Будні і побут копаря

До речі я з отого города повернувся,в херсонскій області у цьому сезоні редиску дешевше перепахати...
Хоча чого це я?!Зі мною розплатилися...
Ще нашу "десантуру" бачив,(цензура) як оті шарометники(страйкболісти),які S.T.A.L.K.E.R. відігрують....Соромно мені за Україну...

 

а то є ваш малюнок чи десь у і-неті знайшли? якщо то ваш чи не обтяжу вас проханням зробити якісну світлину чи відсканувати його? щоб можна було роздрукувати

 

Звичайно добрий,на свята всі знаки добрі-інакше й бути не може!

 

Добрим він коли дівчина буде змочена, а у припадку хлопців?

 

Ага!приїхав в тайгу мужичок такий мацьонький на роботу найматись-ліс валити.а прораб каже-тре подивитися що вмієш.засміявся та пішов обідати.по обіді приходить-ку...ва!тайги до горизонту нема.де вчився питає мужичка.в Сахарі!так там дерев немає.тому і немає що я вивчився-сказав мужичок.))))))))

 

Ай!ну відповідь проста!мокра дівчина шукає сухого хлопаку,щоб ну той...загрітись,обсохнути,потулитись.ну а мокрий хлопець-гарячу дівчинину!ну щоб..,. не застудитись.усім на користь.)))))))до речі в Тайланді є схоже дійство,ось тільки вилетіло з голови якому з тисяч їхніх богів воно присвячене.

 

Можу подарувати це зістарена копія, маю в двох екземплярах.
До речі, якщо комусь цікаво є багато зістарених копій листівок, фото, по 1 грн., на різні теми : УПА, СС Галичина, Австро-Угорщина, ІІІ рейх, та ін.
http://aukro.ua/listing/user/listing.php?id=112040&us_id=12035827
Якщо комусь щось приглянеться вибирайте (хто не зареєстрований на Аукро) допоможу придбати .

 

Шановне паньство,отаку в мережах интернету цiкаву знайшов
хочу розказати таку історію. У селі, по сусідству коло нас, жив собі такий чоловік - Іван Іванович Домашенко… Він був великий, об'йомний і лінивий. Саме «лінивий», а не ледачий, бо в селі тоді ледачих не було, як явлєнія… Просто він любив сидіть дома (саме прізвище «Домашенко» цьому, думаю, способствало), і созірцать жизнь у всіх її формах і проявлєніях. Йому просто наравилось дивиться, як бджоли перелітають з квітки на квітку, мухи ходять ногами по потолку, а абрикоси падають додолу по причині іюля і гравітації… Не саме погане занятіє, кстаті говоря… Понятне діло, що він дуже не любив, коли його від цього занятія відривали якоюсь нічтожнею і бренною хернею «по хазяйству»…

Я думаю, він трохи був похожий на гоголівського Собакевича, але доброго й милого… Ще, як кожен нормальний мужчина «бальзаковського возраста», він любив крєпко випить. В селі тоді робили вино ручної виділки. Якшо хто не зна, то технологія була така. Давили виноград, добавляли в нього сахару, виливали сік у великі бутелі, всовували в бутиль таку довгу резинову трубку, другий кінець якої поміщався в банку з водою… Ця смєсь потихеньку собі булькала, аж поки десь за місяць, по якимсь необ'яснімим законам мірозданія, не превращалась в веліколєпний напіток… Так от, жінка Івана Івановича – Ліда Іванівна - жалувалась, що в їхньому дому цей процес ніколи не доходив до логічного завершення. Бо Іван Іванович випивав цей дивовижний нектар ще на стадії первинних хімічних реакцій прямо через трубку… Потім він сидів задумчивий і грусний посеред двору. Ібо понімав, що вина на зіму в нього нема. І треба буде йти в столову і пить там. А він цього не любив. В смислі – пить любив, а ходить – ні… До того ж, саме в цій столовій його жінка, по прикрому стєчєнії обстоятєльств, працювала поваром, шо було чревато локальними конфліктами на битовій почві і на почві сімейної боротьби з алкоголізмом…

Кроме того, Іван Іванович був переконаним консерватором. І коли якось зайшла п'яна міжсусідська дискусія про пользу битової техніки, яка облігча єжеднєвний труд совєцького чєловєка, то Іван Іванович, який, в основном всігда мовчав (бо справедливо вважав, що всі ці разговори – ненужна суєта), сказав так: «Ніхера воно оте все нікому не нужне; у мене он є пилєсос, так я ним тільки жаб з погріба витягаю, і всьо…»

Але повернемося до кримського питання. Якось Іван Іванович у липневому надвечір'ї сидів на табуретці, коло городу, в трусах і в майці, і займався медитацією… То-єсть, созірцав, як колорадські жуки їдять картоплю… І в цей час внізапно його дружина, Ліда Івановна, совершенно некстаті, прийшла з проблемою, яка потребувала грубого прериванія акту медитації і оперативного втручання хозяїна в єжеднєвность. Форс-мажор, короче… Іване, - сказала вона, - Там свиня - таке зробила! - Роздовбала рилом півстіни, і в стіні тепер стирчить старий іржавий великий гвіздок, то я боюся, шо вона об нього пораниться і заболіє, треба шось зробить… Іван Іванович трохи подумав, потягнувся і позіхнув, а потім виніс свій приговор. Суровий ну абсолютно справедливий: - Ти знаєш, - сказав він, - То вона сама для себе зробила»… А потім встав з табуретки і пішов у хату, бо вже пора було лягать спать…

 

а я теж Івановичі дочого це я?

 

ось був недавно на ревізії, так от що з цого вийшло

 

З ким не буває ........ аж страшно згадувати

 

Є ще щось у цьому ж стилі ?

 

лесь подерв'янський

 

Ти ба, а я думав що у нього все з матюкамі

 

то не матюки, то мистецький оборот речі. це я вам як митець кажу

 

Доброго вечора товариству!
Про те, що пан Опришок велика черства людина - згоден, бо валідол гризу постійно через його світлини.
А от до пана Reinhardt є питання: у вас на фото наче саморобний каплезахистний чохол для гарета, де такий дістати можна, бо в продажу тут не знаходив їх.

 

а в мене е таке орігінал

 

от якби навпаки, для совєтських. рус здавайс зараз більш актуальніше.

 

Брав тут на форумі,давно правда. Ось ця тема- http://reibert.info/threads/kapleza...tektory-luchshee-kachestvo-na-ukraine.182298/

 

забув додати є у 3х єкземплярів. але нема голосового звернення "руські зольдатен"

 

Великий Вождь! я не бачу різничі.якось так

 

Дякую за наводку, якраз те що треба.

 

Рус сдавайса.здесь тебя ждет гарячий чай.сухая адежда і *наше радушшшіє*.

 

Дякую, з цим продавцем я спілкувався і в нього нажаль немає захисту на 2500 модель.