Ситуація в Україні. Новини

ось про те тема. http://reibert.info/threads/russkopoddanye.573299/

 

Peter Shuklinov
1 ч. ·
- Мне трудно объяснить, почему я никогда не уеду из Украины. Мне трудно объяснить, почему я не смогу жить в другой стране. Еще труднее мне объяснить, почему эта страна так важна для меня. И кто я теперь такой.
Я родился и вырос в Киеве, где по-украински практически никто не говорил. Но я люблю украинский язык и считаю его родным. Я вырос в российском информационном пространстве. Но свободен от его оков и русского мира. Я наполовину русский и ношу русскую фамилию. Но во мне нет ни капли русского.
Я был совсем еще зеленый пацан, когда случился теракт на Дубровке, когда случился Беслан, когда были теракты в метро и взрывали многоэтажки. Но это были мои трагедии. Я не был частью русского мира. Это не требовалось, чтобы стоя у экрана телевизора всем сердцем переживать трагедию России. Это была человечность. Но мне трудно объяснить, почему годы спустя, когда под визги и крики бешеных деградантов убивают тысячами украинцев, никого в России это не интересует.
Нас убивают. Нас давят российскимм танками. Нас давят российскими Градами и Смерчами. Нас растреливают российским оружием российские деграданты без шевронов. Мне трудно это объяснить. Ведь именно это запомнят нынешние дети. Как я запомнил Россию, разбитую террором, так они запомнят злобный оскал подонков с российским акцентом, убивающих их отца, брата и деда.
Моя страна называется Украина, но иногда я говорю - Киевская Русь. Иногда вся страна напоминает мне о Запорожской Сечи.
Я знаю, что мы победим. Я знаю, что все получится. Я знаю. И с каждым днем сильнее убеждаюсь, что мы все делаем правильно.
Иногда мне кажется, что я сплю и мне все это снится. Когда я проснусь, я снова буду гулять по Симферополю и знакомиться с местными красотками. Когда я проснусь, все мои друзья из России снова станут моими друзьями. Когда я проснусь, мои украинские побратимы, погибшие на фронтах российско-украинской войны, снова будут живы.
Но я не сплю. Нет времени спать. Нет времени говорить и убеждать. Я никогда отсюда не уеду. Я не смогу жить в другой стране. Время брать оружие и уничтожать деградантов, которые превратили в сон всю мою прошлую жизнь. Но кое-что еще осталось. И никакой деградант этого у меня не заберет, у**ки путинские.

 

Andrii Ryzhenko
Вчера, в 11:13 ·
Основа будущей реформы ВС Украины - создание комплексного механизма развития, подготовки и использования вооруженных сил для защиты Родины. ВСУ все 23 года весьма прямолинейно воспринимались политиками как полигон отмывания бюджетных денег, именно так и подбирались кадры и рисовались законы. При этом власть (решений и финансов ) концентрировалась в руках узкого круга лиц МО и ГШ, куда "чужие" люди, как правило, не попадали, даже имея три пяди во лбу (кто прорывался – того вышвыривали или заставляли уходить, но это - уже другая история). До войск (солдат и матросов) особенно интересов не было, туда ездили отдыхать и смотреть на шоу парадов, праздников и показанных учений. Имея в 1991 году 1 млн подготовленных войск и новейшее оружие, к 2014 году 98% оружия ВСУ свой ресурс выработало, подготовленные военные уволились, реально боеготовых войск было всего несколько сотен (из более чем сотни тысяч по списку).... Дисбаланс традиционной бравады и реалий развивался и набухал долго, основой стал менеджерский процесс в ВСУ: закупка оружия и мат средств - прерогатива МО, подготовка и развитие войск - ГШ, поэтому они являлись и являются распорядителями денег 1 уровня и именно они решают, что кинуть в войска. А отвечают за реальную боевую готовность как раз не они - командующие видов, ГШ и МО регулярно войска инспектирует как раз по этому вопросу. В результате все тихим сапом было похерено. Вспоминая свои лейтенантские годы на крейсере "Головко" и бпк "Керчь" (был командиром ЗРК), оценил бы нынешний уровень практической натренированности в применении корабельного оружия не более 15% от того, как отрабатывали в начале 90-х... причин много (объективных и субъективных), но ситуацию нужно менять.....
Исходя из прочитанного по реформам в Цензоре могу добавить:
1. Задача № 1 - МО и ГШ требуют реформы под стандарты НАТО (Европы). Сейчас эти два образования работают хуже и менее эффективно, чем даже было во времена СССР. Это две (одна над другой) структуры, дублирующие и конкурирующие друг с другом структуры. Их цель - тратить оборонные деньги для обеспечения боеготовности войск... Результат все видели в марте-апреле 2014.... чего стоят закупки бронежилетов и касок.... без помощи волонтеров (материальной и менеджерский) ВС не смогли бы воевать никогда.... Поэтому в основу реформы ВС нужно поставить реформу МО/ГШ. наработки эти есть.... это - комплексная и неструктурированная проблема... судя по всему "реформаторы" эту проблему классифицировали как "простую структурированную" и просто сократили обе структуры на 10-15%... это - смешно (по меньшей мере)
2. Для ведения разновидовых операций целесообразно восстановить (одно) объединенное оперативное командование (ООК), которое в случае войны будет выдвинуто из Киева к району ведения боевых действий ( для любителей советской старины ООК чем то напоминает ставку). В марте - апреле выдвигать на восток было нечего, ООК в 2010 сократил министр Ежель. Создание ООК - самая распространенная практика в ВС НАТО на теперешний момент (кроме США, но там другой, глобальный, подход, там - система боевых командований) . В мирное время ООК (орган управления и не более) готовится к проведению операций, моделирует различные ситуации. ООК может постоянно иметь в подчинении подразделения боевого обеспечения (РХБЗ, РЕБ, инженеры). На случай войны в зависимости от ситуации виды выдают наряд подготовленных и укомплектованных сил для ведения войны. Не понимаю создания 4 ОК... Страна постоянно находится в режиме круговой обороны??? Думаю, что вместо 4 ОК для ВС целесообразно иметь 2-3 армейских корпуса, размещенных в потенциально опасных районах, на базе управлений которых будет формироваться командование будущих секторов обороны...
3.Непонятно создание двух новых видов: ВДВ и ССО. Зачем ??? ВДВ во всех ВС (кроме РФ) являются родом Сухопутки, выполняя очень специфические задачи первой волны наступательной операции. Создание управления Сил Спецопераций (ССО) в составе ГШ смысл имеет. В случае войны оно должно вести ( в координации с ООК) специальные операции подразделениями, подготовленные и переданными видами. Но делать отдельным видом – смысла и денег нет. Если ВДВ и ССО делать отдельными видами, нужно будет значительно увеличивать органы управления _ им нужны будут те функционал, которые сейчас работают в видах (Сухопутье): кадровики, разведка, операторы, связь, тыл, финансисты..... в общем дешевле и правильнее держать эти подразделения там где они были до недавнего времени - в видах. При этом специфика их использования в войне должна быть реализована в специфических органах управления ими (на время войны)....
4. Математика. Мы хотим 250 тыс военных, но можем ли мы их обеспечить???? На 2015 год спланировано рекордно много – 46 млрд грв (около 2,5 млрд дол). Анализ развития современных армий показывает, что минимально на одного военного сейчас должно приходиться 30-40 тыс дол из оборонного бюджета. И это при условии необходимости только частичного перевооружения и модернизации ( у нас нужно проводить практически тотальное перевооружение и модернизацию – 23 года – все стояло и ржавело… ). Так вот такой подход дает нам возможность хорошо подготовить и поддерживать в боевой готовности 62-80 тыс военных, не больше…. (или – увеличивать бюджет в трое/четверо)….Хотя скажу и 80 тыс – очччень неплохо, АТО можно почти в трехсменку проводить: 2 месяца на передовой, 2 - отдых, 2 – подготовка / горячий резерв…. И мобилизации не нужно…. Если эти 46 млрд опять “размазать”, то результатов не будет – опять будем брать валом..

