Читав мемуари Сакаі , гарна книжка . Щасливчик Сакаі що лишився живий і зміг долетіти до аєродрома після того бою над Гуадалканалом .
Зара коли інформаціі стало більше то я розумію чому американці не спішили із 2 фронтом в Європі . Тре було спочатку з японцями вирішити всі справи , а з такими як Сакаі і Онода це зробити було не просто .
У вісімдесятих роках трапив до мене часопис Летецтві а Космонаутіка у котрому були спогади Сакаі. От я запевнив ксеро, а мій приятель з отих копій зробив книжки та мали ми спогади цього пілота - тодя я ще непогано читав по чешську. До речі, Сакаі є єдиним японським топ-асом, що пережив війну - решта загинула.
Я ж кажу що Сакаі везунчик . Як ото він після того бою , воював з одним оком та ще й на стареньких зерро проти нових американських літаків .
Бек, як і обіцяв хвото, і хвото осколка, якого я викопав відразу опісля того як ми розмовляли, до речі він вагою кіл 15-20, поки я його до села допер то всю спину побив!
Тоді мушу визнати що то робила справжня майстриня , як то кажуть мої малішнята - респект та суцільна повага .