З вусами то нормально-дуже темпераметни.Мене бильше лякають з волохотими ногами,таке враження що на наждаку,як погано ноги поголять.
До Вашого ні мої батьки, ні інші родичі НІКОЛИ не працювали в колгоспі. Моє село було одним із трьох сіл в Україні де колективізацію так і не вдалося зробити. У нас завжди вважалося працювати на "державних" роботах не дуже як би це правильно виразитись - не дуже "кошерним". Багато з тих, хто здобував освіту за професією ніколи не працював. Можу точно сказати, що у мене в селі дипломованих педагогів зо дві сотні - або їздять на заробітки, або як наші предки займаються святая-святим вирощують худобу. Що ж до того що я писав раніше, то я мав на увазі, що у нас в області рівень корупції в освіті в рази вищий, ніж у Вас і не менш ніж на порядок, ніж скажемо на Тернопільщині. Тому здобувати диплома в своїй області не всі мають змоги. У мене наприклад жінка навчалася в Чернівцях, син - в Тернополі. На Станіслав не тягну.
Не кажить дурниць.Таке враження,що ви живете в инший краини.Крим ривня корупции ниякойи ризници.Ви ще у Львови не були.Отам коррупция так коррупция.БРАТ МОЭИ ЖИНКИ(дуже талоновитий програмист)закинчив универ з червоним дипломом,аспирантуру також.Поихав у Львов захищати дисертацию,писля озвученои цифри зибрався та поихав у Москву.У свити останних подий повернувся-патриот.Зараз робе документи для видьизду до Нидерландив.
Не зовсім розумію, що Ви маєте на увазі. Те, що я живу в іншій країні - це так. Точніше поза існуючою реальністю. Так вже склалося, що на нас махнуло в свій час радянське керівництво - особливо після того як в 1977 люди спалили трактори і розігнали міліцію які прийшли колективізувати село. І влада не наважилась застосувати репресії - просто дали можливість людям жити своїм життям, в обмін на відносну лояльність до влади. Звичайно це специфіка кількох сіл, але це факт.
ага,і після того швидше пацієнт помирав від больового шоку.читав я таку статтю в журналі вокруг свєта,і про наркоз там теж було
У нас в области ваше село би просто знищили.Як ти села що у приграничной зони.Працював у мене зварювальник з одного з таких сил.Россказував що зибралась якось грамада,та виришила що треба йти у Румунию,бо село було подилено навпил,а румуни жили липше.Погузили на фири скарб та рушили.По дорози зупинили их прикордонники,та писля сперечань видкрили вогонь на враження.Так лишився я сиротой-закинчив росповидь зварювальник.Був я з татом (коли вин був ще живий)у тих мисцях,так з под ожини ще 10 рокив тому проглядались фундаменти будинкив.Вже рокив зо 7 як нема тата,все збираюсь у ти мисця пошукати з прибором,та якось не виходить.
ага,як в китайців.щоб китаєць не робив,все одно китайчата виходять.ніяких напівкровок.ось то сильні гени!
У нас було трохи інше - нікуди йти не збирались. Від кордону далеко. Компроміс був знайдений в наступному - село дали можливість вирощувати худобу і ... здавати її одному із колгоспів району. В результаті колгосп мав перевиконання планів по вирощуванню м'яса, а село - жило майже як колись: вирощували худобу, продавали і купували землю, святкували свята.
Як з якої сторони дивитися. Живучи в своєрідній резервації, людям тяжко звикнути до життя у "великому" світі. Недавно одному з немісцевих працівників РДА, який настійливо "рекомендував" залучити до певної роботи з людьми священників, прийшлося довго пояснювати, що за старою традицією у нашому селі священника який скаже кілька слів які не сподобаються людям витягнуть з церкви, поб'ють і виженуть з села. Чиновник ніяк не міг зрозуміти - як? священника?