"}" data-reactid=".0" style="color: rgb(109, 132, 180); cursor: pointer;">Нравится · · Поделиться

 

Стаття на "еспресотв" в розділі Суспільство. (Путін зважився повторити серпневий ривок на Донбасі)
http://espreso.tv/article/2015/01/20/putin_zvazhyvsya_povtoryty_serpnevyy_ryvok_na_donbasi

 

Сделано в Украине.Восстановить Славянский керамкомбинат и наладить выпуск.

 

Голова Полтавської ОДА відвідав ПАТ "АвтоКрАЗ"
Губернатор Полтавщини Валерій Головко побував на ХК "АвтоКрАЗ". Йому показали головний конвеєр підприємства, учбовий центр та полігон, на якому проходять випробування нові автівки.
На відео показана військова продукція, а також тест-драйв КрАЗ Кугуар та КрАЗ Спартан.(поч. 0:53)

 

В Харькове уже задержания. https://www.facebook.com/arsen.avakov.1/posts/771181596305282…

 

Всё время про это думаю.Ведь этим борцам за русский мир,ничего не стоит напичкать ядом,майонез например,который производиться в Донецке.Сколько людей отравиться пока поймут в чём дело?Кто то за это понесёт наказание?Никто.А все антисообщества будут желчью от радости захлёбываться,рассказывая сколько укропов подохло..

 

Таки да! Следуя элементарной логике, прихожу к выводу, что если проконтролировать качество и безопасность какого либо товара невозможно, то его нельзя выпускать. Но это логика. А логика и наша страна - понятия несовместимые

 

звуки РАБОТАЮЩЕГО цеха-это что-то........

 

Вы знаете.. это лучше, чем тишина среди развалин...

 

только переехали и тут же повязали - http://reibert.info/threads/situacija-v-ukraine.486859/page-161#post-6071672

 

Я не люблю ватников (сепаров ) и им подобных, но не меньше я не люблю незванных гостей всреди ночи, да еще с претензиями . Характеристика хороший человек , решающий вопросы бандитскими руками , как-то режет слух.
Про милицию - слов нет. Как и про СБУ. Активист Куликова поля и казлячества на свободе , с оружием при проведении в Одессе антитеррористических мероприятий - это самое то.
Но все ето не оправдывает погибших.

 

Николай Воробьев
Почему Кремль начал “принуждение к миру” именно в эти дни ?

Для многих январское наступление русских на Донбассе оказалось большой неожиданностью. Тем не менее, этот сценарий был прогнозирован. Ниже перечисляю лишь некоторые причины обострения конфликта:

1) Экономика РФ. В Кремле начинают понимать, что экономические проблемы, с которыми столкнулась Россия это далеко не 2008 год. Рекордное за последние 6 лет падение цен на нефть, санкции Запада, в результате, обвал рубля, повышение цен, сокращение втрое российского экспорта, уменьшение золотовалютных резервов РФ. Для немедленных мер приходится давить на социалку, средний класс, урезать выплаты в сфере образования и медицины. Сегодняшний кризис в России – это всерьез и надолго.
Общество РФ нужно немедленно отвлечь внешним врагом, дабы сбавить протестные настроения внутри страны;

2) ЕС. Вчера стало известно, что санкции против РФ отменять никто не собирается. Далее может последовать еще большее увеличение экономического давления со стороны Запада. Финансовые потери несут все без исключения, начиная от простого пенсионера в Тамбовской области и заканчивая хозяином Кремля. Более того, по словам местных экспертов, в случае послабления санкций со стороны ЕС, Штаты могут выключить Россию от банковской системы SWIFT. А это уже слишком.

