через рік я вже мав лук зроблений з прутків 65г який був набагато моцнішим та дальнобійнішим ніж деревяний. але то вже зовсім інша історія. так що з луком можна теж непогано полювати. отакоєот. а ви кажете
