Але в такому випадку "вуйна" це не звернення, а згадка про третю особу: "Вчора дивлюся, йде якась вуйна..." чи щось в тому роді.
Питання не про пряжку, а про шкіру, яка була "вичинена" без застосування хімікатів, а отже має лікувальні властивості на відміну від сучасних "новодєлов".
Если внимательно посмотрите на Опрышковы фота,то увидите что одной пряжки не хватает,а у меня среди находок есть похожая.Видно и в наших краях гуцулы хаживали.
Да, там целая наука. Моя бабушка выправляла шкурки народными "препаратами", без "химии". Процесс небыстрый, с "душком", но результат! Уже лет 25-30 и не сыпется мех, и цвет не потерял.
Зараз вже таких спеціалістів майже не залишилось. Та і ніхто не хоче тратити час. А черес прекрасно запобігає цілому комплексу хвороб - хребта, нирок, ну і суто чоловічих... Колись наші предки носили черес майже постійно і бігали через гору до молодиць і в 80 і в 90, не те що тепер. Копачам така річ дуууже корисна.
та я й так і кажу -в залежности від терену,де ви є!повага до старших понад усе!а що то за <шляхетські села>?ніґдем такого не чув.
А так -черес гоноровий!є де дукати тримати!носіть на здоровя!тепер такі мало хто мат,хіба туристам показують.
Якщо купувати в тих хто розбирається, то 4000 -5000 грн, а ми з дєдулєю договорились що я йому куплю бінокль
Про село Костинці з Вашої області є така байка: - Куме Ви на весіллі були - Був - І багато було гостей - Та ні. Лишень я і кум Митро, а все решта - мужики. Яскравий приклад "шляхетського" села.
Нажаль ніЦе дуже рідкісна річ і натрапити на неї це один шанс з мільйона. Мій друг його вже років 15 шукає і все без толку
Карманив небуло,все ховали у торбу,а гроши завязували у хустину та за пазуху.ще по дитинству пам'ятаю.Бабуля прцювала у СМУ,та брала з собою у гори лис по разнарядци получали.
А сама смачна страва на тому весиллю-миниральна вода.Так э таке село,там у другу вийну багато жидив побылы.Рокив з 10 тому пив села поползло писля повени,так жиды казалы що це Господь ту мисцыну наказуэ.