Путин решил нанести ассиметричный военный удар не только Украине, но и "показать зубы” всему Западу;

3) Минские соглашения. Сегодня всем понятно, что соблюдать договоренности в Минске от 5 сентября ни ЛНР/ДНР, ни Кремль не собираются. Мой источник подтвердил, что в сентябре представители ДНР/ЛНР – Губарев, Пушилин и Ко слова не могли произнести без звонка от Москвы. Ясно, что в этой ситуации “республики” даже не являются субъектами переговорного процесса.

Путину ножен новый Минск, новые договоренности на еще более невыгодных условиях для Украины. Поэтому, “принуждение к миру” началось ранее запланированного ;

4) Донецкий аэропорт. Объект стал символом стойкости украинских военных и одновременно публичной пощечиной лично Путину и его генералам. Уверен, что парясь в русской бане, их зарубежные визави постоянно “подкалывают” “доблестных” генералов по поводу аэропорта, который те не могут взять вот уже почти 4 месяца, неся огромные потери.

Русская обида умноженная на гордыню – это гремучий коктейль, который в эти минуты и разливается на Донбассе.

5) США. Первые поставки военной помощи уже направлены украинской армии в зону АТО. Дальше для русских будет хуже, поскольку теперь Конгресс контролируют Республиканцы, а комитет по вооружению в Сенате возглавит “главный ненавистник Кремля в Америке” Сенатор МакКейн. Дабы не напороться на американские “Джавелины” завтра, в Кремле решили атаковать сегодня. В случае затягивания, потери русских и сепаратистов будут еще бОльшими;

6) Финансовая помощь Украине. Поддержка МВФ, Мирового банка, США могут поступить уже к середине марта (для избежания дефолта Украине нужно, как минимум, $ 40-50 млрд. в этом и следующем году). Главная цель Кремля сегодня – максимально обрушить экономику Украины до получения финансирования от Запада. Таким образом, поднять социальные волнения внутри страны.

Пока это все. Добавлю лишь то, что под Путиным всерьез начало шататься кресло и поэтому он решил максимально расшатать соседнее здание. Сейчас Украине, как никогда, нужна максимальная стойкость, терпение и солидарность. По аналогии с Майданом, сейчас происходят события 18-19 февраля 2014 года. Итог, мы все знаем.

 

Як Міненерго визнало Крим російською територією (ДОКУМЕНТ)

 

Люстрация

 

Наш форумчанин, реконструктор:

Рівненський нацгвардієць розповів про Слов’янськ, смерть генерала та «Беркут» (ФОТО+ВІДЕО)
17 січня 2015, 18:30 / Опублікував Богдан Слонець
Поділитись:

Людина ніколи не знає про те, куди її може привести почуття любові до Батьківщини. Комусь воно відкриває життєву дорогу, а когось заводить у такі краї та ситуації, про які ти навіть не можеш собі уявити. Наче невидима сила хоче тебе випробувати. Мовляв, доведи, що ти достойний називати себе українцем. Тридцяти восьмирічного Володимира Пастушка доля випробовує і досі, але тепер уже війною.
Депутат Березніської міської ради, сотник 35 сотні «Волинська Січ» Самооборони Майдану, громадський діяч, поліський краєзнавець, голова рівненського осередку товариства пошуку жертв війни «Пам'ять», виконавець патріотичних пісень, молодший лейтенант Національної гвардії України, заступник командира першої роти І-го резервного батальйону Нацгвардії імені генерала Кульчицького Володимир Пастушок («Пісня» – саме так його прозвали в патріотичному середовищі) змушений захищати нашу землю від давнього ворога, який тільки чекав моменту, коли завдати удару в спину.
Переживши буремні революційні події та втративши від рук снайпера друзів, він був змушений разом із своєю сотнею взяти до рук зброю.
Про свою любов до Батьківщини, про революцію та мир він поділився із кореспондентом ERVE.UA.
Ледь відійшов від одного Майдану, а тут - другий

- Ти завжди був активним громадським діячем?
- Так, я приймав активну участь в «Помаранчевій революції», але дуже розчарувався після, бо це все непотрібна «політична війна», в яку людей втягували заради своїх цілей. А коли вийшли перші студенти із закликами: «Янукович, підпиши!» - то вже не мав тієї молодечої романтики. Не раз говорив собі, що маю сім’ю, молодь сама все вирішить. Але потім, у листопаді, мене покликали друзі виступити на Євромайдані із повстанськими та рок піснями. У Луцьку тоді був четвертий (за кількістю людей) Майдан в Україні. Коли я його побачив вперше і почув талановиту молодь, яка знає, що і як їй робити, - то ще більше переконався в тому, що це не моя війна.
- Тобто, ти на Євромайдані не залишився?
- Ні, виступивши, поїхав додому, але «Беркут» мені відпочити не дав (сміється хлопець). 30 листопада сталося те жахливе побиття, і я одразу відчув, що потрібно їхати до Києва, бо ганьба для чоловіка, бачачи те місиво, сидіти вдома. В мене теж донька росте. Я уявив, що на місті тієї молоді, могла бути вона. Це було велике приниження, адже вони не розігнали студентів, а жорстоко їх побили, доганяючи та добиваючи.
- А ти думав, що через два місяці влада переступить межу взагалі?
- Ні, не думав. У мене складалося враження, що Євромайдан Януковичу потрібен був. Коли 11 грудня був недолугий штурм Майдану, я в цьому переконався, бо міліція могла нас досить легко розігнати, а вона погралася і відійшла. Тоді більшість людей роз’їхалася по домівках, і на площі залишилося всього 4 тисячі, та після штовханини нас знову стало 100 тисяч. Тільки більшість розійшлася - прийняли «драконівські закони». Про те, що будуть так відкрито стріляти, ніхто не думав. Ну думали, раз вистрелять, хаотично, але щоб автоматними чергами - це вже був апогей беззаконня!

- Розкажи, як ти познайомився із Олександром Храпаченком, рівненським героєм «Небесної сотні»…
- Храпаченко був у нас «ройовим», тобто командиром відділення. Він також виконував роботи піротехніка – робив «коктейлі Молотова». Але пізніше він занедужав і був змушений ненадовго додому поїхати, щоб підлікуватися, а командування «роєм» залишив на мене. Як їхав, то мені сказав, що я повинен бути сотником, бо маю лідерські якості. Коли Олександр повернувся, то не прийняв командування рою назад. А коли 18 лютого одного нашого «ройового» вбили (у нас їх було два), то залишився я і сотник. Пізніше, під час бою, убили першого ройового Олександра Капіноса («Кремін»), тяжко поранили сотника «Пегаса» (Олександра Гуча), і залишився командувати один я. І пробув сотником аж до офіційного розпуску сотень Самооборони Майдану - його оголосили 15 травня.

- Ти на власні очі бачив, як його убив снайпер? Що ти тоді відчував?
- Ми із ним були найкращими друзями. Зараз багато невідомих осіб розповідають про те, що вони теж із ним були постійно на Євромайдані (зараз багато «майданівців» познаходилось). А тоді до нашої рівненської компанії входили: я, Храпаченко, Едуард Гриневич, Іван Городнюк («Месник»), Євгеній Перев’язко («Шаула») . Саша загинув у бою. Він був на передостанній барикаді за Жовтневим, нам з Шаулою довелося побігти униз по їжу, бо зранку нічого не їли, а сили нам були дуже потрібні, адже із хвилини на хвилину міг розпочатися наступ «Беркута». Коли я повернувся, то він був уже на першій барикаді зверху, керуючи захистом. Я чомусь тоді відчував, що уб’ють мене, а не його, і ходив там на повен зріст. Він, побачивши це, гукнув: «Пісне! Пісне! Заляж, не геройствуй!». І це були останні його слова, після цього я впав, а далі почув постріл, і …все. Що відбувалося потім, не дуже добре пам’ятаю, бо плакав, кричав, словом, істерика…

Хотіли навести порядок, але Росія не дала
- Ви одразу зрозуміли, що Росія на нас напала? Чи вважали, що воно якось саме розсмокчеться, як наші політики…
- Я завжди говорив, що москалі – вороги, бо історію добре вчив і вмів проводити паралелі. Це нам не дозволило провести люстрацію по нашому. Після всіх вбивств, всі злочинці повтікали («Беркут», міліція). Столиця була наша, і ми взялися наводити порядок. Тож якби не Росія, то прокуратурі не довелося б когось шукати. Але ми себе опанували, прийняли охорону громадського порядку на себе. Потім з’явилися «дикі сотні», які невідомо кому підпорядковувалися, даючи картинку російському телебаченню. І тут москалі в Крим полізли, ми про це першими дізналися, бо кожного вечора всі сотники разом із Парубієм радилися про те, як бути далі. Він нам розповідав всі правдиві новини.
- І як він вам розповідав про Крим…
- Говорив, що армії немає. Вони туди посилають постійно військових, і гадають, чи бійці зрадять Україну, чи виконають наказ. Наша армія з росіянами була психологічно неготова воювати. Приїхали солдати - зброю віддали - назад поїхали. Тому створили перший «резервний гвардійський батальйон», в який входили усі майданівці. А далі на основі нас створилася Національна гвардія.

- І ви погодилися гвардійцями стати?
- Так. З Майдану нас одразу урочисто відправили на полігон. Хоч ми думали, що пройдемо бойовий вишкіл, а далі додому поїдемо, бо силовиків в Україні багато є. Ми не думали, що нас одразу в Слов’янськ штурмувати блокпости терористів відправлять. Як на мене, то це - маразм, адже ми на полігоні лише місяць пробули.
- Амуніцію хоч дали?
- Ну, як сказати, волонтери вже тоді були. Приїхав із Києва до нас тоді ще невідомий волонтер Касьянов, дав кожному по бронежилеті та касці, наказавши, нікому не віддавати. Але ми тоді не зрозуміли про що він говорить. Бо коли поїхали додому на ротацію, то вони таємничим чином зникли.
- Наскільки фізично важким був вишкіл?
- Якщо чесно, то для нас було шоком те, коли ми, приїхавши на базу внутрішніх військ, побачили тренування спецпідрозділу «Барс». У нас перепалок з ними багато було, але із нами знайшов спільну мову генерал Кульчицький, який завоював нашу повагу. Всі ці негаразди йому вдалося залагодити. А після Майдану ми до випробувань вже були морально готові.
До нас на передову підкріплення «Беркут» прислали, який студентів в крові «потопив»

- Розкажи, як у вас відбулося «бойове хрещення»?
- Перед першим боєм нас зібрав Арсен Аваков і сказав: «Хлопці, в армії підготовки на 100%, а патріотичного духу на 10%. У вас же все навпаки, то зробіть так, щоб в армії піднявся бойовий дух. Тоді солдати почнуть по справжньому воювати». А далі 2 травня нас в Слов’янськ закинули штурмувати блокпости сепаратистів. Це був жах, але впоралися. Бувало, що добу не спали, лише стріляли і стріляли.
- А когось вам на поміч присилали?
- Так, через місяць до нас приїхав київський «Беркут». Той, що студентів бив і добивав. Коротше, ще одні «герої». Вийшли з машини із кулеметами та автоматами, поскладали їх на землю, демонструючи мирне ставлення до нас. А ми до них з посмішками сказали: «Ну, що герої , не планували зустрітися з нами за таких обставин». А вони до нас: «Хлопці, заспокойтеся, все нормально…». І тут починається мінометний обстріл. Я їх головному кажу: «Беріть зброю, ваші цілі на 15-18-21 годин від автобуса, а наші від 3 і до 12». Бій тривав до світання, бо ми тримали кругову оборону.
- А потім що? Ви із «Беркутом» взагалі не спілкувалися?
- Я, ні. Вони самі до мене прийшли. Розбудили вранці закликом: «Слава, Україні!». Потім сказали, що мене їх головний просить. Я прийшов до них, вони там всі стояли. Почали мені говорити: «Майдан переміг, а «Беркут» програв. Вас вважають золотом, а нас багном». Показав на мою нагороду за Революцію Гідності. «Ми сюди місяць просилися, поки нас відпустили. Ви на нас не ображайтеся: нас раніше вчили, що активісти – це бидло, чернь, бандити. Говорили, що ми воюємо із покидьками, біднотою, але ви - справжні воїни».

- І що, ви їх вибачили?
- Та, яке. Їхній командир почав жаліти себе. Просив , щоб ми зрозуміли те, що в них був наказ. Після цих слів я ще більше розізлився. Отож і розповів із злістю про те, що так накази не виконують, адже до них в полон на Майдані потрапити було – гірше смерті. Вони били доти людину, доки вона рухатись не переставала, або свідомість не втрачала, а лише тоді у полон брали. Татари і ті краще до козаків відносилися. «Беркутівці» у відділках вдесятьох нападали на активістів, катували. А далі продовжив: «А ти не подумав, що нас також на полігоні навчали тому, як мітинги розганяти. Тактика «клинок» називається. У Росії та Білорусі так протестувальників розганяють: на сектори розбили , два рази палкою по плечах (людина отримала шок), заламали руки («клинок») та понесли. І нікого не катують, і не добивають, а все роблять цивілізовано, згідно закону. Ви ж «Беркути», вважали, що Бога за бороду взяли. Добивали нас мало не до смерті, а декого до смерті, тому не говори мені, що ви наказ виконували». Від моїх слів вони аж позеленіли.
- А далі що було…
- Вони вибачатися почали. Казали, що за ними тоді така сила стояла, яка про народ зовсім не думала. Далі попросили, щоб я із хлопцями поговорив, бо їм страшно навіть у туалет ходити, бояться, що їх застрелять. Нам сподобалось те, що вони без зверхності по-людськи говорили і визнали все, що я їм сказав. Після «відвертої розмови» між нами більше перепалок не виникало, ми розуміли, що ворог зараз у нас інший.
Смерть генерала

- Ти говорив, що вас тренував генерал Кульчицький. Його гвинтокрил 29 травня 2014 року збили сепаратисти недалеко від вас…
- Так, у батальйоні був конфлікт між «Беркутом» і Нацгвардією, і це могло бути однією із причин, чому його збили. Кульчицький боявся за «Беркутівців», бо знав, що ми можемо їх повбивати. На нашому блокпості все було нормально, а от на інших - хтозна. Щоранку він нас обдзвонював і питав про те, чи все нормально. В той день я йому відповів, що все добре, і що ми все між собою по-чоловічому вирішили. А на другому блокпості,мабуть, йому сказали щось не те, бо він тоді летіти не мав, але все ж вилетів, знаючи, що ми дуже нервові, і, знаючи наше відношення до «Беркута», він дуже за це хвилювався.
- А де ви ще воювали?
- Одразу, як звільнили Слов’янськ, мені пощастило охороняти гуманітарну допомогу, яку привезла волонтерка Діана. І тоді я побачив Слов’янськ із середини. Місто було не таке вже знищене, як про це говорили у ЗМІ. А через місяць, коли я туди знову потрапив, то здивувався від чистоти та охайності, воно, мабуть, раніше ніколи таким гарним не було, як зараз. Після Слов’янська нас відрядили до Червоного Лиману (це все було в червні 2014 року). Далі на гору Молочар, з неї і збили генерала Кульчицького, а не з Карачуна, як всім сказали. Пізніше, два місяці стояли на блокпості між Горлівкою та Дебальцевим.

- А як ти вважаєш, нам потрібне таке перемир’я?
- Тут треба мислити логічно. Українська армія сильніша за «ДНР» та «ЛНР», але за російську – ні. У серпні ми в них за день по 15 кілометрів території відвойовували, а це не так легко, бо армії постійно потрібно було знищувати вогневі точки. Але Росія закинула пару дивізій, і ми почали програвати. Зараз ми за них знову сильніші, але Росія не дасть нам наступати.
Майдан пройшов, ставлення влади не змінилось

- На твою думку, що дала нам Революція Гідності?
- Ні однієї із тих основних вимог, заради яких вийшов Майдан, виконано не було. Жаль людей, які марно загинули. Коли ми там були, то не бачили усієї картини, бо на війні немає ні радіо, ні телебачення, лише терористичний «брехунець». А от як приїхали сюди, то вжахнулися. Все стало гірше втричі: корупція, бідність, кришування, кабаки. Все говорять про третій Майдан, але це буде дуже страшно…Скоріше, коли війна закінчиться, то буде великий сплеск, якщо влада не зробить суттєвих змін на краще, бо корупція та беззаконня повинні зникнути.
- А яке ваше ставлення до сьогоднішньої влади?
- Вкрай негативне. Наведу один приклад: наш президент у Францію поїхав на марш Єдності, а як у нашому батальйоні 14 людей загинуло, то навіть траур не оголосили.
- А з Парубієм спілкуєтесь ще?
- Аякже, і не тільки з ним. Він на наші блокпости часто приїздить. Ми його завжди просимо: «Те привези, те достань». Він дуже вболіває за долю нашого батальйону.

- Через війну ти не можеш відвідувати засідання Березнівської міської ради. Виборці не ображаються?
- Я на останніх трьох був, приїздив. Але там, окрім цирку, нічого важливого не було. Найбільше мене вразило те, коли на сесії якась невідома організація, назвавшись активістами Майдану, розповідала про те, що директором комунального майна не того призначили. І запевняла, що з Березного почнеться третій Майдан. Тобто, у нас війна, зброї не вистачає, а у них проблема – директора не того поставили.
- А що рідні тобі кажуть. коли ти на війну їдеш?
- Дружина у мене із патріотичної родини. Вона ніколи не відмовляє мене від цього, але постійно просить, щоб я себе беріг. А донька мною пишається.

- А як ти вважаєш, буде Україна через два роки, чи ні?
- Думаю, що буде. Адже Росія дарма сюди полізла. Вона нас тільки сильнішими зробила. Всі зрозуміли, що російська мова тут ні до чого, а в нас більша частина батальйону - російськомовна. Війна затягнеться, але головне - витерпіти. Україна ніколи себе не почувала настільки об’єднаною, як зараз.



http://erve.ua/focus/interview/rivn...nsk_smert_generala_ta_berkut_foto_video_1701/

 

Обзор мірових собитій від діда Свирида 21.01.2015р

Доброго ранку, друзі! Дід продовжує дєжурство на бойовом посту сільського наблюдатєля за главними міровими собитіями. Обстановка на всєх направлєніях гаряча, но обо всьом по порядку. Заварюємо чай/кохве та спокійно читаємо.

Надя Савченко тридцять дев'ятий день держить голодовку і нада сказать, шо даже Ху@ло охренєває від такої витримки і сили волі. Ху@ло внє всякого сомнєнія стежить за цією справою і кажеться, нєрвішкі в нього починають здавать. Признаки цього дід бачить в тому, що сестрі Вірі вдруг дозволили прилетіти в Москву і побачитися з Надєю. Хотя раніше її затримали в Шереметєво і вернули назад. Даже открили якето діло проти неї. А щас дозволили і Віра розмовляла з сестрою півтори години. С чего би ето? Кроме того Ху@ло погнав у СІЗО до Наді придворну омбудсменшу Еллочку Памфілову, яка оліцетворяє в Ху@лостані мілосєрдіє. Оліцетворяє, правда, достаточно карикатурно. До того ж Еллочка додумалася припертися в СІЗО в норковій шубі, бо це відімо її рабоча тєлогрейка, сама дешева в гардєробе. І всьо равно виглядала на фоні скромно, но со вкусом одягненої стрункої Віри Савченко старой, ожиревшей і дєшовой, простигосподи, потаскухой. Шо тоже символізує.

Наступного понеділка відкривається перша в цьому році сесія ПА РЄ, місце депутата від Украіни Надії Вікторівни Савченко буде порожнім. Що також виглядатиме символічно. А в цей час світом ітиме глобальна акція на підтримку Наді і дід закликає небайдужих громадян бути активними. Треба, друзі. Організовуйтесь.

Переходим до собитій в АТО. Обстановка там загострилася, масовані атаки йдуть на Донецький аеропорт, йдуть боі в районі 31 блокпосту і фактично по всьому периметру фронту. Но шото явно йде в Ху@ла не так, як він ожидав і як йому обіщали його генєрали.
Ху@ло кілька місяців готовив операцію по принуждєнію хунти к любві і согласію на своїх условіях, стягував туда сили, завозив "гумконвої" з оружієм і свіжими орками. План пробити нашу оборону наявними силами вже цілком очевидно провалився. Тому Ху@ло винуждєн кидать у топку сраженій нові й нові подраздєлєнія, які повертаються в матушку Рассєю у вигляді цифр з двома нулями. Нєкоторі не повертаються, удобрюючи нашу землю і зміцнюючи підвалини віковічної дружби українського і російського народів. Бо даже коли кістки Ху@ла зогниють, ми ж їм цих днів не забудемо і не простимо.

Однако, наскільки дід може судить, планів масштабної інтервенції в Ху@ла січас нема. Ху@ло реалізовує локальну операцію, метою якої є разм'ягченіє неуступчивої позиції хунти на переговорах, щоб втюхать хунті свойо відєніє будущего братского украинского народа. Для цього предпрінімаються й інші дєйствія, спрямовані подєйствувать хунті на нєрви, наприклад ряд терактів і об'явлені ученія руссо-фашистських войськ в Придністров'ї. Уважаємий Пйотр Алєксєєвич досрочно покинув Давос і цим привльок до загострення ситуації в Україні більше уваги мірового сообщества, ніж єслі би він там виступав і давав інтерв'ю.

Дід уверен, шо утром Ху@ло, ще не посцявши, потребував виступ Обами. Бо є в Обами омерзітєльна привичка робить всякі неприятності Ху@лу, коли той крепко спить. Ху@ло вообще істово завідує Обамі, в якого є нобелєвська премія миру, а в Ху@ла її нема. От скорбний умішком Ху@ло і старається, шоб заслужить єслі не премію миру, то хотя би признаніє в качестве главного траблмейкера планети. Но Обама в своєму виступлєнії наньос Ху@лу смертельні оскорблєнія. Сначала тим, шо уділив миршавому менше уваги, ніж той ожидав і упом'янув Росію какбе между прочім, через зап'яту. Но всьо же достаточно внятно говорив про російську агресію і необхідність їй протистояти. Дальше Обама говорив про Україну в одном ряду з собзниками по НАТО. В Ху@ла занили зуби. Потом Обама вообще похвалився, що організував Росії ізоляцію, а від її економіки скоро остануться рожки да ножки. Вот етого Ху@ло точно стерпіть не може - Обама приписує собі його, Ху@ла, заслуги. Ето ж він, Ху@ло, організував беспримерну і історії людства ізоляцію своєї країни і натхненно трудиться, щоб зруйнувать економіку. А Обама, сволоч отака, приписує собі його заслуги - грусно вздохнув Ху@ло всівшись утром на унітаз.

Пока Обама нескромно приписує собі заслуги Ху@ла, а Ху@ло тужиться на унітазі, командуючий сухопутними силами США генерал Фредерік Бен Ходжес виполняє приказ Барака Хусейновича. Находиться в Україні, вніматєльно конспектірує потребності украінської Армії та обсуждає разні інтєресні форми воєнно-технічного сотруднічетсва між Україною і США. Преса демонстративно, хотя і скупо, сообщає про передавженія американського ястреба Україною, і ці сообщенія мають совершенно чіткий адрес: Москва, Кремль, унітаз, Ху@ло.

Єслі Москва за перемещеніями американського генєрала вдруг не стежить, то госсекретарь Керрі це упущеніє коменсірував. І прямо намекнув о послєдствіях агресівних дєйствій Ху@ла печальній лошадці Лаврову. Потом наверняка прівльок вніманіє собесєдніка к нєкоторим положеніям Акта про підтримку свободи в Украіні. Які дають Обамі широкі полномочія по оказанію Україні помощі оружієм і воєнними спецсредствами.

Лавров канєшно же доложить Ху@лу про разговор із Керрі, но нада же і Ху@ла понять. Люди добрі, от шо йому, ізвесному победуну, робить в сложившійся ситуації? Обама його ігнорірує і приписує собі його заслуги, а бувша подруга Меркель на дух не переносить і даже в Астану летіти отказалася. А ота падлюка, уважаємий Пйотр Алєксєєвіч, бессовісно піариться за рахунок слави Ху@ла. От де був би Пйотр Алєксєєвич, єслі би не Ху@ло? І де слова благодарності? Нема. Світ носиться з отою Україною, як з писаною торбою, мірові лідєри щитають за честь зустрітися з Петром Алєксєєвічем, а хунта даже спасіба не каже. Сволочі неблагодарні.

Такі приблізітєльно мислі бередять душевні рани Ху@ла, коли він з грустью вспоминає про дні безвозвратно ушедшей слави. Кагда він був молод і нєотразім і світ його уважав та робив компліменти. А щас? Кабаєва старатєльно сімулірує удовольствіє, но сєбя же не обманеш... Старостт безжальна. І мислі... Гадкі мислі, в яких самому собі признаться страшно. Ще й якась падла на прес-конференції озвучила на весь світ - "дворцовий переворот". Гдє ето відано, шоби всєсільний глава государства, передвигався в себе вдома с предосторожностями. Даже в туалєт не зайдеш, пока охрана не провірить, чи не зачаївся за бачком якийсь Навальний.

Печальна лошадь Лавров вряд лі получив внятні нові інструкції. Їх і не може бути, пока не видохнуться бойові дії в АТО і не буде хоть якогось результату. А желатєльного Ху@лу результату, учитуючи як яросно сражається українська Армія, може й не буть. Тому січас Лавруша полетів у Берлін на встречу нормандськой группіровки із старими інструкціями. Щоб визивая в них откровенні насмешки, пережовувати старі аргументи про то, шо Росія всігда була предана ідеї миру, а агресівна Хунта главний пожигатєль войни. Но нікого там Лавров ні в чому не убідить і важно, що Німеччина, Франція та Україна іграють командну гру.

Паралельно, в Нью-Йорку сьогодні состоїться очередне засідання Совбеза ООН, на якому українське питання буде ключовим. Прогнозірувать його хід і результати несложно - Совбез ООН давно став місцем публічной порки Росії, оліцетворяємої клоуном Чуркіним. Но сьогодні засідання може збагатитися новою сюжетною лінією - под роздачу наверняка попаде і представітєль Венесуели (вона недавно стала новим непостійним членом ООН на період 2015-16 рр), єслі вдруг захоче вступитися за Росію.

Под грохот канонади, яка которий день звучить в АТО всі сторони кричать про необхідність миру і всьо такоє. На яких условіях і з яких позиції сторони сядуть за стіл переговорів стане ясно протягом найближчих днів. Ху@ло по-прежнєму ізгой і парія, а міровий оркестр слажено грає йому похоронні мотиви. Перша скрипка в цьому оркестрі - Армія України. Побажаєм нашим хлопцям удачі і воєнного щастя, бо від них зараз багато чого залежить.

Да, чуть не забув. Учора Ху@ло провів засідання оборонного комітєта, на якому об'явив про перехід на сталінські методи управління воєнно-технологічними розробками. Создаються должності генеральних конструкторів, яким ставиться задача обогнать і перегнать цивілізований світ в області воєнних технологій. Дальше, по всій відімості, учоних чемно попросять переміститься в закриті учреждєнія, які при Сталіні називалися шарагами. Ну, шоб їх ніхто, ні сім'я, ні діти не отвлікали від созданія чудо-оружія. І шоб ніхто з них не втік за границю. Читаючи учорашню стенограму Ху@ла на тому засіданні, дід всьо врем'я ловив себе на думці - а ведь Гітлєр тоже в свойо врем'я попав у сітуацію, коли його послєдні надії були на вундер-ваффен. І загнаний в глухий кут Ху@ло так само уверенно продовжує путь, ранєє проторений біснуватим фюрером. А то обстоятєльство, шо організовувать роботи по созданію чудо-оружія Ху@ло поручив клоуну Рогозіну, убіждає діда, що всьо ето блєф. Важно, однако, щоб про цей блєф не догадався Запад і щоб мірове сообщество восприняло заяви Ху@ла всірйоз. Щоб не розслаблялися, а уверенно і жостко реагували на браваду Ху@ла.

Хвилинка історії. 1940 рік, Велика Британія.

Ситація, в яку попала Велика Британія у 1940 році даже порівнювати не можна з нашою, українською. І дід про це згадує не для порівняння, а для того, щоб нагадати - перемагає завжди той, в кого крепче нєрви і више бойовий дух.

Ітак, британці терплять нищівні поразки на європейському театрі воєнних дєйствій, британські солдати безладно відступають неся громадні потєрі, а вермахт весело нєсьотся вперьод. Повержена Франція не сопротівляється і Гітлєр разом з Сталіним безконтрольно хазяйнічають у всій Європі. Шоб зрозуміти реальну обстановку, достатньо почитати документи тої епохи. Настрої типу "Всьо прапала" присутствували в общественном мнєнії і риториці політиків. Шо странно, бо британці всігда пишалися своєю холоднокровністю і здатністю держать фасон в любій, самій сложній ситуації. Саме завдяки цим національним рисам британці перетворили свою краіну в світову імперію. І в 1940 році настав час вияснити - так лі ето.

Виступ Черчілля в парламенті від 4 липня 1940 року цитується многими і по разним случаям жізні. Блєстяще виступлєніє, яке доказало, шо дух британців нєпобедім і всьо такоє. Но мало хто звертає увагу на один пассаж у тому виступі. З якого стає ясно, якими методами Черчілль добився укріплення бойового духу народу. А іменно: "Парламент наделил нас правом железной рукой пресекать активность какой-либо "пятой колонны" в Британии и мы будем пользоваться этим правом без тени сомнения, до тех пор, пока не будем убеждены и даже более, чем убеждены, что это зло среди нас успешно уничтожено".

Таким образом, в демократичній Британії, були проведені масові облави і арешти на всяких пораженцев і панікйоров, яких стройними колонами погнали строїти берегові укріплення. Трудно було поліції тоді виполнять цю задачу, бо не було тоді ще фейсбука. Був би фейсбук, було б проще - кожному панікйору в лічку прийшло б розпорядження властєй прибуть з лопатою на сборний пункт по адресу такому-то. Но справилися і без фейсбука, бойовий дух британців остався на висоті і вони відстояли і себе, і стали переможцями у війні. І заслужено користуються в історії славою незламного, безстрашного і хороброго народу.

Зберігаємо бадьорий бойовий дух, держим кулаки за Надю, всячеськи допомагаємо Армії і читаєм repka.club.

Та слєдім, щоб віздє парядок був. А не то, шо січас.

 

Борис Гуменюк
19 января в 22:00 ·
З початком активної фази бойових дій число бажаючих вступити до лав Батальйону "ОУН" зросло втричі.
Ті бійці батальйону, які перебувають на ротації, просять відкликати їх з відпусток і якомога швидше відправити на передову.
- Пацани, - кажу, - в Пісках зараз жесть. Ті квітки, які ми бачили влітку і восени, зараз дозріли і почали перетворюватися на криваві ягоди. Страшно, блін.
- Та страшно. Дуже страшно. А особливо страшно, шо ти весь такий із себе будеш йти з тьолкою по Хрещатику, а якась бабуся перепинить тебе на дорозі й прямо запитає: синку, а чому ти, такий красивий, молодий та здоровий, і не на війні?
Отож, ладуємо в слоїки кутю і завтра колоною вирушаємо.

 

Слів бракує.......... В Києві не можуть поставити на місце якусь газетку.З Яремою все ясно, а де СБУ.

Український Мілітарний Портал (U.T.A.G)
Газета «Сегодня» начала печатать вести Новороссии о киевской хунте

Назначение шеф-редактором газеты «Сегодня» украинофоба Олеся Бузину уже через несколько дней привело к тому, что редакция начала публиковать сообщения из Новороссии. В статьеwww.segodnya.ua/ukraine/voennyy-ekspert-voyna-na-vost.. «Военный эксперт: война на Востоке зашла в тупик» можно прочитать вот такое: «Сегодня к обеду силы ВСН (так называемые вооруженные силы „Новороссии“. — Авт.) установили контроль практически над всей территорией аэропорта. Ночная попытка подкинуть подкрепления остаткам гарнизона и систематические обстрелы артиллерией никакого облегчения „хунте“ не принесли. При текущем соотношении сил в районе аэропорта и разложившейся системе обороны поражение „хунты“ стало просто вопросом времени», — сообщил сайт colonelcassad.
Теперь читатели «Сегодня» знают, на каком сайте можно узнавать про преступления хунты. Спасибо киевской газете.

 

А что в Киеве, нет патриотов??? В Харькове разобраются с сепарами , а в Киеве некому...